Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
79. Особливості страхування ризику непогашеного кредиту : Страхування в запитаннях та відповідях. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

79. Особливості страхування ризику непогашеного кредиту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

магниевый скраб beletage

У стосунках між кредитором (позикодавцем) та його боржни-ком (позичальником) предмет їхнього спільного інтересу – кре-дит – створює різні економіко-правові ситуації: для боржника –

Страхування в запитаннях та відповідях

зобов'язання повернути позику, а для кредитора – право вимагати її повернення за попередньо узгодженими умовами. Невиконання з різних причин цих домовленостей загрожує кредиторові фінансо-вими збитками, яких він намагається уникнути з допомогою різних доступних заходів правового та матеріального характеру. При цьо-му правове забезпечення передбачає, що належні кредиторові суми можуть бути повернені йому третіми особами.

Правове забезпечення може набирати багатьох форм. Найпоши-реніші з них такі: порука третьої особи згідно з цивільним правом, гарантія, передання (цесія) кредиторської заборгованості боржника, застава рухомого та нерухомого майна. Матеріальне забезпечення кредиту на відміну від правового полягає у безпосередньому пере-данні кредиторові замість отриманого кредиту еквівалента його вар-тості у грошах чи інших майнових цінностях. Матеріальне забезпе-чення може також набирати різних форм: застави валютних засобів, коштовностей та інших цінностей, блокади коштів на рахунках, де-позитів, передання рухомого майна на час до повернення кредиту.

Попри високу надійність зазначених форм забезпечення креди-тів їх застосування часто буває незручним, важкодоступним і неви-гідним для учасників кредитних відносин. За цих умов найбільш до-ступною та надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів стає страхування.

Страхування кредитів ґрунтується на визнанні ризику непла-тежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування.

Історичний прообраз страхування кредитів убачається в комі-сійній операції, за умовами здійснення якої укладалася додаткова угода, названа делькредере. Комісіонер за відповідну додаткову ви-нагороду, яка вважалася платою за взяття ризику комісійної опера-ції, гарантував комітентові, що вексель на проданий у кредит товар буде викуплено у визначений термін. Отже, угода делькредере на-бувала характеру вексельної поруки, згідно з якою в разі неповер-нення боргу третьою стороною комісіонер зобов'язаний був випла-тити відшкодування комітентові у повному обсязі заборгованості. Це означає, що широковідома комісійна операція являла собою по-чаткову форму страхування кредитів з усіма необхідними атрибута-ми страхової операції: ризиком неповернення кредиту, визначеним обсягом відповідальності, страховою премією у формі додаткової винагороди та реальним відшкодуванням збитків.

Модуль Відмінністю комісійної операції від класичної страхової є те, що окремий комісіонер не був у змозі вирівняти ризики неповернен-ня кредитів серед доволі великої сукупності кредиторів, а тому не міг забезпечити стабільності своїй діяльності протягом тривалого періоду. Таке завдання стає під силу лише професійним страховим закладам, які на умовах «делькредере» можуть гарантувати креди-торам страхове відшкодування заподіяних їм збитків.

Таке страхування може здійснюватися у двох варіантах. У пер-шому кредитор (страхувальник) страхує загалом усю заборгованість до повернення всіма його боржниками. У другому варіанті кредитор страхує заборгованість кожного позичальника зокрема. Щоправда, істотним недоліком другого варіанта є можливість селекції ризиків, тобто передання на страхування лише «поганих» ризиків, а тому страховики звертаються до нього дуже неохоче.

У разі делькредерної форми організації страхових відносин кре-дитори (банки, інвестори та інші) відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами – страховиком і страхуваль-ником.

Делькредерне страхування складається з двох груп страхових відносин: страхування товарних кредитів і страхування фінансових (грошових) кредитів. У першій групі страховий захист забезпечу-ється як внутрішньому, так і зовнішньому (експортно-імпортному) товарообігу, який здійснюється на кредитній основі. Другу групу делькредерного страхування становлять операції зі страхування фінансових кредитів, тобто переважно тієї частини споживчих кре-дитів та кредитів під інвестиційні потреби, яка видана у грошовій формі.

Майновий інтерес кредитора може бути захищений посередньо – шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичальник. Він, без-посередньо страхуючи свою платоспроможність, посередньо захищає інтереси свого вірителя – кредитора. Водночас страховик, страхуючи платоспроможність позичальника, дає тим самим гарантію кредиторо-ві повернути йому борг. Отже, із правового боку ця страхова операція є, по суті, наданням страховиком страхового гарантійного зобов'язання, яке для кредитора слугує заставою на випадок неповернення йому бор-гу. З огляду на це у страховій теорії та практиці страхові відносини та-кого характеру іменуються заставними, або гарантійними.

Страхування в запитаннях та відповідях

Економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що стра-ховик замість отриманої невисокої страхової премії бере на себе – за-мість боржника – роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого (бенефіціанта) цієї гарантії.

Як показує міжнародна господарська практика, в умовах за-ставного (гарантійного) страхування предметами страхового за-хисту (страхових гарантій) можуть бути різні вартості, передані на кредитних засадах одними суб'єктами іншим. Такими вартостями, зокрема, крім банківських позик, можуть бути суми належного до сплати мита або ж інших прикордонних податків та зборів, суми на-лежних компенсацій за невчасне виконання будівельно-монтажних робіт, невиконання поставок товарів та інших контрактів, суми отриманих авансів, які підлягають поверненню. Це так звані класич-ні зобов'язання, під які надаються страхові гарантії.

У групі заставного (гарантійного) страхування практикується також особливий напрям страхового захисту – страхування фінан-сових гарантій. Техніка надання страхових гарантій стає дедалі різ-номанітнішою. Саме тому кредити, видані під різні фінансові гаран-тії, об'єднуються у дві групи:

а)         кредити, повернення яких гарантується залученням давно відо-

мих фінансових інструментів. Ідеться про іпотечні та банківські

кредити, які видаються під заставу іпотеки або іншого майна, що

належить позичальникам. Іпотека та інше майно стають предме-

тами страхування, а позичальник відповідно – страхувальником

і застрахованим в одній особі;

б)         кредити, повернення яких гарантується борговими

зобов'язаннями фінансового характеру: облігаціями, акціями,

комерційними паперами, сертифікатами фінансових активів

підприємств. З огляду на різноманітність видів гарантій їх по-

діляють на гарантії, що стосуються відносин між приватними

суб'єктами, та гарантії, що стосуються відносин, у яких одна зі

сторін є суб'єктом загальнонародного, державного значення.

Емітенти боргових зобов'язань самі й ініціюють таке страхуван-

ня, щоб підняти довіру до себе.

Процедура надання страхових гарантій передбачає виконання

тих самих дій, що й при укладанні типових договорів страхування: 1) визначення предмета страхової гарантії та його основних харак-теристик;

2)         Модуль оцінювання ризику на підставі поданої та додатково отриманої інформації;

3)         визначення умов угоди про надання страхової гарантії;

4)         розрахунок страхового тарифу та визначення порядку сплати страхової премії. Отже, беручи до уваги різноманітність характеру операцій,

пов'язаних із безпосереднім страхуванням кредитів та наданням страхових гарантій сторонам кредитних взаємовідносин, кредит-не страхування можна визначити як господарський механізм, мета якого – задовольнити випадкові оцінювані майнові потреби, які ви-никають з ризику неповернення кредиту, перерозподіливши втрати міме суб'єктами кредитно-страхових відносин.