117. Формування та структура страхових резервів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

Проведення страхування потребує спочатку внесення страхової премії, а через деякий час – надання страхової послуги у вигляді ви-плати страхової суми і страхового відшкодування. Моменти надхо-дження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховикові акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути постійно достатнім для виконання стра-ховиком умов договору страхування.

Міжнародний досвід розрахунку розміру страхових резервів показує, що вони формуються за рахунок страхових премій з ура-хуванням наявності у страховому портфелі страховика видів стра-хування та терміну дії договору страхування. Методика розрахунку страхових резервів визначається залежно від виду та строку дії до-говору страхування.

Через неоднаковий розподіл ризику та різну структуру тарифної ставки як джерела формування страхових резервів страхові резерви в ризикових видах страхування і страхуванні життя мають відмін-ності у складі та методах визначення. При страхуванні життя згідно з особливостями його проведення формуються резерви зі страху-вання життя. За видами страхування, відмінними від страхування життя, формуються технічні резерви.

Формування резервів зі страхування життя здійснюється від-рахуванням частини страхової премії, яка передбачена для забезпеСтрахування в запитаннях та відповідях

чення страхових виплат (нетто-премії), та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика.

Технічні резерви – це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно – сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.

Технічні резерви дають змогу страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами їхнього страху-вання. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій договорами. З огляду на це при оцінюванні фінансового стану страховика та його надійності, розміру статутного фонду і резервів, вільних від зобов'язань, правильно розрахованої тарифної ставки та збалансо-ваного страхового портфеля важливе місце має надаватися достат-ності страхових резервів. Останнє зумовлюється складом таких ре-зервів і застосуванням тих чи інших методів їх обчислення.

Резерви зі страхування життя мають у своєму складі резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви); резерви на-лежних виплат страхових сум. Величина резервів довгострокових зобов'язань обчислюється актуарно, окремо за кожним договором за методикою формування резервів зі страхування життя.

Законодавством України передбачено таке: резерв незароблених премій, що включає частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату; резерв збитків – зарезервовані несплачені суми страхового відшко-дування за відомими вимогами страхувальників. Технічні резерви формуються окремо за кожним видом страхування. Згідно із Зако-ном України «Про страхування», українські страховики викорис-товують один спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій – метод «плаваючих кварталів», застосовуваний також при визначенні прибутку страховика.

Призначення кожного виду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків, і при-значені для виплати страхових відшкодувань за договорами страху-вання, які не минули на звітну дату.

Страховики країн ЄС, які здійснюють ризикові види страхуван-ня, формують резерви премій та резерви збитків. При цьому майже

Модуль 2/3 обсягу річної премії припадає на резерв збитків і 1/3 – на резерв премій.

Резерви премій являють собою резерв незароблених премій; до-датковий резерв ризиків, що не минули.

Резерв незароблених премій складається з частини страхових премій, які надійшли за договорами страхування, що укладені в звіт-ному періоді, але стосується терміну дії договору страхування, який припадає на наступний звітний період.

Для визначення справжнього розміру резерву незаробленої премії існують різні методи. При виборі тієї чи іншої методики роз-рахунку резерву незаробленої премії необхідно враховувати такі чинники: вид страхування, термін дії договору страхування, рівень збалансованості страхового портфеля, рівномірність розподілу ри-зику. Береться до уваги також періодичність сплати премій за укла-деними договорами страхування.

Резерв ризиків, які ще не минули, формується як додаток до резерву незароблених премій, щоб компенсувати можливість зани-ження тарифу.

Резерв катастроф формується з метою забезпечення страхових виплат у разі настання природних катастроф або значних промис-лових аварій, у результаті яких буде завдано збитків численним страховим об'єктам і коли настає потреба здійснювати виплати страхового відшкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків, які взято до уваги при розрахунку страхових тари-фів. Резерв катастроф формується з урахуванням можливості вели-комасштабних аварій, від яких одночасно постраждає багато стра-хових об'єктів, і виявиться брак страхових резервів, сформованих з огляду на рівномірне настання випадків. Резерв катастроф осо-бливо необхідний при страхуванні ризиків стихійних лих, а також при формуванні страхового портфеля на території підвищеної не-безпеки. Відрахування до резерву катастроф мають надходити про-тягом тривалого періоду і формуватися страховиками в разі, якщо діючими договорами страхування передбачена відповідальність при настанні такого роду подій.

Резерв коливань збитковості дає страховикам змогу компенсува-ти перевищення своїх витрат, що пов'язані з відшкодуванням збитків, у випадках, якщо фактична збитковість страхової суми за видом стра-хування на звітний період перевищує очікуваний рівень збитковості, який узято за основу при розрахунку тарифної ставки за цим видом

Страхування в запитаннях та відповідях

страхування. У роки успішної діяльності страховика цей резерв по-повнюється за рахунок отриманих у результаті страхової діяльності надлишків, у збиткові роки з нього вилучаються кошти для покриття збитків, що пов'язані зі здійсненням страхових операцій.

Що ж до резерву збитків, то фіксуються суми виплат, які перед-бачаються за страховими випадками, що настануть до закінчення фінансового року.

Підставою для формування резерву збитків є забезпечення мож-ливості відшкодувати збитки в майбутньому періоді за страховими випадками. У практиці страхової справи збитки за застрахованими ризиками сплачуються страховиком не відразу, а через деякий час. Так, визначення резерву збитку можна розподілити на кілька етапів. Перший етап – настання страхового випадку: страховик не отримав повідомлення про його настання і розмір збитку не визначений. На другому етапі страховик на підставі заяви страхувальника про випа-док, який настав, у журналі реєстрації збитків фіксує страхову суму за наявним договором страхування. Наступний етап – визначення фактичної суми збитку. І останній етап – розрахунок зі страхуваль-ником за збитками, що заявлені. Отже, резерв збитків поділяється на резерв збитків, що сталися, але ще не відомі (IBNR); резерв збит-ків, що заявлені, але ще не врегульовані.

Отже, порядок визначення розміру технічних резервів, який за-стосовують українські страховики, недостатньо відбиває обсяг від-повідальності страховика за діючими на момент оцінки договорами страхування. Це може призвести до зниження надійності страхових операцій, платоспроможності страховика.