TEMA 5. СТРАХОВИЙ РИНОК 5.1. Теоретичні відомості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 

Загрузка...

Страховий ринок - це особливе соціально-економічне се-редовище, сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формуються попит та про-позиції на неї.

Страховий ринок може бути охарактеризований за територі-альною і галузевою ознакою:

1.         За територіальною:

а)         внутрішній (регіональний) - представлений страховими

компаніями, що визначають попит та пропозицію на страхову по-

слугу в межах регіону;

б)         зовнішній (національний) - представлений страховими

компаніями, що визначають попит та пропозицію на страхову по-

слугу як на регіональному ринку, так і за його межами;

в)         світовий (міжнародний) - представлений страховими

компаніями, що визначають попит та пропозицію на страхову по-

слугу в масштабах світового господарства.

2.         За галузевою:

а)         ринок страхування життя та здоров'я і ринок страху-

вання майна і відповідальності (США);

б)         ринок страхування життя та страхування видів, інших

ніж страхування життя (країни, інші ніж США);

в)         ринок перестрахування.

Сучасний страховий ринок формується в умовах економіч-ної стабільності і поступового поліпшення базових макроеконо-мічних показників, зокрема, росту валового внутрішнього проду-кту, низьких темпів інфляції, стабільності національних валют, що дає можливість забезпечити динамічний його розвиток.

Можна виділити таки основні тенденції розвитку світового ринку страхових послуг:

1. Інтернаціоналізація і глобалізація страхового бізнесу. Ознаками глобалізації страхового ринку є прискорення концент-рації страхового капіталу, зменшення кількості страховиків і пе-рестраховиків на національних страхових ринках, а також актив-ний процес купівлі акцій і злиття страхових компаній різних кра-їн. У сучасній страховій діяльності беруть участь численні міжнародні страхові і перестрахові організації, що володіють розви-нутою мережею філій, дочірніх компаній і представництв у різ-них країнах світу. Саме ці організації є визнаними лідерами сьо-годнішнього ринку.

2.         Уніфікація регулювання страхового бізнесу. Інтернаці-оналізація страхового бізнесу, у свою чергу, потребує уніфікації його регулювання. Європейські країни, що раніше від інших під-ключилися до формування глобального страхового ринку, випе-редили всі інші країни на шляху уніфікації його регулювання. Єдиний страховий ринок Європейського Союзу ґрунтується на прийнятті і виконанні Директив, що видаються окремо по стра-хуванню життя і ризиковому страхуванню. Завдяки уніфіковано-му законодавству у сфері регулювання діяльності фінансових ін-ститутів стало можливим створення єдиної території взаємного надання страхових послуг без юридичного оформлення комер-ційної присутності на території даної країни (реєстрації філій або дочірніх організацій), що ще більше сприяло глобалізації і конце-нтрації страхового капіталу.

3.         Інтегроване регулювання. Виникло внаслідок об'єднан-ня страхового бізнесу і інших фінансових інститутів у рамках єдиних фінансових груп, з'єднання страхового капіталу з банків-ським, надання комплексних фінансових послуг. Воно припускає рівнобіжне регулювання і страховиків, і інших, зв'язаних з ними фінансових інститутів, а також поступове об'єднання систем кон-тролю, спільні дії органів страхового і банківського нагляду, по-даткових органів і т.п. Природно, у міру розвитку страхового ри-нку і його інтеграції з іншими фінансовими ринками, роль інтег-рованого регулювання буде зростати, а коло застосовуваних у ньому методів - розширюватися.

4.         Зростання потреб клієнтури. Об'єктивно високі стандарти життя населення в розвинутих країнах впливають на формування підвищених вимог до страхового обслуговування, тобто страхові компанії постійно вдосконалюють систему аквізщії страхових пос-луг, збільшують витрати на маркетингові дослідження.

5.         Застосування нових інформаційних технологій. Ком-п'ютеризація збору й обробки інформації значно знижує трудомі-сткість, зменшує потік паперової документації, підвищує опера-тивність і точність прогнозування. Сучасні страхові компанії ак-тивно використовують програмні продукти для удосконалення

системи управління, збільшення обсягів продажів страхових про-дуктів. Страхові компанії активно задіюють електронну мережу Internet для аквізиції страхових послуг. Активно здійснюється та-кож впровадження в страховий бізнес кредитних карток.

У таблиці 3 наведені дані щодо країн - лідерів світового ри-нку страхування за обсягом зібраних страхових премій у 2003р.

Таблиця 3.

Країни - світові лідери страхування

 

            Країна Премії зі

страхування

життя,

млрд. дол

США   Премії за

іншими ви-

дами страху-

вання, млрд.

дол США       Загалом премій

Місце 

           

           

            Млрд. дол США        Відсоток від світового об-сягу премій

1          США   480,9   574,6   1055,5 35,9

2          Японія            381,3   97,5     478,9   16,3

3          Великобританія         154,8   91,9     246,7   8,4

4          Німеччина      76,7     94,1     170,8   5,8

5          Франція          105,4   58,2     163,7   5,6

6          Італія   71,7     40,1     111,8   3,8

7          Південна Корея         42        17,8     59,8     2,03

8          Канада           22,8     36,3     59,1     2,01

9          Нідерланди    25,4     24,9     50,3     1,7

10        Іспанія            20,0     27,0     47,0     1,6

Основною структурною ланкою страхового ринку виступає страхова компанія.

Страхова компанія - це історично визначена суспільна фо-рма конструювання страхового фонду, що має відособлену струк-туру, основним предметом діяльності якої виступає укладання та обслуговування договорів страхування.

Страхові компанії можна класифікувати за деякими ознаками:

а)         за способом організації страхового фонду:

-          приватні;

-          акціонерні (корпоративні);

-          взаємні;

-          державні;

б)         за характером операцій:

-          спеціалізовані;

-          універсальні;

в)         за зоною обслуговування:

-          місцеві;

-          регіональні;

-          міжнародні.

Акціонерне страхове товариство (корпорація) - форма організації страхового фонду на основі централізації засобів шля-хом випуску і продажу акцій.

Перевагою даної форми організації страхового захисту є можливість залучення до страхової індустрії великої кількості фі-зичних і юридичних осіб, зацікавлених у вигідному розміщенні своїх засобів.

Акціонерні товариства бувають відкритого і закритого типу. Більш перспективними для страхової індустрії вважаються суспі-льства відкритого типу, орієнтовані на широкий спектр страхових послуг. Залучення коштів суб'єктів здійснюється шляхом прода-жу акцій компанії на фондовому ринку.

Органом керування виступають загальні збори акціонерів, що вирішують стратегічні питання, такі як ліквідація страхового суспільства, його реорганізація, зміна величини статутного капі-талу і т.п. Вирішення поточних питань покладається на виборний виконавчий орган - раду директорів.

У переліку видів страхових організацій, дозволених в Укра-їні, відсутні товариства з обмеженою відповідальністю, де влас-ники несуть відповідальність за борговими зобов'язаннями ком-панії тільки в межах внесків, здійснених до статутного фонду. Це обумовлюється наявністю таких негативних факторів, як обме-жені можливості збільшення статутного капіталу, труднощі конт-ролю над діяльністю даних суспільств, що особливо важливо в страховій індустрії.

Акціонерне страхове товариство може включати, крім голо-вної компанії, різні за рівнем самостійності і вчинених операціях підрозділи. У країнах з ринковою економікою статусом юридич-ної особи володіють тільки філії страхових компаній. Інші під-розділи, такі як представництва й агентства, займаються, як пра-вило, рекламою, збором і обробкою інформації, але не ведуть ко-мерційної діяльності.

Суспільство взаємного страхування (СВС) - це форма централізації засобів шляхом договірної участі членів суспільства на паях. Таким чином, учасники товариства взаємного страху-вання є одночасно страховиками і страхувальниками. Для СВС одержання прибутку від страхової діяльності не є основним завданням, тому що подібні організації створюються, у першу чер-гу, для страхового захисту учасників. Якщо сума отриманих страхових премій перевищує виплати і витрати на ведення спра-ви, то різниця може бути повернута членам СВС.

У зарубіжних країнах суспільства взаємного страхування займають, як правило, визначені сегменти страхового ринку. Так, наприклад, у США СВС складають близько 6% усіх страховиків, що діють на ринку особистого страхування, однак на їхню частку припадає більше 40% продажу полісів за даним видом страху-вання. В Японії більше половини страхових операцій на ринку особистого страхування забезпечується за рахунок СВС, а в Ні-дерландах, Франції і Німеччині на частку СВС припадає дві тре-тини ринку страхування сільськогосподарських ризиків.

Державна страхова компанія - це правова форма органі-зації страхового фонду на державній основі. Державні страховики створюються і керуються, як правило, уповноваженим держав-ним органом. Створення державних страхових компаній є фор-мою втручання держави у функціонування страхового ринку. За-конодавство України встановлює, що в окремих випадках страхо-виками можуть визнаватися державні організації, створені і діючі на підставі Закону України «Про страхування», причому викори-стання термінів «державна», «національна» і т.п. у найменуванні страхової компанії дозволяється тільки за умови, що єдиним її власником виступає держава.

Приватна страхова компанія - форма організації страхового фонду за випадком, якщо капітал належить одному власникові або його родині. В Україні через діюче законодавство така форма орга-нізації страховика може бути подана тільки акціонерним товарист-вом, засновниками якого виступають члени однієї родини.

Унікальним прикладом об'єднання приватних страховиків є англійська корпорація Ллойд (Lloyd's). Кожен страховик, імено-ваний на практиці андеррайтером, бере на страхування визначені ризики, виходячи з власних фінансових можливостей. Організа-ція Ллойд, у свою чергу, не несе юридичної відповідальності що-до претензій, що можуть бути висунуті до індивідуальних стра-ховиків у зв'язку з їх діяльністю. Усі члени корпорації «Ллойд» об'єднані в синдикати для збільшення фінансових можливостей при прийомі ризиків на страхування.

У таблицях 4 та 5 наведені доходи десяти найбільших у світі страхових компаній на 2003р. (представлені акціонерні компанії та СВС).

Таблщя 4. Доходи найбільших страхових компаній зі страхування майна та нещасних випадків (млн. дол США)

 

Місце  Компанія        Доходи           Країна

1          Allianz  114,95 Німеччина

2          American International Group  81,3     СІЛА

3          Berkshire Hathaway     63,86   СІЛА

4          Munich Re Group        59,08   Німеччина

5          State Farm Insurance Cos.       56,06   СІЛА

6          Zurich Financial Services          51,4     Швейцарія

7          Allstate 32,15   СІЛА

8          Swiss Reinsurance       27,09   Швейцарія

9          Millea Holdings            24,6     Японія

10        Royal & Sun Alliance   19,3     Великобританія

Таблиця 5. Доходи найбільших страхових компаній зі страхування життя таздоров'я (млн. дол США)

 

Місце  Компанія        Доходи           Країна

1          АХА    111,91 Франція

2          ING Group      95,9     Нідерланди

3          Assicurazioni Generali  66,75   Італія

4          Aviva   59,7     Великобританія

5          MetLife            36,3     США

6          Prudential         35,5     Великобританія

7          Aegon  32,2     Нідерланди

8          CNP Assurances         30,8     Франція

9          Prudential Financial      27,9     США

10        China Life Insurance    20,8     Китай

Проведені соціально-економічні дослідження свідчать про те, що останнім часом спостерігається розвиток ринку страху-вання в Україні як за кількісними показниками, так і за якістю послуг. Серед позитивних чинників розвитку страхового ринку України спостерігаються:

- поступове зростання доходів населення з тенденцією до подолання низького рівня платоспроможності;

-          підвищення зацікавленості юридичних і фізичних осіб у захисті своїх майнових інтересів;

-          збільшення кількості прибуткових підприємств;

-          розвиток ринків фінансових послуг (у тому числі фондово-го ринку) і формування національної системи іпотечного креди-тування;

-          впровадження системи недержавного пенсійного забезпечення.

Український страховий ринок пропонує все більш різноманіт-

ний асортимент страхових послуг, про що свідчить, зокрема, значно більший перелік форм страхового захисту як обов'язкового, так і до-бровільного страхування. Показники функціонування сучасного страхового ринку України у 2000 - 2005рр. наведені у додатку А.

Страхування в Україні сьогодні на 96,2% представлене ри-зиковими видами. Страхувальники на 78,7% - юридичні особи. Частка страхування в ВВП постійно зростає, хоча досі є великим сектор страхування фінансових ризиків. Частка страхування в ВВП за 1994-2005рр. наведена у таблиці 6.

Фахівці відмічають також недостатній рівень капіталізації стра-ховиків у порівнянні з банківським сектором. Динаміка власного ка-піталу банків і страхових компаній України наведена у таблиці 7.

Таблиця 6. Частка страхування у ВВП

 

Рік       ввп,

млрд. грн       Чисті

страхові

премії,

млрд.грн        Частка страхо-вих пре-

мій в ВВП,%  Інфля-ція,

%         Чисті стра-

хові премй 3

урахуван-

ням інфля-

ції        Середньоріч-

ний курс грн/дол США

1          2          3          4          5          6          7

1994    12        0,1       0,8       500      0          0,03

1995    54,5     0,2       0,4       280      0,1       1,47

1996    81,5     0,3       0,4       39,7     0,2       1,83

1997    93,4     0,4       0,4       10,1     0,3       1,86

1998    102,6   0,7       0,7       20,1     5,6       2,46

1999    139,4   1,0       0,8       19,2     0,8       4,15

2000    170,1   1,7       1,0       25,8     1,3       5,44

2001    201,9   2,5       1,2       6,1       2,3       5,37

2002    220,9   3,6       1,6       -0,6     3,6       5,35

2003    264,2   6,9       2,6       8,2       6,3       5,33

2004    345,9   9,7       2,8       12,3     8,5       5,32

6 міс. 2005      177,8   3,5       2          6          3,3       5,05

Таблиця 7. Власний ma статутний капітали банків і страхових компаній в 2000 - 2005рр. (млрд. грн.)

 

Показники     2000    2001    2002    2003    2004    6 міс. 2005

Власний капітал банків        6507    7915    9983    12882  18658  20871

- в т.ч. статутний капітал     3671    4573    5998    8116    11600  13039

Власний капітал страховиків          1066    1923    3177    6882    11764  12895

- в т.ч. статутний капітал     511      1037    1550    3524    5515    6286

Досить велика кількість страхових компаній в Україні є кеп-тивними.

Кептиви - акціонерні страхові компанії, що обслуговують переважно корпоративні страхові інтереси засновників - суб'єктів господарської діяльності, що входять до складу концернів або фі-нансово-промислових груп. Кептив може організовуватися як до-чірня компанія. Перевагою організації кептіва є максимальне охоплення великого сегмента страхового ринку у сфері інтересів даного суб'єкта господарської діяльності. На українському стра-ховому ринку кептивні страхові компанії представлені в достат-ній кількості, що пояснюється можливістю ізольованої роботи і практичною відсутністю конкуренції з боку інших страховиків у даному секторі ринку.

Наприклад, метою утворення кептивної страхової організа-ції крупним банком є, насамперед, забезпечення інтересів банку у сфері страхування фінансових ризиків. Така страхова компанія надає страхові послуги банку-засновнику та його клієнтам на пільгових умовах. Це надає перевагу банку щодо тарифів на страхові послуги, дає можливість контролю над фінансовим ста-ном страховика та страховими операціями. Прикладом таких ор-ганізацій в Україні є заснування АКБ „Промінвестбанк" та АКБ „Надра" власних страхових компаній - відповідно, АСК „Век-сель" та ЗАТ СК „Надра".

Згідно з новою редакцією Закону України „Про страхуван-ня", з 2001р. були зняті обмеження щодо діяльності страховиків-нерезидентів. Однак, у зв'язку з невизначеністю державної полі-тики в Україні на сьогодні не спостерігається значної кількості компаній за участю іноземного капіталу. Але, за даними Держфі-нпослуг, з 2005р. обсяг іноземних інвестицій збільшився з

45,3 млн дол до 129,6 млн дол, що складає 12,5% від загального обсягу статутного капіталу страховиків. На початок 2005р. в Україні зареєстровано 60 страхових компаній з іноземним капіта-лом. Більшість інвестицій в 2005р. надійшло з Великобританії (42,9 млн дол), США (27,8 млн дол), Данії (15,5 млн дол).На сьо-годні інвестиції в страховий бізнес України здійснюють такі ві-домі іноземні страховики: „AIG” (США), “Grave” (Австрія), “QBE Insurance” (Австралія), “PZU” (Угорщина), „Ингосстрах" (Росія), „РесоТарантия" (Росія), „ИФД Капитал” (Росія), „РОС-НО” (Росія), „Авикос” (Росія) та ін.

Одним із стратегічних завдань України є вступ до Світової організації торгівлі (COT). Через 5 років після вступу до COT в Україні будуть зняті обмеження щодо діяльності на страховому ринку компаній-нерезидентів. Експертами прогнозується у дано-му зв'язку значне зростання кількості іноземних страхових ком-паній, особливо у секторі страхування життя. Як показує досвід інших країн (наприклад, Угорщини), іноземні страховики будуть орієнтовані переважно на придбання сформованих страхових структур з розвинутою мережею філій.

Серед позитивних чинників членства України в COT для страхового ринку фахівці виділяють:

-          підвищення капіталізації галузі;

-          залучення іноземних інвестицій;

-          розвиток інфраструктури;

-          зростання якості страхових послуг;

-          зниження страхових тарифів;

-          оптимізація грошових потоків при перестрахуванні та лі-квідація тіньових схем.

Серед можливих негативних наслідків прогнозують:

-          поглинання іноземними страховиками вітчизняних ком-паній;

-          можливість монополізації страхового ринку;

-          втрата контролю над страховими резервами та інвестиці-

ями страховиків.

Таким чином, держава повинна розробити продуману стра-тегію для забезпечення інтересів національних страховиків та страхувальників у процесі затвердження України як європейської держави.

Сучасний етап розвитку вітчизняного страхового ринку ха-рактеризується процесом концентрації капіталу й об'єднання страховиків на основі єдності комерційних і методологічних ін-тересів з делегуванням окремих повноважень і централізованим регулюванням діяльності кожного учасника.

Одним з перспективних напрямків концентрації капіталу є створення страхових груп. Основними завданнями створення страхових груп є:

-          розробка і реалізація єдиної стратегії розвитку страхуван-ня і проведення єдиної економічної, інвестиційної і соціальної політики учасниками корпорації;

-          розробка і виконання спільних програм, спрямованих на створення умов для ефективної комерційної діяльності всіх учас-ників;

-          організація централізованих резервних фондів.

При здійсненні страхової діяльності учасники страхових

груп використовують, як правило, єдині правила страхування і страхові продукти, а також єдину систему страхових тарифів.

Поява перших неформальних об'єднань страховиків за на-звою «страхова група» обумовила внесення деяких змін у Закон України «Про страхування» у 2001р. Зокрема, було встановлено, що загальна величина внесків страховика в статутні фонди інших страховиків не може перевищувати 30% його власного капіталу, у тому числі величина внесків у фонд кожного окремого страхо-вика не може перевищувати 10% його власного капіталу. Дане положення не поширюється на страховиків, що проводять стра-хування життя.

Крім вищезазначеного, діяльність страхових груп на тери-торії України регулюється Законом України «Про обмеження мо-нополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємни-цькій діяльності», Положенням „Про контроль за економічною концентрацією”, затвердженим розпорядженням Антимонополь-ного комітету України від 18 лютого 2000р. №31-р.

3 2000р. на страховому ринку України діють:

-          страхова група «Гарант» (страхові компанії «Авто», «Ки-їв», «Гарант Ре», «Гарант Лайф», недержавний пенсійний фонд «Автоальянс»);

-          страхова група «ДАСК» (страхові компанії «ДИСКО», «ДАСК-СП», «Даск-Павлоград», «Даск-життя»);

-          страхова група «АСКА» (страхові компанії «АСКА», «Ас-ко Донбас Північний", «Аска-життя»).

-          фінансова група «ТАС» (страхові компанії «ТАС», «Тас-капитал, «Тас-життя», банки «Тас-инвестбанк», «Тас-комерцбанк»).

Інфраструктура страхового ринку це система посередни-ків, які прямо або побічно здійснюють на ринку роботу, спрямо-вану на обслуговування продавців і покупців страхових послуг. Посередники можуть здійснювати послуги і виконувати роботи на різних етапах створення і реалізації страхового продукту, а та-кож сприяти страховикам і страхувальникам у здійсненні ними тієї або іншої нестрахової діяльності.

Якщо посередники виконують роботи і послуги першого напряму, то їх називають страховими. До складу страхових посе-редників входять прямі посередники (страхові агенти і брокери), що беруть участь безпосередньо в процесі продажу страхового продукту, і непрямі страхові посередники, що беруть участь у формуванні якісних характеристик страхового продукту, але не беруть участі у його реалізації.

Посередників, що виконують роботи другого напрямку, на-зивають нестраховими. До них відносять посередників, що про-понують різного роду консультаційні, рекламні, інформаційні, кредитні, юридичні й інші послуги.

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, що ді-ють від імені і за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання і обслуговування договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодуван-ня). Діють в інтересах страховика за комісійну винагороду на пі-дставі агентської угоди, що повинна містити:

-          права та обов'язки сторін;

-          умови взаєморозрахунків між сторонами;

-          відповідальність сторін за невиконання договору й ін.

Основними обов'язками страхового агента є:

-          перерахування страховику премій, отриманих від страху-вальника, протягом двох робочих днів після одержання;

-          оформлення договору страхування протягом одного робо-чого дня після одержання премії;

-          подекадне надання страховикові відомостей про укладені договори страхування і суми отриманих премій.

Якщо агент порушує умови угоди, страховик зобов'язаний відповідно до діючого страхового законодавства перервати дію такої угоди на три і більше місяців.

На сучасному етапі розвитку страхових відносин в індустрі-ально розвинутих країнах роль страхових агентів часто викону-ють банки, поштові відділення, транспортні компанії (наприклад, при здійсненні обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті), нотаріальні контори, туристичні агентства і т.д. Дані організації поряд з послугами за своєю основною діяльністю пропонують клієнтам укладання договорів за визначеним видом страхування. Взаємини між страховиком і страховими агентами -юридичними особами регулюються укладанням генеральних угод про співробітництво або спеціальними контрактами.

Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, зареєс-тровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької ді-яльності, що здійснюють посередницьку діяльність на страхово-му ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика(перестрахувальника).

Основними завданнями посередницької діяльності страхо-вого брокера на користь страхувальника (перестрахувальника) є:

-          визначення потреб страхувальника в захисті своїх інте-ресів (облік специфіки страхового ризику);

-          допомога в розробці договору страхування (консультації з ризик- менеджменту);

-          пошук страховиків, що відповідають вимогам страхуваль-ника;

-          ведення переговорів і укладання договорів страхування за дорученням страхувальника;

-          проведення розрахунків за договорами страхування;

-          підготовка документів для врегулювання збитків за стра-ховим випадком.

Страховий брокер, так само як і страховий агент, діє на під-ставі угоди. Брокерська угода, крім основних положень (див. «агентська угода»), містить перелік основних обов'язків страхо-вого брокера:

-          укладання договору страхування на найбільш вигідних

для клієнта умовах зі страховиком, що має стійке фінансове ста-

новище;

- володіння всією необхідною для укладання договору ін-формацією і надання її клієнтові за його першою вимогою.

Страховий брокер звичайно має визначену кількість клієнтів (страхувальників), яких він представляє на страховому ринку. Брокер повинен постійно вивчати ринкову кон'юнктуру, мати найбільш повну і точну інформацію, що стосується рейтингів страхових компаній, нових тенденцій розвитку страхової індуст-рії, змін у законодавстві, що можуть вплинути на бізнес клієнта.

Комісійна винагорода брокера відчисляється з премії, що належить страховій компанії, у якій розміщений ризик страхува-льника. Розмір комісії регулюється законами ринку і законодав-чих положень тієї або іншої країни.

Оскільки страхові посередники вступають у безпосередній контакт зі споживачами страхових послуг, необхідні контроль і регулювання їхньої діяльності з боку держави. Особливо це сто-сується функціонування страхових брокерів, тому що контроль за діями страхових агентів покладається на страхові компанії.

У більшості країн законодавство, що регулює посередниць-ку діяльність у сфері страхування, передбачає тверді вимоги до рівня професійної підготовки, умов реєстрації посередників, не-обхідності фінансових гарантій покриття відповідальності, що виникає при здійсненні посередництва.

У таблиці 8 наведені доходи десяти брокерів - світових лі-дерів у страховому посередництві.

Таблиця 8. Доходи брокерів-лідерів світового ринку страхування (млн дол США)

 

Місце  Компанія        Доходи           Країна

1          Marsh & McLennan Cos. Inc. 8,27     США

2          Aon Corp.       6,03     США

3          Willis Group Holding Ltd.        1,74     Великобританія

4          Arthur J. Gallagher & Co.        1,06     США

5          Jardine Lloyd Thompson Group           0,605   Великобританія

6          Acordia Inc.     0,532   США

7          HLF Group P.L.C.      0,483   Великобританія

8          Brown & Brown Inc.   0,455   США

9          Alexander Forbes Ltd. 0,453   ЮАР

10        Hilb, Rogal &Hamilton Co.      0,452   США

Реєстрацію страхових і перестрахових брокерів в Україні здійснює Державна комісія по регулюванню ринків фінансових послуг (до 26 квітня 2003р. дану функцію здійснювало Міністер-ство фінансів України), відповідно до Положення про спеціальні умови діяльності страхових брокерів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.99 №747, і Інструкцією про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного ре-єстру страхових брокерів і регулювання їхньої діяльності, затвер-дженою наказом Комітету зі справ нагляду за страховою діяльні-стю від 26.10.2000р. №78, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.02.2000р. під номером 95/4316.

При цьому посередницька діяльність на території України по висновку договорів з іноземними страховиками не допускається, крім договорів перестрахування з дотриманням вимог статті 30 За-кону України «Про страхування» від 4.10.2001р. №2745-111.

Станом на 1 січня 2003р. в Україні було зареєстровано 68 страхових брокерів, переважна кількість яких знаходиться в Киє-ві - 39, Харкові - 5, Дніпропетровську - 6, Запоріжжі - 3, Іван-Франківську - 2, Маріуполі - 2, Львові - 2, Чернівцях - 2, а також по одному в Луганську, Луцьку, Черкасах, Рівному, Севастополі, Броварах, Красному Лучі та Житомирі.

Згідно з даними Державної комісії по регулюванню ринків фі-нансових послуг найбільшу величину статутного капіталу на 2003р. мали такі страхові брокери: ТОВ «Страховий брокераж» (м. Київ) -50 017,5 тис. грн, ТОВ «Паросток» (м. Київ) - 47 059,9 тис. грн, ТОВ «Брокерська страхова компанія» (м. Київ) - 8 307,0 тис. грн.

На відміну від вимог Закону України щодо мінімальної вели-чини статутного капіталу страховика і порядку його формування, аналогічних вимог до страхових брокерів не передбачено. Таким чином, для них існує можливість формування статутного капіталу за допомогою нематеріальних активів, позикового капіталу.

До непрямих страхових посередників відносять актуаріїв, діспашерів (аджастерів), аварійних комісарів, сюрвеєрів і т.д.

В Україні зареєстрована Асоціація страхових посередників. Основна її мета - сприяння розвитку інституту страхового посе-редництва в Україні. 3 розвитком страхового ринку України роль посередників буде постійно зростати, оскільки при цьому буде забезпечуватися відповідне поліпшення якості страхових продуктів за рахунок налагодження тісного взаємозв'язку між спожива-чами і виробниками.

У більшості країн світу страховики мають право створювати професійні об'єднання, що ставлять метою захист інтересів своїх членів, а також співробітництво з іншими організаціями і об'єд-наннями з питань, що представляють спільні інтереси. За своїм статусом страхові об'єднання не повинні здійснювати комерцій-ної діяльності. Відповідно до Закону України «Про страхування» страховики мають право на створення союзів, асоціацій та інших об'єднань для координації діяльності і захисту інтересів своїх членів, якщо це не суперечить чинному законодавству.

В Україні найбільшим об'єднанням страховиків є Ліга стра-хових організацій України (ЛСОУ).

ЛСОУ - це організація некомерційного типу, що не має ста-тусу юридичної особи, діє на принципах самоврядування і само-фінансування. ЛСОУ не є вищим або законодавчим органом сто-совно страховиків. Постанови даної організації носять характер рекомендацій. ЛСОУ не несе відповідальності щодо зобов'язань своїх членів. Членами ЛСОУ виступають близько 100 страхових компаній.

Основні напрями діяльності ЛСОУ:

-          сприяння розробки рекомендацій з удосконалення стра-хового законодавства і методології страхування;

-          експертна оцінка нормативних актів, законопроектів, державних програм у сфері страхування;

-          захист інтересів членів організації в державних і цивіль-них установах;

-          підвищення кваліфікації членів ЛСОУ шляхом проведен-ня семінарів, конференцій щодо ознайомлення з практикою зару-біжного страхового бізнесу.

При ЛСОУ на правах юридичної особи працює науково-консультаційний центр. Вищий орган управління ЛСОУ - з'їзд членів організації. До компетенції даного з'їзду відносяться пи-тання затвердження статуту, вибір членів правління, затверджен-ня ліквідаційної комісії і т.д.

У період між з'їздами робота ЛСОУ здійснюється під керів-ництвом правління. Члени правління ЛСОУ працюють на суспі-льних засадах.

Діяльність ЛСОУ проводиться за рахунок добровільних внес-ків її членів, крім того, ЛСОУ має право одержувати доходи від за-няття науковою, консультаційною і викладацькою діяльністю.

В Україні функціонують такі організації страховиків, як Моторне (Транспортне) страхове бюро, Морське й Авіаційне страхові бюро. Основні функції даних організацій:

-          координація діяльності страховиків, що проводять дані види страхування;

-          спільні дії, спрямовані на організацію перестрахування ризиків за кордоном;

-          розробка разом із зацікавленими організаціями системи заходів щодо зниження ризику автотранспортних ризиків, ризи-ків морських і авіаційних перевезень.

Крім позитивних, в Україні існують також негативні фак-тори, що стримують розвиток страхового ринку, а саме:

-          низький рівень платоспроможності населення;

-          недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;

-          неузгодженість багатьох положень діючого законодавства;

-          відсутність правового регулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкових видів страхування;

-          недостатність надійних фінансових інструментів для інвес-тування;

-          надмірна кількість страхових компаній і недостатній рі-вень капіталізації страховиків, а також слабкий розвиток націо-нального перестрахового ринку;

-          використання страхового ринку суб'єктами господарюван-ня для оптимізації оподатковування;

-          недостатній рівень кадрового і наукового забезпечення

страхового ринку;

-          низький рівень страхової культури населення.

Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року,

запропонована Лігою страхових організацій України, яка затвер-джена розпорядженням Кабінету Міністрів України №369-р від 23.08.2005р., установлює стратегічні підходи, що повинні бути покладені в основу державної політики у сфері страхування, створення законодавчих і економічних умов для стимулювання розвитку страхового ринку.

Концепція визначає основну мету, завдання і напрямки роз-витку страхового ринку на період до 2010 року відповідно до го-ловних стратегічних цілей розвитку країни.

Основними цілями розвитку страхового ринку, відповідно до Концепції, є:

-          підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб;

-          зменшення витрат держави на попередження і ліквідацію наслідків стихійних лих, катастроф, техногенних аварій;

-          формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок за-безпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду;

-          застосування сучасної ринкової інфраструктури і фінансо-вих інструментів.

Подальший розвиток страхового ринку має сприяти:

-          захисту інтересів населення, суб'єктів господарювання і держави від можливих соціальних, техногенних, фінансових і ін-ших ризиків;

-          зміцненню довіри страхувальників, у першу чергу насе-лення, до страховиків і страхових посередників;

-          розвитку підприємницької діяльності і стабілізації економіки;

-          залученню довгострокових фінансових ресурсів, що форму-ються у сфері страхування, для інвестицій в економіку України;

-          запобіганню використання страхової сфери для зменшення об'єкта оподатковування суб'єктів господарювання;

-          захисту репутації фінансового сектора України;

-          розвитку ринків фінансових послуг (у тому числі фондово-го ринку);

 

-          стимулюванню розвитку економіки в цілому і, зокрема, транспорту, туризму, міжнародних перевезень, будівельного й агропромислового сектора економіки;

-          інтеграції страхового ринку України в міжнародні ринки фінансових послуг.

Для цього пропонується:

-          розробити стратегію розвитку страхового ринку України

як складника державного плану дій „Україна - Європейський

Союз”;

-          створити постійно діючу процедуру аналізу та коректуван-

ня положень стратегії розвитку страхового ринку України;

-          створити умови для розвитку конкурентоздатного страхо-

вого ринку та органів страхового нагляду, що відповідають вимо-

гам Директив та Рекомендацій Євросоюзу.

Результатами реалізації стратегії розвитку страхового ринку України повинні бути:

-          високий рівень якості страхових послуг;

-          розвинутий конкурентноздатний страховий ринок, засно-ваний на сучасній інфраструктурі;

-          високий рівень капіталізації страховиків;

 

-          страхові компанії як активні учасники фондового ринку країни;

-          адаптація страхового законодавства та систем державного регулювання до законодавства Євросоюзу, що регулює сферу страхових послуг;

-          створення для власників страхових компаній та інвесторів сприятливих умов щодо довгострокового планування та інвесту-вання у страхову сферу.