Навчально-методичне забезпечення дисципліни


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 

Загрузка...

Поява спеціальних статистичних досліджень була зумовлена реформою 1861 р. У зв’язку з її проведенням виникла потреба в ін-формації про ціни на землю, стан поміщицького землеволодіння і кріпосного населення. Саме в цей час відбувався розвиток наукових підходів до статистичного обліку. Були розроблені інструкції, форми обліку, порядок зведення та обробки статистичних даних, тощо.

З розвитком промисловості, сільського господарства, приватної власності розширилися потреби у різноманітній статистичній інфор-мації, що зумовило створення спеціальної мережі кореспондентів, які проводили власні статистичні спостереження. Матеріали таких спо-стережень в той час додавалися до офіційних джерел.

Друга половина ХІХ ст. характеризувалася розвитком трьох форм практичної статистики: державно-адміністративної, земської і відомчої. Важливим етапом розвитку практики вітчизняного і між-народного статистичного обліку є поява земської статистики (1870-1917 рр.). З цим періодом пов’язана велика кількість ґрунтовних статистичних досліджень, які в подальшому вплинули на розвиток статистики як науки і як виду практичної діяльності. У статистичних дослідженнях земств подаються докладні відомості про стан сіль-ського господарства, соціально-економічні процеси на селі.

Необхідно звернути увагу на те, що дослідники визначають три основні періоди земської статистики, а саме:

1)         1870–1894 рр. — виникнення і систематичне проведення дослі-джень земськими статистичними органами, які були організа-ційно і фінансово незалежні від уряду;

2)         1894–1900 рр. — розширення програми робіт, проведення майнової оцінки. Земські статистичні органи перебувають під контролем уряду;

3)         1900–1917 рр. — статистичні дослідження органів земської ста-тистики фінансувалися урядом, їх незалежність була обмеже-на.

Існували різні підходи до проведення статистичних досліджень. Облік здійснювався на основі різних статистичних одиниць — селян-ського господарства (Московське земство) і земельного наділу (Чер-нігівське земство).

Інформація, що цікавила статистиків, збиралася двома способами — шляхом подвірного перепису усіх домогосподарств і шляхом опи-тувань селян.

Навчально-методичне забезпечення дисципліни

Необхідно зазначити, що подвірний перепис здійснювався в де-кілька етапів. На першому етапі статистики фіксували дані про дослі-джувані поселення у волосних правліннях. На другому експедицій-ному етапі проводився подвірний перепис безпосередньо на місцях із застосуванням карткової системи. Під час таких обстежень збиралася важлива інформація про селянські господарства, зокрема про насе-лення, господарство, посіви, врожайність, худобу, промисли, спосіб обробки земель, оренду, купівлю земель, найманих працівників, кре-дити, історію заселення досліджуваної території тощо. Оброблялася зібрана інформація із застосуванням методу групувань, методу серед-ніх величин, табличного методу.

Під час вивчення цієї теми слід зосередити увагу на методах, які використовувалися земськими статистиками при обробці зібраних матеріалів. Адже з роботою земських статистиків пов’язане розши-рення методологічної бази статистичного аналізу: широке викорис-тання методу групувань, поява методу складних групових і комбіна-ційних таблиць, спроби використання середніх величин у поєднанні їх з методом групувань тощо.

В той час активно розвивалися такі галузі земської статистики: шкільна, санітарна, промислова, землеробська, вибіркові бюджетні обстеження селянських господарств, обстеження кустарної промис-ловості. Земська статистика мала велике значення для розвитку ста-тистичного обліку. Водночас існували певні недоліки в її організації і методології, а саме:

•          відсутність загального плану проведення статистичних дослі-джень;

•          брак єдності первинних матеріалів і зведених таблиць;

•          велика кількість питань, іноді зайвих, у програмах статистич-них досліджень;

•          значна тривалість програм статистичних досліджень;

•          певні розходження між зібраним земськими статистиками ма-теріалом та соціально-економічною сутністю явищ і процесів, що був помічений дослідниками.

Виходячи з цього, необхідно звернути увагу на праці у галузі ста-тистики відомих українських та російських письменників І. Франка, М. Чернишевського, Д. Журавського, Я. Соловйова.

Важливе значення для подальшого розвитку статистики як на-уки мали статистичні наради, з’їзди, збори статистичних товариств.

На них обговорювалися загальні питання організації статистики, напрямки статистичних досліджень, нові методи спостереження, розробки, аналізу матеріалів, узагальнювався набутий досвід. Ста-тистичні наукові дослідження проводилися також академічними установами, які публікували наукові праці, випускали підручники із статистики. Наприкінці ХІХ ст. в інститутах були створені окремі курси із статистики, а в Київському і Харківському університетах — окремі кафедри статистики.

Розпад Російської імперії і створення СРСР значно вплинули на організацію статистичних робіт. Відсутність чіткої структури і сис-теми управління губернських статистичних бюро, які діяли на той момент, зумовило їх централізацію. 1 жовтня 1921 року було органі-зоване Центральне статистичне управління УРСР. Це стало почат-ком створення дієздатного апарату статистичних органів країни. У подальшому постійно підвищувався рівень організації та методоло-гії статистичної діяльності: визначені основні принципи статистики (поєднання кількісного та якісного аналізу фактів, комплексне аналі-тичне вивчення фактів та їх оцінка); створювалися відділи статисти-ки (статистика промисловості та праці, транспорту і зв’язку, народної освіти, комунальна та моральна статистика тощо).

У першій половині 20-х років ХХ ст. державні статистичні орга-ни практикували проведення суцільних і вибіркових статистичних обстежень майже в усіх галузях народного господарства, серед яких 5-10 % становили щорічні вибіркові весняні й осінні обстеження селян-ських господарств, 3 % — динамічні обстеження розвитку сільського господарства; обстеження цензової і кустарної промисловості тощо.

Слід зазначити, що в той час були започатковані форми статис-тичної звітності. Так, поточна статистика промисловості подавалася за бланками А, Б, В. Бланк А поширювався на всі підприємства і міс-тив відповіді на такі питання: загальні відомості про підприємство і його роботу; кількість робочих днів і годин; відомості про робочу силу та заробітну плату; рух палива та електроенергії; зміни у сило-вих установках. Бланк Б поширювався на кожне самостійне підпри-ємство і містив відомості про виробіток, відпуск, залишки готових виробів, про рух сировини, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, про роботу головних виробничих машин і апаратів, про зміни у складі виробничого устаткування. Бланк В був спеціалізований за галузями

Навчально-методичне забезпечення дисципліни

промисловості і містив в собі інформацію про продуктивність праці та фактори її зростання.

Статистичні дослідження фінансових показників того часу охо-плювали питання оподаткування, місцевого бюджету, сільськогоспо-дарських кредитів, кредитів позиково-кредитних товариств, ломбар-дів. Вперше були запроваджені квартальні та річні огляди фінансового стану України.

З цим періодом також пов’язане розширення зв’язків вітчизняних органів статистики із зарубіжними провідними статистичними орга-нізаціями, яке полягало в обміні примірниками статистичних видань.

Розвиток статистики в Україні за радянських часів характеризу-вався значною інтенсивністю, зокрема проведенням різних спеціаль-них переписів, складанням першого балансу народного господарства тощо. Баланс народного господарства був специфічною системою макроекономічних показників, характерною особливістю якої є по-діл суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери: матеріальне виробництво і сферу послуг. Баланс народного господарства за 1923-1924 рр., розроблений ЦСУ СРСР під керівництвом П. Попова і опу-блікований в 1926 р., був визнаний одним із перших у світі офіційних розрахунків макроекономічних показників. Минуло майже чверть століття, перш ніж аналогічні макроекономічні розробки з’явилися в таких провідних країнах, як США, Англія, Голландія та ін.

Статистика в цей час стає системою збирання, перевірки й оброб-ки даних, що відображають хід виконання державних планів, розвиток господарства і культури, зростання добробуту населення, розміщення продуктивних сил, впровадження нової техніки, наявність резервів для виконання планів, природних, матеріальних і трудових ресурсів.

У роки Великої Вітчизняної війни статистика вирішувала склад-ні завдання з оперативного обліку трудових і матеріальних ресурсів, переміщення виробничих сил країни у східні райони.

У повоєнний період система статистичного обліку стала більш централізованою. Зведені статистичні показники можна було одер-жати виключно на основі звітності, яка надходила через органи ста-тистики знизу доверху. Це створювало умови для спрощення звіт-ності, скорочення часу на проведення статистичних робіт, подальшої механізації процесу опрацювання даних.

Здійснення статистичних робіт стає державною монополією, а безпосередньо статистика тісно пов’язується з системою державного

планування, стає його основою, а також управління народним госпо-дарством, важливим засобом контролю й перевірки виконання планів.

Слід зауважити, що статистика в СРСР ґрунтувалася на звітності усіх органів, підприємств, установ і організацій, що виконувалася за встановленим порядком, у чітко визначені терміни.

Після розпаду СРСР у незалежній Україні почався новий етап роз-витку статистики. Цей етап можна охарактеризувати як перехідний, коли впроваджуються міжнародні стандарти і рекомендації в галузі статистики, розширюється перелік статистичних робіт, які засновані на принципово нових методологічних засадах, проводяться спостере-ження за новими явищами в економіці та суспільстві, зростає значен-ня статистичного обліку.

За роки незалежності в Україні були розроблені і впроваджені програми розвитку державної статистики, що дозволило створити принципово нову статистичну систему, яка, по-перше, адаптована до міжнародних правових норм і статистичних стандартів, і, по-друге, враховує національну специфіку та забезпечує вимоги до перехідної економіки. Так, реалізація Стратегії розвитку державної статистики на період до 2008 р. дозволила створити сприятливі умови для по-дальшої інтеграції України у міжнародне економічне співтовари-ство та підвищення довіри до України з боку країн-партнерів і по-тенційних інвесторів, здійснити заходи щодо розвитку статистичної інфраструктури та застосування міжнародних стандартів, технічного переоснащення органів державної статистики тощо. Реалізація Стра-тегії розвитку державної статистики на період до 2012 р., яка була прийнята наприкінці 2008 р., покликана підвищити рівень доступ-ності та зрозумілості статистичних даних і методології їх складання; гармонізувати методологію державних статистичних спостережень із стандартами ЄС; удосконалити порядок проведення державних статистичних спостережень, процедуру збирання та обробки статис-тичної інформації, зменшити звітне навантаження на респондентів; оптимізувати організаційну структуру системи управління органів державної статистики, підвищити рівень підготовки кадрів для орга-нів статистики тощо.

Органи державної статистики України активно співпрацюють з та-кими міжнародними організаціями, як Євростат, Світовий банк, МВФ, ООН, Міжнародна організація праці тощо, із статистичними служ-Навчально-методичне забезпечення дисципліни

бами США, Канади, Китаю, країн Західної та Центральної Європи в рамках окремих проектів та програм технічної допомоги. Ефективне міжнародне співробітництво сприяє подальшій адаптації української статистики до міжнародних стандартів, підвищенню довіри до неї.

Одним із пріоритетних напрямів роботи органів державної ста-тистики є забезпечення усіх користувачів об’єктивною та достовірною статистичною інформацією. З цією метою щорічно готується велика кількість різноманітних статистичних матеріалів. Найбільш відомими фундаментальними статистичними виданнями Державного комітету статистики України є «Статистичний щорічник України», «Україна у цифрах», «Національні рахунки», «Праця в Україні», «Промисло-вість України», «Наука та наукова діяльність», «Транспорт та зв’язок в Україні», «Фінанси України», «Сільське господарство України», «Регіони України» та ряд інших, щоквартально видається загально-український науково-інформаційний журнал «Статистика України».

Показники, які розраховуються органами державної статистики, вважаються достатньо достовірними, якщо вони отримані на осно-ві загальноприйнятих, коректних в методологічному плані підходів. Тобто якість розрахованих макроекономічних показників, що опису-ють функціонування держави, прямо залежить від системи обліку, в якій вони сформовані. Отже, в подальшому необхідно дослідити пра-вові засади та методологічну основу здійснення статистичного обліку в Україні.