TEMA 7. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 7.1. Теоретичні відомості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 

Загрузка...

Страхування відповідальності - самостійна сфера страхо-вої діяльності, що здійснює захист матеріальних інтересів осіб, які постраждали в результаті дії або бездіяльності страхувальни-ка. При цьому здійснюється і захист фінансових інтересів страху-вальника, який звільняється від витрат, зв'язаних із заподіяним ним збитком.

Розвиток страхування відповідальності прямо залежить від рівня національних правових інститутів, тому що основу даного виду страхування визначають норми національного і міжнарод-ного права. Згідно з даними нормами, існують різні види відпові-дальності (карна, цивільна, адміністративна і т.д.). Для цілей страхування цікавою є, насамперед, цивільна відповідальність, тому що вона зв'язана з майновим характером компенсації нане-сеного збитку.

Цивільна відповідальність виникає як юридичний наслі-док невиконання або неналежного виконання особою передбаче-них цивільним правом зобов'язань, що призвело до порушення цивільних прав третьої особи. У цьому зв'язку в інтересах потер-пілого до правопорушника застосовуються встановлені законом або визначені договором санкції майнового характеру (штрафи, виплата неустойок і т.п.).

Цивільне право засноване на презумпції провини. Таким чином, обвинувачуваний повинен довести свою невинність, а по-терпіла особа повинна подати докази факту здійснення стосовно неї правопорушення і наявності зв'язку між правопорушенням і понесеним збитком. При цьому збиток, що з'явився наслідком правомірних дій, підлягає компенсації тільки у встановлених за-коном випадках.

Якщо особа є власником об'єкта - джерела підвищеної небе-зпеки, то доказів його провини у випадку нанесення збитку не потрібно (безумовна відповідальність).У деяких випадках відпо-відальність може не наступити. До таких випадків відносять, як правило, обставини нездоланної сили (форс мажор), злий намір або грубу необережність потерпілого.

В Україні до блоку страхування відповідальності, відповід-но до діючого законодавства у сфері ліцензування страхової дія-льності відносять таки основні види страхування (див. табл.14):

Таблиця 14.

Види страхування відповідальності,

            що здійснюються в Україні 

Вид страхування |     Сутність страхування

Страхування цивільної відповідальності влас-ників транспортних за-собів    Здійснюється в обов'язковій формі для автовласників -резидентів і нерезидентів. Передбачає обов'язок страхови-ка по страхових виплатах у розмірі компенсації збитку, нанесеного майновим інтересам особи, що постраждала в дорожньо-транспортній пригоді при участі даного транс-портного засобу.

Страхування цивільної відповідальності переві-зника    Здійснюється в добровільній формі для більшості видів перевезень, крім авиа і морських перевізників. Передбачає обов'язок страховика у розмірі компенсації збитку, зв'яза-ного з обов'язком страхувальника в порядку, встановле-ному цивільним законодавством, відшкодувати збиток, нанесений третім особам транспортним засобом.

Страхування цивільної відповідальності підпри-ємств - джерел підви-щеної небезпеки      В Україні здійснюється в основному в добровільній формі. Передбачає обов'язок страховика у розмірі повної або час-ткової компенсації збитку, зв'язаного з обов'язком остан-нього в порядку, установленому цивільним законодавст-вом, відшкодувати збиток, нанесений третім особам, у зв'язку зі здійсненням діяльності, що представляє небезпе-ку для навколишнього середовища.

Страхування професій-ної відповідальності         В Україні здійснюється в добровільній формі. Передбачає обов'язок страховика у розмірі повної або часткової ком-пенсацїі збитку, пов'язаного з обов'язком страхувальника в порядку, встановленому цивільним законодавством, відш-кодувати збиток, нанесений третім особам, у зв'язку зі здійсненням застрахованим професійної діяльності:

а)         нотаріальної;

б)         лікарської;

в)         інших видів професійної діяльності, що є джерела-

ми підвищеного ризику для третіх осіб.

За кордоном значне поширення одержали поліси страхуван-ня загальної цивільної відповідальності. У багатьох країнах та-ке страхування належить до обов'язкових видів. Страхувальника-ми за даним видом можуть виступати юридичні і фізичні особи. Виходячи з цього, розрізняють страхування персональної відпо-відальності (Personal Liability) і страхування відповідальності юридичних осіб (General Third Party Liability).

Принцип побудови страхового захисту полягає в наступно-му. Усе, що не обговорено в договорі страхування як виняток, вважається страховим випадком і покривається страховиком. Де-які ризики страхуються на особливих умовах. Страховик може встановлювати ліміти страхової відповідальності. Крім того, страховик бере на себе обов'язок щодо надання юридичного за-хисту інтересів страхувальника від необґрунтованих матеріаль-них претензій.

При здійсненні страхування персональної відповідальності страховий захист може поширюватися на членів родини страху-вальника, а також на осіб, що здійснюють догляд за будинком, ді-тьми, домашніми тваринами страхувальника. Дані особи будуть вважатися застрахованими в тім же обсязі і на тих же умовах.

Поліс страхування загальної відповідальності юридичних осіб покриває ризики комерційної, виробничої і торговельної дія-льності підприємства (організації), крім обговорених у договорі випадків.

Договір укладається після заповнення страхувальником ан-кети, що дає страховику детальну інформацію про всі сторони ді-яльності підприємства. У договорі страхування встановлюється ліміт відповідальності страховика (агрегатний та на кожен стра-ховий випадок), а також безумовна франшиза. До стандартного страхового покриття додаються доповнення, що визначають осо-бливі умови страхування деяких видів ризиків. До таких ризиків, як правило, відносять:

-          ризик відповідальності за забруднення навколишнього се-редовища;

-          ризик відповідальності виробника за якість продукції (то-варів і послуг);

-          ризик відповідальності роботодавця перед найманими ро-бітниками і т.д.

Такі ризики, як ризик цивільної відповідальності власників транспортних засобів, ризик відповідальності перевізника, не по-криваються полісом страхування загальної цивільної відповіда-льності. Для одержання страхового захисту за даними видам ри-зиків необхідно скласти окремий договір страхування.

Оскільки деякі договори страхування можуть діяти протя-гом декількох років, дуже важливими є принципи покладені в ос-нову договору страхування:

1.         Договір на основі прояву. Означає, що страховик несе відповідальність за збиток, що виник протягом дії договору (хоча причиною виникнення такого збитку можуть бути дії, що здійс-нив страхувальник до початку дії цього договору). Страховик не відповідає за збиток, що виник після закінчення договору. При цьому, якщо збитки стали очевидними після закінчення терміну страхування, але збиток виявився ще в момент дії договору, ці збитки покриваються страховиком.

2.         Договір на основі заявлених позовів. Такі договори іно-ді називають ще договорами «за умовою пред'явлення вимог», тобто договір покриває позови, що вперше пред'являються стра-хувальникові під час використання договору. Щоб уникнути по-зовів, коли збиток виявився через тривалий час, страховики вво-дять ретроспективну дату. Усі витрати, що були виявлені до цієї дати, погашенню не підлягають.

Страхування відповідальності за екологічне забруднення, виробників за якість продукції, роботодавців перед найманими робітниками широко здійснюються страховиками багатьох країн світу як в обов'язковій, так і в добровільній формі.

Національне законодавство багатьох країн передбачає обов'я-зкову відповідальність за забруднення навколишнього середовища, що зв'язана з відшкодуванням збитку, нанесеного третім особам.

Ризики відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю і майну третіх осіб у результаті забруднення навколишнього середо-вища, викликаного нещасним випадком, (аварія, пожежа, стихійні лиха й ін.) часто включаються в загальний договір страхування ци-вільної відповідальності на особливих умовах. Страхове відшкоду-вання виплачується тільки за випадкове і ненавмисне забруднення навколишнього середовища і не поширюється на збиток, нанесений у результаті повторюваних або постійних викидів.

За кордоном (Німеччина, Франція, США й ін.) існують спеціальні законодавчі акти про відповідальність за забруднення природного середовища, що дозволило визначити специфічний вид страхування (страхування відповідальності за екологічне забруднення) й установити ризики шкоди від очисних спору-джень, викидів шкідливих речовин, диму, випарів, поховання то-ксичних речовин.

У деяких країнах це страхування є обов'язковим. Договір укладається терміном на 1 рік, але має на увазі продовження на

термін 5 - 10 років. Страхування відповідальності за екологічне забруднення базується на таких принципах:

1)         Оцінка ступеня ризику на підставі попередніх досліджень об'єктів, що підлягають страхуванню.

2)         Необхідність надання додаткових зведень для визначення імовірності настання страхового випадку, а також можливих роз-мірів збитку.

3)         Надання страхового відшкодування страхувальникам, зв'язаним з тими галузями, у яких особливо високий ступінь ри-зику, тільки за умови дотримання ними передбачених у догово-рах страхування заходів для попередження збитку, зниженню ступеня ризику.

4)         Диференціація розмірів наданого страхового відшкоду-вання залежно від виду забруднення і причин, що призвели до нього.

5)         Виключення з договорів страхування ризиків відповіда-льності за збиток, викликаний постійними або повторюваними викидами забруднюючих речовин.

6)         Виключення з обсягу зобов'язань відшкодування витрат на попереджувальні заходи.

7)         Установлення лімітів відповідальності за конкретними можливими видами забруднення.

На сучасному етапі актуальність здобуває розвиток в Украї-ні такого виду страхування, як страхування відповідальності виробника за якість продукції. Розвиток даного виду страху-вання пов'язаний з удосконаленням в Україні правових норм, що стосуються споживання товарів.

Завданням даного страхування є захист страхувальника у випадку претензій, що висувають споживачі його продукції (то-варів або послуг), за які він несе відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Для одержання компенсації постраждала особа повинна до-вести, що шкода була заподіяна саме в результаті дефекту даної продукції.

Продукція перед надходженням до споживача проходить через посередників. Кожний з них може нести відповідальність за даним позовом, якщо не назве іншої винної особи.

Страхувальник може знизити свою відповідальність, довів-ши наступне:

-          були дотримані всі правила й інструкції виробничого про-цесу;

-          постачання товару здійснювалося не з метою одержання прибутку;

-          дефектної виявилася вся конструкція, а виробник відпові-дає тільки за виробництво окремої деталі;

-          на момент надходження в продаж не було наявності вияв-лення даного дефекту, виходячи з існуючих на той момент техні-чних і наукових знань.

Страховик виплачує відшкодування:

-          за випадковий збиток майна, причиною якого була проду-кція або послуга страхувальника (наприклад, установлення або ремонт устаткування);

-          за випадковий збиток здоров'ю якої-небудь особи (вклю-чаючи смерть), причиною якого стало споживання неякісного то-вару виробника.

Покривається тільки той збиток, що був заподіяний дефек-том продукції. Вартість самого товару або його заміна не відшко-довуються. Більш охоче приймаються на страхування ризики продавців і посередників у зв'язку з можливістю пред'явлення ре-гресного позову виробнику. Страхові премії, як правило, обчис-люються у відсотках від річного грошового обігу страхувальника, тарифи складають, як правило, від 0,1 до 0,6% страхових сум.

Страхування відповідальності перевізників вантажів, судно-власників, власників транспортних засобів на сьогоднішній день широко здійснюється страховиками як в обов'язковій, так і в доб-ровільній формах.

Страхування цивільної відповідальності власників тра-нспортних засобів є одним з найбільш масових видів страхуван-ня, що у більшості країн світу є обов'язковим. Здійснення такого страхування в обов'язковій формі обумовлюється декількома об-ставинами:

1. Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки. Норми цивільного законодавства більшості країн світу визнача-ють саме власника транспортного засобу відповідальним за запо-діяння збитку здоров'ю або майну третіх осіб, крім випадків, коли дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) виникла в резуль-таті дії нездоланної сили.

2.         Дані цивільно-правові відносини мають масовий характер і стосуються всього суспільства, оскільки учасником ДТП потен-ційно може бути кожен громадянин.

3.         Встановлення цивільної відповідальності власника транс-портного засобу не забезпечує своєчасного і повного відшкоду-вання збитку потерпілому насамперед через можливу відсутність достатніх коштів у власника (водія транспортного засобу).

У цьому змісті саме механізм обов'язкового страхування ци-вільної відповідальності автовласників дозволяє здійснити надій-ну систему соціального захисту як третіх осіб - потерпілих, так і власників транспортних засобів.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власни-ків транспортних засобів ставить метою забезпечити відшкоду-вання збитків, заподіяних ДТП.

Власник транспортного засобу - юридична або фізична осо-ба, транспортний засіб якої належить ій на правах власності, опе-ративного керування.

В Україні порядок та правила здійснення даного виду стра-хування встановлює Закон „Про обов'язкове страхування цивіль-но-правової відповідальності власників транспортних засобів".

Згідно редакції Закону від 3.06.04р., страховики, що мають намір здійснювати обов'язкове страхування цивільної відповіда-льності власників автотранспортних засобів, повинні отримати державну ліцензію та сплатити вступний внесок (нині у розмірі EUR500 тис.) до Моторного (Транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБ).

Моторне (Транспортне) страхове бюро України - упов-новажена національна організація страховиків, діяльність якої пов'язана зі здійсненням в Україні обов'язкового страхування ци-вільної відповідальності власників транспортних засобів.

МТСБ створено в 1994р. У даний момент членами МТСБ є близько 100 страхових компаній, що мають ліцензію на прове-дення ризикових видів страхування.

Основні напрямки діяльності цього об'єднання страховиків такі:

1. Гарантування платоспроможності страховиків - членів МТСБ по страхових зобов'язаннях відносно даного виду страху-вання.

2.         Висновок угод з уповноваженими організаціями інших

держав про взаємне визнання договорів страхування цивільної

відповідальності власників транспортних засобів і врегулюванні

питань про виплати страхових відшкодувань постраждалим тре-

тім особам.

3.         Управління централізованими резервними фондами.

4.         Забезпечення страховиків необхідними бланками і полі-сами для проведення даного виду страхування.

5.         Виплата компенсацій у випадках, коли особистість водія, винного в здійсненні ДТП не встановлена, а також здійснення виплати за водіїв - інвалідів, що експлуатують спеціальні транс-портні засоби.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника - ав-товласника, що можуть постраждати внаслідок цивільної відповіда-льності за збиток, заподіяний третім особам у результаті ДТП (жит-тя, здоров'я громадян, їх майно і майно юридичних осіб).

Страхове забезпечення стосується прямого збитку, заподія-ного третій особі під час руху транспортного засобу, якщо існує зв'язок між рухом транспортного засобу і заподіяним збитком.

Згідно з діючим законодавством, для отримання ліцензії на проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відпо-відальності власників транспортних засобів страховик повинен бути членом МТСБ та внести внесок у його гарантійний фонд.

Для страхувальника існує можливість укладання договору, що діє усередині держави, або договору, дія якого поширюється на територію інших держав, відповідно до умов МТСБ. Страху-вальник має право добровільного вибору страховика для укла-дання договору цивільної відповідальності власника транспорт-ного засобу.

Страховики пропонують страхувальникам договори трьох типів:

1.         3 єдиним водієм, що керує єдиним транспортним засобом.

2.         3 єдиним водієм, що керує кількома транспортними засоба-ми.

3.         3 декількома водіями (до 5 осіб), що керують єдиним тра-нспортним засобом.

Страхова сума і страхові платежі за даним видом страху-вання встановлюються законодавством України.

Остання редакція Закону „Про обов'язкове страхування ци-вільно-правової відповідальності власників транспортних засо-бів" передбачає такі ліміти страхових виплат:

-          за збиток життю та здоров'ю третьої особи - 51 тис.грн;

-          за збиток майну третьої особи - 25,5 тис.грн.

Законом передбачений наступний порядок розрахунку страхових премій.

Базовий платіж повинен складати 291 грн 49 коп. Базовий платіж збільшується за допомогою коригуючих коефіцієнтів, які залежать від:

-          типу транспортного засобу;

-          території переважного використання транспортного за-собу;

-          кількості осіб, що мають право керування транспортним засобом;

-          експлуатанта транспортного засобу (фізична чи юридич-на особа);

-          наявності доведених спроб шахрайства страхувальника;

-          наявності з боку страхувальника підстав для регресних позовів;

-          терміну безаварійної експлуатації транспортного засобу.

Коригуючі коефіцієнти для розрахунку платежу з

обов'язкового страхування власників транспортних засобів зале-жно від типу договору наведено у додатку В.

Від обов'язкового придбання полісу звільняються учасники бойових дій та інваліди 1 групи, що керують транспортним засо-бом самостійно;

Вартість страхового платежу знижується на 50% у таких ви-падках:

-          при страхуванні єдиного транспортного засобу з робочим обсягом двигуна до 1600 см ;

-          для інвалідів 2 групи та пенсіонерів - громадян України, що керують транспортним засобом самостійно.

Страховик також має право зменшити розмір страхових пла-тежів для власників транспорту, що забезпечують його безава-рійну експлуатацію протягом тривалого періоду часу, а так само збільшувати розмір внесків власникам транспортних засобів, з вини яких відбулися виплати. Зменшення відбувається в межах 50 % суми платежу.

Для виплати страхового відшкодування внаслідок ДТП страхувальник зобов'язаний звернутися з письмовою заявою до страховика або до Моторного (Транспортного) страхового бюро. Для цього необхідні такі документи:

-          довідка органів внутрішніх справ про обставини здійс-нення страхового випадку, дані експертизи, що визначає розмір майнового збитку;

-          довідка медичних установ про термін тимчасової непра-цездатності осіб, потерпілих при ДТП;

-          копія свідчення про смерть для загиблих при ДТП.

Виплата відшкодування відбувається протягом 15 календар-

них днів після одержання страховиком вищезазначених докумен-тів. Якщо суб'єкти страхування не дійшли згоди щодо розмірів збитку, виплата відшкодування відбувається відповідно до експе-ртизи, що проводиться за рахунок страховика.

Страхове відшкодування не виплачуватимється у випадках:

-          нанесення збитку і шкоди майну власника, винного в на-станні страхового випадку;

-          ушкодження майна або вантажу, що знаходився в транс-портному засобі страхувальника;

-          ушкодження об'єктів або пожежі за межами проїзної час-тини;

-          навмисних дій третіх осіб або їхньої змови;

-          форс-мажорних обставин.

Моторне (Транспортне) страхове бюро здійснює виплати за збиток, нанесений життя і здоров'ю третьої особи в таких випадках:

-          транспортний засіб не встановлений;

-          транспортний засіб числився у викраденні;

-          страховик - член МТСБ неплатоспроможний за зобов'я-заннями з договорів страхування цивільної відповідальності ав-товласників.

У деяких випадках МТСБ і страхова організація мають пра-во вимагати компенсації здійснених страхових виплат від третьої особи або особи, що керувала транспортним засобом, якщо зако-нодавчо встановлена їхня провина в настанні страхового випадку.

Якщо за рішенням судових органів ДТП відбулося через не-відповідність автодоріг, магістралей і т.д. експлуатаційним вимо-гам, то страхова організація в праві вимагати компенсацію своїх

виплат з фізичних і юридичних осіб, відповідальних за стан до-рожнього покриття.

Якщо виплата від страхового відшкодування за договором цивільної відповідальності склала більше 25 % від страхової су-ми, то страхувальник, з вини якого відбулося ДТП, зобов'язаний переукласти договір страхування.

Контроль за наявністю страхового поліса у власників транс-портних засобів здійснюється протягом експлуатації транспорту органами внутрішніх справ відповідно до діючого законодавства.

Унаслідок приєднання України до міжнародної системи страхування відповідальності власників транспортних засобів, в Україні діє міжнародна система «Зелена карта».

«Зелена карта» - назва однойменної системи міжнародних договорів і страхового свідоцтва про страхування цивільної від-повідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країну - члена цієї системи. Дістала назву від кольору і форми полісу. Функціонує в Європі з 1953р. Нині членами Міжнародної системи «Зелена карта» до членів системи «Зелена картка» при-йнято Україну.

Основною метою цієї системи є створення ефективного за-хисту потерпілих у ДТП за участю водіїв-нерезидентів країни, у якій відбулося ДТП. Така система в першу чергу повинна забез-печити гарантований механізм виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників інших держав.

Питання виплат у країнах - членах системи «Зелена карта» врегульовуються, як правило, через уповноважені національні організації (наприклад, МТСБ), до яких переадресовують матері-альні претензії, висунуті стосовно автовласника-резидента іншої країни.

Процес перевезення вантажів передбачає використання різ-них транспортних засобів: залізничного, авіаційного, морського, автомобільного. Транспортні перевезення здійснюються за допо-могою різних експедиторських і транспортних агентств. При цьому транспортні агентства є формальними перевізниками, що укладають договори з різними фактичними перевізниками, які здійснюють транспортування.

Перевізник вантажів згідно Законом України «Про транс-порт», несе тягар відповідальності за втрату, нестачу, ушкоджен-ня: вантажу, прийнятого до перевезення. Відповідальність перевізника настає відповідно до презумпції винності, тобто перевізник вважається винним у настанні страхового випадку, поки не дове-де зворотне. Тому актуальним є розвиток в Україні страхування відповідальності перевізника

Об'єктом страхування виступає відповідальність перевізни-ка вантажу за втрату, загибель або ушкодження вантажу, прийня-того для перевезення. За додаткову страхову премію може бути включений до страхового поліса ризик відповідальності перевіз-ника за затримку вантажу. Об'єктом страхування може бути та-кож відповідальність перевізника перед третіми особами за шко-ду їхньому життю і здоров'ю або майну, заподіяну при транспор-туванні вантажу, відповідальність за забруднення навколишнього середовища.

Відповідальність страхової компанії настає з моменту при-йняття вантажу для транспортування і закінчується одночасно з закінченням відповідальності перевізника після доставки вантажу одержувачу. Ліміт відповідальності (страхова сума) встановлю-ються за згодою сторін. Він може встановлюватися залежн від обсягу перевезень, цінності вантажу, а також залежить від мак-симальних сум страхових претензій, що можуть бути пред'явлені перевізнику відповідно до норм цивільного права в країнах, де здійснюється бізнес перевізника.

Найчастіше договір страхування укладається на один рік щодо всього обсягу вантажоперевезень транспортом страхуваль-ника або його субпідрядників. На момент укладення договору страхувальник заявляє суму доходу, що він планує одержати від перевезення. Виходячи з обсягів перевезення, страховик призна-чає величину страхової премії, що може бути сплачена частково.

У результаті пошкодження вантажу його власник може пре-д'явити позов формальному перевізнику. Страхова компанія або агентство може наполягати на пред'явленні позову фактичному перевізнику, якщо формальний перевізник не має поліса страху-вання відповідальності.

Договором може передбачатися:

-          види вантажів, захист яких не покривається даним дого-вором;

-          франшиза, величина якої може дорівнювати природному збитку вантажу в процесі транспортування (усушка, утрушування і т.д.);

-          географічні ліміти відповідальності (перевезення в межах регіону, держави або міжнародні);

-          вимоги до забезпечення безпеки на момент навантаження, транспортування (залежно від специфіки перевезеного вантажу).

У відповідності до Цивільного кодексу України і ст. 133 Коде-ксу автомобільного транспорту України, автотранспортне підпри-ємство-перевізник несе відповідальність за прийнятий для транс-портування вантаж - його втрату, пошкодження, нестачу.

Обсяг відповідальності перевізника визначається в розмірі реа-льного збитку, а у випадку втрати або загибелі вантажу - у розмірі дійсної вартості. При міжміських перевезеннях вантаж вважається загубленим, якщо його не доставили після 30 днів з моменту відпра-влення. Обставини, що можуть бути причиною для виникнення від-повідальності перевізника при автомобільних перевезеннях, підтве-рджуються записами вдорожно-транспортних документах.

При міжнародних перевезеннях страховий захист автопере-візника здійснюється у відповідності до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (CMR). Якщо в накладній позначається, що перевезення здійснюється на умовах CMR, то ніякі доповнення й уточнення до даного договору не ви-користовуються.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про залізницю», за незбереження (утрату, пошкодження, нестачу) прийнятого для перевезення багажу перевізник несе відповідальність у розмірі фактично заподіяного збитку, якщо не буде доведено, що даний збиток був наслідком не залежних від нього обставин. Велике значення при цьому має правильне оформлення товарно-транспортних документів і виконання умов перевезення кожного конкретного вантажу.

Правова база, що регулює взаємини залізничного перевіз-ника з іншими сторонами:

1.         Закон України «Про транспорт»;

2.         Закон України «Про залізницю»;

3.         Кодекс залізниць України, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Обсяг відповідальності залізниці визначається згідно зі ст. 13 Закону України «Про транспорт» і Кодексом залізниць. Пре-тензії і позови повинні висуватися до керування залізничним пу-нктом призначення протягом 6 місяців. Страховик, що виплатив

компенсацію за втрачений або пошкоджений вантаж, також має право звернутися до керівництва з регресним позовом.

У країнах ЄС відповідальність перевізника визначається на підставі Міжнародної конвенції про перевезення товарів залізни-цею (COTIF). Дану конвенцію можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо країна відправлення і країна призначення підписа-ли конвенцію, таким чином, конвенція стосується тільки основ-них магістральних залізниць Європи.

В Україні страхування відповідальності залізничного пере-візника практично не застосовується у зв'язку з державним моно-польним статусом залізниць, що склався історично.

Для внутрішніх перевезень відповідальність морського й авіаційного перевізника визначається на підставі дійсної суми збитку. Взаємини сторін регулюються такими нормами права:

1.         Законом України «Про транспорт»;

2.         Повітряним кодексом України;

3.         Кодексом торговельного мореплавання України. Страхування здійснюється на підставі розглянутих раніше

принципів страхування відповідальності перевізника вантажів.

Для міжнародних перевезень авіатранспортом відповідаль-ність за багаж встановлюється Варшавською конвенцією у розмі-рі $20 за 1 кг пошкодженого майна. Багаж вважається загубле-ним, якщо він не доставлений протягом 21 дня з моменту закін-чення перевезення.

Страховий захист відповідальності перевізника за багаж звичайно включається до комбінованого поліса страхування від-повідальності авіаперевізника. При великих сумах страхової від-повідальності ризик в обов'язковому порядку розміщається на світовому ринку перестрахування. Як правило, перевізник купує поліс страхування відповідальності за вантаж з деклараційною вартістю, тобто з записом в авіанакладній про ціну вантажу, що перевозиться.

При міжнародних морських перевезеннях судновласник не-се відповідальність за вантаж на борті судна, а також за вантаж, що розвантажується (занурюється) або готується до навантажен-ня згідно з умовами перевезення на підставі Правил Гааги - Вис-би. Правила використовуються у таких випадках:

- перевезення регулюється коносаментом або іншим поді-бним документом;

-          перевезення здійснюється між країнами, що підписали конвенцію;

-          у контракті є попередження щодо меж відповідальності по одному судну.

Страхування відповідальності морського перевізника, як правило, здобувають у спеціальних суспільствах взаємного стра-хування (клубах) судновласників. Поліс страхування покриває широкий спектр потенційних ризиків збитку вантажу. Клуби ви-магають від судновласників точно дотримуватись умов страху-вання, інакше вони можуть відмовити у виплаті відшкодування.

Валові страхові премії, виплати та рівень виплат з доброві-льного страхування відповідальності та обов'язкового страхуван-ня цивільної відповідальності автовласників в Україні у 2002 -2005рр. наведені у таблиці 15.

Премії з добровільних видів страхування відповідальності зменшились у 2005р. на 70% у порівнянні з 2004р., що свідчить про відсутність визначеної державної політики у сфері юридич-ного поля щодо цивільної відповідальності.

Таблиця 15. Валові cmpaxoei премії, виплати тарівень виплат зі страхування відповідальності у 2002-2005рр.

 

Показники     2003    2004    2005

Страхові премії з добровільного страхування відповіда-льності, млн грн        451,3   1567,2 472,6

Страхові премії з обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників, млн грн    184,6   241,8            558,9

Страхові виплати з добровільного страхування відпові-дальності, млн грн    56,2     47,9     48,8

Страхові виплати з обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників, млн грн            56,9            77,3     110,9

Рівень виплат з добровільного страхування відповідаль-ності, %         12,5     3,1       10,3

Рівень виплат з обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників,%      30,8     32,0     19,8

Спостерігається стабільне зростання премій з обов'язкового страхування автовласників (у 2005р. на 43,5% у порівнянні з 2004р.). Рівень виплат з даного виду страхування значно вищий, ніж з добровільних видів, однак, слід відмітити, що за кордоном рівень виплат зі страхування відповідальності автовласників традиційно складає 70-80% у зв'язку з високою частотою настання страхових випадків.