2. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту та його форми


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

Якщо враховувати тлумачення «фонду» як ресурси, запаси, на-громадження, то страховий фонд – це сукупність виділених та за-резервованих запасів матеріальних благ, що призначенні для здій-снення страхового захисту (не тільки компенсації, а й подолання наслідків реалізації страхового ризику). Може виступати як у на-туральній, так і в грошовій формі.

Призначення страхового фонду не для споживання, не для на-копичення, а для відшкодування збитків в результаті настання стра-хового випадку. Відповідно до такого підходу, національний дохід, головним чином, є джерелом розширеного відтворення, а механізм

Модуль страхування дає змогу утримувати певний рівень виробничого роз-витку. Тобто страхування впливає на сталість економіки, на її ста-білізацію. Однак, за цією теорією, стихійні лиха та несприятливі випадки рівносильні, фізичному та моральному зносу, оскільки вимивають національні надбання. Тому на практиці теоретичні по-гляди марксистів з приводу зазначеної концепції страхового фонду трансформувалися в обґрунтування того, що витрати на формуван-ня цього фонду здійснюються за рахунок прибутку, що залишаєть-ся в розпорядженні підприємства. За такою теоретичною позицією витрати на страхування майна підприємств не входять до складу собівартості продукції, а розмір страхового платежу в планово-директивній економіці за радянських часів обмежувався 1 % від ре-алізованої продукції, що не відповідало рівню суспільно-необхідних витрат для відшкодування збитків і руйнувань в результаті настан-ня об’єктивних страхових подій.

Виходячи з наукової та суспільної практики розроблено орга-нізаційні форми страхового фонду. В. Райхер обґрунтував троїсту систему страхових фондів антиризикового спрямування і в своїй класичній теорії розглянув методи організації цих фондів. Щодо умов функціонування економіки в Україні, та можна виділити такі форми страхового фонду:

-          централізований (резервний);

-          самострахування;

-          страховий фонд страховика. Централізований (резервний) страховий фонд формуєть-ся централізованим методом на рівні держави, територіально-адміністративної одиниці, його призначення – відшкодовувати збитки та усувати наслідки стихійного лиха, великих аварій, інших страхових подій шляхом перерозподілу загальнодержавних ресур-сів. Цей фонд формується як у натуральній, так і в грошовій формі;

Фонд самострахування формується децентралізованим мето-дом на рівні господарюючого суб’єкта: Його мета – долати тимчасо-ві труднощі та відшкодовувати втрати в процесі виробництва при настанні страхового випадку шляхом цільового використання влас-них ресурсів. Формується переважно у вигляді натуральних запасів суб'єкта, але може мати й грошову форму.

Страховий фонд страховика формується децентралізованим методом за рахунок внесків страхувальників. Його мета – орга-нізовувати страховий захист відповідно до встановлених правил

Страхування в запитаннях та відповідях

та умов страхування шляхом виплати страхових сум страхуваль-никам у разі настання страхового випадку, а також реалізовувати економічні інтереси страховика в отриманні прибутку. В сучасних умовах цей страховий фонд формується тільки у грошовій формі та знімає суперечливість відносин між страхувальником та стра-ховиком, хоча й залишає відмінності у пріоритетах. Так, для стра-хувальника страховий фонд – це насамперед гарант виконання зобов’язань страховика з організації страхового захисту, а потім вже існує зацікавленість у його кількісному зростанні. Для страхо-вика, навпаки, пріоритетним є те, що страховий фонд, насамперед капітал, який може прирости, тобто принести прибуток, а на дру-гому плані – засіб виконання зобов’язань перед страхувальниками з приводу страхових виплат. Зазначене протиріччя вирішується застосуванням одного з основних діалектичних законів – єдності та боротьби протилежностей. Усі учасники страхових відносин по-винні турбуватись однаковою мірою про ефективне використання страхового фонду і з приводу його примноження, і з приводу ви-конання страхових зобов’язань.

Мета страхового фонду – відновити ситуацію, стабілізувати її, але не поліпшувати. Тому значення страхового фонду полягає ще й у тому, що в ньому реалізуються певні економічні відносини процесу виробництва, він є фактором стабілізації економіки, сприяє еконо-мічному прогресу суспільства як джерела інвестицій в економіку.

Основні принципи функціонування страхового фонду:

-          комплексність (оптимальність, достатність);

-          різноманітність організаційних форм;

-          урахування специфіки галузей економіки та суб'єктів власності;

-          державне регулювання.