TEMA 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ТА РОЛЬ СТРАХУВАННЯ 1.1. Теоретичні відомості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 

Загрузка...

Страхування - особливий вид договірних цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян і юри-дичних осіб на випадок настання непередбачених негативних по-дій (страхових випадків) за рахунок страхових фондів, сформо-ваних шляхом сплати громадянами і юридичними особами стра-хових платежів (страхових премій, внесків).

Страхування не створює валового внутрішнього продукту, однак перерозподіляє грошові потоки в ті галузі народного гос-подарства, що найбільше мають потребу в коштах у результаті настання негативних подій.

Страхування є часткою фінансової системи, що виконує в суспільстві низку соціально-економічних функцій:

1.         Захисна. Страхуванням забезпечується фінансовий захист фізичних і юридичних осіб від збитків у результаті настання не-гативних подій, крім того, страхуванням забезпечується безпере-рвність процесу суспільного відтворення шляхом скорочення ча-су некомпенсованого збитку, що, у свою чергу, знижує загальні збитки в соціально-економічній сфері.

2.         Розподільна. Для страхування характерна замкнута розк-ладка величини збитку від настання негативної події на всіх уча-сників процесу страхування. Причому, чим ширше коло учасни-ків страхування, тим менше може бути розмір страхового плате-жу, тим більший збиток можна буде покрити.

3.         Інвестиційна. У ринковій економіці зростає роль страху-вання як одного зі способів концентрації тимчасово вільних гро-шових коштів фізичних і юридичних осіб, а також як способу ефективного використання даних засобів (поповнення ринку ві-льного капіталу).

4.         Попереджувальна. Полягає у фінансуванні за рахунок коштів страхового фонду попереджувальних заходів, спрямова-них на зменшення ризику настання негативних подій, що, у свою чергу, позитивно впливає на соціально-економічний розвиток су-спільства в цілому.

5. Міжнародна. Шляхом здійснення міжнародних страхових відносин (страхування зовнішньоекономічних операцій, розміщення фінансових засобів страховика в міжнародній банківській системі) здійснюється міжнародний експорт та імпорт капіталу.

Наприкінці ХГХ-го століття американським етнографом, істо-риком і археологом Л.Морганом і німецьким економістом Ф.Енгельсом була розроблена культурно-історична періодизація, ві-дповідно до якої людське суспільство у своєму розвитку пройшло три епохи: дикість, варварство, цивілізацію. Ризик виникає наприкі-нці першого ступеня дикості, а точніше при переході до її середньо-го ступеня, коли дикун починає усвідомлювати поняття ризику.

Страхування виникає в натуральному вигляді як захист від голоду в окремі періоди року (насамперед узимку). Первісні лю-ди сушили і заморожували їжу, роблячи запаси на чорний день. Вихідною точкою наступного етапу слід вважати час появи това-ру, тобто продукту, призначеного для обміну, приблизно за 8 тис.років до н.е.

Поява товару - це період варварства. Він зв'язаний з утво-ренням держави. Видаються державні закони, що є загальними правилами життя. Найбільш чітким економічним документом є Закони Хаммурапі (господаря старовавілонської держави), при-йняті приблизно в 1800р. до н.е.

Цей період у розвитку страхування тривав до 550 р. до н.е., ко-ли в Лідійській державі з'явилися перші золоті монети. Поява мета-левих грошей означає початок цивілізації. 3 моменту початку циві-лізації страхування набуває яскраво виражену грошову форму.

Широке поширення одержав висновок угоди між учасника-ми сухопутного або морського каравану про спільне несення зби-тків від нападу розбійників, крадіжок і т.д. Угода про взаємний розподіл збитків (втрат) від морських небезпек укладалась між купцями-корабельниками Стародавньої Греції.

Порівняно з іншими народами, у Стародавньому Римі поді-бне страхування було найбільш розвинуте в різних професійних союзах, колегіях статутного типу. Відповідно до правил, при вступі в колегію необхідно було внести одноразовий, а потім і щомісячний внесок. У випадку смерті члена колегії з її каси (фо-нду) виплачувалася визначена сума для організації гідного похо-рону. У деяких статутах передбачалися навіть підстави втрати

права на одержання страхової суми. До них належали самогубст-во і прострочення щомісячних внесків понад установлений тер-мін (6 або 10 місяців).

У період середньовіччя у західноєвропейських державах уперше виникли страхові гільдії (купецькі й ін.) і страхові цехи (ремісничі). Вже в ту пору страхування передбачало різні страхо-ві випадки.

Існувало також і державне страхування. Так, у Московській Русі набіги на російські рубежі, захоплення бранців змусили державу з метою збереження людських поселень створити фінан-сову базу з царської скарбниці на випадок викупу з полону слу-живих людей.

3 розвитком капіталістичного способу виробництва специ-фічною ознакою страхування стає отримання прибутку. Страху-вання переходить з «товариської» у «товарну» форму, перетво-рюючись в комерційне підприємство.

Перші страхові суспільства (акціонерні) виникли наприкінці XVII -го століття в Англії, Франції, Італії, Данії, Швеції. У другій половині ХІХ-го століття з'явилися страхові об'єднання типу кар-телів і концернів, що складалися з десятків страхових суспільств. Були організовані і міжнародні страхові суспільства - російські, шведські, австрійські. Інтенсивно розвивалися нові види страху-вання, а на їхній основі виникали численні підвиди, різновиди, форми і варіанти страхування.

Таким чином, якщо розташувати основні способи здійснен-ня страхового захисту в порядку хронології їхнього виникнення, одержимо наступну послідовність:

І.Самострахування - система індивідуального нагрома-дження і використання засобів страхового фонду самим суб'єк-том, що господарює. Нагромадження засобів виробляється шля-хом відрахування частини доходу або прибутку. Фонд може створюватися в матеріальній або грошовій формі.

2. Взаємне страхування - колективне нагромадження стра-хового фонду особами, що мають загальні економічні інтереси (участь на паях). При цьому внесок кожного учасника залишаєть-ся його власністю. Створений фонд використовується не в коме-рційних цілях, а виключно для страхового захисту його учасни-ків.

3.         Комерційне страхування - нагромадження страхового фонду суб'єктом господарської діяльності (страховиком), що ста-вить метою одержання прибутку шляхом використання засобів страхувальників. Розпорядження засобами страхового фонду й отриманим прибутком залишається в компетенції страховика.

4.         Державні соціальні страхові гарантії являють собою соціальне, пенсійне страхування, страхування на випадок безро-біття та таке інше. Захист здійснюється шляхом створення дер-жавою цільових бюджетних і позабюджетних фондів за рахунок обов'язкових зборів і відрахувань. Розпорядження фондами зна-ходиться в компетенції спеціального уповноваженого державного органу.

Усі перелічені вище способи здійснення страхового захисту характеризуються повною незалежністю виплат, тобто виплати, на які має право особа за однією системою, не залежать від ви-плат, на які дана особа має право в будь-якій іншій системі.

Страхові відносини здійснюються на основі визначених принципів.

Принцип майнового інтересу. Страхувальник повинен ма-ти законний майновий інтерес щодо об'єкту страхування. Якщо страхувальник не мав законних прав на об'єкт страхового захис-ту, то він не міг понести збитків, тобто договір страхування вва-жається недійсним.

1.         Принцип граничної сумлінності сторін. Страховики і страхувальники повинні надати один одному максимально повну інформацію щодо об'єкта страхового захисту (страхувальник), a також щодо всіх правил і умов укладання договору (страховик).

2.         Принцип відшкодування. Страхове відшкодування ли-ше відновлює майнове становище страхувальника до того рівня, що мав місце до настання страхового випадку.

3.         Принцип безпосередньої причини. У договорі страху-вання повинна бути зафіксована безпосередня причина виник-нення збитку (страховий ризик). Тільки обговорені події, що вже відбулися, викликають обов'язок страховика відшкодувати збит-ки у межах страхової суми.

Принцип суброгації (принцип регресного позову). Стра-ховик, компенсуючи збитки після настання страхового випадку може придбати право на позов до третьої особи, з чиєї вини стався страховий випадок, для компенсації витрат в обсязі виплачено-го страхового відшкодування. Даний регресний позов можливий тільки при законодавчому встановленні провини третьої особи. Термін давності суброгації встановлюється загальними нормами цивільного права.

5. Принцип сприяння страховиків (контрибуції). Якщо страхувальник застрахував об'єкт за договором майнового стра-хування в декількох страховиків одночасно, сумарне відшкоду-вання, що виплачується всіма страховиками, не буде перевищу-вати дійсної вартості застрахованого об'єкта. При цьому кожен страховик виплачує свою частку пропорційно участі у сукупної страхової сумі у відповідності з договором страхування.