57. Умови і порядок ліцензування страхової діяльності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

Під ліцензуванням страхової діяльності розуміють видачу, пе-реоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ, яке здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (далі – Комісія).

Отримання ліцензії (документа державного зразка, який за-свідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність із конкретного виду страхування протягом визначеного строку у умови виконання ліцензійних умов) можна умовно поділити на дві стадії. Перша – виконання всіх вимог нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність, зокрема, Закону про страхування та Розпорядження про ліцензійні умови. Друга – без-посереднє отримання ліцензій, їх переоформлення, отримання ду-блікатів та їх анулювання.

Перед тим як переходити до розгляду цих двох стадій щодо про-вадження страхової діяльності, слід зазначити, що предметом без-посередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управління.

Зазначимо, що слова «страховик», «страхова компанія», «стра-хова організація» та похідні від них можуть використовувати в назві лише ті юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Ліцензії на конкретний вид обов’язкового страхування видають-ся, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхуван-Страхування в запитаннях та відповідях

ня не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом слід розуміти наявність упродовж усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). На підтвер-дження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів страхування. З огляду на цю вимогу страховики, які тільки розпо-чинають свою діяльність, можуть отримали ліцензії лише на добро-вільні види страхування, а по завершенні двох років практичної ді-яльності, а не з моменту державної реєстрації, намагатися отримати ліцензії на обов’язкові види страхування. Також страховик та його відокремлені підрозділи мають бути забезпечені комп’ютерною тех-нікою і програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають установленим вимогам, до речі, яким саме – не уточнюється. Ці вимоги не встановлені Законом про страхування, однак передбачені Розпорядженням про ліцензійні умови.

При дотриманні перелічених вимог щодо провадження страхо-вої діяльності страховик подає до Комісії такий пакет документів для отримання ліцензії:

•          заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються відомості про особу страховика (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код за Єдиним державним реє-стром підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ)), перелік видів страхування, на проведення яких страховик має намір одержати ліцензію, перелік правил страхування для кож-ного виду добровільного страхування, дату подання заяви, під-пис керівника страхової організації, скріплений печаткою. У разі наявності в страховика відокремлених підрозділів у заяві зазна-чається або до заяви подається їхній перелік із зазначенням міс-цезнаходження відокремленого підрозділу, номерів телефонів, E-mail, прізвища, імені, по батькові, освіти керівника і головного бухгалтера;

•          копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприєм-ницької діяльності або копію довідки про внесення до ЄДРПОУ, засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал доку-мента;

•          копії установчих документів, засвідчені в установленому зако-

нодавством порядку, які мають містити дані про обраний юри-

дичною особою вид підприємницької діяльності та інформацію

щодо розміру статутного фонду страховика. Установчі докумен-

ти юридичних осіб, які не є відкритими акціонерними товари-

Модуль ствами, мають містити інформацію про розподіл часток статут-ного капіталу між засновниками (учасниками) із зазначенням розподілу часток у відсотках, їх кількості та грошового розміру. Зауважимо, що законодавство чітко не вимагає, який саме ста-тутний документ має містити такі дані – статут чи установчий договір;

•          довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують формування та розмір сплаченого статутного фонду;

•          довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтвер-джену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або то-вариства з додатковою відповідальністю та акціонерного това-риства;

•          правила (умови) страхування, які мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом відповідальної особи і пе-чаткою страховика. Правила необхідно викладати державною мовою, змістовно, граматично та логічно. У разі наявності заяв-ник зобов’язаний виправити в Правилах страхування граматич-ні та стилістичні помилки. За умов проведення страховиком зо-внішньоекономічних операцій страхування (перестрахування) правила страхування перекладаються англійською чи іншою мовою. Тексти таких перекладів слід завіряти відповідно до ви-мог законодавства. До Правил страхування додатково встанов-люються такі вимоги:

•          назва Правил страхування має містити слово «добровільного»;

•          поняття, що використовуються у Правилах страхування, мають

відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів. У

разі потреби застосування понять, невизначених у відповідних

нормативно-правових актах, слід дати їх тлумачення.

Не допускається в тексті Правил страхування, договорів (полі-

сів):

•          подвійне тлумачення одних і тих самих положень, протиріч або неузгодженості між пунктами;

•          застосування речень (фраз, фразеологічних зворотів), що при-зводять до неоднозначного розуміння змісту;

•          використання законодавчо визначених понять в іншій інтерпре-тації;

Страхування в запитаннях та відповідях

•          порушення граматичних та синтаксичних правил, що призво-дять до спотворення змісту. При оформленні Правил страхування не допускається:

•          друкування різними шрифтами (крім випадків виділення в тек-сті окремих положень) та шрифтом, меншим за 12 пунктів у форматі Word;

•          подання неякісних ксерокопій, зокрема подання ксерокопій під-писів уповноважених осіб та/або відсутність оригіналу підпису уповноваженого актуарія. У разі внесення змін та/або доповнень до Правил страхування

страховик у десятиденний термін повідомляє про це Комісію та над-силає (разом із супровідним листом) два примірники відповідних змін та/або доповнень до правил страхування для реєстрації. Зміни та/або доповнення до Правил страхування вважаються чинними з дня їх реєстрації у Комісії.

Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії:

•          недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих про ви-дачу ліцензії, заявник може подати до Комісії нову заяву про ви-дачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;

•          невідповідність заявника, згідно з поданими документами, Лі-цензійним умовам. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника цим Ліцензійним умовам, фінансова установа може подати до Комісії нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у ви-дачі ліцензії;

•          невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам

чинного законодавства України.

Заявник може в судовому порядку оскаржити рішення про від-мову у видачі ліцензії.

За видачу ліцензії щодо кожного виду страхування, за пере-оформлення ліцензії, за видачу дубліката ліцензії справляється плата в розмірі, установленому нормативно-правовими актами Ко-місії. Плата за видачу ліцензій сплачується одноразово з розрахун-ку за кожний рік користування ліцензією у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Комісії. На сьогодні він Комісією не встановлений, і страховики відповідно до Постанови Кабінету

Модуль Міністрів України «Про встановлення та внесення плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування» від 11 липня 2002 р. за № 1005 сплачують плату в розмірі 20 неоподаткованих мі-німумів доходів громадян. Якщо заявник протягом 30 календарних днів із дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся для отримання оформле-ної ліцензії, Комісія має право скасувати рішення про видачу такої ліцензії.