14.4. Статистичне вивчення оплати праці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Оплата праці – це трудовий дохід працівника в залеж-ності від кількості та якості затраченої їм суспільно корисної праці. Оплата праці здійснюється у вигляді заробітної плати, яка включається у фонд заробітної плати.

В умовах ринкової економіки політику підприємств (ор-ганізацій, установ) у сфері оплати праці визначають такі фак-тори: фінансове положення підприємства; ступінь державного регулювання оплати праці; рівень вартості життя; рівень заробі-тної плати, яку виплачують конкуренти за такий же обсяг вико-наної роботи.

Завданнями статистики оплати праці є: вивчення рівня, складу і динаміки фонду заробітної плати; визначення ефектив-ності різних форм і систем оплати праці; розрахунок середнього рівня та динаміки заробітної плати; вивчення номінальної та реальної заробітної плати; характеристика індексу інфляції – співвідношень між зміною номінальної заробітної плати та цін на споживчі товари; оцінка факторів, що формують рівень середньої заробітної плати.

В сучасних ринкових умовах розрізняють такі форми оплати праці:

•          погодинну оплату праці;

•          відрядну заробітну плату;

•          комісійну оплату праці;

•          заохочувальні та компенсаційні виплати. При погодинної оплаті праці виплати проводяться на

основі тарифного окладу або фактично відпрацьованого часу.

Якщо мірою виконаної праці виступає не робочий час, а кількість виробленої продукції, то використовують відрядну фо-рму оплати праці.

У галузі торгівлі, де працівники отримають відповідний процент від суми реалізованого товару, застосовують комісійну оплату праці.

Форма заробітної плати через систему заохочувальних та компенсаційних виплат полягає в тому, що вона стимулює покращення виробничого процесу за рахунок підвищення мора-льного та матеріального рівня працівників.

У структурі витрат на оплату праці фонд заробітної плати працюючих розділяють на такі частини:

•          фонд основної заробітної плати;

•          фонд додаткової заробітної плати;

•          інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До основної заробітної плати відносять: оплату за вико-нану роботу відповідно до встановлених норм праці і виплати проводять у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних ро-зцінок і посадових окладів службовців; суми виплати за процен-тними комісійними нарахуваннями в залежності від обсягу до-ходів за реалізацією продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вона є основною заробітною платою.

Додаткова заробітна плата передбачає виплати: за працю понад установлені норми; за трудові досягнення; осо-бливі умови праці; доплати, надбавки, виплати, передбачені законодавством (наприклад, премії за виконання робочих завдань та ін.); за роботу працівників, які не перебувають у штаті підприємства; за виконання робіт згідно з угодамицивільно-правового характеру; за роботу у вихідні, святкові дні, позанормований час.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включа-ють: оплату у формі винагород, премій, грошових виплат, які не передбачені законодавством або проводяться понад встановле-них законом норм; оплату простоїв не з вини робітника; виплати працівникам, які перебувають у відпустці з ініціативи адмініст-рації; винагороди за раціоналізаторські пропозиції, винаходи, відкриття тощо.

Основну заробітну плату працівники повинні отримати постійно. Розмір її обумовлено нормами плати за одиницю ви-робленої продукції (виконаної роботи) або відпрацюваного часу, місячним окладом, рівнем кваліфікації, займаємою посадою. Додаткова заробітна плата та інші виплати залежать від індиві-дуальних результатів праці та загальних результатів діяльності виробничого колективу.

В статистиці для обліку, нарахування та аналізу оплати праці фонд заробітної плати розділяють на такі види:

•          годинний фонд заробітної плати (Фгод);

•          денний фонд заробітної плати (Фдн);

•          місячний (квартальний, річний) фонд заробітної пла-ти (Фміс),

де кожен з цих видів включає зазначені вище складові частини фонду заробітної плати (основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати).

Відносними показниками фонду заробітної плати є:

•          коефіцієнт доплат до Фдн:

Ф

Кдн = дн ;      (14.27)

Фгод

•          коефіцієнт доплат до Фміс:

Ф

КФ = міс .      (14.28)

Фдн Розмір зазначених фондів використовується для розра-хунку середньої заробітної плати працівників:

•          середньогодинна заробітна плата:

З =                  ;           (14.29)

год Відпрацьовані

людино - години

•          середня денна заробітна плата:

Здн=               ;           (14.30)

Відпрацьовані

людино - години

•          середня місячна (квартальна, річна) заробітна плата:

Зміс= Ф ,        (14.31)

де Т - середньо облікова чисельність робітників за мі-сяць (квартал, рік);

•          середня місячна (квартальна, річна) заробітна плата

в еквіваленті повної зайнятості.

Зміс. векв. = Т           міс•     (14.32)

повн.зайн.     в екв.повн.зайн.

Розрізняють номінальну та реальну величини середньої заробітної плати.

До складу номінальної заробітної плати входять такі її складові: оплата праці у грошовій і натуральній формах; премії, доплати та інші види оплати за відпрацьований час; відрахуван-ня у вигляді прибуткового податку, соціального страхування на випадок безробіття. Не включають у номінальну заробітну плату кошти фонду соціального страхування.

Реальна заробітна плата характеризує кількість товарів і послуг, які можна одержати у звітному періоді. Показник реа-льної заробітної плати визначається діленням номінальної заро-бітної плати на індекс споживчих цін.

Для аналізу динаміки середнього рівня заробітної плати використовуються середні темпи росту, індивідуальні та загаль-ні індекси заробітної плати, система індексів середніх величин.

Так, середній темп росту номінальної або реальної за-робітної плати обчислюється за певний період (квартал, півріч-чя, рік) за формулою:

K = ^Kj * К2 *...* Кп ,         (14.33)

де Kі – темп росту заробітної плати за і-й період. Індекс реальної заробітної плати розраховується за фо-рмулою:

рз = ,   (14.34)

де Kн – середній темп росту номінальної заробітної

плати, Kц – середній темп росту цін на споживчі товари (індекс

інфляції).

Для окремого підприємства індивідуальний індекс сере-дньої заробітної плати розраховується за формулою:

З1        іФ

іЗ = , або іЗ = ,            (14.35)

З0        іТ

де З0 , З1 – середня заробітна плата відповідно в базис-ному та звітному періодах; іФ – індивідуальний індекс фонду заробітної плати за певний період; іТ – індивідуальний індекс середньо облікової чисельності робітників за певний період.

Індекс показує, на скільки процентів змінилась середня заробітна плата на даному підприємстві у звітному періоді в зрі-внянні з базисним.

Для ряду підприємств загальний індекс середньої заробі-тної плати визначається залежністю:

∑З1Т1 ∑Ф1

ІЗ =     =          ,           (14.36)

∑З0Т1 ∑З0Т1

де ∑Ф1 = ∑ З1Т1 – сумарний фонд заробітної плати у

звітному періоді; ∑ З0Т1 – умовний фонд заробітної плати у

звітному періоді у разі, що як би середня величина заробітної плати на підприємствах не змінилася у звітному періоді; Т1 – чисельність зайнятих на виробництві у звітному періоді.

Індекс показує, на скільки процентів змінилася середня заробітна плата в цілому за рядом підприємств у звітному періо-ді порівняно з базисним.

Для однорідних підприємств галузі може бути викорис-тано систему індексів змінного, фіксованого складу та структу-рних зрушень з метою оцінки впливу факторів за рахунок змін у середньому рівні середньої заробітної плати на кожному підп-риємстві та змін у чисельності зайнятих на виробництві.

Індекс середнього рівня заробітної плати змінного складу розраховується за формулою:

∑ЗТ ∑З Т ІЗЗ С = З1 : З0 = 1 1 : 0 0 , (14.37) ∑Т1 ∑Т0 де Т0 – чисельність зайнятих на виробництві у базисному періоді.

Індекс показує, на скільки процентів змінився середній рівень заробітної плати в цілому за рядом однорідних підпри-ємств у звітному періоді порівняно з базисним за рахунок змін у рівні середньої заробітної плати на кожному підприємстві і за рахунок змін у чисельності зайнятих у виробництві.

Індекс середнього рівня заробітної плати фіксованого складу:

∑ЗТ ∑З Т ІЗФ З = З1 : З0 = 1 1 : 0 1 . (14.38) ∑Т1 ∑Т1 Індекс показує, на скільки процентів змінився середній рівень заробітної плати в цілому за рядом однорідних підпри-ємств у звітному періоді порівняно з базисним за рахунок змін у рівні середньої заробітної плати на кожному підприємстві.

Індекс середнього рівня заробітної плати структурних зрушень

∑ЗТ ∑ЗТ

ІЗС З = З1 : З0 = 0 1 : 0 0      (14.39)

∑Т1 ∑Т1 показує, на скільки процентів змінився середній рівень заробіт-ної плати в цілому за рядом однорідних підприємств у звітному періоді порівняно з базисним за рахунок структурних зрушень у чисельності зайнятих на виробництві.

Зазначені індекси зв’язані залежністю:

ІЗЗ С = ІЗФ С * ІЗС З .         (14.40)

Різниця чисельника і знаменника кожного середнього індексу показує, на скільки гривень змінився середній рівень заробітної плати в цілому за рядом підприємств у звітному пері-оді порівняно з базисним за рахунок як у зміні середньої заробі-тної плати за кожним підприємством, так і за рахунок структур-них зрушень у чисельності зайнятих на виробництві.