5. Місце і роль комерційних страхових компаній


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

Загрузка...

та недержавних пенсійних фондів у реалізації реформи

пенсійного забезпечення громадян України

Донедавна в Україні основним джерелом пенсій був централі-зований державний пенсійний фонд, створений у межах солідар-ної системи пенсійного забезпечення. За Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий у 2003 p. і набрав чинності з початку 2004 p., держав-ну систему кардинально перебудовано. До першого (державного) рівня додались обов'язкова і добровільна приватні системи Але перш ніж перейти до характеристики запроваджуваної реформи, зупинимось на проблемах донедавна чинної пенсійної системи, коло яких можна окреслити таким чином:

1.Відсутність диференціаціїрозмірів пенсій у залежності від трудового вкладу.

2.         Відсутня можливість успадкування пенсійних коштів у разі, якщо особа померла раніше, ніж досягла пенсійного віку або отримувала пенсію протягом короткого терміну

3.         Демографічні проблеми: в Україні демографічна ситуація одна з найскладніших у Європі. Населення скоротилося з більше ніж 50 млн у радянські часи до близько 48 млн. Навіть з ураху-ванням нещодавнього зростання середньої тривалості життя, Ук-раїна щорічно втрачає 500 тис. населення через зменшення на-роджуваності та міграцію, яка включає високий рівень незакон-ного вивезення українських громадян за кордон. Якщо на початку 60-х років минулого сторіччя населення України віком старше за 60 років складало 11 %, то сьогодні його чисельність майже под-воїлась і вже, починаючи з 2011 року, почне стрімко зростати до рівня майже 30% населення України Сьогодні платники пенсій-них внесків, яких близько 23 млн, чисельно переважають 14,5-15 млн отримувачів пенсійних виплат, але, за прогнозами, коефі-цієнт залежності погіршуватиметься, і, якби система залишалась нереформованою, до 2020 він сягнув би рівня 11 пенсіонерів на 10 працівників. Незабезпеченість джерел фінансування виплати пенсій у наступні роки у зв’язку з демографічними змінами при-зведе до збільшення податкового навантаження на працівників і роботодавців.

Якщо не реформувати пенсійну систему. то доведеться під-вищувати ставки відрахувань до солідарної системи як мінімум до 43 %, що лише дозволить зберегти діюче співвідношення між середньою пенсією та середнім розміром заробітної плати. Дове-дення рівня середньої пенсії до 60 % від середньої заробітної пла-ти потребуватиме підвищення зазначеної ставки внесків до 74 %.

4 Відсутність правового поля для додаткового пенсійного

забезпечення.

Значна частина коштів Пенсійного фонду використовується для перерозподілу з метою фінансування пільг окремим кате-горіям пенсіонерів. Існує близько 20 Законів України, які вста-новлюють вищі розміри пенсій окремим категоріям громадян або надають право достроково вийти на пенсію. Це означає, що спла-та внесків усіма здійснюється на однакових підставах, а пенсійні пільги надаються за рахунок перерозподілу внесків.

Кількість пенсій за віком, призначених достроково, збільшилась у 2 рази, а темпи такого зростання за 7 років пере-вищують показники зростання за попередні 20 років. 28 відсоткам пенсіонерів пенсії призначено достроково.

Україна, найбільша, після Росії, країна Співдружності Неза-лежних Держав (СНД), стала останньою, що пішла в напрямкі за-провадження трирівневої пенсійної системи в стилі Світового ба-нку. Довгострокову стратегію пенсійної реформи ще в 1998 р. розробила компанія ПАДКО, підрядник Агентства США з міжнародного розвитку; згодом компанія виграла тендер AMP на реалізацію автономного пенсійного проекту.

Серед ключових змін - перехід від призначення пенсії за ос-танньою заробітною платою до обчислення на основі 1 % серед-нього заробітку за всі роки трудової діяльності. Законом також запроваджується Накопичувальний фонд, - український варіант обов'язкового другого рівня. Участь у Накопичувальному фонді буде обов'язковою для всіх працівників, яким залишилося 20 років до виходу на пенсію, і добровільною для тих, кому залиши-лося працювати 10-20 років. Тоді зазначений вище коефіцієнт для осіб, що приєднаються до цієї обов'язкової пенсійної системи, зменшиться до 0,8 %.

Пенсійний фонд України здійснює функції адміністратора та ведення обліку в системі. За оцінками, коли другий рівень почне

функціонувати, він щорічно накопичуватиме 500 млн. доларів (404 млн євро). На відміну від інших країн Центральної та Східної Європи, в Україні функціонуватиме тільки один фонд. Таке рішення обґрунтовують тим, що в схемах з багатьма ком-паніями з управління фондами в інших країнах має місце погли-нення значної частини активів галуззю фінансових послуг.

Добровільна накопичувальна система буде реалізуватися че-рез страхові компанії та недержавні пенсійні фонди. Закон „Про недержавне пенсійне забезпечення" передбачає три типи схем ор-ганізації недержавних пенсійних фондів: корпоративні пенсійні фонди, засновані одноосібними роботодавцями або холдингови-ми компаніями з багатьма дочірніми підприємствами; професійні схеми, засновані профспілками і роботодавцями; і фонди, засно-вані підприємствами галузі фінансових послуг, такими як банки і страхові компанії. Рада фонду призначає управляючих активами, які зобов'язані мати спеціальну ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, та окремого зберігача. Вико-нувати функції адміністратора може будь-яка з вищезгаданих юридичних осіб або, за контрактом, професійний адміністратор. У даний час галузь фінансових послуг більше цікавить управління активами, тому однією з потенційних проблем може стати брак досвідчених банків-зберігачів. Крім того, члени ради фонду, за законом, мають здати відповідний екзамен. На рис. 3.1 наведено схему функціонування недержавного пенсійного фонду з відповідними коментарями.

Добровільні фонди розглядають як критично важливе допов-нення до першого рівня, який буде пропорційно скорочуватися. I корпоративні, і професійні схеми потребують обов'язкових внесків роботодавців, які в розмірі до 15 % заробітної плати звільняються від оподаткування. Роботодавці мають право вста-новлювати відмінні розміри внесків за окремих працівників лише на основі віку і стажу, але не статусу.

Водночас пенсійна реформа не могла пройти без заперечень, особливо там, де йдеться про інвестиційні правила. На другому рівні вони включають такі обмеження: 50 % на банківські депо-зити, 50 - на українські державні облігації, 10 - на муніципальні облігації, 20 - на українські корпоративні облігації, 40 - на акції українських емітентів, 20 - на іноземні державні облігації з рейтингом агенції Мудіз не нижче А, 20 - на акції та облігації іноземних компаній, по 5 - на іпотечні облігації, нерухомість і дорогоцінні метали і 10 - на будь-яку одну компанію.

За регіональними стандартами, ці правила великою мірою орієнтують інвестиції на цінні папери приватного сектора, при-чому недержавним фондам дозволено інвестувати в приватному секторі навіть ще більшу частину своїх активів. На відміну від України, в більшості приватних пенсійних систем Центральної Європи немає обмежень на інвестиції у вітчизняні державні облігації, і, як правило, основна маса активів інвестується саме в державні цінні папери - десь 80 % як, наприклад, в Угорщині. Проте обмеженість українських ринків породжує занепокоєння кінцевою безпекою пенсійних активів. Однак приватна пенсійна галузь, безперечно, матиме свій вплив на ринки капіталу.

 

Ведення персоніфі-кованого обліку

Надання агентсь-

ких та рекламних

послуг НПФ

Відкриття та

ведення пото-

чних рахунків

НПФ

 

Ведення бухгалтер-ського обліку НПФ

Зберігання пе-

нсійних акти-

вів НПФ

Рис. 3.1. Схема функціонування недержавного пенсійного фонду: S Рада фонду укладає з адміністратором договір про адміні-

стрування пенсійного фонду; S Рада фонду укладає договір про управління активами пен-

сійного фонду з компанією (компаніями) з управління ак-

тивами або іншою особою, що здійснює управління акти-

вами пенсійного фонду (далі - Ю>А); S Рада фонду укладає зі зберігачем договір про обслугову-

вання пенсійного фонду зберігачем; S Адміністратор від імені пенсійного фонду укладає з вкла-

дниками пенсійні контакти; S Адміністратор надає учасникам інформацію про стан їхніх

індивідуальних пенсійних рахунків та укладає договори

про виплату пенсій;

надає зберігачеві розпорядження щодо інвестування

активів пенсійного фонду; •^ Зберігач надає ЬСУА. інформацію про здійснення операцій з

інветування активів; S Адміністратор надає зберігачеві інформацію щодо перера-

хування коштів для оплати послуг, які надаються НПФ,

пенсійних виплат та інших витрат, передбачениз - Зако-

ном; S Адміністратор надає ЬСУА. інформацію про суму пенсійних

внесків, що надійдуть до фонду (відповідно до пенсійних

контрактів), та суму виплат, що будуть здійснені за раху-

нок пенсійних активів (відповідно до договорів про випла-

ту пенсій та при переведенні коштів); S Зберігач надає адміністраторові інформацію щодо перера-

хування коштів для оплати витрат НПФ, а також адмініст-

ратору та раді фонду звітність про обслуговування пенсій-

ного фонду; S КУА надає адміністраторові та раді фонду звітність про

управління активами пенсійного фонду; *^ Адміністратор надає раді фонду звітність з недержавного

пенсійного забезпечення.

Але переваги розробленої системи пенсійного забезпечення безперечні. Суть їх полягає у:

1.         створенні всеохоплюючої системи пенсійного страху-вання (включаючи, зокрема, найманих працівників у всіх галузях економіки; осіб, які ведуть особисте підсобне господарство; осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю; державних службовців; військовослужбовців;

2.         можливості збалансування демографічних та економі-чних ризиків у системі пенсійного страхування при функціону-ванні солідарної системи, Накопичувального фонду та системи недержавних пенсійних фондів (солідарна система пенсійних ви-плат більше чутлива до демографічних змін, але практично нечу-тлива до змін в економічній ситуації, а накопичувальна система -навпаки). Таким чином буде створено надійну основу для фінан-сової збалансованості та стійкості усієї пенсійної системи, що є також принципово важливим і вигідним для працівників;

3.         стимулюванні громадян до праці через установлення ма-ксимального ступеня залежності їх майбутньої пенсії від розміру заробітку, з якого сплачувалися страхові внески, та страхового стажу протягом якого вони сплачувались;

4.         сприянні процесам “детінізації” економіки та зростання заробітної плати у народному господарстві;

5.         створенні цивілізованих механізмів залучення коштів роботодавців до формування пенсійних заощаджень їх працівни-ків через корпоративні та професійні недержавні пенсійні фонди;

6.         формуванні нових джерел інвестиційних ресурсів для ін-вестування реального сектора економіки. Залучені до накопичу-вальної системи кошти будуть довготерміновими інвестиційними ресурсами, що дозволить їх вкладати максимально вигідно як для застрахованих осіб, так і для розвитку національної економіки. Залежно від розміру внесків, тільки через Накопичувальний фонд можна буде інвестувати протягом 10 років в економіку країни 30-100 млрд грн;

7.         посиленні позитивного впливу пенсійноїреформи наре-формування податкової системи, системи оплати праці, роз-виток фондовогоринку таринку капіталіву цілому і т.д.;

8.         уніфікації законодавства України до законодавства Єв-ропейського Союзу.

Якщо розглядати переваги запроваджуваної пенсійної систе-ми для працюючих громадян, то вони в майбутньому матимуть можливість отримання пенсії з кількох джерел (із солідарної системи, обов'язкової накопичувальної та добровільної накопи-чувальної систем). Це страхує громадян від в похилому віці (у ра-зі якщо виплати з солідарної системи під тиском демографічного навантаження суттєво зменшаться то, залишаться ще відчутні ви-плати із накопичувальних складових пенсійної системи). Крім то-го, встановлюється соціальна справедливість через залежність майбутнього розміру пенсії від заробітку, з якого сплачуються пе-нсійні внески, та страхового стажу протягом якого вони сплачу-ються (тобто від трудового внеску особи); з'являється можли-вість підвищитирозмір пенсій громадянам за рахунок:

-          інвестиційного доходу, отриманого від вкладання коштів, облікованих на персональних накопичувальних пенсійних рахунках, у різні галузі економіки;

-          відкладення терміну виходу на пенсію на пізніший період, якщо цього бажає сама особа, і отримання актуарного під-вищення розміру пенсії.

Доцільно виділити також можливість успадкування коштів, накопичених на персональних накопичувальних пенсійних рахун-ках, спадкоємцями померлих осіб, що неможливо в умовах солі-дарної (розподільчої) системи; користування податковими піль-гами, що розповсюджуватимуться на кошти, відраховані до нако-пичувальної пенсійної системи, та інвестиційний дохід, отрима-ний від інвестування цих коштів; залучення коштів роботодав-ців до процесу формування пенсійних заощаджень їх працівників через корпоративні та професійні недержавні пенсійні фонди. Тобто створюючи, наприклад, корпоративний пенсійний фонд, підприємство братиме на себе зобов'язання сплачувати до нього страхові внески на користь усіх без винятку своїх працівників; можливість для особи отримувати інформацію щодо викорис-тання перерахованих нею до пенсійної системи коштів (як до со-лідарної, так і до накопичувальної системи). Усе це створює сис-тему громадського контролю над системою пенсійного страху-вання та дає змогу кожній особі планувати майбутній розмір своєї пенсії та впливати на нього.

Від запроваджуваної пенсійної реформи матимуть вигоди і сьогоднішні пенсіонери. Найбільш вагомими серед них є недо-пущення зменшення, у майбутньому, реальних розмірів вже призначених пенсій або виникнення заборгованості з виплати пенсій, що могло б трапитися внаслідок очікуваного значного по-гіршення співвідношення між кількістю працездатного населення (яке сплачує пенсійні внески) та кількістю пенсіонерів (на випла-ту пенсій яким ці внески витрачаються); поява можливості еко-номії коштів у діючій солідарній системі, які можна буде вико-ристовувати для підвищення розмірів уже призначених пенсій, що досягатиметься за рахунок; фінансування Пенсійним фондом із страхових внесків лише трудових пенсій. Виплати за іншими пенсійними програмами (соціальні пенсії, підвищення розміру пенсії окремим категоріям працівників) здійснюватимуться за ра-хунок коштів Державного бюджету та інших джерел, що дасть можливість спрямовувати вивільнені кошти на фінансування тру-дових пенсій. Тобто і Державний бюджет, і роботодавці оплачува-тимуть соціальні пенсії, а також різницю між розмірами трудових пенсій та підвищеними розмірами пенсій, які призначаються окремим категоріям осіб (такі витрати більше не будуть здійсню-ватися за рахунок коштів, які спрямовуються на виплату трудових пенсій); впорядкування ступеня диференціації розмірів пенсій (тобто різниці між їх максимальним та мінімальним розмірами) через установлення однакового для всіх категорій громадян роз-міру заробітку, з якого сплачуються страхові внески та, відповід-но, призначатимуться пенсії; здійснення обов'язкової щорічної індексації розмірів пенсій на повний розмір інфляції, а також під-вищення купівельної спроможності пенсій шляхом їх підвищення на певний відсоток зростання середньої заробітної плати в Украї-ні; наявність права вибору: отримувати пенсію, призначену за законодавством, що діяло до набрання чинності нового закону чи отримувати пенсію, обчислену за нормами нового законодавства.

Проте пенсійна реформа може бути успішною лише за умови усвідомлення всіма верствами населення її необхідності й необо-ротності. Структура змішаної пенсійної системи, що пропонуєть-ся наведена на рис. 3.2.

Співвідношення пенсії до заробітку

СОЛІДАРНА СИСТЕМА

+ 32%

ОБОВ'ЯЗКОВА НАКОПИЧУ-

ВАЛЬНАСИСТЕМА 20%

 

= 52%

ДОБРОВІЛЬНА НАКОПИЧУ- 30% ВАЛЬНАСИСТЕМА         

= 82%

Рис. 3.2. Структура змішаної пенсійної системи