13.3. Статистика цін та тарифів 13.3.1. Види цін і тарифів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Ціна – це грошове вираження виробленої продукції чи послуг, яке відображає суспільно необхідні витрати праці, пов’язані з їх виробництвом, та обігом до кінцевого споживання.

З поняттям ціни тісно пов’язане поняття тарифу. Тариф – це поширена форма (ставка оплати) визначення ціни на проду-кцію (послуги) виробничого та особистого споживання. Тарифи встановлюються на вантажні та пасажирські перевезення всіх видів транспорту, послуги зв’язку, житлово-комунальних підп-риємств, служб побуту, електро- та теплоенергії. Тарифи бува-ють внутрішні та міжнародні, ті, що встановлюються в системі заробітної плати і у митній справі.

На даний час державна статистика відстежує та дослі-джує роздрібні та оптові ціни, ціни зовнішньої торгівлі, тарифи на послуги. Крім того, органами статистики здійснюється регіо-нальні та міждержавні порівняння цін і тарифів, відстежується їх динаміка, досліджується споживання товарів і послуг різними групами населення та купівельна спроможність грошей.

Інформація, яка здобувається про ціни і тарифи, широко використовується в маркетинговій діяльності для вивчення ста-ну товарного, споживчого та фінансового ринків і окремих їх сегментів, дослідження страхової та маркетингової діяльності, споживання товарів і послуг, оцінювання рівнів життя, прогно-зуванні виробництва товарів та надання послуг.

В країнах з ринковою економікою існує багато видів цін і тарифів. Основні з їх можна класифікувати за такою схемою:

•          за сферами товарного обслуговування:

– оптові, за якими виробники реалізують продукцію

крупними партіями і які використовують у розрахунках між пі-дприємствами всіх форм власності і організаціями обігу;

– роздрібні, за якими товар реалізується кінцевому споживачу (населенню) в обмеженій кількості; включають розд-рібні ціни на товари народного споживання та тарифи на послу-ги населенню;

– закупівельні ціни, за якими держава закуповує сільсь-когосподарську продукцію у фермерів та сільськогосподарських підприємств;

– ціни та тарифи на послуги транспорту;

•          за формами продажу:

– договірні, які застосовуються за домовленістю між

продавцем і покупцем на реалізацію конкретної кількості про-дукції чи послуг;

– біржові, за якими конкретний товар реалізується в ході торгів на біржі;

– аукціонні, які відображають хід реалізації в ході аук-ціонних продаж;

•          за стадіями продажу:

– ціна пропозиції (ціна продавця), за якою продавець

намагається продавати товар;

– ціна попиту, за якою покупець зацікавлений придбати товар;

– ціна реалізації – це ціна, за якою фактично реалізу-ється товар;

•          за ступенем регулювання:

– фіксовані – встановлюються державою на певному

граничному рівні;

– регульовані – ціни, рівень яких регулюється державою за відповідною номенклатурою продукції чи послуг;

– вільні – встановлюються виробником товару на підс-таві попиту і пропозиції на ринку;

•          за ступенем стійкості в часі:

– тверді – ціни, які встановлюються при заключенні

угоди на весь термін її дії;

– рухомі – ціни, що змінюються під впливом умов, про які домовлено в угоді;

– ковзні – ціни, розмір яких визначено угодою, що пе-редбачає порядок внесення змін у випадку зміни вартості ціноу-творюючих факторів;

– порівнювані – ціни, які порівнюються за періодами зрівняння (базовий та звітний).

Крім перерахованих існують і інші види цін, наприклад:

– трансфертні (внутріфірмові), які встановлюються між підрозділами фірми, в тому числі і за межами країни;

– світові, за якими проводяться крупні комерційні опе-рації у зовнішній торгівлі з платіжкою у вільно конвертируємій валюті;

– базисні, які є вихідними для встановлення ціни фак-тично поставленої продукції в залежності від її сортності (якос-ті);

– номінальні, інформація за якими публікується в прей-скурантах, довідниках фірм, бірж тощо;

– ринкові – ціни купівлі-продажу товару на даному ри-нку;

– ціни ФОБ і СІФ – грошовий вираз вартості товарів з включенням витрат на доставку та вантажні роботи до порту відправлення (ФОБ) і всіх витрат з доставлення і розвантаження в порту призначення та ін.

В умовах ринкової економіки в країні можлива інфляція – процес мимовільного підвищення загального рівня цін та знеці-нювання грошей, що викликано розбалансованістю між грошо-вою масою та товарним покриттям.

Індекс інфляції – це відношення загальної потужності інфляційного зсуву до суми наявних доходів у поточному році. Потужність інфляційного зсуву у витратах населення на товари і послуги являє собою абсолютну вартісну оцінку зниження купі-вельної сили грошей за рахунок інфляційного зростання серед-ніх цін та тарифів, яка може бути обчислена як різниця чисель-ника та знаменника індексу цін (див. п. 13.3.2).

Відкрита інфляція – це хронічне зростання цін на товари та послуги.

Придушена інфляція характерна для економіки країни, де

ціни регулюються; це проявляється в товарному дефіциті, зни-женні якості продукції, вимушеному нагромадженні грошей, розвитку тіньової економіки.

Повзуча інфляція проявляється у випадках, коли темпи розвитку інфляції складають 10…20% на рік.

Галопуюча інфляція – це розвиток інфляції зі змінними темпами від 10 до 300% на рік.

Гіперінфляції характерні надвисокі темпи розвитку ін-фляції: понад 1000% на рік.