TEMA 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ 2.1. Теоретичні відомості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 

Загрузка...

Страхування, як і інші сфери діяльності людини, вимагає створення внутрішньої упорядкованої структури. Така структура дає можливість виробити методологію страхування, організувати навчальний процес, провести наукові дослідження. Для реалізації даних завдань застосовують класифікацію.

Під класифікацією розуміють систему понять (класів), упо-рядкованих і підлеглих визначеній ознаці, у визначеній сфері знань або сфері діяльності людини, що використовується як спо-сіб установлення взаємозв'язку між даними поняттями.

Залежно від того, з якою метою проводиться класифікація, вибирають ту або іншу класифікаційну ознаку.

Страхування як наука і сфера бізнесу характеризується ве-ликою кількістю специфічних понять. В основу класифікації страхування покладені розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у визначенні об'єкта страхування, у страхових випад-ках і т. ін.

Найбільш важливими з погляду практичного використання, є такі економічні ознаки класифікації:

-          залежно від об'єкта страхових відносин (майнове страху-

вання, особисте страхування і страхування відповідальності);

-          залежно від форми проведення (добровільне й обов'язкове страхування);

-          залежно від сфери діяльності страховика (ризикове стра-хування і довгострокове страхування).

Об'єктами страхових відносин виступають майнові інте-реси громадян або юридичних осіб, пов'язані:

-          з життям, здоров'ям, працездатністю (особисте страху-

вання);

з володінням, користуванням, розпорядженням яким-небудь майном (майнове страхування);

-          з відшкодуванням страхувальником збитку, заподіяного

третій особі або його майну (страхування відповідальності).

Страхування може проводитися в добровільній і обов'яз-ковій формі. Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхід-ність відшкодування матеріального збитку або надання іншої грошової допомоги стосується інтересів не тільки конкретної по-страждалої особи, але і суспільних інтересів. Іншими словами, обов'язкова форма страхування поширюється на пріоритетні об'є-кти страхового захисту.

Обов'язкову форму страхування характерізують таки прин-ципи.

1.         Обов'язкове страхування встановлюється законом, відпо-

відно до якого страховик зобов'язаний застрахувати відповідні

об'єкти, а страхувальник - внести належні страхові платежі. У

випадку неплатоспроможності страховика, що здійснює державне

обов'язкове страхування, держава гарантує страхувальникам ви-

конання зобов'язань компанії за договорами такого страхування.

Закон звичайно передбачає:

а)         перелік підлягаючих обов'язковому страхуванню об'єктів;

б)         обсяг страхової відповідальності;

в)         рівень або норми страхового забезпечення;

г)         порядок установлення тарифних ставок або середніх ро-

змірів цих ставок з наданням права їх диференціації на місцях;

д)         періодичність внесення страхових платежів;

е)         основні права й обов'язки страховика і страхувальника.

2.         Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених

у законі об'єктів. Для цього страхові органи повинні щорічно прово-

дити територіальну реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування

страхових платежів і їх стягування у встановлений термін.

3.         Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі.

4.         Дія обов'язкового страхування поза залежністю від вне-сення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив належні внески, вони можуть стягуватися в судовому по-рядку. Страхове відшкодування буде виплачене за винятком за-боргованості із страхових платежів.

5.         Безстроковість обов'язкового страхування. Воно діє про-тягом усього періоду існування об'єкта страхового захисту.

6.         Нормування страхового забезпечення. 3 метою спрощен-ня страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування,

установлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки.

Добровільне страхування побудоване на дотриманні таких принципів.

1.         Добровільне страхування діє і згідно з законом, і на до-

бровільних підставах. Страхове законодавство визначає підлеглі

добровільному страхуванню об'єкти і найбільш загальні умови

страхування. Конкретні умови страхування регулюються прави-

лами страхування, що розробляються страховиком.

2.         Добровільна участь у страхуванні для страхувальників.

Страховик не в праві відмовитися від страхування об'єкта, якщо во-

левиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування.

3.         Вибіркове охоплення об'єктів страхового захисту, що зв'я-зано з тим, що не всі потенційні страхувальники бажають взяти у ньому участь.

4.         Обмеження терміну страхування. При цьому початок і закінчення терміну особливо обумовлюються в договорі, оскіль-ки страхова сума підлягає виплаті, якщо страховий випадок від-бувся в період страхування. Безперервність страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів.

5.         Дія страхового захисту тільки при сплаті страхових внес-ків. Договір страхування починає діяти з моменту отримання страховиком страхового платежу чи першого страхового внеску, якщо інше не передбачено договором.

6.         Несплата чергового страхового внеску спричиняє припи-нення дії договору страхування.

7.         Залежність страхового забезпечення від бажання страху-вальника. За майновим страхуванням страхувальник може визна-чати страхову суму в межах страхової оцінки майна, за особис-тим страхуванням страхова сума за договором встановлюється за угодою сторін.

Перелік видів добровільного й обов'язкового страхування визначений законом України «Про страхування». Право на здійс-нення добровільного й обов'язкового страхування страховик оде-ржує при наявності відповідної ліцензії.

У Законі України «Про страхування» наведений перелік 33 видів обов'язкового страхування, що повинні здійснюватися в нашій державі.. Нові види обов'язкового страхування можуть бути введені тільки шляхом внесення змін у даний Закон. До складу обов'язкового страхування входять:

1)         медичне страхування;

2)         особисте страхування медичних і фармацевтичних праців-ників (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом іму-нодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3)         особисте страхування працівників відомчої охорони (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих з Державного бюджету України), сільської пожежної охорони і членів доброві-льних пожежних дружин;

4)         страхування спортсменів вищих категорій;

5)         страхування життя і здоров'я фахівців ветеринарної ме-дицини;

6)         особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті;

7)         авіаційне страхування цивільної авіації;

8)         страхування відповідальності морського перевізника і вико-навця робіт, зв'язаних з обслуговуванням морського транспорту;

9)         страхування цивільної відповідальності власників транс-портних засобів;

10)       страхування засобів водного транспорту;

11)       страхування врожаю сільськогосподарських культур і ба-

гаторічних зелених насаджень державними сільськогосподарськими

підприємствами, врожаю зернових культур і цукрового буряка сіль-

ськогосподарськими підприємствами усіх форм власності;

12)       страхування цивільної відповідальності оператора ядер-ної установи за шкоду, що може бути нанесена унаслідок ядерно-го інциденту;

13)       страхування працівників (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих з Державного бюджету України), що беруть участь у наданні психіатричної допомоги;

14)       страхування цивільної відповідальності суб'єктів госпо-дарювання за шкоду, що може бути заподіяна пожежами й аварі-ями на об'єктах підвищеної небезпеки;

15)       страхування цивільної відповідальності інвестора, у то-му числі за шкоду, що може бути заподіяна навколишньому сере-довищу, здоров'ю людини;

16)       страхування майнових ризиків за договором про розпо-

діл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про

договір про розподіл продукції»

17)       страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я

тимчасового адміністратора і ліквідатора фінансової організації;

18)       страхування майнових ризиків при промисловій розроб-ці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом Укра-їни «Про нафту і газ»;

19)       страхування медичних та інших працівників державних і комунальних органів охорони здоров'я і державних наукових установ (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих з Державного бюджету України) на випадок інфекційних захворю-вань, що зв'язано з виконанням ними професійних обов'язків;

20)       страхування відповідальності експортера й особи, що відповідає за утилізацію небезпечних відходів;

21)       страхування персоналу ядерних установок, джерел іоні-зуючого випромінювання, а також державних інспекторів з на-гляду за ядерною і радіаційною безпекою від ризику впливу іоні-зуючого випромінювання;

22)       страхування об'єктів космічної діяльності (наземна ін-фраструктура), перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України;

23)       страхування цивільної відповідальності суб'єктів космі-чної діяльності;

24)       страхування об'єктів космічної діяльності, що є власні-стю України, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України;

25)       страхування ризиків, що зв'язані з підготовкою до запу-ску космічної техніки на космодромі, запуском і експлуатацією в космічному просторі;

26)       страхування відповідальності суб'єктів перевезення не-безпечних вантажів;

27)       страхування професійної відповідальності осіб, діяль-ність яких може принести шкоду третім особам, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

28)       страхування відповідальності власників порід собак, від-

повідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

29) страхування цивільної відповідальності осіб, що мають у своєму розпорядженні зброю, за шкоду, що може бути заподія-на третій особі;

30) страхування тварин на випадок загибелі, змушеного ви-бою, хвороб, нещасних випадків, відповідно до переліку, визна-ченого Кабінетом Міністрів України;

31)страхування відповідальності суб'єктів туристичної дія-льності;

32)       страхування відповідальності морського судновласника;

33)       страхування ліній електропередач і устаткування, пристро-їв, що передають електроенергію від ушкоджень унаслідок стихій-них лих, техногенних катастроф, протиправних дій третіх осіб.

Усі види страхування, що не входять до даного переліку, проводяться в добровільній формі.

Оптимальне сполучення обов'язкового і добровільного стра-хування дозволяє сформувати таку систему видів страхування, що забезпечить універсальний обсяг страхового захисту суспіль-ного виробництва.

Найбільш важливим з погляду організації фінансів страховика є розподіл страхування залежно від сфери діяльності на довгострокове (накопичувальне) і ризикове (загальне). Така класифікація має велике значення з погляду особливостей формування і розміщення страхо-вих резервів і оподатковування страхової діяльності.

В основі віднесення того або іншого виду страхування до ризикового або довгострокового лежить сукупність двох ознак, a саме:

1.         Термін дії договору страхування. Договори довгостроко-вого страхування укладають на термін 10, 20 і більше років. У ві-тчизняній практиці мінімальний термін дії договорів страхування життя -3 роки.

2.         Наявність накопичувального характеру договору страху-вання. Протягом усієї дії договору страхувальники періодично сплачують страхові премії з таким розрахунком, щоб загальна сума внесків у результаті дорівнювала страховій сумі за догово-ром. Відбувається своєрідне нагромадження страхувальниками засобів, що зберігаються (перебувають у керуванні) у страховика на період дії договору страхування. Оскільки відповідальність страховика за договорами довгострокового страхування настає

або у випадку смерті застрахованої особи, або у випадку дожиття його до визначеної в договорі дати, це означає, що засоби в будь-якому випадку повертаються страхувальникові (або його спадко-ємцям), причому з визначеними відсотками. Тобто внески із страхування життя мають чітко виражений характер інвестицій.

Законодавство багатьох країн передбачає встановлення мі-німальної норми прибутковості, яку страховик зобов'язується за-безпечити в результаті керування засобами страхувальників з до-вгострокового страхування. На цю норму прибутковості, перед-бачену при розрахунку страхових тарифів, може зменшуватися сума страхових внесків, що сплачуються страхувальником.

Ризикове страхування містить у собі всі ті види, що не від-повідають ознакам довгострокових договорів. Страхові премії за договорами ризикового страхування сплачуються, як правило, одноразово у визначеному відсотку від страхової суми. Вони не накопичуються, тобто не розглядаються страховиком як інвести-ційні ресурси і не повертаються страхувальникам, якщо страхова подія не настала. Договори ризикового страхування, таким чи-ном, забезпечують тільки компенсацію збитків. Ці договори ук-ладаються на невеликий термін, як правило, на один рік.

Законодавством України передбачено, що компанії, які одер-жали ліцензію на проведення страхування життя, не мають права здійснювати ризикове страхування, і навпаки. Такий підхід характе-рний і для багатьох закордонних країн. Справа в тім, що фінансове керування компанією, що проводить страхування життя, відрізня-ється від керування компанією, що проводить ризикове страхування. Необхідність заощадження засобів довгострокових зобов'язань із страхування життя висуває стосовно страховиків, що проводять цей вид страхування, особливі вимоги. Для них, як правило, передбача-ється підвищений розмір статутного капіталу. Встановлюється та-кож особливий порядок формування резервних фондів. Доходи та-ких компаній у вигляді страхових внесків за договорами страхуван-ня життя не підлягають оподатковуванню.

Довгостроковий характер зобов'язань за договорами страху-вання життя впливає на характер інвестщій, що здійснюються стра-ховиком. Він може дозволити собі визначену частку довгострокових інвестицій у зв'язку з тим, що договори страхування життя укладають на тривалий термін, а виплати, як правило, значно відстрочені, і, крім того, піддаються досить точному прогнозуванню.

Компанії, що проводять ризикове страхування, орієнтовані на короткострокові інвестиції. Особливі інвестиційні можливості компаній, що проводять страхування життя, роблять унікальним їх становище на ринку вільного капіталу. Вони є фінансовими установами, що задовольняють економічні потреби в дефіцитно-му капіталі для довгострокових інвестицій.