67. Медичне страхування як один із методів поліпшення соціальної захищеності громадян


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

У системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності гро-мадян важливе місце посідає забезпечення їм можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу.

Світовий досвід показує, що напрями вирішення цієї проблеми можуть бути різні. Загалом вони відрізняються структурою джерел фінансування охорони здоров'я й організацією надання медичних послуг.

Фінансування охорони здоров'я може бути бюджетним, соці-альним і приватним.

Бюджетна система охорони здоров'я найвиразніше була пред-ставлена в республіках, які входили до СРСР. Соціальна система характерна для країн Західної Європи, а переважно приватна – для США.

За бюджетної системи фінансування охорони здоров'я стра-хування або відсутнє зовсім, або є незначним. Бюджетна система фінансування передбачає використання коштів податкових надхо-джень до бюджету, але саме це й не сприяє стабільності фінансового забезпечення охорони здоров'я.

Соціальна система фінансування охорони здоров'я заснована на цільових внесках підприємств, працівників, на державних субсиді-ях. Причому внески підприємців є переважаючим джерелом надхо-джень. Незважаючи на те, що внески сплачують одержувачі доходів, існують винятки, які стосуються пенсіонерів та осіб з низьким рів-нем доходів.

Для соціальної системи характерне співіснування державних систем охорони здоров'я і приватних систем.

У різних країнах питання про співіснування базових державних і приватних систем вирішується по-різному. Наприклад, у Німеч-чині передбачена можливість виходу певної категорії населення із

Страхування в запитаннях та відповідях

державної системи та її участь у приватному страхуванні за умови контролю держави за його якістю. У Франції державна система не забезпечує повного відшкодування вартості лікування, що спону-кає населення брати участь у приватному страхуванні. У Великій Британії поряд із тим, що все населення застраховане державою, у випадках, коли державна система не влаштовує громадян, з метою поліпшення обслуговування вони мають змогу взяти участь у при-ватному страхуванні.

У США фінансування охорони здоров'я ґрунтується майже ви-ключно на платній основі, але певна частина населення, чиї доходи нижчі за межу бідності (пенсіонери, бідняки, інваліди), обслугову-ються за державними програмами «Медікер» і «Медікейд».

Організація охорони здоров'я, яка забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, може бути забезпе-чена системою страхової медицини. За допомогою страхової меди-цини вирішуються питання гарантованості і доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресур-сів у сферу охорони здоров'я.

Страхова медицина охоплює фінансування наукових до-сліджень, підготовку медичних кадрів, витрати на розвиток матеріально-технічної бази лікувальних закладів, надання медич-ної допомоги населенню.

Страхова медицина ґрунтується на певних принципах, серед яких можна назвати забезпечення економічної та соціальної за-хищеності середніх і малозабезпечених верств населення, гаран-тованість прав кожного громадянина на якісну медичну допомогу, обов'язковість внесків як громадян, так і юридичних осіб.

Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування. Медичне страхування передбачає страхування на ви-падок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим по-рівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я.

Медичне страхування пов'язане з компенсацією витрат грома-дян, які зумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров'я.

Соціальна та економічна ефективність медичного страхування залежить від того, наскільки глибоко і всебічно пророблено концеп-цію розвитку страхової медицини в країні.

Модуль Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян. Мета його проведення полягає в забезпеченні громадянам у разі ви-никнення страхового випадку можливості одержання медичної до-помоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілак-тичних заходів.

Медичне страхування може проводитися в обов'язковій і добро-вільній формах. Вибір форми медичного страхування в кожній кра-їні залежить від конкретних економічних і культурно-історичних умов, особливостей демографічних і соціальних показників, рівня захворюваності та інших факторів, які характеризують загальний стан здоров'я і рівень медичного обслуговування.

Принцип обов'язкового медичного страхування діє, наприклад, У Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах.

В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здоров'я, а обов'язкове існує лише щодо осіб окремих професій.

Обов'язкова форма медичного страхування використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значення має суспільна охо-рона здоров'я, а добровільна – там, де поширені приватні страхові програми.

Медичне страхування, яке проводиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального, оскільки порядок його проведення визна-чається державним законодавством. Обов'язкова форма страху-вання координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму по-датку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця фор-ма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну до-помогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду стабільне.

Для обов'язкового медичного страхування характерне те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених роз-мірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення одна-ковий для всіх застрахованих.

За умовами обов'язкового медичного страхування роботодавці мають відраховувати від своїх доходів страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Частина цього фонду може створюватись і за рахунок внесків, які утримуються із заробітної плати працюючих. Частина кожної зі сторін залежить від конкретних економічних умов проведення такого страхування та

Страхування в запитаннях та відповідях

вартості медичного обслуговування. Із коштів створеного страхово-го фонду відшкодовується необхідний мінімальний рівень витрат на лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров'я.

В основу проведення обов'язкового медичного страхування за-кладаються програми обов'язкового медичного обслуговування. Ці програми визначають обсяги й умови надання медичної та лікуваль-ної допомоги населенню. Програма охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який має право ними користуватися.

Обов'язкове медичне страхування охоплює практично все насе-лення і задовольняє основні першочергові потреби, але воно не може охопити весь обсяг ризиків. Тому незадоволений страховий інтерес реалізується організацією добровільного медичного страхування.