3.6. Статистичні графіки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Наочне представлення результатів спостереження та групування соціально-економічних явищ і процесів може бути надано на графіках. Статистичний графік – це масштабне зо-браження статистичних даних за допомогою ліній, геометрич-них фігур та інших наочних засобів. Графіки використовуються для характеристики зміни суспільних явищ і процесів у часі, до-слідження структури та порівняння явищ, контролю виконання плану, зображення явищ у просторі та в інших випадках. Вони дають змогу візуальним способом охопити всю сукупність ста-тистичних даних і скласти в цілому картину про вивчаєме явище чи процес. Наочне зображення досліджуваних даних сприяє кращому виявленню найхарактерніших зв’язків між факторами, дозволяє виявити тенденцію у зміні та розвитку окремих явищ. Значна роль графічної інформації у пропаганді передового дос-віду, новітніх технологій, прогресивних тенденцій, в рекламних цілях тощо.

Статистичні графіки відрізняються великою різноманіт-ністю. Їх можна поділити на дві великі групи: діаграми та стати-стичні карти.

Найбільш поширеною групою є діаграми, на яких стати-стичні дані зображуються за допомогою геометричних знаків, ліній і фігур. В залежності від способу побудови розрізняють такі основні види діаграм: лінійні, радіальні, секторні, стовпчи-кові, стрічкові, фігурні та ін.

Динаміку (розвиток явищ у часі) найчастіше відобража-ють за допомогою лінійних діаграм (рис. 3.1). Їх будують в мас-штабі у прямокутній системі координат: на осі абсцис відклада-ють періоди або моменти часу, на осі ординат – числові значен-ня показника. На перетині перпендикулярів відповідних значень досліджуваної ознаки і часових дат отримують точки. Ламана лінія, що їх з’єднує, характеризує зміну досліджувального яви-ща у часі.

I

II

s4

III IV

V

XI

X

I

VI

 

▲       

50                   

40        - /       

30                   

20        — ш X           

10        — *

1 1 1    —►

2004 2005 2006 Рік

загальний обсяг товарообороту;

товарооборот продово-льчих товарів.

 

VII

VIII

Умовні позначки:

2005    р.

2006    р. (1 см=0,2 млн.квт ч)

Рисунок 3.1 – Обсяг Рисунок 3.2 – Споживання

роздрібного товарообороту електроенергії в регіоні за

торгівлі району міста            місяцями

Радіальні діаграми (рис. 3.2) використовують для зобра-ження явищ, які періодично змінюються за часом (переважно сезонних коливань). Для їх побудови застосовують полярну сис-тему координат. Круг поділяють на 12 рівних частин, кожна з яких означає певний місяць. На радіусі, починаючи з центра, в масштабі відкладають відрізки, що зображують місячні рівні ознаки. Кінці цих відрізків з’єднують між собою, в наслідок чо-го створюється замкнута фігура – дванадцятигранник, який ха-рактеризує сезоні коливання досліджуваного явища.

Секторні діаграми (рис. 3.3) характеризують структури явища. Для побудови секторної діаграми круг розділяється раді-усами на сектори, площі яких пропорційні частинам досліджу-ваного явища в загальному обсязі зображуваного круга, що до-рівнює 100% або 3600. Перед побудовою діаграми абсолютні

значення величин ознаки переводять у проценти, а проценти – у градуси. Кожний процент дорівнює 3,60 (360:100).

 

40,0%

13,4%

46,4%

Оплата праці найманих працівників

Чисті податки на виробництво та імпорт

Валовий прибуток, чистий дохід

Рисунок 3.3 – Структура ВВП країни за компонентами доходу

Стовпчикові діаграми (рис. 3.4) використовують для на-очного зіставлення обсягів вивчаємого явища за часом або у просторі.

% 120,0 115,0 110,0 105,0 100,0

 

            117,6  

                       

111,1              

106,0                                     

                                                                      

 

                       

                       

                       

2003

2005

2004

Рік

Рисунок 3.4 – Індекси реального доходу ВВП країни

Вертикальні стовпчики в масштабі відповідають чисель-ним значенням ознаки. Стовпчики можуть розташовуватись один від одного на однаковій відстані або щільно. Зображення стовпчиків може бути площинним (див. рис. 3.4) або об’ємним.

Якщо стовпчики розташовуються не вертикально, а го-ризонтально, то такі діаграми називаються стрічковими (смуга-стими).

В статистиці, перш за все в рекламних цілях, використо-вують також фігурні діаграми. При їх побудові статистичні дані зображуються малюнками-символами (банки консервів, автомо-білі тощо), площі яких пропорційні величинам відповідних ознак. Ці діаграми більш наочні, легше сприймаються і тому їх використовують для реклами окремих товарів.

Другою групою статистичних графіків є статистичні карти. До статистичних карт належать картограми і картодіаг-рами.

Картограми – це зображення певної ознаки на схемати-чній географічній карті різними забарвленням або штрихуван-ням. Наприклад, різна щільність населення країни може бути відображена різною інтенсивністю забарвлення території.

Картограма являє собою поєднання схематичної геог-рафічної карти з однієї із згаданих вище діаграм. При цьому ста-тистичні показники зображуються у вигляді стовпчиків, квадра-тів, трикутників, силуетів тощо.

Особливе місце, у зв’язку із специфічністю, займає гра-фічне зображення рядів розподілу. Такі графіки значно полег-шують аналіз рядів розподілу, дозволяють отримати уявлення про форму розподілу.

Для графічного зображення дискретного варіаційного ряду використовують полігон розподілу (рис. 3.5). Його зобра-жують у прямокутній системі координат, де на осі абсцис відк-ладають значення варіант х, а на осі ординат - частоти f. Одер-жані точки з координатами хі та fі з’єднують прямими лініями. Для замикання полігону кінцеві вершини з’єднують з точками на осі абсцис (див. преривні лінії на рис. 3.5), які відстоять на одну поділку від хmax і хmin.

Графічне зображення інтервального варіаційного ряду виконують у вигляді гістограми. Для рядів з рівними інтерва-лами будують гістограму в осях „х-f” (рис. 3.6). Для незакритого першого інтервалу у якості х1 беруть середнє значення другого інтервалу, а для незакритого останнього інтервалу – середнє значення пре достатнього хn-1.

 

1 2 3 4 5 6 х

х1 х2

хі хі-1

х

 

Рисунок 3.5 – Полі-гон розподілу

Рисунок 3.6 – Гістограма для ряда з рівними інтервалами

Для інтервальних рядів з нерівними інтервалами буду-ють гістограму щільності розподілу (рис. 3.7) так як щільність дає уяву про наповненість інтервалу. Гістограму будують в осях

 

ϕ або „ x - ”. Слід звернути увагу., що площі окремих hh

прямокутників пропорційна частотам (часткам) відповідних ін-тервалів.

В ряді випадків для зображення варіаційних рядів викорис-товується кумулянта (рис. 3.8). Для її побудови на осі абсцис відкла-дають варіанти х, а на осі ординат – накопичені частоти (частки) F. Зображення варіаційного ряду у вигляді кумулянти зручно при зіс-тавленні варіаційних рядів, а також в економічних дослідженнях (наприклад, для аналізу концентрації виробництва).

 

>          к (р

h                                                        

>г                               

h                                                                     —►

х

хі

Рисунок 3.7 – Гістограма для ряда з нерівними інтервалами

F

 

х

хі

Рисунок 3.8 – Кумулянта