71. Економічна ефективність страхування сільськогосподарських підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

З початку 1990-х років страховий захист сільськогосподарських товаровиробників значно послабився. Різко скоротилася реальна бюджетна допомога господарствам. Комерційні банки не можуть покривати збитків, спричинюваних природними катаклізмами, да-Страхування в запитаннях та відповідях

ється взнаки інфляція грошової одиниці. За цих умов годі було й сподіватися на високу страхову активність. Аграрна реформа має докорінно змінити ситуацію. Приватизація землі, дедалі інтенсив-ніше її використання, зміна стосунків із банками, перехід до сплати єдиного податку – ці та багато інших чинників спонукають до орга-нізації страхового захисту сільських товаровиробників на нових за-садах. Ідеться насамперед про впровадження системи комерційного та взаємного страхування за відчутної державної підтримки.

Такий захист здатні здійснювати лише ті страховики, котрі ма-ють достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та пред-ставництв, а також фахівців, добре ознайомлених з особливостями аграрного виробництва. Раніше понад 95 % усіх застрахованих сіль-ськогосподарських об'єктів припадало на HACK «Оранта» та ком-панії, що виокремилися з її складу. Інші компанії, які мають ліцензії на ці види страхування, тривалий час утримувалися від прийняття на себе значних ризиків. Ситуація може змінитися, якщо провідні страховики об'єднають свої зусилля в цьому напрямі (шляхом ство-рення страхових пулів), а також наладять ринок перестрахування сільськогосподарських ризиків.

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогоспо-дарських культур та багаторічних насаджень. Під це виробництво відведено більш як половину території України. Рослинництво – це діяльність, здійснювана переважно під відкритим небом, і на резуль-тати господарювання тут істотно впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які точно прогнозувати неможливо.

Згідно з чинним законодавством, в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних – обов'язковим. З реформуванням аграрного сектора економіки частка державних підприємств у виробництві продукції рослинництва і тваринництва різко скоротилася. У державній влас-ності залишилися переважно господарства при аграрних наукових та навчальних закладах та деяких відомствах, які використовують продукцію для внутрішніх потреб. Для цих господарств спеціально-го положення про страхування врожаю так і не було вироблено. Три-валий час діяли умови страхування, затверджені в 1977 р. Мінфіном СРСР для радгоспів. Але оскільки державні господарства були зде-більшого неплатоспроможними, страхових внесків вони не сплачу-вали. Передбачені зазначеними умовами дотації з бюджету також не

Модуль видавалися. Тому практично страхування державних підприємств, незважаючи на його обов'язковість, як правило, не здійснювалося.

За правилами добровільного страхування за першим варіантом об'єкти страхування розбито на чотири групи:

1)         урожай сільськогосподарських культур і багаторічних наса-джень плодоносного віку;

2)         дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноград-ники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті що підлягають списанню з балансу;

3)         сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’і бджіл у вуликах;

4)         Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти неза-вершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, про-дукція. Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та не придатні для використання будівлі, а також споруди, що перебу-вають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (з моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою і т. ін.). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.

Страхові ризики. Тривалий час перелік страхових подій у сіль-ському господарстві був надто великий. Страховикові важко було визначати справжні причини та розміри конкретних ризиків. До того ж існував порядок, згідно з яким платежі з добровільного стра-хування могли здійснюватися тільки за рахунок прибутку, що за-лишався в господарстві після оподаткування. Через це платити за страхові послуги для більшості господарств було непосильним.

Останнім часом застосовується значно коротший перелік стра-хових ризиків, а страхові платежі дозволено відносити на витрати виробництва.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багато-річних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або за-гибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа. Крім того, до страхових подій належать вимокання, випрі-вання, спричинені стихійним лихом. На прохання страхувальника перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати.

Страхування в запитаннях та відповідях

Уточнено склад страхових ризиків у разі вирощування врожаю в захищеному ґрунті. Тепер страхування врожаю може здійснюва-тися на випадок: граду, бурі, урагану, пожежі, а також пошкодження самої споруди.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випадок повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі.

Проте й після уточнення наведений перелік страхових ризиків значно ширший, ніж той, що застосовується в країнах із розвину-тою ринковою економікою. Так, у Великій Британії, Нідерландах і багатьох інших країнах страхування врожаю сільськогосподарських культур обмежується такими ризиками: пожежа, повінь, град, об-прискування хімічними речовинами (третьою стороною).

На страхування не приймаються культури, які висівають, щоб отримати зелене добриво або пасовище, а також культури, посіви яких протягом останніх трьох років жодного разу не дали врожаю.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страхування сільськогосподарських культур. Це особливо важливо з огляду на те, що останніми роками (крім 2001 р.) істотно зменшувалися показ-ники врожайності сільськогосподарських культур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної порівнянням урожаю з гек-тара в поточному році із середнім показником за останні 5 років, до-сить суб'єктивне. Адже показники врожайності можуть бути низь-кими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного виконання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов реструктуризації сільського господарства нині вже здебільшо-го неможливо дістати дані про врожайність окремих культур за по-передні роки в межах нових господарських формувань.

Страхування тварин охоплює: - свиней, хутрових звірів і кролів віком від чотирьох місяців, домаш-ню птицю яйценосних порід віком від п'яти місяців, птицю в гос-подарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів віком від одного місяця, велику рогату худобу, овець і кіз віком від шести місяців, коней віком від одного року, а також бджолині сім'ї – на випадок загибелі, знищення, або вимушеного забою внаслідок по-жежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), або нещасного випадку (попадан-Модуль ня під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та ви-мушеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв'язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами; - молодняк тварин, які не досягли віку, зазначеного в попередньо-му переліку, на випадок загибелі, падежу, вимушеного забою або знищення (за висновком спеціалістів ветеринарної служби) унаслідок стихійного лиха, пожежі й дії електричного струму. Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за кож-ним видом майна, що передається на страхування. Для цього від страхової суми віднімають франшизу, різницю перемножують на тарифну ставку і ділять на 100.

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сіль-ськогосподарських культур і не менш як 50 % відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхуван-ня в дію, але не пізніше, ніж через 30 днів від дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу.

Якщо страхування здійснюється на умовах відшкодування за-трат на вирощування сільськогосподарських культур у разі їхньої загибелі або пошкодження (другий варіант страхування), страхова сума визначається в межах планових або фактичних затрат на по-сів (висаджування) та вирощування відповідної культури. Може за-стосовуватися безумовна франшиза. Вона залежить від зони та умов вирощування тієї чи іншої культури, але не повинна перевищувати 20 % загальної вартості витрат на її вирощування. Як видно з наве-деної далі таблиці, тарифні ставки з добровільного страхування за-трат на вирощування сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж зі страхування врожаю сільськогосподарських культур.

72. Методика розрахунку збитку в рослинництві

Загалом калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна розподілити на три етапи. На першому етапі обчис-люється собівартість усієї випущеної продукції в цілому, на друго-му – фактична собівартість по кожному при управлінні виду про-дукції, на третьому – собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.

Страхування в запитаннях та відповідях

Розрахунок собівартості потрібен для різних цілей як у фінансо-вому, так і у внутрішньому бухгалтерському звіті.

Аналітичні рахунки третьої групи відображають витрати під урожай майбутніх років, тому їх у кінці року не закривають, а суми витрат показують як незавершене виробництво, що залишається за дебетом рахунку 23 «Виробництво». Отже, в рослинництві закрива-ють рахунки першої і другої груп.

Починають закриття із розподілу загальних витрат на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування. Потім списують витрати по догляду за полезахисними насадженнями, розподіляючи їх на культури, на які впливають такі насадження.

Перед закриттям рахунків другої групи на них списують частину витрат бджільництва, що відносяться на запилення сільськогоспо-дарських культур. Цей розрахунок має зробити агрономічна служба разом з пасічниками.

Витрати на обробіток площ, на яких загинув урожай внаслідок сти-хійного лиха, списуються на надзвичайні витрати. Якщо площа повністю загиблих посівів була пересіяна, на надзвичайні витрати відносять лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (по-вторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігоза-тримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо (непо-вторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Після закриття рахунків першої групи та уточнення суми витрат беруться до закриття рахунків другої групи. Цей процес відбуваєть-ся шляхом калькуляції собівартості продукції, визначення і списан-ня калькуляційних різниць.

Собівартість продукції визначається за видами сільськогоспо-дарських культур.

Наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції для реалізації та її проведення відносять на витрати зі збуту.

При калькуляції вартість побічної продукції виключають із за-гальної суми витрат.

Продукцію рослинництва протягом року оприбутковують за плановою собівартістю. Тому в кінці року визначають відхилення між фактичною і плановою собівартістю і списують їх згідно з кана-лами руху продукції.

На суму корективу роблять запис за кредитом рахунку 23 і дебе-том рахунків 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», Модуль «Собівартість реалізації» та інших залежно від каналів руху продукції. При цьому запис робиться звичайний, якщо фактична собівартість продукції вища від планової, або методом «червоне сторно» – у зворот-ному випадку.

Дані про закриття рахунка «Рослинництво» відображаються у бухгалтерській довідці на закриття рахунку «Рослинництво» та його субрахунків.

Витрати в рослинництві обліковують за такими статтями: ви-трати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; насіння і садивний матеріал; добрива; засоби захисту рослин; роботи та по-слуги; витрати на утримання основних засобів; інші витрати; витра-ти на організацію виробництва й управління.

На статті «Витрати на оплату праці» відображують основну і до-даткову оплату праці штатних працівників, найманих і залучених осіб, зайнятих безпосередньо на вирощуванні культур і на роботах незавершеного виробництва. На цю саму статтю відносять витрати на заохочення за якість виконаних робіт, своєчасне і якісне збиран-ня врожаю, економію матеріальних витрат, надбавки трактористам за класність та інші доплати, які включаються до заробітної плати працівників рослинництва. За цією статею враховують також нату-ральну оплату працівникам рослинництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 66 (81).

На статті «Відрахування на соціальні заходи» відображують внески в установленому розмірі органам соціального страхування і до Пенсійного фонду від оплати праці працівників, зайнятих на ви-рощуванні сільськогосподарських культур (груп культур) і на робо-тах незавершеного виробництва. Дебетують субрахунок 231, креди-тують рахунок 65 (82).

На статті «Насіння і садивний матеріал» відображують витрати на насіння і садивний матеріал власного виробництва і куповані. Де-бетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку насіння до сівби (протруювання, навантаження тощо) та транспортування його до місця сівби не включають до вартості на-сіння, а відносять на культури за відповідними статтями витрат.

На статті «Добрива» обліковують витрати окремо на мінеральні, бактеріальні й органічні добрива, які вносять під сільськогосподар-ські культури. На вартість внесених добрив дебетують Субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку добрив, на-вантаження на транспортні засоби, вивезення на поля, завантажен-Страхування в запитаннях та відповідях

ня в розкидачі, внесення в ґрунт відносять на конкретні сільськогос-подарські культури і на цьому елементі не відображають.

На статтю «Засоби захисту рослин» відносять фактичну вар-тість пестицидів, протруювачів, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних засобів. На їхню вартість дебетують субрахунок 231 і кре-дитують рахунок 20 (80). Витрати на обробіток посівів сільсько-господарських культур і багаторічних насаджень (обпилювання, обприскування тощо), виконані силами господарства, на цій статті не відображують, а відносять на культури (групи культур) або на багаторічні насадження за відповідними статтями витрат.