3. Самострахування, його джерела меж доцільного застосування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

Перевага самострахування полягає в тому, що воно допомагає оперативно відшкодовувати невеликі збитки. Крім того, не потрібно платити на сторону страхові премії, які мають не лише відшкодува-ти збитки, заподіяні страховим випадком, а й покрити витрати з ви-плати комісії посередникам, утримувати офіс і формувати прибуток страховика.

Модуль Проте зазначені переваги децентралізованої форми нагро-мадження й використання резервних коштів виявляються лише в певних межах. Адже в разі самострахування практично немає розподілу наслідків ризику. Один великий (а нерідко і середній) ризик може призвести до необхідності ліквідувати підприємство. Самострахування вимагає відволікання значних ресурсів до резер-вів. Крім того, кошти цих фондів не зосереджуються на окремому рахунку в банку. Вони перебувають у господарському обороті і на момент, коли постане реальна потреба використати їх за цільовим призначенням, можуть перебувати в неліквідній формі. Отже, цей канал формування коштів для страхового захисту об'єктивно не може бути визначальним у структурі сукупного фонду страхового захисту.

Фінансування за рахунок централізованих фондів поширюва-лося на покриття втрат від ризиків лише підприємств державного сектора. Кооперативні, громадські підприємства й населення вдава-лися не лише до самострахування, а й організовували захист своїх матеріальних інтересів на випадок ризику за рахунок коштів фон-дів, що створювалися завдяки страхуванню. Так можна було нагро-маджувати кошти не лише на захист майна, а й на вирішення низки соціальних питань (страхування на випадок постійної або тимчасо-вої втрати працездатності, страхування на дожиття, довесільне стра-хування тощо). Проте відносно низький рівень доходів населення гальмував розвиток цих видів страхування.

Отже, оскільки у плановій централізованій економіці переважа-ла державна форма власності, то й специфічні форми та методи її захисту відсунули страхування на другий план.

Зауважимо, що склад і структура фондів, призначених для страхового захисту, принципово змінюються в період поступово-го переходу до економіки ринкового типу. Адже роздержавлення власності потребує відповідних змін і в її страховому захисті. Вони мають спрямовуватися на прийняття рішень про страховий захист від малих ризиків на рівні підприємства, розширення меж само-фінансування.

Тепер значно менше, ніж у минулі часи, використовуються цен-тралізовані грошові резерви держави на відновлення майна, знище-ного або пошкодженого стихією чи іншим лихом. Тут позначаються зміни форм власності.

Страхування в запитаннях та відповідях

На організації самострахування суб'єктів господарювання нега-тивно позначилась жорстка податкова політика. Переважна частина підприємств позбавлена через це можливості мати у своєму розпо-рядженні необхідні грошові резервні фонди.

Отже, можливості забезпечення страхового захисту за ра-хунок перелічених щойно джерел дуже обмежені. Це означає що надалі більше навантаження має припадати на фонди, ство-рювані завдяки страхуванню. Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програми соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, частково освіта) на страхові за-сади, як це зроблено в країнах із ринковою економікою, то пер-спектива посилення ролі страхування в системі страхового захис-ту стає очевидною.