3.4. Методика проведення групування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 

Загрузка...

Першочерговим питанням теорії групувань є вибір групувальної ознаки. Групування проводяться за атрибутивними (якісними) або кількісними (варіативними) ознаками. Для атрибутивної ознаки число груп відповідає числу її різновидів.

Якщо ознака альтернативна, то можливі лише 2 групи.

При групуванні за кількісними ознаками визначають число груп і величину інтервалу групування (межі). Ці показники між собою пов’язані: чим більше буде створюватися груп, тим менший буде інтервал і навпаки.

При вирішенні питання щодо кількості створювальних груп, потрібно брати до уваги розмах варіації, який представляє собою різницю між максимальним і мінімальним значенням ознаки. Чим більший розмах варіації – тим більше може бути створено груп.

Якщо чисельність сукупності невелика, недоцільно створювати велику кількість груп, тому що не буде достатньо великого числа одиниць сукупності і характеристики не будуть типовими.

Інтервалом називається різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки в кожній групі. Інтервали групування можуть бути рівні і нерівні. Нерівні інтервали застосовуються, якщо ознака має нерівномірну варіацію в широких межах. Так, не можна використовувати групування магазинів за розміром товарообігу з рівними інтервалами, якщо товарообіг одних магазинів за квартал лише 3 тис. грн.., а інших >10 тис. грн. В цьому випадку використовуються дрібні інтервали для малих і більш широкі – для великих підприємств.

Рівні інтервали застосовують тоді, коли ознака групування розподілена в сукупності більш-менш рівномірно. Ширину (розмір) інтервалу визначають за залежністю:

x m ax -x m in

h

 

n

(3.1)

де h – розмір (ширина) інтервалу; xmax – xmin – розмах варіації; n – кількість груп

Американський вчений Стреджерс встановив залежність між числом груп (n ) і кількістю одиниць сукупності ( N ).

n = 1+3,322lgN           (3.2)

 

N         15-24  25-44  45-89  90-179            180-359          360-719          720-1439

n          5          6          7          8          9          10        11

Прикладом групування з нерівними інтервалами може бути таке групування фірм за кількістю працівників: до 10 чол.; 10-30; 30-100; 100-200; 200-500; 500 і більше. При цьому існує таке правило: нижню межу інтервалу рахують включно, а верхню виключно, тобто ліва цифра входить в інтервал, а права – ні. Тому фірма з чисельністю 30 чол. потрапить в групу 30-100. Перший та останній інтервал вважаються відкритими.

Приклад. Необхідно провести групування з рівними інтервалами за даними про середню місячну зарплату робітників. Максимальне значення – 280 грн., а мінімальне значення – 120. При цьому необхідно виділити 8 груп.

xmax = 280 грн.

n = 8 h = x

xmin = 120 грн.

xmm= 280 -120 = 160(грн.)

/

 

8

160

20(грн.)

 

1.         120-140

2.         140-160

3.         160-180

 

4.         180-200

5.         200-220

6.         220-240

 

7.         240-260

260-