Глава 8. Індекси та їх використання в економіко-статистичних дослідженнях 8.1. Поняття індексів та їх роль у статистико-економічному аналізі


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Термін “індекс” походить від латинського слова “index” і в перекладі означає показчик, показник. Індексам належить одне з найважливіших місць серед узагальнюючих статистичних показників. З їх допомогою досліджується роль окремих факто-рів у формуванні економічних показників на макро- і мікрорівні, виявляються резерви виробництва, виконуються зіставлення суспільних явищ у міжнародному масштабі тощо.

Індекс – це відносна величина порівняння, яка характе-ризує зміну соціально-економічних явищ і процесів у часі, прос-торі або порівняно з планом (нормою, стандартом). Формою ви-раження індексів є коефіцієнти або проценти. Особливістю ін-дексів є те, що на відміну від інших відносних величин індекси характеризують складові явища, елементи яких не підлягають підсумовуванню. Наприклад, для товарів з різними споживчими властивостями: молока – в літрах, м’яса – в центнерах тощо. Крім того, індекси завжди характеризують співвідношення од-нойменних явищ – цін, собівартості, продуктивності праці та ін., що відображається в назві індексів.

За допомогою індексів вирішують такі основні задачі:

1)         характеристика загальної зміни складного економіч-ного явища у динаміці, територіальному порівнянні, зіставленні з нормативами, планами, прогнозами (наприклад, зміни вартості виробленої продукції, зміни витрат на виробництво, зміни собі-вартості, продуктивності праці; порівняння споживання продук-тів харчування на душу населення в Україні та інших країнах тощо);

2)         виявлення у показника складного явища впливу окремих факторів на результативний показник (наприклад, вплив зміни рівня цін і зміни кількості проданих товарів на об-сяг товарообороту; виявлення впливу на зростання випуску про-дукції збільшення чисельності робітників з одного боку і збіль-шення продуктивності праці – з другого боку);

3) вивчення динаміки середніх величин та оцінка впливу структурних зрушень на зміну середньої величини (наприклад, оцінка середньої собівартості за групою підприємств з різним рівнем собівартості при випуску однорідної продукції).

Методологія побудови та використання індексів в стати-стико-економічному аналізі називається індексним методом.

Важливою особливістю індексів є те, що їм притаманні синтетичні та аналітичні властивості. Синтетичні властивості індексів полягають в тому, що з їх допомогою здійснюється з’єднання (агрегування) в ціле різнорідних одиниць статистич-ної сукупності. Аналітичні властивості індексів проявляються в тому, що за допомогою індексного методу виявляється вплив факторів на зміну досліджуваного показника.

В індексному методі застосовується певна система умов-них позначень, за допомогою яких будують і записують індекси. Кожна досліджувана величина має своє позначення у вигляді відповідної літери англійського алфавіту:

а)         кількісні або об’ємні показники:

q – обсяг виготовленої продукції або кількість проданого

товару певного виду в натуральному вираженні;

Т – загальна кількість відпрацьованих людино-годин чи людино-днів (загальні витрати робочого часу на виробництво продукції) або середньооблікова чисельність працівників;

h – розмір посівної площі;

б)         якісні показники:

p – ціна одиниці товару чи продукції;

z – собівартість одиниці продукції;

T t= – витрати робочого часу (праці) на виробництво q

продукції, тобто її трудомісткість;

q q= – середній випуск продукції в розрахунку на од-T

ного працівника чи на один людино-день (людино-годину), тоб-то продуктивність праці;

y – врожайність певної культури з 1 га;

в)         показники, що отримані як добуток якісного та кіль-

кісного показників:

pq – вартість випуску продукції або загальна вартість проданого товару певного виду (товарооборот);

zq – загальна собівартість продукції певного виду, тобто витрати на її виробництво;

tq=T – загальні витрати робочого часу на випуск проду-кції певного виду;

yh – валовий збір певної сільськогосподарської культури.

У використанні індексів при динамічних або просторо-вих порівняннях використовують спеціальні позначення. Період або об’єкт, з яким порівнюють, називають базисним, а період чи об’єкт, який порівнюють, - поточним. Дані базисного періоду позначають підрядковим знаком “0”, а звітного – “1”. Напри-клад, кількість продукції, виробленої за базисний звітний пері-од, позначають відповідно q0 і q1. Щоб позначити конкретно плановий рівень, пишуть “пл”; наприклад, кількість продукції за планом позначають qпл. Індекси у вираженні коефіцієнта визна-чають з точністю 0,0001, що зумовлено взаємозв’язком індексів.

У індексах є дві величини: одну, зміну якої вивчають при використанні індивідуальних та загальних індексів, назива-ють індексованою; другу, постійну, у загальних індексах що приводить різнорідні елементи сукупності до порівнюваного виду – сумірником (для індексів кількісних показників) або ва-гою (для індексів якісних показників).