Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
79. Особливості страхування ризику непогашеного кредиту : Страхування в запитаннях та відповідях. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

79. Особливості страхування ризику непогашеного кредиту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

У стосунках між кредитором (позикодавцем) та його боржни-ком (позичальником) предмет їхнього спільного інтересу – кре-дит – створює різні економіко-правові ситуації: для боржника –

Страхування в запитаннях та відповідях

зобов'язання повернути позику, а для кредитора – право вимагати її повернення за попередньо узгодженими умовами. Невиконання з різних причин цих домовленостей загрожує кредиторові фінансо-вими збитками, яких він намагається уникнути з допомогою різних доступних заходів правового та матеріального характеру. При цьо-му правове забезпечення передбачає, що належні кредиторові суми можуть бути повернені йому третіми особами.

Правове забезпечення може набирати багатьох форм. Найпоши-реніші з них такі: порука третьої особи згідно з цивільним правом, гарантія, передання (цесія) кредиторської заборгованості боржника, застава рухомого та нерухомого майна. Матеріальне забезпечення кредиту на відміну від правового полягає у безпосередньому пере-данні кредиторові замість отриманого кредиту еквівалента його вар-тості у грошах чи інших майнових цінностях. Матеріальне забезпе-чення може також набирати різних форм: застави валютних засобів, коштовностей та інших цінностей, блокади коштів на рахунках, де-позитів, передання рухомого майна на час до повернення кредиту.

Попри високу надійність зазначених форм забезпечення креди-тів їх застосування часто буває незручним, важкодоступним і неви-гідним для учасників кредитних відносин. За цих умов найбільш до-ступною та надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів стає страхування.

Страхування кредитів ґрунтується на визнанні ризику непла-тежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування.

Історичний прообраз страхування кредитів убачається в комі-сійній операції, за умовами здійснення якої укладалася додаткова угода, названа делькредере. Комісіонер за відповідну додаткову ви-нагороду, яка вважалася платою за взяття ризику комісійної опера-ції, гарантував комітентові, що вексель на проданий у кредит товар буде викуплено у визначений термін. Отже, угода делькредере на-бувала характеру вексельної поруки, згідно з якою в разі неповер-нення боргу третьою стороною комісіонер зобов'язаний був випла-тити відшкодування комітентові у повному обсязі заборгованості. Це означає, що широковідома комісійна операція являла собою по-чаткову форму страхування кредитів з усіма необхідними атрибута-ми страхової операції: ризиком неповернення кредиту, визначеним обсягом відповідальності, страховою премією у формі додаткової винагороди та реальним відшкодуванням збитків.

Модуль Відмінністю комісійної операції від класичної страхової є те, що окремий комісіонер не був у змозі вирівняти ризики неповернен-ня кредитів серед доволі великої сукупності кредиторів, а тому не міг забезпечити стабільності своїй діяльності протягом тривалого періоду. Таке завдання стає під силу лише професійним страховим закладам, які на умовах «делькредере» можуть гарантувати креди-торам страхове відшкодування заподіяних їм збитків.

Таке страхування може здійснюватися у двох варіантах. У пер-шому кредитор (страхувальник) страхує загалом усю заборгованість до повернення всіма його боржниками. У другому варіанті кредитор страхує заборгованість кожного позичальника зокрема. Щоправда, істотним недоліком другого варіанта є можливість селекції ризиків, тобто передання на страхування лише «поганих» ризиків, а тому страховики звертаються до нього дуже неохоче.

У разі делькредерної форми організації страхових відносин кре-дитори (банки, інвестори та інші) відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами – страховиком і страхуваль-ником.

Делькредерне страхування складається з двох груп страхових відносин: страхування товарних кредитів і страхування фінансових (грошових) кредитів. У першій групі страховий захист забезпечу-ється як внутрішньому, так і зовнішньому (експортно-імпортному) товарообігу, який здійснюється на кредитній основі. Другу групу делькредерного страхування становлять операції зі страхування фінансових кредитів, тобто переважно тієї частини споживчих кре-дитів та кредитів під інвестиційні потреби, яка видана у грошовій формі.

Майновий інтерес кредитора може бути захищений посередньо – шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичальник. Він, без-посередньо страхуючи свою платоспроможність, посередньо захищає інтереси свого вірителя – кредитора. Водночас страховик, страхуючи платоспроможність позичальника, дає тим самим гарантію кредиторо-ві повернути йому борг. Отже, із правового боку ця страхова операція є, по суті, наданням страховиком страхового гарантійного зобов'язання, яке для кредитора слугує заставою на випадок неповернення йому бор-гу. З огляду на це у страховій теорії та практиці страхові відносини та-кого характеру іменуються заставними, або гарантійними.

Страхування в запитаннях та відповідях

Економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що стра-ховик замість отриманої невисокої страхової премії бере на себе – за-мість боржника – роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого (бенефіціанта) цієї гарантії.

Як показує міжнародна господарська практика, в умовах за-ставного (гарантійного) страхування предметами страхового за-хисту (страхових гарантій) можуть бути різні вартості, передані на кредитних засадах одними суб'єктами іншим. Такими вартостями, зокрема, крім банківських позик, можуть бути суми належного до сплати мита або ж інших прикордонних податків та зборів, суми на-лежних компенсацій за невчасне виконання будівельно-монтажних робіт, невиконання поставок товарів та інших контрактів, суми отриманих авансів, які підлягають поверненню. Це так звані класич-ні зобов'язання, під які надаються страхові гарантії.

У групі заставного (гарантійного) страхування практикується також особливий напрям страхового захисту – страхування фінан-сових гарантій. Техніка надання страхових гарантій стає дедалі різ-номанітнішою. Саме тому кредити, видані під різні фінансові гаран-тії, об'єднуються у дві групи:

а)         кредити, повернення яких гарантується залученням давно відо-

мих фінансових інструментів. Ідеться про іпотечні та банківські

кредити, які видаються під заставу іпотеки або іншого майна, що

належить позичальникам. Іпотека та інше майно стають предме-

тами страхування, а позичальник відповідно – страхувальником

і застрахованим в одній особі;

б)         кредити, повернення яких гарантується борговими

зобов'язаннями фінансового характеру: облігаціями, акціями,

комерційними паперами, сертифікатами фінансових активів

підприємств. З огляду на різноманітність видів гарантій їх по-

діляють на гарантії, що стосуються відносин між приватними

суб'єктами, та гарантії, що стосуються відносин, у яких одна зі

сторін є суб'єктом загальнонародного, державного значення.

Емітенти боргових зобов'язань самі й ініціюють таке страхуван-

ня, щоб підняти довіру до себе.

Процедура надання страхових гарантій передбачає виконання

тих самих дій, що й при укладанні типових договорів страхування: 1) визначення предмета страхової гарантії та його основних харак-теристик;

2)         Модуль оцінювання ризику на підставі поданої та додатково отриманої інформації;

3)         визначення умов угоди про надання страхової гарантії;

4)         розрахунок страхового тарифу та визначення порядку сплати страхової премії. Отже, беручи до уваги різноманітність характеру операцій,

пов'язаних із безпосереднім страхуванням кредитів та наданням страхових гарантій сторонам кредитних взаємовідносин, кредит-не страхування можна визначити як господарський механізм, мета якого – задовольнити випадкові оцінювані майнові потреби, які ви-никають з ризику неповернення кредиту, перерозподіливши втрати міме суб'єктами кредитно-страхових відносин.