116. Фінансова структура страхової компанії


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

Фінансову структуру страхової компанії утворюють:

•          засоби власників страхових полісів або технічні резерви;

•          засоби акціонерів, вільні резерви або активне сальдо. Технічні резерви необхідні для покриття невиплачених

зобов'язань перед власниками страхових полісів.

Модуль У страхуванні, відмінному від страхування життя, засоби акціо-нерів називають вільними резервами.

Вільні резерви – частка власних коштів страховика, не пов'язана із зобов'язаннями власників страхових полісів. Ці резерви можуть використовуватись на розсуд страховика, але частина з них має збе-рігатися для задоволення вимог органів державного нагляду щодо забезпечення резерву платоспроможності.

Засоби акціонерів використовують для виплати дивідендів акці-онерам, для нагромадження додаткових сум, що використовуються для врегулювання неочікувано збільшеної кількості претензій.

Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування жит-тя та медичного страхування формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів з цих видів страхування.

Методику формування резервів зі страхування життя, обся-ги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя визначає Уповноважений орган у справах нагляду за страховою ді-яльністю. Отже, всі страхові резерви розподіляють на технічні ре-зерви та резерви страхування життя (математичні резерви).

Розглянемо структуру технічних резервів страховика. У розви-нутих європейських країнах вона включає резерви для покриття:

•          незароблених премій;

•          незакінчених ризиків;

•          незакінчених збитків;

•          сталих, але не заявлених збитків (СНЗ);

•          катастрофічних збитків;

•          коливань збитковості. Необхідність формування резервів для покриття незаробле-них премій пов'язана з тим, що договори страхування, відмінні від страхування життя, укладаються строком на 1 рік. Це означає: поліс, підписаний, скажімо, в травні, дійсний ще 4 місяці після закінчення звітного періоду (року). Тому деяка частка річного збору премії має нагромаджуватись з метою покриття можливих збитків, що з пев-ною мірою ймовірності можуть виникнути в січні-квітні наступного року. Такий резерв зіставляють з тією частиною отриманих премій, яка відповідає періоду річного строку дії полісу, що припадає на на-ступний звітний рік. Звідси й назва – незароблені премії.

Страхування в запитаннях та відповідях

Резерви для покриття незакінчених ризиків. Ці резерви необ-хідні тоді, коли, з огляду на непередбачувані обставини, резерв неза-роблених премій виявиться недостатнім для виконання зобов'язань, що залишилися з минулого року. Такими обставинами можуть бути: зростання рівня інфляції, зростання збитків з різних причин тощо. Тоді резерв незакінчених ризиків може використовуватися для ком-пенсації резерву незароблених премій з урахуванням зазначених уже обставин.

Резерви для покриття незакінчених збитків. Деякі збитки, за-явлені протягом року, можуть виявитися неліквідованими до закін-чення цього року. За рахунок річного збору премій формують резер-ви для сплати цих збитків.

Резерви для покриття сталих, але не заявлених збитків (СНЗ).

Резерви сталих, але не заявлених збитків покликані покривати збит-ки, які уже є, але про які не заявлено страхувальником до закінчен-ня року. Зазначені резерви схожі на резерви незакінчених збитків. Відмінність їх від попередніх полягає в тому, що вони покривають зобов'язання, про які страховик на даний момент не знає.

Резерви для покриття катастрофічних збитків. Ці резерви створюються страховиком спеціально для того, щоб протистояти можливому масовому, надзвичайному розвитку збитків.

Резерви для покриття коливань збитковості. Число та розмір збитків з року в рік не залишаються незмінними. У кращі роки стра-ховики можуть дійти висновку про необхідність переведення части-ни коштів у цей резервний фонд з розрахунку на те, що несприятли-вих років їм не уникнути.

Закон України «Про страхування» визначає два різновиди тех-нічних резервів:

•          резерв для покриття незароблених премій;

•          резерв для покриття збитків, який включає зарезервовані не-сплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників. Величина резервів для покриття незароблених премій на будь-яку

звітну дату (згідно з чинним законодавством України) встановлюєть-ся залежно від сум надходжень страхових платежів за відповідними видами страхування в кожному з трьох кварталів щодо періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється в такому порядку: а) сума надходжень страхових платежів у першому кварталі цього періоду множиться на 1/4;

Модуль б)      сума надходжень страхових платежів у другому кварталі мно-

житься на 1/2;

в)         сума надходжень страхових платежів у третьому кварталі мно-

житься на 3/4.

Одержані добутки додаються. Із страхування життя та медичного страхування законодавство

України зобов'язує страховика створювати і вести облік двох резер-вів:

•          довгострокових зобов'язань (математичні резерви). Величина математичних резервів обчислюється актуарно окремо за кож-ним договором з урахуванням темпів зростання інфляції;

•          резерв належних виплат страхових сум.