10.5. СПІВСТРАХУВАННЯ I МЕХАНІЗМ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 

Загрузка...

СПІВСТРАХУВАННЯ —

страхування, при якому два та більше страховиків беруть

участь визначеними частками у страхуванні одного й того

самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний

на страхову суму у своїй частці.

ПРИ ЦЬОМУ:

- договір має містити умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика;

-за наявності угоди між співстрахувальниками та страхувальником один зі ствстраховиюв може представляти всіх інших у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки;

-          на пртктищ страховик, котрий бере участь у страхуванш в

мешш/ частц, тдпорядко'вуехься' ^овам! ^женим

^—°МПрЩийнГ0 бТ%ГрКійн°0ДМТ Цп- ЇІн-підпорядковуватися всш рішенням шдируючого страховика та сплачувати свою частку у збитках на тій підставі, що інпгі страховики сплатили свої частки;

—        якщо страхувальник застрахував об'єкт не на повну суму,

вш розглядається як один із страховиків і несе відповідмьність

за недострахованою часткою.

ІНКОЛИ:

- страховики, які беруть участь у співстрахуванні, вимагають, щоб^страхувальникТам^висхів сш'вс^аховиком, хобхо утримував на власній відповідальності частину ризику;

співстрахування розглядається як окремий випадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиюв за взаємним узшдженням приймають чи передають на страхування великі

Співстрахувальні ознаки можна спостерігати на прикладі пе-рестрахувальних пулів (об’єднань, фондів).

Він відрізняється від перестраховувального пулу тим, що в полісі, який видається страхувальнику, зазнача-ється перелік членів пулу, які беруть участь у страху-ванні певного ризику, і їхня частка в страховій сумі. У тому разі коли в пулах зі співстрахування беруть участь і професіональні перестраховики, які не укладають прямих договорів страхування, їхня частка повинна бу-ти погоджена і підписана прямими страховиками, що беруть участь у конкретному пулі.

Кожний із учасників пулу бере участь у ризиках, що покриваються пулом, на підставі схеми пропорційного розподілу. Частка кожного члена пулу визначається у відсотках від загальної місткості пулу під час його створення. Із зарубіжної практики відомі також випад-ки визначення частки в абсолютних частках (напри-клад, 15 із 100 часток), а інколи і в фіксованих сумах. Для країн з високим рівнем інфляції такий метод ви-значення пайової участі незручний.

 

Кожний з учасників пулу бере участь як у тих ризиках, які він сам прийняв і передав до пулу, так і в решті ри-зиків, які внесені до пулу іншими учасниками. Це дає можливість кожному учаснику пулу збільшити кіль-кість ризиків, що приймаються на страхування, поліп-шити структуру страхового портфеля, зменшити небез-пеку кумуляції ризиків.

 

V

Пул може нормально функціонувати тільки тоді, коли він дотримується прийнятих правил та обмежень і всі члени пулу використовують ті самі умови та ставки премій, аби уникнути будь-яких несанкціонованих пе-реваг одного учасника над іншими.

 

Міжнародним

досвідом об'єднання \ /         Ці принципи

страховиків    \/          відображені в угоді

відпрацьовашголовні           У         про пул тавизначають

принципи їх  / \         такі умови:

оргашзащї.

•          форму об'єднання (обов'язкову чи добровільну, зі створенням юридичної особи чи без отримання відповідного статусу);

•          форму прийняття чи розподілу відповідальності за страховим ризиком:

;====^ „еРИ __«™,

сошдарнаабосубсидіарна;

•          порядок об'єднання страховиків у страховий пул: вшьний, обмежений, з

урахуванням відповідних спещальних критеріїв;

;Т0^тмьуся ^^Zro^^^Zl. s^zr^—unyZ

тшьки учасником-андеррайтером чи шдером пулу; .встановленнялшітувідповідальностіпулу;

•          проведення спільної політики з перестрахування відповідальності, що перевищуємшткштьпулу;

•          здійснення спільної політики інвестування страхових резервів;

•          проведення страхування на підставі загальних правил та тарифів.

 

Деякі із зазначених умов включаються в угоду про страховий пул як безперечні принципи його організації.

НА ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ СТРАХОВОГО ПУЛУ ВПЛИВАЮТЬ, ТАКІ ЧИННИКИ:

цілі та завдання, які встановлені при його створенні

специфіка ризиків, для страхування яких створюється пул

правова та страхова нормативна база, що регламентує діяльність страхових пулів у країні їх утворення

особливості національної економіки та національного страхового ринку, що коригують міжнародний досвід страхових пулів

Заявляються умови для страхування ризиків, раніш невідомих і таких, точно оцшити якї дуже важко; таких, що ^рапляються рідко і не дають змоги в разі максимального охоп-лення сформувати збалансований страховий портфель; катастрофічних ризиків.

шляхом

СТВОРЕННЯ

ПУЛУ

ВИРІШУ-

ються

ТАКІ ЗАВДАННЯ:

За рахунок об'єднання фшансових засобів окремих страховиків відповідно збільшуєть-ся місткість пулу, а також підвищуються можливості страховиків з прийняття на страхування значних ризиків.

Шдвищується надшність страхового захисту за рахунок збільшення гарантій виконання страховиками своїх обов'язків з відшкоду-вання збитків. При цьому надійність страхо-вого захисту, що гарантується пулом, зале-жить від того, на ОСНОВІ якого договору будуються відносини між страховиками-учасниками пулу та страхувальниками: спі-встрахування або перестрахування. I якщо пулРе Гтвстрахуваль'ним'хо^на основ: якої

-Sa--^-=S=ї учасників пулу, визначаються угодою про

 

Один із головних пулу —цевизна-

к

Ліміт відповідшіьності пулу, чи максима-льний обсяг зобов'язань за договором стра-хування, що укладений від імені пулу, уста-

==» ="="„==

ного учасника пулу. У свою чергу, максима-льний обсяг відповідальності кожного стра-ховика за окремим ризиком за договором

вільних резервів та страхових резервів стра-

ховика.

Місткість страхового пулу безпосередньо