3.3. Групування статистичних даних


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Групування взагалі, як основний елемент статистичного зведення, є розподіл сукупності масових явищ і процесів суспі-льного життя на типи і групи за найбільш характерними ознака-ми. Якщо ознаками виступають кількісні показники, то такий вид робіт (на відміну від класифікацій) називають у вузькому розумінні безпосередньо статистичним групуванням.

Метою статистичного групування є поділ сукупностей на однорідні типові групи за існуючими для них кількісними ознаками з метою всебічної характеристики їхнього стану, роз-витку і взаємодії.

За допомогою групувань вирішують три важливі взаємо-пов’язані завдання: виділення різних соціально-економічних типів явищ (процесів) та всебічна їх характеристика; досліджен-ня структури масової сукупності; вивчення взаємодії між окре-мими ознаками сукупності.

Залежно від мети та завдань дослідження групування поділяють на такі їх види: типологічні; структурні; аналітичні.

Групування, що приводять до виділення у складі масо-вих явищ їх соціально-економічних типів (тобто однорідних ча-стин за якістю та умовам розвитку, в яких діють одні ї теж зако-номірності факторів) називають типологічними. Прикладом цього виду групувань є групування населення за віковим скла-дом, групування підприємств за формою власності тощо. Побу-дова цих групувань на тривалий час дозволяє простежити про-цес розвитку суспільства, форм власності. Групування, що на-правлені на вирішення даних задач, займають ведуче місце у вітчизняній статистиці.

Структурні групування характеризують склад однорід-ної сукупності за будь-якою ознакою. З допомогою таких групу-вань аналізують структуру сукупності і структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ і процесів. До них нале-жать групування населення за статтю, віком, а на виробництві – групування робітників за виробничим стажем, рівнем кваліфіка-ції тощо.

Групування, які спрямовані на виявлення зв’язку між окремими ознаками вивчаємого явища, називаються аналітич-ними. Прикладом таких групувань можуть бути групування, в яких вивчаються взаємозв’язки між собівартістю та її фактора-ми, продуктивністю праці та її факторами і т.і.

За кількістю групувальних ознак, покладених в основу групування, розрізняють прості та комбінаційні групування. Простим називають групування, яке проводиться за однією ознакою. У разі поєднання двох і більше ознак групування є комбінаційним. У комбінаційних групуваннях групи з однією

ознакою поділяються на підгрупи з іншою ознакою (наприклад, групування підприємств за формою власності, розміром прибут-ку, рівню рентабельності або за іншими ознаками – продуктив-ністю праці, фондовіддачею та ін.).

Поряд з первинним групуванням, види якого розглянуті вище, у статистиці застосовують вторинне, яке проводять на основі раніше здійсненого. Воно використовується для кращої характеристики досліджувального явища, якщо первинне групу-вання не дає змоги чітко визначити характер розподілу одиниць сукупності.

При використанні методу групування вирішують такі питання:

а)         вибір групувальної ознаки;

б)         визначення кількості груп та величини інтервалу;

в)         встановлення переліку показників, якими повинні ха-

рактеризуватись виділені групи стосовно конкретного групу-

вання;

г)         складання макетів таблиць, де будуть представлені ре-

зультати групування;

д)         обчислення абсолютних, відносних і середніх показ-

ників;

ж) табличне і графічне оформлення результатів групу-вання.

Принципове значення при побудові групувань має вибір групувальної ознаки, на основі якої виділяють різні типи, групи і підгрупи. За групувальні приймають найістотніші ознаки. Гру-пувальною ознакою може бути атрибутивна (якісна) або кількі-сна ознака.

Якщо групування здійснюється за атрибутивною озна-кою, то виділяють стільки груп, скільки є найменувань ознаки. Наприклад, табл. 3.1 ілюструється розподіл міських земель за видами забудови (атрибутивними ознаками):

Таблиця 3.1

Розподіл земель міста за видами забудови

Вид міської забудови            Площа, га       % від підсумку

Промислова площа   670      22,1

Житлова        1920    63,5

Громадська    315      10,4

Інша    120      4,0

Вього  3025    100

Перші три групи таблиці представляють основні види забудови, а четверта – об’єднує решту менш вагомих видів. Та-кий вид групування відноситься до структурного, яке в даному прикладі характеризує масштаби та вагомість окремих видів за-будови на території міста.

При складанні групувань на основі кількісних ознак (дискретних або неперервних) визначають кількість груп та ін-тервали групування.

Для визначення кількості груп необхідно дотримуватись двох важливих умов побудови групувань: 1) виділені групи ма-ють відрізнятися якісною однорідністю; 2) кількість одиниць у кожній групі має бути досить великою, що відповідає вимозі закону великих чисел. У масових сукупностях оптимальну кіль-кість груп з рівними інтервалами приблизно можна визначити за формулою американського вченого Стерджеса:

m = 1+ 3,322 lg n,       (3.1)

де m – кількість груп; n – обсяг сукупності.

Формула Стерджеса може бути використана при умові, що розподіл одиниць сукупності за даною ознакою наближаєть-ся до нормального закону розподілення.

Інтервали, тобто проміжок між значеннями ознаки в групі одиниць, бувають рівні, нерівні, відкриті та закриті. Вибір виду інтервалу залежить від характеру розподілу одиниць дос-ліджувальної сукупності.

Рівні інтервали використовують у випадках, коли зна-чення варіюючої ознаки х змінюються плавно, поступово, рів-номірно. Ширина інтервалу h визначається за формулою:

x -x

h= max min ,    (3.2)

m де xmax, xmin – найбільше та найменше значення ознаки у сукуп-ності.

Наприклад, прибутковість активів комерційних банків коливається в межах від 5 до 45%. При прийнятті кількості груп

45 - 5

m=4 ширина інтервалу h =   = 10 . Тоді межі інтервалів становлять відповідно: 5-15, 15-25, 25-35, 35-45. Оскільки межі ін-тервалів збігаються (15 – в перший та другий групі, 25 – в другій та третій, 35 – в третій і четвертій), то для виключення невизна-ченості віднесення межових значень ознаки до той чи іншої групи використовують правило: ліве число не включає в себе значення ознаки, праве –включає. Тоді, наприклад, число 15 по-винно бути віднесено до другої групи, а не першої. Всі інтерва-ли у даному прикладі називаються закритими. Наведений роз-поділ прибутковості активів банків може бути представлено у іншому вигляді: до 15, 15-25, 25-35, 35 і більше. Перший і останній інтервали мають лише одну межу і називаються відк-ритими.

Нерівні інтервали використовуються у разі, коли діапа-зон значень ознаки надто широкий і розподіл сукупності за цією ознакою нерівномірний. Наприклад, розподіл селищ міського типу за кількістю жителів (тис. чол.): до 3; 3-4,9; 5-9,9; 20-49,9.