88. Особливості страхування професійної відповідальності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

Відповідальність за помилки або упущення, яких припусти-лася особа під час виконання професійних обов'язків, ґрунту-ється на законодавчих та нормативних актах, які регламентують зобов'язання сторін у тій чи іншій сфері діяльності. Основу про-фесійної відповідальності становить порушення контракту між професіоналом та клієнтом щодо надання послуг. Будь-яка осо-ба, яка придбає послугу, розраховує на компетентність та сумлін-ність професіонала. Якщо клієнтові завдано шкоди, він має право притягти до відповідальності професіонала в судовому порядку. Зауважимо, що в європейській практиці відповідальність поширю-валася спочатку лише на осіб, котрі перебували з професіоналом у

Страхування в запитаннях та відповідях

договірних стосунках. Сучасне тлумачення охоплює й відповідаль-ність за шкоду, заподіяну професіоналом третій стороні.

У цьому ключі показовим є процес 1951 року «Кандлер проти «Крейн Крістмас та К°». Позивач придбав компанію на підставі на-даної йому фінансової документації, підготовленої бухгалтерами компанії. Документація виявилась неточною, і позивач зазнав збит-ків. Його позов проти бухгалтерів було відхилено на тій підставі, що бухгалтери працювали на компанію та не мали жодних зобов'язань щодо позивача. У 1963 році до судової практики Великої Британії було запроваджено «принцип Хедлі Бірні», який поширював про-фесійну відповідальність на третіх осіб. Отже, якби процес відбувся не в 1951, а після 1963 року, то бухгалтери були б визнані відпові-дальними.

Таке розширене визначення відповідальності ствердилося в су-часній світовій практиці.

Визначення відповідальності. Головним джерелом пре-тензій до професіоналів є упущення, помилки або хибні дії, які призвели до фінансових збитків клієнтів або третіх осіб. При-рода шкоди залежить від характеру професійної діяльності. Відповідальність професіонала полягає в додержанні необхідної обережності та майстерності під час виконання своїх обов'язків. При цьому він не обов'язково має бути компетентним в усіх питан-нях. Рівень кваліфікації професійного працівника має бути не ниж-чим від рівня, якого один професіонал очікує від іншого в тій самій професійній галузі.

Способи захисту професіонала. Захистом проти висунених претензій може бути доказ, що професіонал не перевищив своїх по-вноважень, був обережний та що його дії відповідали рівню квалі-фікації, яка вимагається від професіоналів у цій галузі. Він повинен переконати суд, що діяв чесно та розумно.

Великі суми позовів, а також відсутність резервів для таких виплат, які професіонал потенційно має бути готовий сплатити, змушують його вдаватись до страхування. Більше того, у деяких країнах страхування професійної відповідальності здійснюється обов'язково.

Умови страхування. Страховик зобов'язується згідно з до-говором страхування виплатити страхувальникові компенса-цію за будь-яким позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку. Як правило,

Модуль договір страхування укладається згідно з принципом «заявле-них позовів». Позов може бути сплачений страховиками, якщо він пред'явлений під час дії договору страхування, незалежно від часу та місця, де сталася помилка або виникла підозра щодо її на-явності.

Професійна діяльність нерідко ґрунтується на засадах партнер-ства. При цьому партнери можуть бути відповідальні за позови, що виникли з вини співвиконавців. Склад партнерів може змінюватися з часом. Тому постає потреба в захисті від позовів, що виникають через порушення колишніх партнерів. Відповідальність страхуваль-ника тлумачиться не лише як відповідальність особи, що уклала цей договір страхування, але й як відповідальність за помилки її колиш-ніх партнерів у цьому бізнесі, а також за відповідальність її співро-бітників.

Договір страхування зобов'язує страхувальника негайно повідо-мити про будь-який позов або намір притягти його до відповідаль-ності.

Як і в інших видах страхування відповідальності, страховик ви-магає від страхувальника не вести переговорів, не давати будь-яких обіцянок про компенсацію без погодження зі страховиком. На про-хання страхувальника страховик може взяти на себе врегулювання позову, ведення справи в суді.

Існує, проте, істотна відмінність врегулювання позову щодо про-фесійної відповідальності від інших видів страхування. Зрозуміло, що страхувальник налаштований на те, щоб страховик прийняв пре-тензію без суду. Судовий процес, розголос можуть відчутно зашко-дити професійній діяльності страхувальника, його репутації, іміджу. Проте договір страхування ґрунтується на судовій відповідальнос-ті страхувальника. Якщо страховик вважає, що проти цього позо-ву існує захист, то він намагатиметься заперечити його в суді. Тому в договір включається «стаття про Королівську Раду» (положення про розв'язання суперечки між страховиком та страхувальником з приводу судового розгляду позову), що регулює такі суперечності. Якщо страхувальник та страховик не дійшли згоди з приводу кон-кретного позову, то остаточним є рішення арбітра – «Королівської Ради».

Винятки з договору страхування. Як правило, виключається відповідальність, що виникає з таких причин:

Страхування в запитаннях та відповідях

-          через дискредитацію та наклеп, поговір (хоча такий ризик може бути включений за додаткову плату);

-          через нечесність, шахрайство, кримінальні дії страхувальника.

Виключаються позови, які підпадають під дію інших полісів

страхування.

Виникнення нових видів професійної діяльності, нових ризи-ків породжує нові винятки. У зв'язку з позовами, спричиненими екологічним забрудненням, деякі страховики почали виключати ці ризики зі своїх полісів. Наприклад, фахівець з оцінювання земель-них ділянок може не врахувати, що раніше на ділянці було звалище, куди часто вивозилися хімічні відходи. Використання цієї ділянки може зашкодити здоров'ю. Сума позову в такому разі може бути значною.

Можуть виключатися позови щодо ліквідації пошкоджень, а та-кож пов'язані з місцевими умовами, трудовим законодавством і т. ін.