75. Страхування авіаційних та морських ризиків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

Морське страхування – один із найдавніших видів страхування. Перший зі збережених донині страхових полісів було виписано в се-редньовічній Італії (1347) у зв'язку саме з морським перевезенням.

Сучасне страхування асоціюється з лондонським Ллойдом, який розпочав свою діяльність 1688 року також із морського страхуван-ня. А воно й за тих часів робило вже не перші кроки.

Більше ніж за три сторіччя розвитку морського страхування було відпрацьовано головні принципи, поняття й механізми, які за-стосовуються й донині, іноді лише з невеликими змінами.

Незважаючи на деякий занепад вітчизняної морської індустрії в середині 90-х років, останнім часом в Україні намітилися тенденції до оздоровлення галузі. Поступово зростає попит на послуги наці-ональних страховиків із боку власників річкових і морських суден, фрахтувальників, операторських компаній, морських посередників, таких як суднові агенти й брокери.

Можна виокремити два основні джерела морського страхового права: у міжнародному масштабі – англійський Закон про морське

Модуль страхування (Marine Insurance Act) 1906 року (далі – Закон), у на-ціональному – Кодекс торговельного мореплавання України 1995 року (далі – Кодекс).

У Кодексі найважливішим є розділ І «Договір морського стра-хування» частини VIII «Морське страхування». Крім того, в розділі IX «Надзвичайні морські події» розглядаються питання загальної та часткової аварії, порятунку, зіткнень суден і забруднення довкілля, які безпосередньо пов'язані з морською страховою тематикою, а в розділі І «Межі відповідальності судновласника» частини X є по-ложення, що стосуються страхування відповідальності.

Інтернаціональна наступність у морському страхуванні простежу-ється вже на рівні визначень. У статті 1 англійського Закону 1906 року говориться, що «договір морського страхування – це договір, згідно з яким страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальни-кові в порядку й розмірі, що обумовлені договором, його морські збитки, тобто випадкові збитки, яких він зазнав під час морського плавання».

У статті 239 Кодексу сказано, що «за договором морського стра-хування страховик зобов'язується за обумовлену плату (страхову премію) в разі настання передбачених у договорі небезпек чи випад-ків щодо об'єкта страхування (страховий випадок) відшкодувати страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір, понесений збиток».

Об'єкти. В обох випадках визначення недостатньо конкретні. Тому статті 2 і 4 Закону і 242 Кодексу містять перелік об'єктів мор-ського страхування.

Основна відмінність Закону й Кодексу така: у Законі говорить-ся, що договір може поширюватися на внутрішні водні шляхи та на перевезення суходолом, якщо останні є частиною морського пере-везення, а Кодекс охоплює тільки «будь-які пов'язані з мореплаван-ням майнові інтереси», тобто має вужчу сферу дії.

Ми дотримуватимемося розширеного тлумачення сфери мор-ського страхування, спираючись на практику Ллойду, де всі види страхування ще недавно чітко поділялися на морські і неморські.

Термін «морське страхування» неможливо знайти в класифікаціях, пропонованих східноєвропейськими авторами. Пояснюється це тим, що йдеться про комплексне поняття, яке охоплює види страхування, що традиційно належать як до страхування майна, так і до страхуван-ня відповідальності. Більше того, тут – у страхуванні відповідальність судновласників – є також елементи особистого страхування.

Страхування в запитаннях та відповідях

Основні види морського страхування:

-          страхування каско суден на термін (Hull and Machinery);

-          страхування каско суден на період будівництва (будівельні ри-зики – Builders' Risks);

-          страхування військових і страйкових ризиків (War and Strikes);

-          страхування ризику втрати фрахту (Loss of Hire);

-          страхування особливих майнових інтересів (Increased Value);

-          страхування додаткової відповідальності (Excess Liabilities);

-          страхування контейнерів;

-          страхування відповідальності судновласників (Shipowners' Liability або Р&І);

-          страхування відповідальності фрахтувальників (Charerrers' Liability);

-          страхування відповідальності суднових агентів (Ship's Agents Professional Indemnity);

-          страхування відповідальності суднових брокерів (Ship Broker's

Liability).

Деякі утруднення спричинюють види, які умовно можна назва-ти видами страхування, що їх розвиває ТТ клуб (Through Transport Club) – один із перших страховиків тих підприємств, які перебува-ють «між морем і землею» – портів, портової влади, операторів тер-міналів і складів, експедиторів тощо. Ці види традиційно перебува-ють на стику, – тяжіючи все-таки до морського страхування.

Страхування каско суден (СКС) – вид морського страхування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден (далі – судновласників), від ризиків заподіян-ня збитку через загибель належних їм суден.

Види збитків. Незалежно від розбіжностей у національних умо-вах страхування каско, про які йтиметься далі, усі страхові ринки на-дають покриття від небезпек, які можна розподілити на три групи:

-          безпосередньо пов'язані з фізичною загибеллю, пошкодженням чи ламанням корпусу, машин або устаткування судна;

-          пов'язані з виникненням відповідальності перед третіми особами;

-          витрати судновласника. Фізична загибель, пошкодження, ламання У цій групі розрізняють:

-          повну загибель – фактичну (руйнування, затоплення, зникнен-ня судна безвісти) чи конструктивну (судно не зруйноване в ці-лому, але його відновлення чи рятування економічно недоціль-не, як, скажімо, тоді, коли воно лежить на кораловому рифі й

Модуль вартість операцій з його зняття перевищить відповідну страхову суму);

-          пошкодження корпусу чи гвинтово-кермової групи;

-          поломки машин і устаткування судна. Страхова компанія відшкодовує відповідні збитки страхувальни-ка, що б там не було: вартість загиблого судна чи витрати з ремонту його корпуса, машин і устаткування. Витрати з ремонту становлять перелік, який хоча й жодними умовами страхування не передбачено подавати докладно, добре відомий із практики претензійної роботи. Сюди належать, наприклад, вартість металу чи запасних частин, ви-трати з переходу судна до місця ремонту, заходу в порт, установлення й виходу з доку, використані під час переходу до місця ремонту та в процесі випробувань пальне й мастильні матеріали, заробітна плата екіпажу за період переходу до місця ремонту, витрати на доставляння запасних частин, у тому числі літаком, і багато інших позицій.

Авіаційне страхування – це загальна назва комплексу майно-вого, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжна-родними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Воно поширюється на всіх авіа-експлікатантів України на території нашої країни та за її межами.

Добровільні види авіаційного страхування – це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, які беруть участь у функціонуван-ні цивільної авіації.

Особливості проведення авіаційного страхування. Порядок та умови проведення авіаційних видів страхування досить є специфіч-ні і потребують докладного висвітлення. Це, зокрема, зумовлено та-кими чинниками:

-          авіаційне страхування має справу з особливими чинниками, які відрізняються від інших видів майнових ризиків;

-          значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій стра-ховиків і перестраховиків;

-          авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та куму-лятивні збитки;

Страхування в запитаннях та відповідях

-          авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим ринком;

-          авіаційне страхування регулюється як національним, так і між-народним правом;

-          для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;

-          авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної під-готовки фахівців, які здійснюють їхнє страхування. Отже, авіаційне страхування досить складне за своєю суттю, а

його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхуван-ня, вона має задовольняти певні неодмінні умови.

Страхування цивільної відповідальності авіаперевізника перед пасажирами, власниками багажу, вантажу, пошти та третіми особами (Legal Aviation Third party, passenger's, baggage, cargo and mail liability). Повітряний транспорт, як і інший транспорт, може бути небезпечним для учасників перевезення для навколишніх людей і їхнього майна. Адже після великих авіакатастроф буває, що авіакомпанія банкрутує і стає неспроможною виплатити відшкодування потерпілим сторо-нам. Тому держави світу, котрі, обстоюючи інтереси своїх громадян, приєдналися до відповідних міжнародних конвенцій, вимагають від кожної авіакомпанії-авіаперевізника обов'язково застрахувати свою відповідальність, причому на ліміт, не менший за встановлений у кра-їні, на території якої виконуються польоти.

Факт цього виду страхування обов'язково підтверджується сер-тифікатом міжнародне визнаної форми, текст якого має бути англій-ською мовою з обов'язковим зазначенням міжнародного страхуван-ня брокера, через котрого здійснювалось розміщення ризику. Крім того, сертифікат має містити назву та всі реквізити страхувальника, назву авіакомпанії-страхувальника та всіх співстрахувальників, лі-міт відповідальності, строк дії страхового захисту та реєстраційний номер повітряного судна.

Слід звернути увагу, що, згідно з Чиказькою конвенцією, всі аварійно-рятувальні роботи та розслідування авіаційної події здій-снюються виключно державними авіаційними властями тієї країни, на території котрої сталася ця подія.

Як правило, при страхуванні цього виду також застосовуються уніфіковані умови страхування та стандартні винятки. Деякі основні винятки:

-          Модуль страхова компанія не несе відповідальності за втрату або шкоду, заподіяну будь-якій частині повітряного судна, що сталася вна-слідок фізичного зносу, механічної поломки або дефекту. Цей ви-няток не поширюється на втрату або шкоду, що сталася в резуль-таті такого фізичного зносу, механічної поломки або дефекту;

-          страхова компанія не несе відповідальності, якщо повітряне суд-но використовується для незаконних дій або перебуває поза гео-графічними межами, зазначеними в договорі страхування, за ви-нятком випадків форс-мажорних обставин (вимушена посадка);

-          страхування не поширюється на зобов'язання, які є винятком із закону про радіоактивне забруднення внаслідок авіаперевезень. Страхування повітряних суден є саме тим видом авіаційного

страхування, за яким зафіксовано найбільше страхових випадків і здійснюється найбільше страхових виплат, оскільки поламів та по-шкоджень літаків буває чимало.

Дуже важливо при укладанні договору з цього виду страхуван-ня зазначати не лише авіаексплуатанта, а й вигодонабувача, тобто власника повітряного судна. При цьому страховикові бажано також поцікавитись у страхувальника, чи не перебуває повітряне судно під заставою, бо в такому разі права вигодонабувача переходять до компанії (особи), в якої цей літак заставлено. Така ситуація досить часто виникає у практиці авіаційного страхування як в Україні, так і за кордоном. Як правило, страхувальниками є авіакомпанії-авіаексплуатанти. Останні не є власниками повітряних суден, які вони експлуатують, і при страхуванні каско насамперед повинні бути враховані майнові інтереси власника або всіх співвласників. У практиці авіакомпанії часто використовують двигуни, які вони бе-руть у лізинг. Вартість кожного з цих двигунів може бути різна.