111. Склад та економічний зміст витрат страховика


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 

Загрузка...

Витрати страхової компанії, так само як і доходи, пов'язані з дво-їстим характером її діяльності. Виокремлюють витрати на проведен-ня страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, які су-проводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій).

Понад 90 % загальної суми витрат страхової компанії припадає, безперечно, на «страхові» витрати. Ці витрати дуже неоднорідні. Усю їхню сукупність можна за економічним змістом розподілити на три великі групи:

1)         виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договора-ми страхування й перестрахування;

2)         витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

3)         витрати на утримання страхової компанії. Дві останні групи витрат можна об'єднати поняттям «витрати на

ведення справи».

Найвагоміша стаття витрат страховика – виплати страхових сум та страхових відшкодувань.

Згідно із Законом України «Про страхування», страхове від-шкодування – це грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності в

Страхування в запитаннях та відповідях

разі настання страхового випадку. Що стосується особистого стра-хування, то виплату за умовами такого страхування у вітчизняному страхуванні називають не «страховим відшкодуванням», а «страхо-вою сумою». Використання неоднакових термінів пов'язане з тим, що коли йдеться про відшкодування, то звичайно під ним розуміють компенсацію матеріальних збитків, які мають грошову оцінку. Що ж до шкоди, заподіяної здоров'ю людини, або втрати нею життя, то такі збитки не можна оцінити у грошовій формі. Тому йдеться вже не про компенсацію страховиком матеріальних збитків, а про випла-ту в разі настання страхової події страхової суми або її частини згід-но з умовами договору страхування. Тобто ця виплата має швидше характер фінансової допомоги застрахованому або його родині, ніж відшкодування збитків, як у майновому страхуванні та страхуванні відповідальності. Тому й називається вона не «страховим відшкоду-ванням», а «страховою сумою».

Страхове відшкодування, згідно з чинним законодавством, не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

У разі якщо в майновому страхуванні маємо «недострахуван-ня», тобто страхова сума не дорівнює повній вартості застраховано-го об'єкта, а становить лише певну частку його вартості, страхове відшкодування виплачується в такій самій частці від визначених за страховою подією збитків. При цьому використовується пропорцій-на система страхового забезпечення, якщо умовами страхування пе-редбачене використання іншої системи.

Виплати страхових відшкодувань і страхових сум – це ті витра-ти, які, відповідно до структури тарифної ставки, забезпечуються страховими нетто-преміями.

Виплату страховик здійснює згідно з договором страхування або керуючись законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), що складається стра-ховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, яку визначає сам страховик.

У разі потреби страховик може робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, бан-ків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а

Модуль також може самостійно з'ясовувати причини й обставини страхо-вого випадку. Законодавство зобов'язує підприємства, установи й організації надсилати страховикам відповідь на запит про відомості, пов'язані зі страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерцій-ною таємницею. При цьому, згідно із Законом України «Про страху-вання», страховик несе відповідальність за їхнє розголошення.

Дуже важливе значення має термін сплати страхових сум і стра-хових відшкодувань на користь страхувальника (застрахованого, правонаступника). Згідно із Законом України «Про страхування», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, тільки-но ста-не відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати. Виплату страховик має здійснити у передбачений договором термін. Він несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої ви-значається умовами договору страхування.

Наступна група витрат страховика – витрати на обслуговування про-цесу страхування і перестраховування. У практиці західних страхових компаній ці витрати поділяють на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні.

Аквізиційні витрати – це витрати, пов'язані із залученням но-вих страхувальників, укладанням нових договорів страхування. Вони можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків; комісійну вина-городу страховим посередникам (брокерам, агентам) за укладання й обслуговування договорів страхування; відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов'язані з виконанням їхніх обов'язків; оплату послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики; витрати на виготовлення бланків страхової до-кументації; витрати на рекламу і т. ін.

Інкасаційні витрати – це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій: на оплату праці службовців компанії, які забезпечують отримання страхових премій у готівко-вій формі; витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій; на оплату банківських послуг, пов'язаних з інкасацією страхових премій.

Ліквідаційні витрати – це витрати, пов'язані з урегулюванням збитків. Вони включають оплату послуг спеціалістів зі з'ясування причин і визначення розміру збитків, завданих об'єктам страхуван-ня; витрати на нагромадження відповідної інформації; оплату банків-Страхування в запитаннях та відповідях

ських послуг, пов'язаних зі здійсненням виплат страхового відшко-дування; витрати на проїзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події і назад; судові витрати; поштово-телеграфні витрати з даного страхового випадку; відрахування в резерв збитків тощо.

Зазначені витрати разом зі страховими виплатами – це специ-фічні витрати. Саме вони відрізняють витрати страховика від ви-трат інших суб'єктів господарювання.

Остання група витрат – витрати на утримання страхової ком-панії – це такі самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який господарюючий суб'єкт. Вони включають заробітну пла-ту персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями, плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку; витрати на придбання канцелярських і господарських товарів, ре-кламу, відрядження, утримання й обслуговування автотранспорту, амортизаційні відрахування та інші витрати, які, згідно з чинним за-конодавством, відносять до складу операційних витрат страховика.

Крім витрат, які забезпечують виконання страховиком його основної діяльності (страхування і перестрахування) і на основі яких визначається собівартість страхової послуги, страхова компанія має витрати, пов'язані із забезпеченням інвестиційної та фінансової діяльності, тобто витрати з управління своїми активами та пасивами. Характер цих витрат залежить від конкретних видів та структури активів і пасивів страховика. Здебіль-шого такі витрати складаються з оплати послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів. Порівняно з доходами від ін-вестиційних операцій ці витрати виглядають досить незначними, проте вони існують. Так само як і витрати, пов'язані з одержанням доходів від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операцій. Усі перелічені види витрат страхова компанія бере до уваги при визначенні фінансових результатів своєї діяльності.