TEMA 12. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВИКА 12.1. Теоретичні відомості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 

Загрузка...

Фінансова надійність страхової компанії - здатність стра-ховика зберігати задовільний рівень фінансових показників про-тягом деякого проміжку часу при можливих несприятливих впливах зовнішнього середовища на фінансові потоки.

Фінансова надійність страхової організації визначається до-сить великою кількістю факторів. Це випливає, насамперед, з дія-льності страховика, що складається з декількох елементів: безпо-середнє проведення страхових операцій, інвестування фінансових ресурсів, здійснення інших звичайних для будь-якого суб'єкта го-сподарювання функцій (фінансування власної діяльності, одер-жання кредитів, розрахунки з бюджетом і позабюджетними фон-дами і т.п.).

Об'єктивна оцінка поточного фінансового стану страхової компанії базується на грамотному доборі показників для моніто-рингу стану об'єкта. Відповідно до принципів системного аналізу можна сформулювати такі вимоги до системи показників, вико-ристовуваних для оцінки поточного фінансового стану.

Система показників повинна бути:

-          достатньою (охоплювати всі сторони діяльності);

-          ненадлишковою (показники не повинні дублювати один одного);

-          практичною (аналіз можна застосовувати на практиці);

-          кількісною (перевага віддається кількісним оцінкам).

Таким чином, аналіз фінансового стану страхової організації

може бути здійснений на основі дослідження декількох груп показ-ників, що дозволять скласти уявлення про різноманітні сторони дія-льності страховика.

Система оцінки фінансового стану страхової компанії повин-на складатися як із загальних показників оцінки фінансового стану суб'єктів господарювання, так і зі специфічних показників, що ха-рактеризують окремі сторони діяльності страховиків. Ці показники повинні бути виражені, з одного боку, у вигляді встановлених нор-мативів, виконання яких є обов'язковим для будь-якої страхової ор-ганізації, а з другого боку, - у вигляді орієнтованих або рекомендо-ваних параметрів.

Показники діяльності страховика можуть бути умовно роз-поділені на абсолютні, котрі дозволяють дати кількісну оцінку потенційних або реальних масштабів діяльності того або іншого страховика, та на відносні, метою яких є зіставлення зобов'язань страховика та засобів щодо їх покриття.

До абсолютних показників відносять:

-          величину статутного капіталу;

-          величину гарантійного фонду;

-          загальний обсяг власного капіталу;

-          обсяг страхових премій по окремих видах страхування чи по страховому портфелю;

-          кількість укладених договорів.

Однак визначення фінансового стану компанії потребує зі-ставлення даних показників з іншими, наприклад страхові пре-мії необхідно зіставити з виплатами (рівень збитковості), обсяг власного капіталу - з залученим капіталом та зобов’язаннями страховика. Тому, більшість показників, що використовуються для визначення фінансового стану страховика, є відносними.

Закон України „Про страхування” регламентує розрахунок відносного показника (коефіцієнта) платоспроможності як спів-відношення фактичної та нормативної платоспроможності. На будь-яку дату даний показник повинен перевищувати одиницю.

Платоспроможність страховика – прояв фінансової стій-кості на даному проміжку часу, стан фінансів компанії, при якому вона в даний момент здатна виконувати існуючі зобов'язання, ви-ходячи з наявних ліквідних активів.

Розділ 3 закону України «Про страхування» у статті 30 ви-значає умови забезпечення платоспроможності страховиків:

-          наявність сплаченого статутного фонду і гарантійного фо-нду страховика;

-          створення страхових резервів, достатніх для майбутніх ви-плат страхових сум і страхових відшкодувань;

-          перевищення фактичного запасу платоспроможності стра-ховика (далі - ФЗП) над розрахунковим нормативним значенням (далі - НЗП).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) ви-значається як різниця між загальною сумою матеріальних активів страховика (А) і сумою нематеріальних активів (НА), за винятком суми зобов'язань страховика (3):

ФЗП = ЕА-ВІА-ЕІ.

Страховики зобов'язані підтримувати відповідний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів) відповідно до обсягів страхової діяльності.

Нормативний запас платоспроможності на звітну дату без обліку договорів страхування життя дорівнює більшій з двох ве-личин, перша з яких визначається шляхом помноження на 0,18 суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій, сплачених перестраховикам:

mm = 0,18 (ВіФ - o,5Znre).

Друга величина визначається шляхом помноження на 0,26 суми здійснених у звітному періоді виплат. При цьому сума здій-снених виплат зменшується на 50% виплат, компенсованих пере-страховиками згідно з укладеними договорами перестрахування:

НЗП2 = 0,26 (ЕВф -0,5ZBre). У країнах Європейського Союзу розрахунковий норматив-ний запас платоспроможності повинен дорівнювати більшій з двох сум, перша з яких обчислюється на базі страхових премій, що надійшли за розрахунковий період:

£j = (0,185^+0,165^)^

де Рі - розрахункова величина на базі страхових премій;

SPi - сума надходжень страхових премій до 10 млн. євро;

SP2 - сума надходжень страхових премій більша за 10 млн євро;

Vs - загальна сума страхових виплат за винятком виплат, компенсованих перестраховиками;

V - загальна сума страхових виплат.

У другому випадку розрахунок здійснюється на базі страхо-вих виплат:

Р2=(0,26Г1 + 0,23Г2)^,

де Рг - розрахункова величина на базі страхових виплат; Vi - середньорічна сума виплат до 7 млн євро; Уг - середньорічна сума виплат понад 7 млн євро.

Нормативний запас платоспроможності страховика, що здійс-нює страхування життя, розраховується шляхом помноження зага-льної величини резерву довгострокових зобов'язань на 0,05.

Найважливішим складником фінансової надійності страхо-вика є фінансова стійкість його страхових операцій.

Фінансова стійкість страхових операцій може розглядати-ся як характеристика достатності коштів у страховому фонді в частині страхових виплат у даний момент часу, а також показник імовірності дефіциту коштів у страховому фонді у майбутньому періоді.

Для визначення ступеня імовірності дефіциту коштів у стра-ховому фонді за страховою операцією використовуються такі по-казники.

1. Коефіцієнт В.Коншина, що визначається як:

\ qn

де: q - середня тарифна ставка зі страхової операції; п - кількість застрахованих об'єктів.

Чим меншим буде значення коефіцієнта, тим нижча варіація обсягу страхового фонду і тим вища його фінансова стійкість.

На величину показника не впливає розмір страхової суми за-страхованих об'єктів. Він цілком визначається розміром тарифної ставки і кількістю застрахованих об'єктів Отже, однією з умов за-безпечення фінансової стійкості страхових операцій є завдання вирівнювання розмірів страхових сум, на які застраховані різні об'єкти. Це завдання в страховій справі вирішується в основному за рахунок передачі частини ризиків іншим страховикам в пере-страхування.

2. Середньоквадратичне відхилення фонду в частині виплат у розрахунку на середню страхову суму застрахованих об'єктів.

Тарифні ставки за ризиковим страхуванням встановлюються виходячи із середнього рівня страхових виплат за кілька років. Якщо фактичні виплати перевищують середній рівень, то виникає небезпека дефіциту засобів у страховому фонді. Тому важливо вчасно виявити імовірність можливого відхилення виплат від се-реднього (запланованого) рівня.

Розрахунок можливих відхилень страхових виплат у розра-хунку на середню страхову суму здійснюється за формулою:

A = SyJNf([ - f) г

де Л - середньоквадратичне відхилення;

s - середня страхова сума застрахованих об'єктів;

N - кількість застрахованих об'єктів;

f - імовірність настання збитку (визначається нетто-ставкою).

Формула виражає залежність можливих відхилень результа-тів від кількості застрахованих об'єктів і середньої імовірності настання збитку. Під середньою імовірністю збитку розуміється середній рівень виплат страхового відшкодування за кілька років, тобто тарифна нетто-ставка по визначеному виду страхування. Чим вища варіація страхового фонду в частині виплат, тим нижча фінансова стійкість страхової операції.

У відповідності до підпункту 4 пункту 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" з метою стандартизації процедур здійснення аналізу діяльності страховиків, виявлення ризиків у їхній діяль-ності, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) ухвалила затвердити Рекомендації що-до аналізу діяльності страховиків у вигляді тестів раннього попе-редження.

Тести раннього попередження - це система порівняння фак-тичних фінансових показників діяльності страховиків з визначе-ними Держфінпослуг нормативами, оцінювання показників за спеціальною шкалою та розрахунок інтегральної оцінки з ураху-ванням важливості впливу того чи іншого показника на фінансо-ву надійність компанії.

Показники, що використовуються у тестах раннього попере-дження банкрутства, розраховуються за даними річної фінансової звітності страховиків, складеної відповідно до Порядку складан-ня звітних даних страховика, затвердженого розпорядженням Де-ржфінпослуг №39 від 03.02.04р.

Відповідно до рекомендацій здійснюється аналіз капіталу, активів, перестрахування, страхових резервів, прибутковості, лік-відності і надається відповідна оцінка. Оцінки виставляються за 4-бальною шкалою в залежності від діапазону, у який потрапило значення відповідного показника (див. додаток Д). На основі проведених тестів раннього попередження страховики можуть одержати такі оцінки:

-          „1” (стійка компанія) - фінансові показники знаходяться на високому рівні;

-          „2” (фінансовий стан задовільний) - відсутні серйозні про-блеми, фінансові показники знаходяться на задовільному рівні;

-          „3”(фінансовий стан граничний) - фінансовий стан викли-кає побоювання, фінансові показники знаходяться на рівні, ниж-чому від середнього;

-          „4”(фінансовий стан незадовільний) - фінансовий стан вважається дуже нестабільним.

Фактична оцінка кожного показника визначається шляхом порівняння розрахованого значення показника з відповідною шкалою значень (з огляду на те, якими видами страхування (жит-тя/не життя) займається страховик). Загальна оцінка визначається як сума фактичних оцінок за окремими показниками, помноже-них на відповідні вагові коефіцієнти. Показники, що необхідні для розрахунку інтегрального показника фінансового стану, а та-кож методика їх визначення та вагові коефіцієнти наведені у до-датку Г.

Одним з факторів, що сприяють підвищенню фінансової стійкості і запобіганню банкрутства страховика є наявність роз-галуженої системи інформації про діяльність страхових компаній, одним з елементів якої є рейтингова оцінка.

Експертом, що допомагає потенційному клієнту довідатися про надійність страховиків і порівняти компанії між собою, може стати незалежне рейтингове агентство.

Світовий досвід у сфері складання рейтингів нараховує бі-льше ста років і кілька десятків рейтингових агентств, лідерами серед яких є "Moody's Investor Service, Inc.”, “Standart & Poor's Corporation”, “Duff & Phelps Credit Rating Co” та ін.

У сучасних умовах рейтинг цікавий страховикам не тільки як детальна оцінка діяльності компанії, але і як PR-інструмент. Тому у функції рейтингового агентства, крім властивого йому всебічного аналізу діяльності компанії, має входити повідомлен-ня результатів рейтингової оцінки потенційним страхувальникам, підготовка публікацій у засоби масової інформації, організація інформаційного потоку про діяльність прорейтингованих компа-ній, створення і підтримка сайту з інформацією про компанії в Ін-тернеті.

Крім того, організація, що проводить оцінку надійності страховиків, має бути незалежною від окремих компаній, мати достатній авторитет у суспільстві і доступ до засобів масової ін-формації.

Процес одержання рейтингової оцінки повинен здійснюва-тися в кілька етапів.

На першому етапі компанія подає до агентства заявку на ініціювання процедури присвоєння рейтингу. При цьому вона по-винна надати агентству практично всю офіційну звітність за останні два роки і додаткові відомості відповідно до типової ан-кети агентства.

Анкета охоплює досить велику кількість аспектів, що сто-суються діяльності страхової компанії: величина внесків і виплат кожної з філій компанії, способи поширення полісів; основні вла-сники компанії, перестрахова політика, найбільші виплати ком-панії за останні п'ять років і участь в них перестраховиків, інфор-мація про основних клієнтів компанії; види страхової діяльності, за якими укладені договори, період діяльності на ринку, участь компанії в програмах і пулах, тощо.

Зібрана агентством інформація заноситься до спеціальних форм й обробляється у відповідності до методики агентства. Те-рмін проведення робіт - один місяць. Далі за регламентом відво-диться два тижні на узгодження рейтингового звіту з компанією, що проходить процедуру рейтингової оцінки. Суть цього узго-дження складається не в припасуванні результатів під бажані компанією, а в обговоренні з її представниками спірних питань, що виникли в процесі роботи. Представлені компаніями додатко-ві показники внутрішньої звітності впливають на привласнений компанії рейтинг і враховуються в підсумковому звіті.

Будь-які відомості щодо компанії, отримані під час процедури рейтингової оцінки, а також сам привласнений рейтинг повинні з'являтися агентством привселюдно і друкуватися в засобах масової інформації винятково з дозволу компанії. Можливою є така ситуа-ція, коли компанія, одержавши рейтинг, погоджується з висновками агентства, але відмовляється від його публікації. У цьому випадку конфіденційною залишається і сама інформація про те, що дана компанія проходила процедуру рейтингової оцінки.

Термін дії рейтингу - один рік. Протягом цього періоду рей-тингові агентства повинні продовжувати роботу з підтримки рейтингу, що містить у собі моніторинг і перегляд рейтингів, хоча в цілому агентства не націлені на їхню часту зміну.

Протягом року агентство повинне одержувати від компанії усю фінансову звітність, відслідковувати за всіма офіційними та іншими каналами корпоративні події, що відбуваються. За наяв-ності істотної інформації, відповідно до методики відбувається зміна привласненого компанії рейтингу. При цьому зміна можли-ва як у більшу (наприклад, у випадку великих виплат, здійснених компанією у повній відповідності до зобов'язань, що не призвели до зміни фінансового стану компанії), так і в меншу сторону Но-вий рейтинговий клас за бажанням компанії може не публікува-тися в пресі, однак агентство офіційно повинно оголосити про скасування рейтингу.

Страховики на основі інформації, поданої в рейтингу, мо-жуть одержати уявлення про реальне положення компанії на рин-ку страхових послуг. Це уявлення буде сприятиме розробці анти-кризових заходів компаніями, що зпосідають нижні поверхи рей-тингу. Причому глибина проведених заходів, їхня кількість і три-валість будуть знаходитися в прямій залежності від ступеня втра-ти фінансової надійності страховою компанією, можливості на-стання її банкрутства. Ці заходи будуть спрямовані, у першу чер-гу, на зміну стану справ у страховій компанії, що відіб'ється при складанні наступних рейтингів. Таким чином, рейтинг надійності страхових компаній сприяє попередженню їхніх банкрутств.

Крім того, рейтинг надійності страхових компаній виступає фактором, що запобігає банкрутству шляхом інформування поте-нційних і вже наявних страхувальників про становище страхови-ків на ринку, сприяючи перерозподілу фінансових потоків від менш стійких страхових компаній до більш стійких, що займають верхні поверхи рейтингового списку.

Привертаючи увагу суспільства до ненадійних страхових компаній, рейтинги дозволяють вчасно здійснити попереджува-льні (санаційні, реорганізаційні) процедури, не допускаючи роз-витку подій убік ліквідації страховика.

Рейтинги лідерів страхового ринку України публікуються в засобах масової інформації. Офіційним рейтингом вітчизняних страховиків є Insurance Top, що наводиться у періодичній пресі, a також у мережі Internet Лігою страхових організацій України на підставі даних Українського науково-дослідного інституту «Права й економічних досліджень». Рейтинг страховиків України фо-рмується за такими основними показниками:

-          валюта балансу і її темп зросту;

-          власний капітал і його частка у валюті балансу;

-          обсяг зібраних страхових премій, у тому числі за видами страхування;

-          частка перестрахування в страхових преміях;

-          страхові виплати, у тому числі за видами страхування;

-          рівень виплат і його темп зросту;

-          обсяг страхових резервів і рівень їхнього покриття інвес-тиційними активами і коштами;

-          частка компанії в загальному обсязі страхових премій за страховим ринком;

-          величина гарантійного фонду;

-          величина і структура активів.

Insurance Top страхових компаній України за деякими пока-зниками за 2005р. наведений у додатку Б.