8.5. СТРАХУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХЗАСОБІВ: АВТОМОБІЛЬНОГО,


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 

Загрузка...

МОРСЬКОГО, АВІАЦІЙНОГО. СТРАХУВАННЯ ВАНТАЖІВ

J

a

Обов'язкове особисте страхування пасажирів та водіїв від нещасних випадків проводиться на транспорті. Це страхування

стосується пасажирів повітряного, зашзничного, морського, внутр^нього водногі автомо^льного ха електро^спорту тд

час поїздки (польоту) або перебування на вокзаш, в порту, на

станції, пристані, атакож водіїв, машиністів, провідників поїздів,

члешв команди літаків і суден, пращвників бригад медичної

допомоги — на час керування транспортним засобом.

на„р„П,„,нк„,ихтаЄ,с,Урсшнихлш„х, ^ойьногот.ш^нспоАуЕ.'

в повітряне, морське або річкове судно, в поїзд,

Страхувальниками у цих зобов'язаннях є юридичні особи

уклали із страховиком договори страхування, а пасажири і

водіїєзастрахованимиособами.

Проте страхування пасажирів здшснюється за їх рахунок,

оскільки у вартість квитка входить страховий збір.

Страхові випадки страхування транспортних

 

при

 

а) загибель або смерть застрахованого:

 

гХв^ншйому0^;™

ЇЇЇЇГ^

в) тимчасова втрата внаслідок нещасного транспорті.

СТРАХУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Засоби транспорту, як і домашнє майно, страхуються добровшьно. Настрахування беруться автотранспортнізасоби та водш маломірні судна. Водночас із транспортним засобом можуть бути засірахован! водій і пасажири, додаткове устаткування до транспортного засобу, вантаж, який на ньому

Страхування всіх видів ризиків передбачає найповніше страхове покриття. Воно забезпечує відшкодування збитків, спричинених втратою або пошкодженням застрахованого транспортного засобу, фізичними травмами людей та пошкодженням майна третьої сторони.

ДОГОВОРИ СТРАХУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

д^руч/ння власника. C&poL. за вз'аемною згодою' надаехься широка свобода у визначенш страхової суми. Такий договір укладається, як правило, строком на один рік за мшцем посгійного проживання чи роботи страхувальника, за місцем реєстрації, купівлі, технічного огляду або стоянкитранспортногозасобу

SC^y=T^^

номерів кузова, двигуна, рами, шасі даним, зазначеним у технічному

Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

НА СТРАХУВАННЯ ПРИЙМАЮТЬСЯ:

• транспортні засоби, що підлягають реєстрації в

органахдержавтошстекції;

.інпгі транспортш засоби з двигунами, що

.тротейбусщтрамваї.

Предметом угоди із страхувальником можугь бути й інші засоби транспорту (човни, катери, яхти тощо).

ВОДНОЧАС 13 ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ ЗА

БАЖАННЯМ СТРАХУВАЛЬНИКА МОЖУТЬ БУТИ

ЗАСТРАХОВАШ:

•          водій та пасажири транспортного засобу (водії

=™^r—rsszxz

порядку);

•          додаткове обладнання та устаткування, що не

входить до комплекту транспортного засобу зпдно з

шструкщєю заводу-виробника; предмети багажу.

Проте страхування багажу не поширюється на антикварні та унікальні предмети, вироби з дорогощнних меташв, коштовного каменю, предмети решпйного культу, юшекції, рукописи, цшні папери

внаслідок пошкодження, знищення чи втрати транспортного засобу.

Перший варіант

(повне

відшкодування) — у

р^зінастаннябудь-

якоїподії.завинятком

пошкодженняшин,

якщо при цьому

самомутранспортному

Другий варіант

(часткове відшкоду-

вання) —якщопошко-

дження або втрата є

насшдкомбудь-якої

викрадення(угону),в то^чисшокремих

"спТрГнїозаГ^

Третій варіант

(часткове відшкодування) навипадок викрадення чи

викраденняокремих

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальностівласників транспортних засобів за

щодо зазначеного виду страхування, зобов'язані

уїворити

Моторне (транспортне) страхове бюро

{Motor (transport) insurance bureau),

яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштівсіраховиків

Тлраховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних

ршиків.тастраховики, яким дозволено займатися страхуванням

морськихризиків,можуть створити Авіаційне страхове бюро ■

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного шциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що угримується за рахунок коштів страховиків.

АВТОМОБІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

Страховик здшснює добровшьне страхування автотранспортних за-

засобів, що належать юридичним і фізичним особам. Страхуються тільки той автотранспорт та інші засоби і водні мало-мірні судна, які підлягають державній реєстрації у встановленому

 

                                  

                        Перелік автотранспортних засобів, що підлягають страхуванню          

 

                                   мопеди          

 

                       

           

 

           

            трактори та міні-трактори  

 

                       

           

 

           

            автобуси       

 

                       

           

 

           

            вантажно-пасажирськімікроавтобуси       

 

                       

           

 

           

            легкові та вантажні автомобілі       

 

                       

           

 

           

            мотоцикли, мотоколяски, моторолери     

 

                       

           

 

            _^*—^^^"     

Особливість страхування автомобіля.

страхувальникові надається можливість укласти договір за умови особистої участі страхувальника у відшкодуванш збитку (франшши^Франшизї вГтановлюетія страховГом у вигляді фіксованої суми залежно від зміни цін на автомобілі, вартості ремонтних робіт та автозапчастин. У цьому випадку страховий внесок сплачусться у зменшеному розмірі* У разі уідення договору з франшизою збиток, завдіний автомобілю, додашовому

t=z,; с;,;к=, „=„;^ <Е З=ГС, :

КУ

ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ АВТОМОБІЛЯ

Включає умови про відшкодування шкоди, пов'язаної з утратою його товар-ного вигляду внаслідок настання страхових подій. Страхувальник, який ви-бирає цю умову, додатково до страхового платежу вносить суму в розмірі

портний засіб пошкоджено під час його експлуатації членом родини страху-

Договір укладається на один рік. Можливе укладання договору при виїзді за кордон або на час перегону

 

#

причепівдо нього

пошкодження, знищення об'єкта

страхування внасшдок аварії та інпгі

пошкодження, що сталися у процесі

руху

зГ^я^ха страхування вна-слідок стихійних лих, падіння де-

пошкодження, знищення об'єкта страхування внасшдок протиправ-них дій третіх осіб при його знахо-

•          у будь-якому місці;

•          на стоянці, що охороняється, чи в гаражі

Страхова сума визначається на підставі поданої заяви на страхування: документів, що підтверджують вартість автотранспортногозасобу.

Страхова премія обчислюється страховиком залежно від

страхової суми та страхових випадків — чинників, що впливають

на рівень ймовфності виникнення страхових       марки

автомобіля, року його випуску, стану та віку водія, а також наявності охоронної сигналізацїї і протиугшного пр^строю та розміру умовної франшизи.

Розраховуючи розмір відшкодування беруться до уваги необхідні та доцільно зроблені страхувальником видатки, що мали на меті врятувати застрахований автотранспортний засіб, запобігти зменшити збитки.

ОБ'ЄКТИ АВТОСТРАХУВАННЯ:

—        страхування «авто-каско»:

—        страхування автомобілів на час ремонту, паркінгу та зберігання

-стртГування експортно-шпортних вантажів

—        страхування вантажів при перевезеннях внутрішнього

—        страхування від нещасних випадків під час ДТП.

Страхування «авто-каско» передбачає страховий захист від будь-яких збитюв, яю виникають внасшдок пошкодження, повної загибел! або втрати автотранспорту або окремих його частин за настання обумовлених у страховому полісі подій. «Авто-каско» поширюється на всі види автотранспорту, водні та наземні. Цей вид страхування може бути поеним або частковим.

При повному страхуванні «авто-каско» власник" авто-транспортного засобу у випа-дку аварп, 31ткнення з шшим предметом, самозгорання, по-жежі, стихшного лиха, вибу-ху.теревертаннязавилучення збитків експлуатащйного ха-рактеру.

При частковому страхуванні

разі вибуху двигуна, пожежі* викрадення, пошкодження під час викрадення, стихшного лиха.

«Авто-каско» за умовами страхування не відшкодовує збитків, якщо:

—        вони є наслідком навмисних дій страховика, членів його сім'ї або осіб

у розпорядженні котрих знаходився транспорт;

-якщо транспортний засіб є наслідком воєнних дш, громадського збу-

-НвониТконфшковані, арештовані, знищені за розпорядженням влади;

—        засіб експлуатувався несправним; водій в нетверезому стані або нарко-

—        зЗв^І^вувався як навчальний (авхомобшь);

—        якщо природний знос автомобіля або його окремих вузлів.

 

ідповідальність несуть власники автотранс-портних гаражів та паркінгових стоянок за збереження автомобілів

 

, На час транспортування

'автомобиІядогаражамай-

стершчистоянкиСякщо

автомобшь не доставля-

ють його власники).

На період перебування

автомобілянаїхшйвід-

повідальності-від

будь-яких ризиків.

Якщо настає страховий випадок, страховик відшкодовує витрати на

автомобіля в гаражі або на стоянці страхове відшкодження отримує власник гаража або стоянки.

ПРИКЛАД

страхування «авто-каско»

мае чітко обумовлену і фіксовану суму страхового відшкодування,

цієї суми після виникнення збитків

ПОЛІС 3 ОГОЛОШЕННЯМ ВАРТОСТІ

ПРИ СТРАХУВАННІ ТРАНСПОРТУ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДВА ПОЛІСИ

ВІДКРИТИЙПОЛІС

відшкодування страхової суми після

виникненнення страхової події тшьки після

оцінки суми збитків

ПРИКЛАД

«страхування громадської відповідальності власників транспортних засобів»

СТРАХУВАННЯ АВТОМОБІЛІВ

ПЕРЕДБАЧАЄ МОЖЛИВІСТЬ УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ

ЗА УМОВАМИ:

 

Власної участі страхувальника у відшкодуванні

збитків (франшиза), розмір яких вибирає сам

страхувальник:

 

Відшкодування без урахування знижки на

знос запасних частин, що потребують

заміни в разі їх пошкодження (з додатковою

оплатою). Додаткова виплата визнача-

ється в розмірі 5 % від страхової суми — якщо

строк експлуатації автомобіля не переви-

щує 5 років; 10 % зі строком 5—8 років:

20 % — від 8—12 років експлуатації;

30 % — від 12 років.

 

Відшкодування вартості втрати

товарного вигляду внаслідок страхової

події, зумовленої в укладеному договорі (теж

зі сплатою додаткового платежу) або за умови, що

автомобіль застрахований за дійсною вартістю. Доплата

в даному випадку прив'язується до оцінки дійсної

вартості і визначається в розмірі 20 % — коли

експлуатація машини не

перевищує 5 років; 15 % — від 5—8 років;

10 % — від 8—12 років; 5 % — понад 12 років.

МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ

3

J

 

<3

Мо( mькrine тinахurвання —

охоплює страхування суден, вантажів і фрахту від різних видів небезпеки під час виконання рейсів.

Головні ризики: збитки від вогню, блискавки, шторму та іншого стихійного лиха, від зіткнення суден, посадки судна на мшину, зникнення судна безвісти т,що.

,ї|Г.Т,ркГ SK"3™S%SS ? 3„аР=

 

Ґ=

Морське страхування — один із найдавніших видів страхування. Перший зі збережених донині страхових пошсів було виписано в середньовічній Італії (1347 p.) у зв’язку саме з морським п^везенням.

Сучасне страхування асощюється з Лондонським Ллойдом, який розпочав свою ДІЯЛЬШСТЬ 1688 року також із морського страхування. А воно й за тих часів робило вже не перип кроки. Із се’едини XIX століття на судновласника стали покладати зобов'язання відшкодовувати збитки іншого судновласника, якщо судно першого визнавалося винним у зіткненні суден. Договір страхування каско суден із самого початку став відшкодовувати тшьки платежі, що стосуються постраждалого судна та його ремонту, а не загиблих на ньому людей чи вантажів. При цьому вважалося, що в будь-якому зіткненні є частка провини застрахованого судновласника/а тому за умовами страхування кас^о в^шкодовувалося хшь,ки 3/4 йогсГвитрат. ux£noBO страхування р.шти 1/4 почали здійснювати страховики

Страхування відповідальності судновласників має одну унікальну особливість: більшість операщй виконують не т,адищйні страхові компанп, а ховарисхва вз'аемного СТрТхуванняР яК1 в цій "сфері називають асоціаціями, або клубами взаємного страхування (КВС). Судновласники страхують один одного не заради прибутку, а з метою забезпечення надійного страхового захисту. КВС виникли у 1850-х роках — тоді, коли з’ясувалося, що ні

їхніх витрат, що мають випадковий непередбачуваний характер.

 

^=

 

КВС    оргашзащя, яка діє на безприбутковш основі і

складається з власне клубу та компанії, котра ним керує. Учасники Клубу створюють таку компанію або призначають її «зі сторони». Учасником, членом або формальним власником клубу є кожний судновласник, який укладає з ним договір

Страхування відповідальності судновласників (СВСВ) — вид

страхування відповідальності, що передбачає створення такої

законодавством випадках і стосується зобов'язань

судновласників перед третіми особами, включаючи команду

судна.

У світовій практиці цей вид страхування відомий під назвою «Пі

енд Ай» (Р&І = Protection and Indemnity), що традиційно

 перекладалася як «страхування захисту й відшкодування».

 Товариства взасмного сірахування, які здшснюють цей вид

 операцій, іменуються «Клхгбами Пі енд Ай» (Р&І Clubs).

 Провідш КВС, що страхують близько 90 % світового тоннажу, створили Міжнародну групу «Пі енд Ай» клубів (МГК — International Group of Р&І Clubs). Клуби члени МГК об'єднані угодою, що обмежує конкуренцію між ними. Водночас із початку 80-х років XIX століття операції із СВСВ стали здійснювати й звичайні комерційні страхові компанії. Нині таких страховиків СВСВ у світі налічується близько десяти. Більше ніж за три сторіччя розвитку морського страхування було відпрацьовано головш принципиі поняття й мехашзми, як: застосовуються і донині, шоді лише з невеликими змшами. Незважаючи на деякий занепад вітчизняної морської індустрії в середині 90-х років, останнім часом в Україні намітилися тенденщї до оздоровлення галузі. Поступово зростає попит на

 &-5res==tf ЇЇЗКЙ =:

 ===;= ГР=РГ^™„

права: у міжнародному масштабі — англійський Закон про мРорськеУсТрахув^ння (Marine Insurance Act ) 1906 року (даш *-Закон), у національному— Кодекс торговельного мореплавання Украши1995року(далі-Кодекс).

У Кодексі найважлившшм є роздш I «Договір морського страхування» частини VIII «Морське страхування». Окрім того, уТоздГш IX «Надзвичайш морсь^ подп^лядаються'питання загальної та часткової аварії, порятунку, зіткнень суден і

судновласника» частини X є положення, що стосуються страхування відповідальності.

Інтернаціональна наступність у морському страхуванні простежується вже на РІВН! визначень.

У статті 1 англійського Закону 1906 р. говориться, що «договір морського страхування— це договір, згідно з яким страховик бере на себе зо-бов 'язання відшкодувати страхувальникові в порядку й розмірі, що обумо-влені договором, його морські збитки, тобто випадкові збитки, якш він зазнав під час морського плавання».

Стаття 239 Кодексу говорить, що «за договором морського страхувашя страховик зобов 'язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачєних у договорі небезпек чи випадків щодо об'єкта страхування (страховий випадок) відшкодувати страхувальникові чи ін-шій особі, на користь якоїукладено договір, понесений збиток».

Г ™ГР"= „3r.°"^„KZS L3»™ "1 ",7Р™ЄнТ 5=

вужчусферудії».

Переклад англійського словосполучення «marine ad¬venture» буквально має такий зміст: «морське плаван-ня» або «морська пригода».

Термін «морське страхування» неможливо знайти в класифжащях, пропонованих східноевропейськими ав-торами. Пояснюється це тим, що идеться про комплек-сне поняття, яке охоплює види страхування, що тради-щйно належать як до страхування майна, так і до страхування відповідальносгі. Більше того, у страху-ванні відповідальності судновласників є також елемен-ти особистого страхування.

Об’ ,кгом морського страхування може бути бу,ь-який майновий ште-ф^х^— ^—^^^^-^^~,

страхув'ання,заз'начаехься у догово? морськог(, сх'раху^я (cT). 242 Ко-дексу торговельного мореплавства). За відповідною угодою (генераль-ним пошсом) мають бути застраховаш вС1 або певного роду вантаж, як:

(ст. 256 Кодексуторговельного мореплавства).

Цо водних транспортних засобів відносятся яхти, рЬні човни, катамарани. В той же час із транспортним засобом можуть бути застраховані водій та пасажири, а також вантаж, який перевозять на ньому.

Основні види морського страхування

 

Деякі утруднення викликають види, які умовно можна назвати видами

^ГхТіхТвігг аєп1дПтрикелмусТГ:™%хт:* cs^z' ■

зеіею^пор™, порхової'влади/операхор^в^рмшал. і ідів,

SS^^^cS^T^перебувають на стику-ТЯЖ1ЮЧИ

Перелік осіб, зацікавлених укласти договори щодо ризиків, пов’язаних із перевезенням вантажів

 

С™

с

Вантажоодержувач відправник вантажу

2. Судновласник

своЮ в^дГГхР^можливІ

фрахту

Г^"~^ш™ у раз, коли шкоди було завдано третім особам; V каско самого судна;

ризик утрати

 

с

с

с

с

с

с

с с

3. Судновий менеджер

4. Фрахтовий брокер

5. Фрахтувальник

6. Субфрахтівник

7. Стивідорні компанії чи оператори терміналів

8. Портова влада

9. Лоцмани

10. Суднові агенти

11. Страхові брокери

відповідальність — за неправильне використання судна

поліс якого покриває відповідальність перед трегіми

покриває свою відповідальність

передтретшиособами-

особливо з огляду на те, що вони

в1дпов1даЮТьзУанав1г'ац1йну

безпеку в акваторії порту

якщо вони є окремими від портової

влади компаніями, страхують свої

професійніпомиліш

страхуються від професійних

зобов'язані мати поліс, що покриває 'іхні професійні помилки

 

СТРАХУВАННЯ КАСКО СУДЕН

£

Страхування каско суден (СКС)

експлуатащєю суден, від ризиків заподіяння збитку через загибель належних їм суден.

•          «3 відповідальністю за повну загибель і пошкодження».

За угодою страхування відшкодовуються:

—        збитки внаслідок пропажі судна безвісти:

—        збитки внаслідок повної загибелі судна чи видатки з усунення пошкоджень його корпусу, машин, обладнання з будь-яких причин; -збитки, видатки та внески, шв'язаш із загальною аваршю у частиш

-^обх1Дш і доцільно здійснені видатки щодо рятування судна.

•          «3 відповідальністю за пошкодження».

За угодою страхування відшкодуються:

—        видатки з усунення пошкоджень судна, його мехашзмів, машин або

обладнання з будь-яких причин, окрім тих, що зазначені в цих умовах;

-необхідш і дощльно здшснені видатки із запобігання, зменшення і

встановлення розміру збитку, якщо збиток відшкодовується за умовами

страхування;

•          «3 відповідальністю за повну загибель».

За угодою страхування, укладеною на цій умові, відшкодовуються:

—        збитки внасшдок повної загибеш судна:

—        збитки внаслідок зникнення судна безвісти:

—        збитки, видатки та внески, пов'язані із загальною аварією у частині судна.

принципом «роздільної» відповідальності, відшкодовуються страховиком з

огляду на ступінь вини застрахованого судна незалежно від того, в якій сумі

і на чию користь має бути здійснений платіж у результаті заліку сум

взаємнихвимог.

У решті випадків страхове відшкодування здшснюється за принципом

«єдиної» відповідальності на підставі фактичних видатків страхувальника,

що підлягають відшкодуванню за умовами договору страхування.

ВИДИ ЗБИТКІВ

 

Незалежно від

розбіжностей у

національних

стрТувГння

каско.усі

страховіринки

надають

можнаподшити

U

п

устаткування судна

витрати судновласника

 

пов'язані з виникненням відповідальності перед третіми особами

 

Страхова компанія відшкодовує відповідні збитки страхувальника: вартість загиблого судна чи витрати з ремонту його корпуса, машин і устаткування. До перешку витрат з ремонту належать, наприклад: вартість металу чи запасних частин, витрати з переходу судна до місця ремонту, заходу в порт, установлення й виходу з доку, використані під час переходу до місця ремонту ma у процесі випробувань пальне й мастильні матеріали, зарплата екіпажу за період переходу до місця ремонту, витрати на доставляння запасних частин, у тому числі літаком, і багато інших позщій.

ВИДИ ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ СТРАХУВАЛЬНИКА

зГЕь

->

^^"мЗ^и

I

фактичну (руйнування, затоп-лення, зникнення- судна безвісти)

номічно недоцільне, як, скажімо, юді. КОЛ„ »„НО лежить н, кор,:

відну страхову суму)

поломка машин і устаткування судна

ДОДАТКОВІ ВИДИ СТРАХУВАННЯ ДО СТРАХУВАННЯ КАСКО

ТРИ ГРУПИ ВИДІВ СТРАХУВАННЯ

71 К

ГРУПА А.

Додаткове (до стандартно-

"•2553

страхування длязвичайних суден,якіпла-

ГРУПА Б.

Страхування на

™=

суден, що пере-буваютьвумо-

ГРУПА В.

Спеціалізоване страхування для «незвичайних» (специфічних) суден та іншого майна.

 

^І V.

^І V.

ГРУПА A.

А1. Страхування воєнних і страйкових ризиків

(Insurance of the militarians is brave also strike)

Стандартне страхування каско не охоплює збитки від воєнних, страйкових ризиків і протиправних дій. Отже, потрібно укладати окремий договір страхування, що забезпечив би захист вщ уіпко-дження чи загибелі судна та шших збитків, спричинених воєнними дшми, страйками, громадянськими повстаннями тощо. Техніка страхування досить цікава. Договір укладається на рік за порівняно невисокою ставкою і покриває плавання суден у всіх «спокіших» районах Земної кулі, де небезпека виникнення зазначе-них збитК1в невелика. А якщо судно відправляеться в одну з «гаря-чих точок», список яких постшно переглядається, необхідно зазда-легідь (але не раніше ніж за тиждень) сповістити про це страховиків і погодити розмір додаткової премії. У деяких випадках вона буде незначною чи нульовою, - якіо ситуація в даному районі норма-лізується.

А2. Страхування втрати фрахту (Loss of Hire or Loss of Earings)

Цей вид страхування не покриває ризику несплати фрахту. Вибір

ненадійних партнерів — це ризик комерційний, який не підлягає

страхуванню.

Цогоеір страххгеання щодо етрати фрахтхг (Loss of Hire) нероз-

?ивнс/пов4/ий 31 с^ахуван/ям каГ пДспЛ схавія ш'ци-

дент, передбачений полісом каско: судно сіло на мілину (з подаль-

шим рятуванням, буксируванням і ремонтом днища), через що на

місяцьвийшлозксплуатащї.

Утрата фрахту за період рятування, буксирування й ремонту покри-

вається за погодженою до початку сіахування середньою денною

ставкою з відрахуванням франшизи (у цьому разі — тимчасової).

Наприклад, якщо ставка 5000 дол на день, ремонт тривав 20 днів, a

франшиза - 7 днів, то відшкодування обчислюється так:

5000 • (20 - 7) = 65 000 (дол). Страхування юридичних витрат (Freight, Dermurrage and Defence). Це ст^ахування є похідним вщ страхування <<Р<67». Пов'язане воно і з Loss of Hire, оскільки в назві також присутнє слово «фрахт» і сама сума неодержаного фрахту страхуванням не покривається. За цим договором клуби «Р&І» та комерційні страховики надають

Зміст цього покриття полягає в тому, щоб за погоджену премію, по-перше, забезпечити протягом року надання юридичних консуль^ тащй, а по-друге, якщо доведеться зверн^тися до юридичних, судо-вих чи арбі^ажних шстанщй, покрити всі ВІДПОВІДШ витра™. ОТ-же, укладаючи договір страхування СВФ, судновласник, по суті, найм^сой на робот/юріт^ юридичш' фГрми, а хакож звшь^ ється від можливих арбітражних чи судових витрат.

A3. Страхування особливих майнових інтересів (Increased Value Disbursements)

Назва цього виду страхування в літературі перекладається як «страхуеання збільшеної (підеищеної eapmocmi)» (Intcreasde Value).

Ці види страхування мають на меті зекономити на страхуванні, оскшьки покривають лише ризик повної загибелі судна. Ставки премії тут нижчі, ніж у разі страхування на повних умовах. Розглянемо приіслад, коли судно коштує 10 000 000 дол. Ставка премії зі страхування на повних умовах — 0,9 %, тобто 90 000 дол на рік. Проте за теорією ймовірностей, частісова аварія - ламання машин, посадка на мілину, рят^вання - не перевищує, як правило, 3/4 вартості судна. Ставка зі страхування лише від повної загибе-лі - 0,1 %. Лопка підказує застрахувати 3/4 вартості судна на по-вних умовах, а «верхню» чверть — лише від повної загибелі. Сума преміїтодістановитиме:

7 500 000 • 0,009 + 2 500 000 • 0,001 = 70 000 (дол), тобто буде досягнута економія в 20 000дол. Такий підхід дещо суперечить інтересам страховиків. Тому на бри-

вих інтересів, але в певних межах. Частина вартості, яка страхується на умовах «від повної загибелі» (поліси типу «Increased Value», «Disbursements»), має не перевищувати 25 % ча-стини вартості, по повному каско. Зауважимо, що виписуються два поліси: еласне страхуеання каско (Hull & Machinery) і страху-еання особливих майнових інтересів (Increased Value, або Disbursements).

Важливо, що страховик погоджується на укладання таких договорів лише стосовно нестарих суден (віком до 15 років) і при цьому він

A4. Страхування додаткової чи незастрахованої відповідальності (Excess liabilities)

Зміст цього виду страхування — надати сумлінному судновласни-кові захист від кари за недострахування, тобто заниження страхової суми порівняно зі страховою вартістю судна, яка прирівнюється звичайно до його реальної ринкової вартость Йедострахування бу-ває навмисним і ненавмисним.

Наприклад, договір міг бути укладений, коли сума відповідала вар-тості, але з і півроку ринкова вартість судна підвищилася. Отже, стався збиток, ст^аховики каско через недострах.вання, нехай і не-

А5. Страхування майнових інтересів кредиторів (Mortgagees Interests)

Цей поліс захищає інтереси банків та інших кредиторів, які видають кредити під заставу судна. Звичайною умовою кредиту є страху-вання судна на користьбанку.

Нехай судно потонуло, було арештоване через ушкодження прича-лу або з ним сталася ще якась покрита страхуванням подія. Страхо-вики каско, воєнних ризиків або клуб «Р&І» за полісом не платять, якщо судновласник порушив одну з істотних умов договору, напри-клад, не сплатив вчасно премію. У цьому разі кредитор одержить відшкодування збитків за полісом «Mortgagees Interests».

ГРУПА Б.

Б1. Страхування на рейс

(Insurance on flight)

У підрозділі А4 ішлося про розширення стандартних умов страху-вання.тут ми сТикаемосяРнеРз дода^ковими, а зРнезалЄ^ними Wo-ворами страхування каско. Вони укладаються на будь-які нестанда-ртш випадки, які не охоплюються звичайним страхуванням на термін. Різниця між умовами страхування на один рейс та стандар-тними умовами (ЗастЄрЄження280) дуже незначна.

Б2. Страхування на період будівництва чи ремонту (Builders Risks)

Умовами страхування покриваються корпус, машини та устатку-вання судна, а на початку будівництва — їх складові. Оскільки сума майна/щотддаєтьсяршику, зростає поступово, страховико-ві важливо знати, як розподіляється вартість за суднами та за ча-сом. Наприклад, у перші 3 місяці робіт поставляється й збирається близько 10 % остаточної вартосгі, причому йдеться лише про де-талі корпуса, у наступні 4 місяці — 30 % вартості корпуса, а ще 30 % прРипУадаеУна дви^уни, яК1 зберіпиогьс іверф, то^о. Премія розраховується від кінцевої контрактної ціни і залежить від тривалості будівництва, типу судна, досвіду суднобудівного заводу.

Умови договору дуже широкі: страхується практично все, що мо-же відбутися із судном, у тому числі й не з вини заводу. Становить інтерес ризик помилок у проект (faulty Design). Якщо такі виявле-но до закшчення терміну договору, виплачується сума витрат з усунення дефекту (L не вартість самої дефектної частини). На останшй стадії побудови судна, під час ходових випробувань, во-но цілком застраховане, якщо не віддаляється більше ніж на 200 миль від верфі. До того ж застрахована відповідальність перед третши особами Цікаво, що не покриваються збитки від земле-трусів і вивержень вулканів, які охоплюються звичайним страху-ванням каско Це пояснюється тим, що зазначений вид страх^ван-ня містить певний елемент не морських видів страхування.

БЗ. Страхування на час плавання в межах невеликої акваторії

(Port Risks)

Для суден, які ходять у межах акваторії — суден порто флоту, зе-іеч/рпал'ок хощо, зас'хосовуехься с^ахуван'ня на б'аз: ірихінсь-ких Засхережень 311 і 312 від 20 липня 1987 року Institute Time Clauses Hulls Port Risks (схрахування каско суден на хермін — no-ртові ризики). Покриваються такі самі ризики, як і передбачеш стандартним Застереженням 280. Виняток, як і в разі будівельних ризиК1вР схановлях'ь землехруси й виверж'ення вікаші Головна характерна особливість — за цими умовами, так само, як і за умо-вами ст^ахування рибальських суден, покрмається не лише від-повідальність за зіткнення, а й чимало шших ризиків із традищй-ного портфеля «Р&І».

ГРУПА В. В1. Страхування рибальських суден (INSURANCE OF FISHINGS SHIPS)

У британській практиці застосовуються умови Institute Fishing Ves-sel Clauses - Застереження 346 від 20/7/87 (про страхуванія ри-бальських суден). Важливо, що так само, як і в разі страхування по-ртових ризиків, існують спшьні умови с^рахування ризиків каско та майже всіх ризиюв, відповідальносгі перед ^етши особами. Виня-ток становлять відповідальність за забруднення вод, за вантажі та деякі інші ризики. Слід зазначити, що повністю покривається від-повідальшстьстосовнозіткнень.

^^^^^280).Я за ^—, М"ЖЄ —

В2. Страхування яхт

(Insurance of yachts)

У цілому умови страхування, яке здійснюється на підставі Застере-ження 328Гвід 1/11/85 Institute Yacht Clauses (про страхування яхт), подібні до передбачених стандартним Застереженням 280.

ВЗ. Страхування контейнерів (Insurance of containers)

Від самого початку контейнерної революції, яка припала на 70-ті

роки XX століття, було вирішено, що контейнер — це не частина

?уд=а і не упакува/ня ван'хажу, 'а хому схрахуіахися вш мае за

окремими умовами. Найбільш поширені бриханські умови Institute

Container Clauses-Time (Застереження 338 від 1 листопада

1987 р. про страхування контейнерів на термін або 339 — те саме,

тшьки від повної загибеш, загальної аварії, рятування і витрат, a

також 340 — за воєнними ризиками).

Страхуються тільки фізичні збитки. Покривається все, що не ви-

ключено.

Випадки непоясненого зникнення контейнерів страхуванням не по-

криваються.

УМОВИ СТРАХУВАННЯ СУДЕН ТА ВАНТАЖУ

Договір морського страхування не може бути укладений, якщо судно не має

354, яке з 1 січня 2001 р. чинне в новій редакції. Згідно з нею для всіх суден, крш суден каботажного плавання, прийнятними визнаються лише вариств—членів МАКТ (Міжнародної асоціації класифікаційних това-pucme — IACS).

Важливо, що діючий клас має бути наявним не лише на момент укладення договору страхування, а й протягом усього періоду його чинності.

            £^

Договір страхування чинний у межах певного географічного регіону. Проте риболовецьке устаткування та снасті страху^ться лише на випадок уіІікодження вогнем, блискавкою, повної загибеш судна або у зв'язку з по-г^буванням.розбшнимнападом.'

Британські Інститутські застереження (Institute Warranties) 26 від 1 липня 1976 р. забороняють плавання у певних широтах Атлантичного узбережжя Швнічної Америки, на Балтшському морі - у певний час року, у водах Пі-вшчногоЛьодовитого океану — північніше 70-ї широти, за винятком дозво-леного плавання в норвезькі порти й у Мурманськ, на російському Далеко-му Сході — до півночі від 46-ї паралелі та до півдня від 50-ї паралелі пївденної широти.

Виходи за       зазначених Застережень можуть страхуватися лише за умо-

ви сплати додаткової премії, іноді дуже істотної, хоча можуть бути пого-джеш й інпгі вартнти. Норв^зьк! та німецькі умови визначають дещо шші географічні межі.

Стандартні умови страхування передбачають повернення частини премії за

час стоянки судна в безпечному порту понад 30 днів.

Проте з початку 90-х років XX століття поширилося страхування на базі

лГе B^SSB^H^SSP^^Sy^aZ; a3H™ ^рГоГ^™

Відповідність суден вимогам Міжнародного кодексу керування безпекою (МККБ, англійською — ISM) стало обов'язковим для частини суден з 1 липня 1998 p., а для решти — з 2002 р. Найбільш серйозно ця вимога діє у страху-ванні каско, відповідальності судновласників, а також у страхуванні ванта-жів.

Істотним як для страховиків, так і для судновласників, є питання про море-шавність судна (Ship's Seaworthiness) точшше важливі ті випадки, коли страховики визнають судно неморехідним (unseaworthy) і страхове ВІДІНКО-

Судно вважається морехідним, коли воно з усіх поглядів підготовлене до того, щоб протистояти звичайним небезпекам мореплавання під час застра-хованого морського походу. Якщо за участю і з відома страхувмьника суд-но посилаеть'ся в рейс у н/морех^номГсгаш, слраховик 2 в£ в1Дповадапь-ності за збитки, пов'язані з такими обставинами.

            Р^І

Й

Головним законодавчим актом, що регулює умови морського страхуван-

ня, є прийнятий у грудні 1994 р. Кодекс торговельного мореплавства

України, який містить розділ «Морське страхування».

a

Страхування водних транспортних засобів відбувається на таких же засадах, що й автомобшьне. За основу страхової оцшки судна бе-реться сума, запропонована страхувальником, яка не перевищує його

Договір страхування укладається і визначає обсяг відшкодування збитків та величину с^рахових платежів залежно від обсягу відпові-дальності,взятоїстраховиком: -звідповідальшстю за загибель та пошкодження:

—        з відповідальністю за повну загибель з урахуванням витрат на врятування;

—        без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі:

—        договір страхування даного виду укладається на певний строк або на окремий рейс.

a

D

 

Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами і договори обов'язкового страхування пасажи-Ш щд нещасних вшвдгів, що виникають тд час морського перевезен-ня, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до зако-нодавства України, одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового

^н-^К^зиГ^д=^ ГРГ у14^-

них об'єднаннях страховиків. Утворення Морського страхового бІоро

та його державна реєстращя здшснюються в порядку, визначеному Ка-

бінетом NfcricrpiB Украйш (частини 3 і 4 ст. 242 Коде^су торговельного

мореплавства).

3 метою страхового захисту своїх майнових інтересів громадяни та

юридичні       можуть створювати тоеаристеа езаємного страхуАВІАЦІИНЕ СТРАХУВАННЯ

 

Авіаційне страхування —

це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатащї повітряного транспорту і захищае майнов: інтереси юри'дичнихі ф^чн'их осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

 

f Для випадків авіаційного страхування передбачається створення

(           Авіаційного страхового бюро

N.        (частини 2 і 3 cm. 103 Повітряного кодексу України).

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування

Обов'язковість низки авіаційних

видів страхування обумовлена

міжнароднимиконвенщямиз

цивіпьноїавіації, до яких

вну^=™=^и

актами.

Воно поширюється на усіх

авіаекспшкатантівУкраїниякна

території нашої країни, так і за її

Добровільні види авіаційного

страхуванняпередбачаютьв

основному страхування майна

підприємств і організацій, які

берутьучастьу

функцюнуванніцивільної

 

Врамкахобов'язкового

страхування

ЗаконУкраїни

Умежахдобровшьнихвидав

відбуваєтьсямайнове

страхування засобів

повг^яноготранспортуі

страхуваннявідповідальності

=Г^=!да^-вантажоперевізника.

 

страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу

 

страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технолопчного пртцесу шд час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перево-зяться за його заявкою без придбання квитків

страхування відповідальності повітряного перевізника і ви-конавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, за-

ту та третім особам

страхування відповідальності експлуатанта повітряного суд-на за збитки, які можуть бути завдані ним під час виконан-ня авіаційних робіт

 

страхування повітряних суден

СТРАХОВІ ВИПАДКИ

Повна загибель повіт-ряного судна, яка мож-лива в пертод експлуа-тащї внаслідок авіа-ційної події.

я^=е™;Х^^^уЇЇь:

ника порушення цілості конструкції або де-формація елементів повітряного судна будь-ZZ через що пов1ТрянРе судноУчасТкУово втратило здатність виконувати польоти.

            £^

ОБОВ'ЯЗКОВІ ВИДИ АВІАЦІИНОГО СТРАХУВАННЯ

Страхування цивільної відповідальності авіаперевізника

перед пасажирами, власниками багажу, вантажу,

пошти та третіми особами

(legal Aviation Third party, passanger,

baggage, cargo and mail libility)

Повітряний транспорт, як i інший транспорт, може бути небезпеч-ним для учасниюв перевезення і длІ навколишшх людей і їхнього майна, оскшьки після великих авіакатастроф бувають випадки, що авіакомпанія банкрутує і стає неспроможною виплатити відшкоду-вання потерпілим сторонам. Тому держави світу, які, обстоюючи штереси своїх громадян, приєдналися до відповідних шжнародних конвнцш, вимагають В1д кожної авіакомпашї-авіапереіізника обов'язково застрахувати свою відповідальність, причому на лшіт, не менший за встановлений у країні, на території якої виконуються польоти.

Факт цього виду страхування обовязково шдтверджується серти-фікатом міжнародно визнаної форми, текст якого має бути ангшй-ською мовою з обовязковим зазначенням міжнародного страху-вання брокера, через котрого здійснювалося розміщення ризику. Крш того, сертифікат має містити назву та всі реквізити ст^ахува-ль'ника, назв/авГакомпанп-страхуваль/ика ха £* ствстр^ь-ників, ліміт відповідальності, строк дії страхового захисту та реєст-

Е™=у==^аж„рам важливо W™, ,о шміти відповідмьності в різних країнах неоднакові. Наприклад в Україш цей ЛШІТ становить не менше як 20 000 дол за кожну особу, у країнах Європейського союзу — не менше як 100 000 дол, a у Ка-наді, Японії немає обмежень. Необмежений ліміт відповідальності означає, що особа, яка потерпіла від авіаційної події, може подати позов на необмежену суму, і вш може бути визнаний судом. У та-кому разі загальна сума відшкодування повинна бути саме такою,

за багаж здебільшого встановлюється як 1 дол/кг, а за вантаж — 20 дол/кг. Тому страхування цього виду може здійс-нюватись як з визначенням лшітіввідповідальностіокремо за одно-го пасажира, за 1 кг багажу або вантажу та окремо перед третши особами. У практиці при страхуванні цього виду дуже часто засто-совують так званий єдиний комбіноеаний ліміт (combine single limit).

Ліміт відповідальності в комбінованому ліміті— це загальна максимальна страхова сума (страхове вілшкодування), що мож,

Страхування каско повітряних суден (Aviation Hull)

Цей вид страхування здійснюється з метою захисту майнових інте-ресів власника повітряного судна. Оскільки в Україні власником бі-льшості повітряних суден є держава, то цей вид є обов'зковим. Страхова сума має бути не меншою за залишкову балансову вар-тість літака. Страхування повітряного судна, або каско (Hull), мож-на здійснити за двома основними умовами:

•          тільки від повної загибелі (Total loss only);

•          повної загибелі та пошкодження (Hull all risks). Повназагибель повітряного судна означає:

•          повну втрату повітряним судном здатності здшснювати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або в разі, коли компетентною комісією встановлено, що авар1йнРиі ремонРТ цього пов1Тряного судна техшчно неможливик чи економічно недоцільний (вартість ремонту буде більшою за страхо-ву суму);

•          зникнення повітряного судна безвісти, коли воно після планового польоту, здшснюваного в період дії договору обов'язкового страху-вання, не прибуло до мшця призначення і заходи щодо його розшу-ку протягом 60 діб не дали наслідків або його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну;

•          втрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на

важкодоступну та не придатну для евакуації цього повітряного суд-

на місцевість.

Договір страхування може передбачати шші страхові випадки з оплатою додаткових страхових платежів за тарифами, установле-ними страховиком, як, наприклад, включати покриття від «воєнних

=™^*=^=г ■ *• -'• * -

винятки:

•          страхова компанія не несе відповідальності за втрату або шкоду, заподіяну будь-якш частин! повітряного судна, що сталася внасль док фізичного зносу, механшної поломки або дефекту. Цей виняток не поширюється на втрату або шкоду, що сталася в результаті тако-го фізичного зносу, механічної поломкГабо дефекту;

•          страхова компашя не несе відповідальності, якщо повітряне судно використовується для незаконних дш або перебуває поза географі-чними межами, зазначеними у договорі страхування, за винятком випадків форс-^ажорних обставин (виіІушена посадка);

•          страхування не поширюється на зобов'язання, які є винятком із закону про радюактивне забруднення внашпдок авіаперевезень.

Страхування повітряних суден є саме тим видом авіаційного стра-ху^ання, за яким зафіксовано найбільше страхових випадків і здій-снюється найбільше страхових виплат, оскільки поломів та пошко-джень літаків буває чимало.

Дуже важливо при укладанні договору з цього виду страхування за-значати не лише авіаексплуатанта, але й вигодонабувача, тобто вла-сника повітряного судна. При цьому страховикові бажано також поцікавитись у страхувальника, чи не перебуває дане повітряне су-дно під засгавою, бо в такому разі права вигодонабувача перехо-дять до компанії (особи), в якої цей літак заставлено. Такаситуащя досить часто виникає у практиці авіаційного страхування як в Україш, так і за кордоном. Як правило, страхувальниками є авіако-мпанії-авіаексплуатанти. Останні не є власниками повітряних су-ден, які вони експлуатують, і при страхуванні у першу чергу повин-ш бути враховаш майнові штереси власника або всіх співвласників. У практиці авіакомпанії часто використовують двигуни, які вони беруть у лізинг. Вартість кожного з цих двигунів може бути різна.

Страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу (Insurance of the members of crew and air personnel)

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року за № 1083 передбачено обов’язкове страхування всіх членів екшажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу. Установлена мшшальна страхова сума 50 000 гривень за одну особу. За своєю природою иі вид іхування— відпощдалісгь ївіаційвоіх, експлуатанта (авіакомпанії) за життя та здоров’я членів екіпажів під час виконання ними своїх професійних обов’язків. Вони мають бу-ти внесені до сертифіката експлуатанта даної авіакомпанії. Страху-

членів екіпажу лише під час знаходження на борту літака, тобто «під час польоту». Але в бшьшості авіакомпанії (особливо вантаж-ні) потребують ширшого покриття ризиків, пов’язаних із страху-ванням ЧЛЄНІВ екшажів. Таке покриття нази^ється «24 години при виконанні службових обов’язків» (24 hours on duty). Ha жаль, Постанова сьогодні передбачає обов’язковість лише міні-мального покриття — «під час польоту», і це є недоліком. Як при-клад можна навести загибель в Об’єднаних Арабських Еміратах в автомобільній катастрофі по дорозі з готелю до аеропорту всіх чле-нів екіпажу однієї з українських авіакомпаній. Звичайно, усі вони і під час відпочинку в готелі, і під час їзди до аеропорту виконували своїслужбовіобов’язки.

Ще одним прикладом, що підтверджує необхідшсть розширення страхового покриття, може служити різке погіршення здоров’я (ін-фаркт/шсульт), що сталося з одним із пілотів під час заходження на посадку. Пшот ще був живим, коли перебував на борту літака, a смерть настала у машині швидкої допомоги. Якщо ж покриття у цього пшота - лише «під час польоту», то страхування «дефакто» і «деюре» може не збігатися. Непоодиноким випадком є і «зникнення безвісти» літака та членів екіпажу, особливо коли катастрофа стала-ся над морем і знайти тіла неможливо. У законодавстві щодо випад-ку «зникнення безвісти» не зроблено застережень. Тому застосову-ється Цивільний кодекс, згідно з яким родичі пропалого мають звернутись до суду, який і прирівняє «зникнення безвісти» до смер-ті.

Слід особливо наголосити, що, незважаючи на недоліки законодав-ства, для українськш страховиків і для страховиків усіх країн ви-плата страхових відшкодувань членам екіпажу або їхнім сім 'ям у разі загибелі останніх є справою честі для страхової компанії і, як правило, виплачується завжди і в першу чергу.

ІОБРОВІЛЬШ ВИДИ АВІАЦІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

X Цоброеільні еиди аеіаційного страхуеання — це перш за все види, передбачені Законом «Про страхування» ст. 6, а саме:

•          п. 7 «Стртхування повітряного транспорту»;

•          п. 13 «СРхрахування від^відальїосгі вл'а/ни.в пов1Тряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)».

Поняття «повітряний транспорт», як відзначалося раніше, є багато ширшим і виходить за МЄЖІ регламентащї цившьної авіації. Якщо страхувальник бажає застрахувати, наприклад, військовий літак при виконанні ним показових виступів чи страхувальник страхує дельтоплан або п.вітряну кулю, то він укладає договір добровіль-

Функ^нуваннГавіацшно-транспортної системи цившьної авіації забезпечується дуже широким спектром робіт, без яких неможливо здшснити кшцевий результат- пошт. Це - техшчне обслугову-вання і ремонт літака та двигунів, підготовка пілотів та авіаційних техніків, забезпечення якісним паливом, утримання злітно-посадкової смуги у відповідному стані, аеронавігаційне забезпечен-ня польоту та багато інших. Переважно це ризики, пов’язані з від-повідальністю. Усі Щ ризики можуть бути застрахованими, й у бістрахування відповідальності обслуговування

повітряного простору

(Insurance of the responsibility of service

of air space)

Польоти ycix літаків здійснюються під керуванням авіадиспетче-рів- співробітниюв ВІДПОВІДНИХ аеронавігацшних оргаш,ащй (в

складного обладнання та апарату^и (локаторів, приводів, комп’ютерів і т. ін.). Ризик відповідальності у даному вмпадку— це і ризик' «людські фактора», хобхо помилки авіспехчер'а, і ризик збоїв або відмов обладнання, із-за якого може схахися помил-ка. Слід зазначихи, що помилка в управлінні повіхряним просхором, як правило, коштує дуже дорого і страхові суми дуже великі(від 500 млн до 3 млрд дол).

Якщо в результаті такої помилки зіткнуться у повітрі два літаки і буде доведено, що таке зіткнення сталося саме з вини аеронавіга-ційної організації, то загальна сума відшкодування може сягати со-тень мшьйошв або навіть мшьярди доларів США. Тому страхуван-

страхування відповідальності техшчного

обслуговування повітряних суден

(Insurance of the responsibility of maintenance service of air courts)

Існує кілька форм технічного обслуговування повітряних суден та двигушв залежно від їх складності. Деякі форми, так звані легкі, виконуються техшчним персоналом амакомпашї, а «тяжкі» форми виконують авіатехшчш тдприємства компанш, що мають ВІДПОВІД-ні сертифікати — дозволи на виконання таких робіт від конструк-торських бюро та заводів — виготовлювачів авіатехніки. Якісне проведення технічних робіт впливає не безпеку польотів значною мфою, й підприємства страхують свою відповідальшсть. До'традицшн^х авіаЦ1йн1 р^шпв можна ВІДНЄСТИ також:

♦          страхування воєнних політичних ризиків при експлуатації повіт-

ряноготранспорту;

% страхування запасних частин повітряного судна:

♦          страхування відповідальності та забруднення; навколишнього

=„36==™,=Г™н";що ,ХОДЯІЬ - "щ

♦          ризик «порушення гарантій» авіатехніки (заводу-

виготовлювача, конструкторського бюро або авіатехшчного під-

♦          Тр^ання франшизи тощо.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АВІАЦІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

Порядок та умови проведення авіащйних видів страхування є специфічними і потребують докладного висвітлення. Це, зокрема, зумовлено такими чинниками:

•          авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видавмайна^зиГами;

•          значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків

•          авіаційні ризик'и можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;

•          авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим

національним, так і страхування потрібна

.а^ащйне страхування регулюється як міжнароднимправом;

^готовки

•          для проведення операцій з авіаційного розвинена спещалізована шфраструктура;

•          авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

 

ОБ’ЄКТИ ТА РИЗИКИ ПРИ

СТРАХУВАНШ АВІАЦІЙНИХ

СУДЕН

I

Страхувальником може бути юридична або фізична особа-

власник повітряного судна або повітряний перевізник.

Мінімальну страхову суму доцільно встановлювати в розмірі

залишковоїбалансовоївартості

Страхова сума повинна бути узгоджена з власником

помтряногосудна.

Страховий захист діє як для окремих перюдів експлуатащї (у

польоті, під час приземлення, на землі), так і для будь-якої їх

Об’єкти та ризики при особистому страхуванні членів екіпажу та авіаційного персоналу

 

Об’єктами є життя та здоров’я осіб, які пов’язані з виконанням тех-нологічних процесів під час виконання повітряних робіт. Слрахувальником може бути повітряний перевізник, у сертифікаті експлуатанта якого внесені зазначені особи. Договір укладається на один рік і діє на території всіх кра'ін, де виконуються повітряні робо-ти.

Застраховані особи вносяться до страхового поліса або додатка до поліса у вигляді списку із зазначенням прізвища та імені. Слраховим випадком є пригода, яка пов’язана з експлуатацією повіт-ряного судна і через яку сталися:

—        загибель зас^ахованої особи у разі авіаційної події;

—        отримання

застрахованою ос^ою ^^ які пршвели її до інва-

лідності;

—        отримання застрахованою особою травм, що призвели до тимча-

совоївтратипрацездатності і зумовили госпіталізацію на строк понад

48 годин протягом семи діб з моменту авіаційної чи наземної поді'і.

Об’єкти та ризики страхування відповідальності пові-

тряного перевізника і виконавця повітряних робіт що-

до відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, ба-

гажу, пошті, вантажу

^

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виника-ЮТь унасл1ДоРк з^бов’язання останн Jo в підГу, встановленому ци-вільним законодавством: відшкодувати третім особам — пасажирам та вантажовласникам — збитки, пов’язані з експлуатацією повітряного

<>ахувальником має бути авіаційний перевізник, що має право здій-

снювати пасажирські та вантажні перевезення.

Страхова сума (ліміт відповідності страховика), повинна забезпечувати

• за шкоду, :заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, — еквівалентну

20 000 дол за кожне пасажирське крісло;

. за шко,у, заподіяну багажу або вантажу, із роз—ахунку еквівалентн.

але не більше, як на замовлену кількість крісел.

Наявність широкоїсистеми перестрахування

 

За розміром страхових сум авіаційні ризики є одними з найбільших узагалі з усіх видів страхування (десятки, сотні мільйонів, а іноді й мільярди доларів). Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно не лише залучати фінансові можливості національного страхового ринку, а й вдаватися до послуг міжна-родного страхового ринку. Таку роботу неможливо здійснити без наявності договорів перестрахування з національними страховиками та міжнародними

Наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями

 

У разі настання страхового випадку в цивільній авіації, як правило, стикають-застосування всіх цих законів.

 

Наявність актуарних розрахунків з акумуляціїризиків

Розрахунок власного утримання страховика з огляду на велику акумуляцікГ ризиків є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику з авіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну або акумульовану кво-ту- чітко визначену частку фінансових коштів (100 %) на всі види авіацій-ногострахування.Визначення частки власного утримання страховика за кож-ним із видів потребує розрахунків. Під час розрахунків аь!умуляції ризику береться до уваги що в ра^і катастрофи (аварії) літака, як правило, потрібно здійснювати виплати як за сам літак - пошкоджене майно (наприь^ад, 50 % від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а 'іх в екіпажі 5— 7 осіб — 10 % від квоти), так і за загиблих пасажирів (Ан-24 — 46/48 паса-жирських місць, Ту-154 - 168 таких місць, наприклад, 20 % від квоти), ван-таж, прийнятий до перевезення, і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20 % від квоти). Такі актуарні розрахунки можна проводити, володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряного су-дна, регіони польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду та фі-нансові можливості страхової компанії.

Законодавча база авіаційного страхування

Правове забезпечення цього виду страхування досить різноманітне. Воно містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєд-налася наша держава; нормативш акти міжнародних оргашзащй цившь-

основні конвенції, що регулюють питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів,

^:--z;^z--o—b —до лімтв по-

чи тшесш ушкодження В1д 125 до 250 тис. золотих франюв). Офщій-ною мовою Конвенції є французька.

■          Гвадалахарська конвенція 1961 p., яка встановлює відповідальність між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором і осо-бливо важлива в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при стльшй експлуахаЦЙ лїгака кшькома ав^рев—ми.

■          Римська конвенція — установлює ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників.

■          Монреальські протоколи ІСАО — 1, 2, 3, 4 (International Civil Avia¬tion Organization — Міжнародна організація цивільної авіації) замі-нили золотий франк на Спещальш права запозичення (SDR — Special Drawing Right).

ршавської конвенції. Конвенцію ІСАО підписали 53 держави, а набе-ре вона чинності після того, як її ратифікують 30 держав. До найважливіших правових актів належать також різномаштш резо-люції ІАТА 600а, 6006 (International Aviation Transport Association) із питань вантажних авіаперевезень; Повітряний кодекс України (1993 p.), статті 103 і 105; Постанова Кабшету Мшістрів України від 13 липня 1989 р. за № 1083 «Про порядок та умови здійснення обов’язкового авіа/йного страхуваія»; 3LH Укра^и «Про схрахування». Надзвичайно важливими при укладанні договорів з авіащйного стра-хування є визначення й тлумачення понять і термінів як авіаційних, так і страхових. Багато спірних питань при врегулюванш страхових виплат постає через те, що терміни конвенцій перекладаються по-різному. Тому кожен законодавчий акт чи конвенщя має офщшну мо-ву, якої і дотримуються, розглядаючи питання в судах різних країн.

ПРИКЛАД

У Варшавськш конвенщї, мовою якої є французь-ка, вживається лише слово «aerodrome», тоді як у наступних конвенщях (ІАТА та ІСІО) використо-вується англійське «airport», хоча »ізниця між інятхями «аероором» £ «aeponopl у сучасшй цивільній авіації істотна.

Саме тому уніфіковаш умови авіащйного страхування, що застосо-Р^ЄР^Г"

'Серед підвидів авіащйного страхування обов’язковою з погляду між-народних вимог є лише відповідальність повітряного перевізника пе-ред тр.тіми особами, пасажирами, власниками багажу, вантажу та

В°УкрИаЇН1 обов’яз_ь страхування пов1Тряних суден та члешв ек-

пажу встановлено лише внутрішнш законодавством.

Авіаційний перевізник зобов’язаний виконувати вимоги країн щодо

мшшального страхового захисту, a страховик- забезпечити таке

покриття.

Обов’язковість авіаційного страхування визначена міжнародними

Конвенціями Цивільної авіації, до яких приєдналась Україна, Повіт-

ряним Кодексом (ст. 103), Законом України «Йро ст«ахування» (ст. 7,

S. 7) ха Посхано^вою KaLexy Мїнк£ів УкрашЛгір^ поряд^ок ха

умови проведення обов’язкового авіаційного страхування» № 1083

від 13 липня 1998 р.

Закон «Про страхування» передбачає як обов’язковий вид: «аеіаційне

страх17ння цивільної авіації».

РозУп Пов1Тряного Кодексу мае назву «аеіафие спграхуеаиия» і

ст. 103 має назву «обов 'язкове страх.вання». Авіація є дуже сильно

регламентованим сектором

Під повітряним транспортом розуміють:

1)         пов1ТряН1 судна цивТльної авіацп, Щ1 вход^до Єдиного держав-ного реєстру цившьної авіації України;

2)         повітряні судна та літальні апарати, що не входять до реєстру циві-льноїавіації;

3)         повітряні судна та літальш апарати, що входять до Єдиного держа-вного реєстру військово-транспортної авіації.

3 усіх вищеперелічених об’єктів обов’язковому страхуванню підля-гає тільки повітряний транспорт п. 1. Повітряний кодекс цивільної авіацп регламДе дістЛльки пов^яного транспорху п. 1, тобто повітряного транспорту, що входить до Єдиного реєстру цивіль-ної авіації.

Повітряний кодекс у ст. 103 та Постанова Кабінету Міністрів Украї-ни № 1083 визначають порядок та умови проведення обов’язкового авіаційного страхування і включають 5 Положень:

1.         Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу.

2.         Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування авіаційних суден.

3.         Про порядок та умови проведення обов’язкового страхування еідповідальності повітряного перевізника й виконавця повітря-них робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим ко-ристувачам повітряного транспорту та третім особам.

4.         Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна ЗЙ збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіацій-нихробіт.

5.         Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пое’язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконан-ні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заяв-кою без придбання квитків.

Зауважимо, що в 2000 р. було прийнято так звану Монреальську конвенщю, де зроблено першу спробу об’єднати всі попередш та за-старш! вимоги міжнародних конвенцш, що регулюють авіаційне страхування. Україна приєдналася до Монреальської конвенції, але п^иїонерахиїжувал'ап.

Закон України «Про страхування» п. 26 визнача’ як обов’язковий і такий вид страхування, як еідпоеідальність суб'єктіе перееезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідкіе при перевезенні небезпечних вантажів.

Суб’єктом перевезення небезпечних вантажів може бути і авіаексп-луат’нт, тоді він .акож страхує свою відповідальність в обов'язковому порядку

Договір страхування, поліс/сертифікат

Z

Лри укладанш договорів авіащйного страхування потрібно мати на\ увазі, що в цившьнш авіації досить поширеною є оренда, ЛІЗИНГ, за-става повітряних суден та обмш повітряними суднами між авіаексп-луатантами. Це факт, на який страховик повинен звернути увагу і чіт-Z визначиті р'азом 31 страхувіником, ххо саме ха? в^киГви^адках несе відповідальнісхь і яку часхку охримає у разі насхання схрахового випадку. З'являєхься хаке поняххя, як спіестрахуеальник, або додат-коео застрахоеаний {additional insured). У будь-якому випадку схра-хувальник обов'язково повинен інформувахи схраховика про пере-дання повітряного судна інпгій авіакомпанії та змшу вущовідальності.

ПРИКЛАД

Авіакомпанії X і Z уклали договір на перевезення пасажирів так, що авіакомпанія X перевозить па-сажирів, які купили авіаквитки авіакомпанії Z Авіаквиток — це договір пасажира з авіакомпа-нією Z на перевезення його за вказаним маршру-том, і саме авіакомпанія Z несе відповідальність за виконання цього договору Але фактично за-страховаш пасажирські крісла у штаку авіаком-паніі'Х, що надала літак. Тому в договорі оренди між авіакомпашями X і Z обов'язково має бути поділено відповідальність та визначено всі стра-хові аспекти.

Страховик має відображати всі зміни в Договорі страхування та полі-

У практиці авіаційного страхування поліс або сертифікат є лише до-кументом, що підтверджує факт страхування, але не є самим догово-ром страхування Це вииикано тим, що зпдно з Повітряним кодек-сом пошс страхування є обов'язковим бортовим документом. Звичайно, він не повинен бути об'ємним і повинен мати «міжнародно визнану форму», що передбачає відповідний текст англшською мо-вою (саме англійська є міжнародно визнаною авіаційною мовою) з обов’язковим зазначенням страховика та перестрахувального брокера. Як правило, авіащйш ризики розміщуються на нацюнальному та між-народному страховому ринку через міжнародних страхо-вих/пересІрахувальних брокерів. Найвідоміші та найбшьші міжнаро-дні брокери в авіаційному та космічному страхуванні — це MARSH, AON т& Willis Faber.

Умови (правила страхування)

 

Т

; авіащйному страхуванш застосовуються єдині правила страхування> з метою визначення єдиного підходу при укладанні договорів авіа-ційного страхування, визначення термінології, страхових ризиків, страхових випадків та страхових виплат.

го стр'ахуван^ з^осову^ушфжова^ умови'ха засхереження міжнародного страхового ринку (AVK IB, Zurich Re 1995 ЕЕ). В Україш з 2000 року Авіаційним страховим бюро було взято за основ-

Страховики та перестраховики мають установити єдиш «правила гри». Отримавши сліп з посиланням на Типові правила Zurich Re

Немає в авіаційному страхуванні «поіменних ризиків» — вогонь, во-да, авар1Я і х. п. Су^ва вТдмшшсхь умов ав^ацшного страхування саме в тому й полягає, що страхуються всі ризики, крш зазначених у винятках. При вживанш термшів у винятках шпд також дотримува-тись єдиної термшології. Наприклад, що саме розушти тд термшом «фізичний знос», або «механічна поломка». Однаковими мають бути для всіх також поняття «термін дії договору страх»вання», вживане у нацшнальному законодавсх^, ха «страхув^еГ- термш, ужива-ний у Типових правилах міжнародного страхового ринку.

 

Авіаційний страховик повинен заздалегідь готуватися до розміщення ризику 1 заздалепдь узгодити всі розбіжності. Розміщення ризику за-ймає досить значний час, оскільки страхові суми також досить значні.

Страховики об’єднуються, ж правило, на добровшьнш основі у стра-хові пули (від англійського «pool»). Страховик може укладати дого-во,и обшгаторного авіащйного перестрах,вання як з учасниками пуПРИКЛАД

Лише один ризик відповідальності перед третіми осо-бами розміром 75 млн дол розміщується у 10-15 пу-лах або синдикатах Ллойд, або жу 50-100 страхових компаніях.

У Росії майже всі авіаційні страховики об’єднані у РААКС Росій-ську асоціацію авіаційного та космічного страхування, в Україні —

 

Міжнародний досвід здшснення страхової діяльності показує, що од-ним із найважливіших ії елементів є комплексний підхід до врегулю-вання збитків. Саме ті компанії, які забезпечують високу якість цієї роботи, як правило, посідають провідні місця на страховому ринку. Неможливо займатись авіащйним страхувашіям, не маючи у своєму штат! висококвашфжованого авіацшного експерта або договору з міжнародною сюрвейєрською компанією, й ось чому. По-перше, складність роботи страхових експертів або аварійних ко-місарів полягає в тому,що найчастіше страхові випадки трапляються з по^хряними суднамУи далеко в1Д аерсДту базування (^фрика, Ла-тинська Америка і т. п.). Експерт повинен бути готовим негайно виї-хати (вилетіти), дістатися до місця авіапригоди. У катастрофі можуть загинути громадяни кшькох країн, і врегулювання має проходити з урахуванням законодавства країн, де мешкають спадкоємщ. Тому на ^ракГиц: страховики корист Дься послугами м^народних юридич-них та сюрвейєрських компаній, що мають своїх агентів на усіх кон-тинентах.

По-друге, на стадії врегулювання збитків між страховиком та страху-вальником можуть виникати розбіжності як у визнанш самого факту страхового випаїку, хак і у ви'значенш розмф'у збитшв. Тух велїкого' значення набуває саме професійна експертна оцінка вартості ремон-ту використання можливостей вторинного ринку авіаційної техніки, використання нових технолопй відновлення авіащйної техніки, особ-ливості дій з відповідальності аеропортів.

ПРИКЛАД

Літак при посадці в складних метеорологічних умовах С1в з великим перевантаженням, зшшов 31 зл1Тної сму-

лягало. Аеропорт мав намір домогтися відшкодування збитків за затримки рейсів та пошкодження елементів аеропорТ1всь^го об'ладнання. Аваршним _ром, що прибув на мшце, було встановлено, що дренажш споруди, всупереч техшчним нормам і документації,

По-третє, саме професіоналізм та своєчасні рекомендації експертів на етапі розиідування авіапригоди дають можлившть максимально ско-

„,„„ „Uo,,™ інтереси "р,_ » 5,йтр»н„ суд,Г„оа

країни, а часто й у міжнародних арбітражних судах, включаючи ви-моги за регресом.

КОСМІЧНЕ СТРАХУВАННЯ

Космічне страхування

як вид є одним із наймолодших

у світі і з кожним роком відіграє все

бшьшу роль у забезпеченш економічного захисту космічної

діяльності держав при реалізації космічних проектів,.

що зд1йсРнЮЮТьРсяРза учасхю як українськ'их, ха^

і закордонних інвесторів. Щорічно страхується більше

як15космічнихпроектів.

Для кожного космічного проекту спеціально розробляється консолі-дована програма управлшня ризиками. Така проі^рама є одним із не-обхідних елементів страхового обслуговування космічних ризиків і передує укладанню договору страхування. Така програма узгоджу-ється з усіма учасниками космічного проекту.

Ризики, що виникають при реалізації космічних проектів, можна роздшити на 4 види: техншні; відповідальності перед третши особа-ми; контрактш та фінансові; політичні та форс-мажорнь Проводить-ся _Рексний JL, результатом KoxpoVe матри'ця риз^в кос-мічного проекту, в яку включається перелік ризиків, характерних для кожної стадії проекту, та прогнозш оцінки мропдності їх настання. Коефщієнти вірогідносгі служать базовою основою для розрахунку тарифів страху^ання відповідних ризиків космічного проекту, а ве-личина прогнозного розмфу збитюв - для установлення величини страхових сум.

 

\                       /

            Перелік ризиків космічного проекту найчастіше включає такі ри-зики:

■          страхування передпускових ризиків (страхова сума складається

з вартост! складових ЄЛЄМЄНТІВ ракетно-космшного носія {РКЩ, a

тариф — 0,5—0,7 %);

■          страхуважя ршику пуску РКН (тариф 5-18 %);

■          ст^ахування космічного апарата при введенні в льотну експлуа-

тацію та при функціонуванні на орбіті (тариф 1—5 %);

■          страхування комплексу об'єктів наземної інфраструктури (при

страховій сумі 75—80 млн дол; тариф 1—2 %);

■          страхування відповідальності за збитки, що можуть бути завдані

третім особам (при лшіті відповідальності 100-500 млн дол, та-

риф 0,06—0,1 %).    

/                       \

\                       /

            Страхувальниками у кожному космічному проекті є кілька юри-дичнихосіб, серед яких:

■          замовник проекту;

■          головний розробник-виготовлювач КОСМІЧНОГО апарата;

■          головна компашя з надання носія виведення апарата

на задану орбіту («пускове агентство»);

■          експлуатуюча організащя, що володіє наземною космшною ш-

/                       \

Гому страхування може буги проведено принципово двома різними> способами - або кожен учасник проекту страхує свої ризики само-стійно, або учасники консолщуються й страхують свої ризики сушс-но. Звичайно, найбільш оптимальним із технічного й економічного погляду є принцип консолідації.

Страховик установлює поетапний порядок проведення страхування косм.чного проекту та надшно розмщуе ризики на страховому рин-ку за участю міжнародних страхових брок.рів.

„. 22) сірах^.ння об'є.ті. ,осмі,ноГ їіяльності (наземн, інфр^тру-

гІ7„еі=ГГ==^™^=в Укра™ "

п. 23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної ді-п. 24) сі)ахування об'єктів космічної діяльності (космічна Інфра-

™^^==S„ Риз„к,, „„,,з_ ,3 „,„-

готовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатащєю її у космічному просторі.

Умови та порядок здшснення кожного з перешчених видів регламен-туються відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

Особливості системи перестрахування авіацій-них та космічних ризиків

Оскшьки страхування ав.ацшних ризиК1в - це оперування значними

Україш, зпдно із законодавством, регулюються державою і викладе-ні у Постанові Кабінету Міністрів № 1083. Але це лише основні по-ложення, причому без визначення термінів. Тому страховики приді-ляюхь ^Ly ув'агу самому Догов'ору страхув'аД Що регулюе відносини страховика та страхувальника.

СТРАХУВАННЯ ВАНТАЖІВ

Перевезення матеріальних активів транспортними засобами може в окре-мих випадках привести до збитків їхніх власників, що зумовлює необхід-ність страхування вантажів.

 

Суб’єкти страхування вантажів:

юридичш та фізичш особи, які є ванта-жовідправниками або вантажоодержу-

вачами.

Договори страхування вантажів можуть укладатись юридичними та фізичними особами, які користуються послугами різних видів транс-порту: морського, залізничного, внутрішнього водного, автомобшьно-гоРТаУпов1Тряного'. За цими дошвор^и схрахувальни^м в^шкодову-ються збитки, що виникають внаслідок випадковостей та небезпек під час перевезення вантажів.

е:

Страхування транспортних засобів називається «каско», а страху-

вання вантажів, що перевозяться транспортними

засобами — «карго».

з відповідальністю за ризики

 

умови

укладання

договору

страхування

без відповідальності за по-шкодження, окрім випадків загибелі

 

з відповідальністью за окрему аварію

 

X

I

Згідно з умовами страхування з відповідальністю за всі ризики:

відшкоджуванню підлягають збитки від пошкоджень або загибе-ш частини або всього вантажу з будь-яких причин, окрш війсь-кових ризиюв, впливу радоації, необачност! та навмисних дш страхувальника, а також ризиюв, пов'язаних із специфікою ван-

з^=дгГб-ГНЯ-3аД°ДаТК^

I

Згідно з умовами страхування з вщповщальністью за окрему аварію:

відшкодовуються збитки від пошкодження чи повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок: пропажі судна або іншого транспортного засобу, зіткнення транспортних засобів чи від і„у іЛб „ерухом, їій, „л„у,, Лшш «« суд„, „, „ш,-

s„r™^=SoкtsЛnжP»urxЗP^^^^^^^^^^^

сіння пожежі, тобто всі необхідні і доцільно зроблені витрати щодо рятування вантажу та зменшення збитку, якщо збиток від-шкодовуєтьсязаумовами страхування.

Згідно з умовами страхування без відповідальності за пошкодження, окрім випадків загибелі:

відшкодовуються ті ж самі збитки, що й при відповідальності за окрему аварш. ВІДМШШСТЬ полягає лише в тому, що в даному випадку відшкодовуються тільки збитки від повної загибелі всього або частини вантажу від пожежі, вибуху, удару, блискав-ки, урагану, шших стихшних лих, аварій чи зіткнення транспор-тних засобі^ посадження судна на мілину, тоді як у попередньо-му випадку- від пошкодження чи повної загибеш всього або

Згідно з умовами страхування

з відповідальшстю за окрему аварш та без

відповідальності за пошкодження, окрім

випадків загибелі, не покриваються збитки за

тими випадками ризиків, що і за умови

страхування з відповідальшстю

за всі ризики.

Страховому відшкодуванню підлягають збитки внаслідок зникнення

Ж£2Гв^ t№—ДÄЄà ^Г ™=

пошкодження.

He відшкодовуються збитки, зумовлені протіканням судна та шдмоканням вантажу від атмосферних опадов, випаданням за борт і змиванням хвилею, крадіжкою чи недоставкою продукції.

 

Відповідальність страховика за договором страхування починається з

Залежно від типу транспортування

уваги розміщення вантажу під час перевезення його на судні.

та інші чинники.