4.4. Нумерація сторінок, розділів, пунктів, ілюстрацій, таблиць


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Роботу, як правило, друкують на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через 1,5 міжрядкових інтер-вала, використовуючи шрифти текстового редактора Word розміру 14.

Дипломна (магістерська) робота виконується українською мо-вою, але, за бажанням студента, після узгодження з проректором з на-вчальної роботи, дозволяється виконання роботи та її захист іншою мовою.

Обсяг дипломної (магістерської) роботи визначається відповід-ною кафедрою з урахуванням повного розкриття обраної теми. До ви-значеного загального обсягу дипломної роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю за-ймають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів дип-ломної роботи підлягають нумерації на загальних підставах.

Текст дипломної (магістерської) роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів:

ліве, верхнє і нижнє - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм.

Дозволяється вписувати в текст дипломної роботи від руки ту-шшю або пастою (чорного кольору) окремі іншомовні слова, форму-

ли, умовні знаки, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту, а розмір (по висоті) - не меншим за розмір шрифту усього тексту. Надрядкові та підрядкові індекси, показники степенів тощо можуть бути інших розмірів, але висотою не менше 2 MM.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання дипломної (магістерської) роботи, можна виправ-ляти шляхом підчищення або затушовування спеціальним білилом ("коректором"), зверху якого на тому ж місці вписується правильний текст або окремі знаки. На одній сторінці допускається не більше п'яти таких виправлень.

Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту в межах 12 - 20 мм.

Заголовки структурних частин дипломної роботи “ЗАВДАННЯ", “ЗМІСТ”, "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" і заголовки розділів друкують великими лі-терами симетрично до тексту, без крапок в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текс-том зверху і знизу має становити два вільних рядки. Кожну структур-ну частину дипломної (магістерської) роботи починають з нової сто-рінки.

Переліки, у разі потреби, можуть бути наведені всередині пунк-тів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кож-ною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи, - дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклад:

а)         форма і розмір клітин;

б)         живий склад клітин:

1)         частини клітин;

2)         неживі включення протопластів;

в)         утворення тканини.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом стосовно місця роз-ташування переліків першого рівня.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою дип-ломної роботи є титульна (титульний аркуш), яку включають до зага-льної нумерації сторінок, але не нумерують. Наступні сторінки нуме-рують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини дипломної роботи, як “ЗАВДАННЯ", “зміст", "перелік умовних позначень", “вступ", "висновки", "список використаних джерел" не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати “1. Вступ", або “6. Висновки". Цифру, що вказує на поряд-ковий номер розділу, ставлять після слова "РОЗДІЛ", після неї крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підроз-ділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має сто-яти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). По-тім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими, а також після номера, ставлять крапку, наприклад: “1.3.2.”(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту, хоча такого заголовка пункт може й не мати. Шдпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти (5.2.6.).

Ілюструють дипломну (магістерську) роботу, виходячи із зага-льного задуму дослідження, за ретельно продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути ілюстрацій випадкових, другорядних та навпаки, включити ілюстрації, вкрай необхідні стосовно найваж-ливіших тем. Зміст кожної ілюстрації має бути узгоджений з текстом, а зміст тексту - з ілюстрацією.

Ілюстрації (фотознімки, креслення, схеми, графіки, карти) необ-хідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані впер-ше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сто-рінках дипломної (магістерської) роботи, включають до загальної ну-мерації сторінок. Рисунок або креслення за розміром, більшим фор-мату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках,

Ілюстрації позначають словом "Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюст-рації, між якими і після якого ставиться крапка.

Приклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Якщо в роботі вміщено лише одну ілюстрацію, то її нумерують згідно з вимогами. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють експлікацією - пояснюваль-ними даними (підрисунковим підписом).

Отже, загальний підпис під ілюстрацією, як правило, містить чо-тири елементи:

-          скорочене слово "Рис. ”;

-          порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

-          тематичний заголовок ілюстрації - текст із якомога стислою ха-рактеристикою зображеного;

-          експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають циф-рами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазна-чити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, a лише пояснює його.

Приклад

 

/           2

I

/ /

f

I

Рис. 2.4. Вигляд залежності сили струму у провіднику від часу

1          - враховується лише виникнення струму самоіндукції;

2          - додатково враховуються нагрівання провідника і температу-рна залежність електричного опору.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, то при їх поданні необхідно посилатися на джерело, з якого вони взяті.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: схема, діаграма, графік, креслення, технічний рисунок, фотознімок.

Схема - це зображення, котре передає за допомогою умовних по-значень і без збереження масштабу основну ідею якогось процесу, при-строю або споруди та показує взаємозв'язок між їхніми головними еле-ментами. На схемах обов'язково витримують товщину ліній зобра-ження основних і допоміжних, відкритих і закритих від спостережен-ня деталей і товщину ліній їхнього зв'язку.

Діаграма - один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відбивають і аналізують масові дані. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. Найбільшого розповсюдження набули лінійні діаг-рами, а з площинних - стовпчикові (стрічкові) і секторні.

Для побудови лінійних діаграм, як правило, використовують ко-ординатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат - показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно нано-сити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у ви-гляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених ве-ртикально (тоді діаграма називається стовпчиковою чи гістограмою) або горизонтально (називається стрічковою). Довжина (висота) пря-мокутників є пропорційною до зображених ними величин.

Секторна діаграма являє собою круг, поділений на сектори, розмі-ри яких пропорційні величинам частин зображеного об'єкта чи яви-ща.

Результати опрацювання числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для більшої наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного зображення, графік містить низку допоміжних елементів: загальний заголовок графіка; пояснення умовних знаків і

значення окремих елементів графічного зображення; осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки; числові дані, що доповнюють або уточнюють величину вказаних на графіку показників.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кін-цях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, наведені у тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки у тих випадках, коли їх небагато і вони є коротки-ми. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифрування на-водять у підрисунковому підписі.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях координат можна почина-ти не з нуля, а обмежити тими значеннями, в яких розглядається дана функціональна залежність.

Креслення - основний вид ілюстрацій в інженерних роботах. Воно використовується, коли треба максимально точно зобразити констру-кцію машини, механізму або їх частин. Будь-яке креслення повинно бути виконане з обов'язковим дотриманням правил креслення і вимог відповідних стандартів.

Креслення в дипломній роботі не є робочим кресленням, за яким ви-готовляється деталь або агрегат. Це насамперед ілюстрація, яку порів-няно з робочим кресленням суттєво спрощують, випускаючи усе те, що є несуттєвим для розуміння конструкції об'єкта чи характеру його дії.

Назви вузлів і деталей на такому кресленні, як правило, не пи-шуть. Якщо за змістом треба позначити окремі деталі, то вони нуме-руються на кресленні за годинниковою стрілкою зліва направо араб-ськими цифрами. Розшифрування цифр (позицій) подають у тексті по мірі того, як вони згадуються у підписі під кресленням.

Технічні рисунки використовуються в роботах, коли треба зобрази-ти явище або предмет таким, яким ми його сприймаємо зором, але без зайвих деталей і подробиць. Такі рисунки виконуються, як правило, в аксонометричній проекції, що дає змогу найбільш повно, просто і до-хідливо зобразити предмет. Незважаючи на простоту, технічний ри-сунок має широкі пізнавальні можливості.

Фотознімок - найбільш переконливий і достовірний засіб наочної передачі дійсності. У багатьох галузях науки і техніки фотознімок -це не тільки ілюстрація, а й науковий документ (зображення ландша-фту, виду рослини або тварини, розташування об'єктів спостереження

і т.ін.). Фотознімки розміром менше формату А4 можна наклеювати на аркуші білого паперу зазначеного формату.

Посилання на ілюстрації у тексті дипломної роботи оформляють у вигляді круглих дужок, наприклад: (рис. 3.1) або як зворот типу: "...як це видно з рис. 3.1”, чи "... як це показано нарис. 3.1”.

Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіста-вленні певних показників, як правило, оформляють у вигляді таблиці. Таблиці слід розміщувати в дипломній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Таблиці, розміщені на окремих сторінках дипломної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, розміри якої бі-льше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відпо-відних місцях після згадування в тексті або в додатках. Таблиці нуме-рують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі наведено лише одну таблицю, то її нумерують згідно з вимогами. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" по-чинають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблиця являє собою такий спосіб подання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи (верти-кальні колонки), відокремлені одна від одної відповідно горизонталь-ними чи вертикальними лініями. За змістом таблиці поділяються на аналітичні і неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом опрацю-вання й аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таб-лиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводить-ся до тексту словами: "Таблиця дає змогу зробити висновок, що...”, “Із таблиці видно, що...” і т.ін. Часто такі таблиці сприяють виявлен-ню і формулюванню певних закономірностей.

До неаналітичних таблиць вміщують здебільшого неопрацювані статистичні дані, необхідні лише для подання інформації або конста-тації певного стану речей.

Як правило, таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка (назви), заголовків вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків та вертикальних граф (основної час-тини -графи).

Приклад побудови таблиці

 

Таблиця(номер)

 

 

 

                        Назва таблиці           

Головка                                

                                                          

                                                          

                                                          

                                                          

                                                          

(заголовки рядків)

Графи (колонки)

 

Заголовки граф

Підзаголов-ки граф

 

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (по-значення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у рядку, головці, чи в них обох, а не у графі; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується підмет), - у графі, а не в головці чи в рядку. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в головці - всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коро-тшим. Треба уникати повторів тематичного заголовка в заголовках окремих граф, не варто одиниці виміру зазначати у тематичному за-головку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторю-ються. Рядок, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголо-вків рядка слова розміщують у заголовку над ним.

У цифрових таблицях числа, що містять більше як чотири знаки, мають розділятися інтервалом в один знак на класи по три цифри в кожному (за винятком чисел, що позначають номери та календарні роки). Класи цифр у графах мають бути вирівняні вертикально.

Примітки та виноски до таблиць друкують безпосередньо під від-повідною таблицею. Виноски до цифр у таблиці мають позначатися лише зірочкою.

Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є са-мостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути мак-симально точними і простими. В них не повинно бути слів або розмірнос-

тей, що повторюються. Висота рядків - не менше 8 мм. Слід визначитися, чи доцільно включати в таблицю графу "Примітки". Вона потрібна лише тоді, коли містить дані, що стосуються більшості рядків таблиці.

Таблицю розміщують в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на на-ступний аркуш. При цьому слово "Таблиця”, її номер і назву вказу-ють один раз над першою частиною таблиці, а над іншими (перенесе-ними) пишуть слова "Продовження табл.” і вказують її номер, напри-клад: “Продовження табл. 1.2”, і повторюють головку. Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі пронумеровують графи і переносять цю нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її рядки.

Якщо той самий текст в графі таблиці вживається кілька разів і складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками. Сказане не стосується повторень цифр, математичних і хімічних символів тощо. Коли якийсь із рядків не містить тексту, цифрових або інших даних, в ньому ставлять про-черк.

Приклад

Таблиця 2.3 Окремі показники ефективності роботи підприємства

 

№ п/ п Назва показника       Оди-

ниці

вимі-

РУ       Квартали       Відхилення,

+/-       Темп росту, %

 

           

           

            I кв.     II KB.  III KB. II KB.  III KB. II

KB.     III KB.

1          2          3          4          5          6          7          8          9          10

1          Товарообіг     тис. грн          2333    2242, 9            2561,7 -900,9 315,8   96,1     114,2

2          Дохід вало-вий із ПДВ         тис. грн          731, 7  702,5   783,8   29,2     81,2     96        111,6

3          Дохід вало-вий без ПДВ      тис. грн          627,

2          602,2   671,8   -25      96,6     96,6     111,6

4

5

6

7 8

9

10        Прибуток чистий      тис. грн          225      304,4   648,7   7,9       334,2   135, 3  212.9

 

            Середньо-облікова чисельність персоналу           чо л.    275      273      274      -2        1          99,3     100,4

 

            Фонд опла-ти праці тис. грн          214      215,5   231,5   1,5       16        100,

7          107,4

 

            Продуктив-ність праці         тис. грн          8,5       8,2       9,3       -0,3     1,1       96,5     113,4

 

            Середня за-

робітна

плата  тис. грн          0,78     0,79     0,85     0,01     0,05     101, 3  107,6

 

            Прибуток на 1 грн ФОП      тис. грн          0,05     0,2       0,4       0,15     0,2       400      200

 

            Товарообіг на 1 грн ФОП    тис. грн          10,9     10,4     11,1     0,5       0,7       95,4     106,7

Усі наведені в таблицях дані мають бути достовірними, однорі-дними і порівнянними, в основу їх групування покладають лише сут-тєві ознаки.

Наводити в дипломній (магістерській) роботі треба лише ті таб-лиці, які неможливо передати звичайним текстом. У роботах дуже ча-сто використовують спрощені таблиці-висновки. Висновок, як прави-ло, містить боковик, та одну чи дві графи (стовпчики). Висновок да-ють без заголовка, якщо він є безпосереднім продовженням матеріалу і граматично пов'язаний із вступною фразою тексту; і з заголовком, якщо висновок має самостійне значення. Наведемо приклад, коли ви-сновок слід давати без заголовка, оскільки він випливає з тексту, що передує самому висновку:

…   скоєно   злочинів   організованими     групами   у   фінансово-

кредитній системі 304. 3 них:

У банківській сфері   164

У зовнішньоекономічній діяльності            95

У сфері приватизації 45

Так само було виявлено 3286 осіб, які скоїли злочини в складі ор-

ганізованих злочинних груп. У них було вилучено:

Вогнепальної зброї   257

Наркотичних засобів (у грамах)      123787

Автомобілів   149