4.2. Абсолютні та відносні величини


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Абсолютними величинами в статистиці називають кіль-кісні показники, які визначають рівень, обсяг, чисельність розг-лядаємих суспільних явищ (наприклад, капітал фірми на поча-ток року, посівна площа сільських господарств на даний момент часу, чисельність робітників підприємства у звітному періоді тощо).

За способом вираження розглядаємого явища абсолютні величини розподіляються на індивідуальні та загальні (сумарні). Індивідуальні величини характеризують ознаки окремих одиниць сукупності. Вони є основою зведення та групування статистич-них даних (наприклад, розмір заробітної плати окремого робіт-ника, кількість заявок та обсяги попиту на купівлю товару това-рної біржі та ін.) Загальними величинами є такі абсолютні показ-ники, які виражають розміри кількісних ознак у всіх одиниць сукупності. Їх знаходять при підсумуванні індивідуальних абсо-лютних величин (наприклад, фонд заробітної плати робітників підприємств району, вартість основних фондів сільськогоспо-дарських підприємств області тощо).

Абсолютні показники можуть виражати розміри, обсяги та рівні суспільних явищ на певний момент або період часу (на-приклад, на 01.01.2004 р. чисельність працюючих на підприємс-тві становила 1380 осіб; виробництво молока у господарстві за 2003 рік дорівнювало 26100 т).

Абсолютні величини – це іменовані числа і в залежності від характеру явища або процесу можуть мати різні одиниці ви-мірювання: натуральні (кг, м, шт. і т.д.); умовно-натуральні (одна умовна банка консервів, одна умовна одиниця мінераль-них добрив і т.д.); трудові (людино-година, людино-день); вар-тісні (грн., руб., дол. США, євро та ін.).

Абсолютні показники відіграють важливу роль у системі узагальнюючих статистичних показників. В той же час вони не можуть дати достатньо повного уявлення про досліджуване явище. Тому виникає потреба в обчисленні інших узагальнюю-чих показників – відносних та середніх величин, підґрунтям для яких є абсолютні величини.

Відносні величини – це узагальнюючі кількісні показни-ки, які виражають співвідношення порівнюваних абсолютних величин.

Логічною формулою відносної величини є такий звичай-ний дріб:

Величина порівняння

Відносна величина= .

База порівняння

В залежності від величин чисельника та знаменника цьо-го дробу відносні величини можуть бути виражені у таких фор-мах: коефіцієнтах (частках), процентах (%), проміле (‰), про-деціміле (о/ооо), коли за базу порівняння приймають відповідно 1, 100, 1000, 10000 одиниць.

Різноманітність співвідношень у реальному житті потре-бує різних за змістом і статистичною природою відносних вели-чин. В залежності від своїх функцій, що виконують відносні ве-личини при проведенні аналізу, ці величини можна класифіку-вати так:

Відношення однойменних показників:

1)         відносні величини динаміки;

2)         відносні величини структури;

3)         відносні величини координації;

4)         відносний показник планового завдання;

5)         відносний показник виконання плану;

6)         відносні показники порівняння.

Відношення різнойменних показників:

7)         відносні величини інтенсивності;

8)         відносні величини диференціації.

Відносна величина динаміки

Динамікою у статистиці називають зміну соціально-економічного явища в часі. Відносна величина динаміки характери-зує напрям та інтенсивність зміни показника за часом і визначається співвідношенням його значень за два періоди або моменти часу. При цьому базою порівняння може бути змінний попередній рівень (роз-рахунок ланцюговим способом) або постійний, віддалений за часом рівень (розрахунок базисним способом). Відносні показники динаміки називають темпами зростання. Наприклад, розмір інвестицій у галузь становив у млн.грн: 2002 р. – 420,0; 2003 р. – 546,0; 2004 р. – 573,5. Порівнюючи значення показника, дістанемо темпи зростання інвестицій:

•          розрахунок ланцюговим способом: у 2003 р. порівняно з

546,0

2002 р.            = 1,3 , або 130% (інвестиції зросли на 30%);

420,0

573,5

у 2004 р. порівняно з 2003 р.          = 1,05 , або 105%;

546,0

•          розрахунок базисним способом: якщо за базу приймаєть-

ся рівень інвестицій у 2002 р., то у 2003 р. темп зростан-

ня буде 1,3, або 130%; у 2004 р. порівняно з базовим рів-

573,5

нем у 2002 р. темп зростання         = 1,365, або 136,5%

420,0

(інвестиції зросли на 36,5%).

Якщо значення показника у зрівнянні з базовим зменшу-ється, то величина динаміки буде меншою за одиницю.

Відносна величина структури

Статистичні сукупності завжди структуровані і мають певні складові. Відносна величина структури характеризує склад, структуру сукупності за тією чи іншою ознакою і показує внесок складових сукупності до загальної маси. Вона визнача-ється відношенням розмірів складових частин сукупності до за-гального підсумку. Скільки складових, стільки відносних вели-чин структури. Вони визначаються простим чи десятинним дро-бом або процентом. Наприклад, частка осіб допрацездатного

1 віку міста становить , або 0,25, або 25%. 4

Відносна величина координації

Відносна величина характеризує структурованість суку-пності. Відносна величина координації дає співвідношення різ-них структурних одиниць тієї самої сукупності і показує, скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на 1, 100, 1000 і

більше одиниць іншої, взятої за базу порівняння. Наприклад,

частка власних коштів фірми становить 70%, а залучених – 30%.

30 Тоді відносна величина координації може складати = 0 ,43, а

це означає, що на одиницю власних коштів припадає 0,43 залу-чених. Або у іншому прикладі відносна величина координації показує, скільки чоловіків припадає на 1000 жінок або навпаки.

Відносні показники планового завдання та виконання плану

Відносний показник планового завдання – це відношення величин показника, встановленого на плановий період, до його величини, досягнутого за попередній період, який взято за базу зрівняння. Наприклад, на сільськогосподарському підприємстві середньорічний надій від корови у плановому періоді встанов-лено 3320 кг, за попередній (базисний) рік було 3200 кг. Тоді відносний показник планового завдання дорівнює:

3320

Кпз =  =1,038 , тобто у плануємому періоді надій молока

3200

очікується на 3,8% більше, чим у базисному періоді.

Відносний показник виконання плану являє собою відно-шення фактично досягнутого рівня до планового завдання. На-приклад, у періоді, що планується, середньорічний надій молока від корови фактично становив 3480 кг. В такому разі, звертаю-чись до попереднього прикладу, відносний показник виконання

3480

плану становить: Квп =       =1,048 , тобто фактично у розг-

3320

лядаємому періоді надій молока на 4,8% більше плану.

Відносні показники динаміки (К), планового завдання (Кпз)

та виконання плану (Квп.) зв’язані між собою такими рівняннями:

К=Кпз*Квп. За нашими прикладами К=1,308*1,048≈1,088. Відносний

показник динаміки можна обчислити інакше:

3480

К=       =1,088 .

3Відносні величини порівняння

Відносна величина порівняння у звичайному розумінні характеризує порівняння однойменних показників, що стосу-ються різних об’єктів, взятих за той самий період чи момент ча-су. Обчислюється у відносних величинах або процентах. Напри-клад, порівняння урожайності пшениці у двох сільськогосподар-ських підприємствах району у плановому періоді, співвідно-шення між рівнями собівартості певного виду продукції двох підприємств у звітному періоді тощо.

До цього виду відносних показників належать відносні величини просторового порівняння та відносні величини порів-няння зі стандартом.

Відносна величина просторового порівняння - це відно-шення розмірів або рівнів однойменних показників за різними територіями чи об’єктами. Найчастіше це регіональні чи міжна-родні порівняння показників економічного розвитку або життє-вого рівня. Базою порівняння може бути будь-який об’єкт. Го-ловне, щоб методика розрахунку порівнюваних показників була однаковою. Наприклад, зіставлення рівнів середньодушових ви-трат міського та сільського населення, середня очікувана трива-лість життя чоловіків і жінок.

Відносна величина порівняння зі стандартом являє со-бою порівняння фактичних значень показників з певним етало-ном - стандартом, нормативом, оптимальним рівнем. Такими відносними величинами порівняння є виконання договірних зо-бов’язань, використання виробничих потужностей, додержання норм витрат тощо. Наприклад, для проведення своїх операцій фірма повинна тримати в обороті щонайменше 120 тис.грн Фак-тично в обороті 108 тис.грн, що становить від потреби 90%

            = 0,9 або 90% . Такий показник може привести до неви-

120      )

конання фірмою своїх фінансових забов’язань і її банкрутства.

Відносна величина інтенсивності

Відносна величина інтенсивності характеризує відно-шення різнойменних величин, зв’язаних між собою певним чи-ном. Це – щільність населення на 1 кв.км (наприклад, 82,5 осіб/кв.км), виробництво електроенергії на душу населення (наприклад, 5625 кВт•год/осіб) тощо. Якщо обсяги явища незна-чні відносно обсягів середовища, то їх співвідношення збіль-шуються у 100, 1000, 10000 і більше разів. Наприклад, показни-ки народжуваності, смертності, шлюбності розраховується на 1000 осіб населення, забезпеченість населення лікарями – на 10000 осіб населення, захворюваність та злочинність – на 100000 осіб населення.

Відносна величина диференціації

Відносна величина диференціації обчислюється в резуль-таті порівняння двох структурних рядів, один з яких характери-зує співвідношення частин сукупності за чисельністю одиниць, а другий – за величиною будь-якої ознаки (наприклад, порів-няння питомої ваги господарств за чисельністю і питомої ваги в цих господарствах валової продукції, основних фондів, праців-ників тощо).