68. Особливості програм обов'язкового та добровільного страхування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – форма його проведення. За цією ознакою страхування поділяється на до-бровільне й обов'язкове.

Правила страхування визначають загальні умови і порядок здій-снення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду стра-хування різними страховиками можуть бути істотно різними. Тому страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант страхування і, відповідно, – страховика. Страховик, у свою чергу, не залишається пасивною стороною, він також має право оби-рати: прийняти на страхування запропонований страхувальником ризик чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попере-дньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються за-гальні умови страхування, викладені у правилах.

В обов'язковому страхуванні – інша справа. Тут страхові відно-сини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено пере-лік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом України «Про страхування», форми типового договору і порядок

Модуль проведення обов'язкового страхування визначає Кабінет Міністрів України. Отже, при укладанні договору обов'язкового страхуван-ня ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишаєть-ся «свободи маневру», адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов'язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.

Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страху-вальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому.

За часів державної монополії, коли потреби страхувальни-ків задовольняв єдиний страховик – Держстрах, проведення обов'язкового страхування не супроводжувалося укладанням до-говорів. Нині оформлення договорів страхування є обов'язковим у будь-якому випадку.

Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отри-мати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

У Законі України «Про страхування» наведено перелік 33 видів обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснювати-ся) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов'язкового страху-вання можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон.

До складу обов'язкового страхування українським законодав-ством віднесено:

1)         медичне страхування;

2)         особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансу-ються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3)         особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які пра-цюють в установах і організаціях, що фінансуються з Держав-ного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4)         страхування спортсменів вищих категорій;

5)         страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6)         особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7)         авіаційне страхування цивільної авіації;

8)         страхування відповідальності морського перевізника та вико-

навця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського тран-

Страхування в запитаннях та відповідях

спорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, бага-жу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9)         страхування цивільної відповідальності власників транспорт-них засобів;

10)       страхування засобів водного транспорту;

11)       страхування врожаю сільськогосподарських культур і багато-річних насаджень державними сільськогосподарськими підпри-ємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сіль-ськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12)       страхування цивільної відповідальності оператора ядерної уста-новки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);

13)       страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету Украї-ни), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14)       страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарю-вання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аварія-ми на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибу-хонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15)       страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16)       страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продук-ції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції»;

17)       страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тим-часового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18)       страхування майнових ризиків при промисловому розробленні родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом Украї-ни «Про нафту і газ»;

19)       страхування медичних та інших працівників державних і ко-мунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що

Модуль фінансуються з Державного бюджету України) на випадок за-хворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику за-раження збудниками інфекційних хвороб;

20)       страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкоду-вання шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордон-ного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

21)       страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючо-го випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випро-мінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

22)       страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструк-тура), перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України за по-данням Національного космічного агентства України;

23)       страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної ді-яльності;

24)       страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфра-структура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, за-пуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25)       страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підго-товкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26)       страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпеч-них вантажів на випадок настання негативних наслідків при пе-ревезенні небезпечних вантажів;

27)       страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, установле-ним Кабінетом Міністрів України;

28)       страхування відповідальності власників собак (за переліком по-рід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29)       страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслі-док володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

Страхування в запитаннях та відповідях

30)       страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушено-го забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у ви-падках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

31)       страхування відповідальності суб'єктів туристської діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

32)       страхування відповідальності морського судновласника;

33)       страхування ліній електропередач та перетворюючого облад-нання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від проти-правних дій третіх осіб.

Усі види страхування, що не ввійшли до цього переліку, вважа-ються добровільними.

Міжнародне право і право більшості держав світу пов'язують впровадження окремих видів обов'язкового страхування з необхід-ністю захисту інтересів третіх осіб у разі, якщо їм завдано шкоди. Тому обов'язкова форма страхування найбільш поширена у страху-ванні відповідальності, а конкретніше – у страхуванні відповідаль-ності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування проводяться, як правило, у добровільній формі.

Ефективність державного регулювання у сфері страхування ба-гато в чому залежить від створення оптимальної системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей і переваг як обов'язкового, так і добровільного страхування.