4.3. Вимоги до структурних елементів основної частини


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 

Загрузка...

Основна частина дипломної роботи складається зі "Вступу", "Основного тексту", "Висновків”, "Списку використаних джерел".

У “Вступі", насамперед, слід розкрити сутність і стан дослі-дження наукової проблематики роботи, після чого навести її загальну характеристику.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв'язання проблеми чітко, аргументо-вано обгрунтувати актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Мета і завдання дослідження. Формулюють головну мету роботи, яка може мати кілька складових, і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. He слід починати формулювання мети зі слів “До-слідження...”, “Вивчення...”, оскільки вони вказують на засіб досяг-нення мети, а не на неї саму. Мета роботи, як правило, тісно узгоджу-ється з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне ви-рішити автор.

Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів до-слідження або досягнення поставленої в роботі мети. Вказані методи повинні мати тісний зв'язок зі змістом роботи, тобто слід коротко, але по суті, визначити, які саме проблеми досліджувалися за допомо-гою того чи іншого методу.

Наукова новизна одержаних результатів. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані автором особисто. Необхідно показати, у чому полягає відмінність отриманих результа-тів від уже відомих, охарактеризувати ступінь новизни ("вперше отримано", "удосконалено", "дістало подальший розвиток" тощо).

Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно чита-тися і сприйматися легко й однозначно (без надмірної деталізації, що може затінити його сутність, а то й спотворити її). Hi в якому разі не можна робити викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутність і новизна фактично залишаються незрозумілими. Це одна з найбільш поширених помилок авторів при викладенні загальної характеристики роботи, і її слід уникати.

Усі наукові положення з урахуванням рівня їх новизни є теорети-чною основою (фундаментом) розв'язання в роботі наукових завдань і проблем.

При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: "вперше формалізовано..”, "розроблено метод..., який відріз-няється від...", "доведена залежність між...”, "досліджена поведінка... і показано...”, "доопрацьовано (відомий) метод... в частині... і розпо-всюджено на новий клас систем...”, "створена концепція, що узагаль-нює... і розвиває...”, "досліджено новий ефект...”, "розроблено нову систему... з використанням відомого принципу...”.

Обгрунтованість і достовірність положень, висновків і рекомен-дацій. Тут необхідно конкретно довести, що положення, висновки і рекомендації, наведені в роботі, є обгрунтованими і достовірними, тобто реально (об'єктивно) існуючими в теоретичній і (або) в практич-ній галузях. Тільки вагомі докази дають підставу довіряти досліджен-ням автора, можуть підтвердити правильність сформульованих ним висновків.

Достовірність, тобто доведена правильність,- це доказ того, що якийсь результат (закон, закономірність, сукупність фактів, можли-

вість і т.ін.) досягається завжди для названого класу об'єктів за пев-них умов. Достовірність підтверджується верифікацією (від лат. verus - істинний, facio - роблю), тобто повторюваністю результату за тих самих умов під час багатьох перевірок на різних об'єктах. Методи до-ведення достовірності можна об'єднати у три групи:

-          аналітичні;

-          експериментальні;

-          підтверджені практикою.

Аналітичні методи є найбільш результативними. їх сутність - до-ведення результату (теореми, формули, закону) через математичні перетворення. Ці методи використовуються тоді, коли автору вдалося побудувати математичну модель досліджуваного явища, наприклад, описати текучість рідини, нагрівання тіла, зміну міцності, ринковий механізм, соціальний конфлікт тощо.

Сутність експериментальних методів перевірки достовірності по-лягає у відтворенні на фізичній, цифровій або аналоговій моделі до-сліджуваного явища і порівнянні теоретичних та експериментальних результатів.

При підтвердженні наукового результату практикою необхідно, щоб виведені теоретичні положення збігалися з явищами, що спосте-рігаються у практичних ситуаціях.

Наукове значення роботи. У цьому пункті загальної характеристи-ки роботи автори здебільшого роблять одну й ту саму помилку: вда-ються до простого переліку отриманих ними наукових положень. На-справді ж, якщо в дипломній (магістерській) роботі дійсно отримано нові наукові результати, підтверджено їх обґрунтованість і достовір-ність, то автору слід великим планом показати й оцінити те значення, яке ці наукові положення мають з точки зору розвитку (доповнення) наукових знань, для вирішення того чи іншого наукового завдання або проблеми.

Практичне значення отриманих результатів. У дипломній (магіс-терській) роботі, котра має теоретичний характер, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дипломній роботі з прикладним значенням -висвітлюють результати практичного застосування отриманих резуль-татів або рекомендації щодо їх використання.

Необхідно коротко повідомити про впровадження результатів до-сліджень, назвавши структури, де здійснена їх реалізація та її форми, реквізити документів, у яких це підтверджується. Як правило, впро-

вадження оформляється актом, підписаним керівником чи іншою від-повідальною особою установи, де таке впровадження здійснено.

Апробація результатів дитомної роботи. Зазначається, на яких наукових конференціях чи в інших формах висвітлено результати до-сліджень, включених до дипломної (магістерської) роботи.

Основний текст роботи - це виклад відомостей про об'єкт і пред-мет дослідження, які є необхідними і достатніми для розкриття сут-ності даної роботи та її результатів.

Основний текст роботи складається з розділів, підрозділів, пунк-тів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму й обґрунтуванням застосованих методів дослі-дження.

Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу не обтяжувати загальних висновків незначними подроби-цями.

У розділах подають:

-          огляд літератури за темою і вибір конкретних напрямів дослі-джень;

-          експериментальну частину і методику досліджень;

-          проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

-          аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді дослідницької літератури (його, як було сказано, можна зробити і у "Вступі") автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітливши роботи попередників, автор повинен вказати ті питання, котрі залишилися не вирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямів до-сліджень, конкретизують методи вирішення завдань та їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень, і проводять економічний аналіз суб'єкта господарювання.

Наступний розділ присвячують вичерпному і повному викладу ре-зультатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен дати оцінку повно-ти вирішення поставлених ним завдань, достовірності отриманих ре-зультатів (характеристик, параметрів), навести порівняння з аналогі-

чними результатами інших дослідників, обгрунтувати потребу у по-дальших дослідженнях. Виклад цього матеріалу підпорядковують од-ній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Висновки вміщують безпосередньо після викладення основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки.

У «Висновках» узагальнюють і викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в дипломній роботі, з формулю-ванням розв'язаного наукового завдання та значення його для науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо наукового та практичного використання отриманих результатів.

Перелік джерел, на які є посилання в тексті роботи, наводять у “Списку використаних джерел” і розміщують у роботі після "Виснов-ків”.

Джерела у "Списку використаних джерел" слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису.