15.4. Показники фінансових результатів господарської діяльності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Джерелом функціонування підприємств (організацій, установ) є фінансові ресурси. Під фінансовими ресурсами розу-міють грошові засоби (власні або залучені) суб’єктів господа-рювання, які знаходяться у їх розпорядженні для виконання фі-нансових зобов’язань і здійснення затрат на виробництво.

Найбільш важливими показниками фінансових ресурсів, які характеризують фінансові результати господарської діяльно-сті, є дохід, прибуток та рентабельність.

Дохід – це збільшення активу або зменшення зо-бов’язань, що зумовлюють зростання основного капіталу. Пока-зник чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначають шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції податків, зборів, знижок тощо.

Прибуток – це найважливіша економічна категорія, яка визначає господарську діяльність підприємств (організацій, установ) у формі грошових накопичень і характеризує кінцеві результати процесу господарювання. Розрізняють такі показни-ки прибутку: валовий прибуток; прибуток від операційної дія-льності; балансовий прибуток; прибуток від реалізації продук-ції; чистий прибуток.

Показник валового прибутку (ПВ) обчислюють вираху-ванням з чистого доходу від реалізації продукції суми собівар-тості реалізованої продукції. Показник прибутку від операційної діяльності (ПО.Д) визначається як сума валового прибутку, іншо-го операційного доходу, адміністративних витрат тощо. Балан-совим прибутком (ПБ) вважають загальну суму прибутку від усіх видів діяльності за звітний період, яка відображена в балан-сі підприємства(організації, установи). Прибуток від реалізації продукції (ПР.П) – це виручка від реалізації продукції, зменшена на суму сплаченого ПДВ (податку на додану вартість), акцизно-го та інших видів зборів і платежів, а також на суму витрат, що включається до собівартості реалізованої продукції. Чистий прибуток (ПЧ) – це прибуток, який залишається в розпоряджен-ні підприємства (організації, установи) після сплати всіх подат-ків і інших платежів.

Поряд з абсолютними показниками доходу та прибутку використовуються відносний показник – рентабельність, який розраховується в процентах після визначення прибутку. Розріз-няють такі види рентабельності: рентабельність виробництва; рентабельність основної діяльності; рентабельність продукції; рентабельність капіталу.

Рентабельність виробництва (РВ) – це відношення ба-лансового прибутку (ПБ) до середньорічної вартості основних фондів і оборотних засобів (Ф ):

ПБ

РВ = .  (15.12)

Ф

Рентабельність основної діяльності (РО.Д) обчислюють

відношенням балансового прибутку (ПБ) до витрат на обсяг реалізованої продукції (ВР):

ПБ

РО.Д = .         (15.13)

Вр

Рентабельність продукції (РП) встановлюють діленням

прибутку від реалізації продукції (ПР.П) на обсяг її реалізації

(ОР):

П

РП = Р.П .      (15.14)

Ор

Рентабельність капіталу (РК) (основного та авансового) обчислюють діленням балансового прибутку (ПБ) на середньо-річну вартість власного капіталу (К):

ПБ

Рк = .   (15.15)

К

Основними показниками фінансового стану підприємс-тва (організації) є :

•          коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

•          коефіцієнт середнього терміну погашення дебіторської заборгованості;

•          коефіцієнт заборгованості;

•          коефіцієнт фінансової стійкості;

•          коефіцієнт загальної ліквідності;

•          коефіцієнт ділової активності.

Ці показники використовуються для визначення дебі-торської та кредиторської заборгованості, платоспроможності, грошового обігу підприємства та власного капіталу.

Дебіторська заборгованість – це рахунки, що належать до сплати і створюються, як правило, у зв’язку з поставками в кредит. Складається з рахунків: за товари (роботи, послуги), те-рмін сплати яких не настав або не сплачені в строк; за векселями одержаними; з бюджетом; з персоналом за іншими операціями; за авансами виданими; з дочірніми підприємствами; з іншими дебіторами.

Кредиторська заборгованість – грошові кошти підпри-ємства, які належать виплати юридичній чи фізичній особі. Складається з розрахунків: за товари (роботи, послуги), строк сплати яких не настав або не сплачені в строк; за векселями оде-ржаними; з бюджетом; за позабюджетними платежами; зі стра-хуванням; з оплати праці; з дочірніми підприємствами; з іншими кредиторами.

Грошовий обіг – це частина грошового обороту, яка здій-снюється тільки в готівковій формі і являє собою безперервний рух грошей в процесі оплати праці, реалізації товарів, розрахун-ків за послуги і здійснення платежів готівкою. У своє чергу грошовий оборот – це сукупність грошових розрахунків, які здійснюються готівкою і шляхом безготівкових перерахувань.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості Коб розраховують діленням обсягу реалізації продукції на серед-ній розмір дебіторської заборгованості за формулою:

∑qp

Коб =  ,           (15.16)

ДЗ

де ∑qp – обсяг реалізованої продукції у грошовій формі;

ДЗ – середній розмір дебіторської заборгованості.

Зростання рівнів коефіцієнта оборотності означає пок-ращення стану розрахунків з покупцями продукції (робіт, пос-луг).

Коефіцієнт середнього терміну погашення дебіторської заборгованості КТ обчислюють відношенням календарних

днів за місяць (квартал, півріччя, рік) до коефіцієнта оборотнос-ті дебіторської заборгованості за формулою:

Д

КТ = ,  (15.17)

Коб

де Д – число календарних днів за період (місяць, квартал тощо).

Зниження рівня коефіцієнта середнього терміну пога-шення дебіторської заборгованості характеризує позитивні змі-ни у фінансовій діяльності підприємства.

Коефіцієнт заборгованості КЗ визначають відношенням

сум кредиторської та дебіторської заборгованостей:

КЗ

КЗ = ,  (15.18)

ДЗ

де КЗ – сума кредиторської заборгованності;

ДЗ - сума дебіторської заборгованості.

Зростання рівня коефіцієнта заборгованості свідчить про неплатоспроможність підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості КС розраховують ді-

ленням суми кредиторської заборгованості та інших залучених

засобів (без кредитів і позичок) на суму власних засобів за фор-

мулою:

КЗ + ЗЗ

КС =   ,           (15.19)

ВЗ

де ЗЗ - інші залучені засоби; ВЗ - сума власних засобів.

Коефіцієнт фінансової стійкості дозволяє визначити, чи може підприємство залучити в свій господарський обіг інші джерела.

Якщо КС < 1, то такі його значення характеризують фі-

нансову досконалість підприємства. При КС > 1 власні засоби

неостаточні для покриття чужих засобів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покрит-

тя) КЗ.Л. обчислюють відношенням суми грошових засобів,

вкладень у цінні папери, засобів товарно-матеріальних ціннос-

тей до суми короткострокової заборгованості за формулою:

ГЗ + ДЗ

КЗ. Л =           ,           (15.20)

де ГЗ - сума грошових засобів, вкладень у цінні папери та запасів матеріально-технічних цінностей;

З - сума короткострокової заборгованості.

Ліквідність підприємства - це здатність перетворити активи на гроші швидко і без втрат їх ринкової вартості. Тому коефіцієнт загальної ліквідності дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підпри-ємства припадає на 1 грн поточних зобов’язань. Значення КЗ.Л. має бути більше одиниці. Якщо КЗ.Л лежать в межах 1,0... 1,5, то це свідчить про спроможність підприємства сплачувати борги і зростання рівня коефіцієнта у цих межах означає покращення платоспроможності; при значенні КЗ . Л. менше одиниці підприєм-ство має неліквідний баланс.

Коефіцієнт фінансової активності Ка розраховують ді-ленням обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) на суму капіталу підприємства за формулою:

∑qp

Ка =    ,           (15.21)

К

де К – капітал підприємства, який визначається сумою основного капіталу, матеріальних оборотних засобів, нематеріа-льних активів, фондів обігу.

Зростання значень коефіцієнта фінансової активності свідчить про підвищення ефективності використання наявного капіталу підприємства.

Зацікавлена у підприємстві сторона (кредитори, банки, фінансові експерти) повинна уважно аналізувати показники фі-нансового стану господарської діяльності, щоб впевнитись в спроможності підприємства сплатити короткострокові боргові зобов’язання та фінансові платежі, а також для здійснення кре-дитної політики та оцінки переваг різних підприємств.

Само підприємство повинно порівнювати свої показники фінансового стану господарської діяльності з відповідними по-казниками однорідних або передових підприємств у цілому по галузі з метою одержання своєчасної оцінки фінансових позицій підприємства, виявлення його сильних та слабих місць, ефекти-вності прийняття управлінських рішень.