1. ПОНЯТТЯ I СУТШСТЬ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 

Загрузка...

Стратегія (грец.) - мистецтво полководця.

Термін «стратегічне управління» введено у вжиток на межі 60-70 років XX cm. для підкреслення різнщі між поточним управлінням нарівні виробництва (торговельно-технологічного процесу) і керівнщтвом, гцо здійснюється на вигцому рівні управління фірмою.

Розробкою питань стратегічного управління займалось бага-то авторів: Грангер (1971), I. Ансофф (1972), Шендел і Хаттен (1972), Ірвін (1974) таін.

Визначення стратегічного управління

 

Шендел і Хаттен       Стратегічне управління - процес визначення і встановлення зв'язку між фірмою та її оточен-ням, що складається з реалізації обраних цілей і досягнення бажаного рівня стосунків з оточен-ням через розподіл ресурсів, що дозволяє ефек-тивно і результативно функціонувати фірмі та її підрозділам

Хіггенс           Стратегічне управління - процес управління з метою здійснення місії фірми через управління взаємодією фірми з її оточенням

Пірс і Робін-сон         Стратегічне управління - набір рішень і дій по формулюванню і виконанню опрацьованих для досягнення цілей фірми

М. Туленков  Стратегія - це встановлена на достатньо трива-лий період сукупність норм, орієнтирів, напря-мів, сфер, засобів і правил діяльності, що забез-печують зростання і високу конкурентоспро-можність організації, які зміцнюють позиції на ринку, підвищують здатність до виживання в конкретній ситуації

Стратегічне управління - це управління організацією, яке спирається на людський потенціал як на основу організації, яке орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує і проводить своєчасні зміни в організації, гцо відповіда-ють збуренням з боку оточення і дозволяють досягти конкуре-нтних переваг, і це дає можливість організації виживати в дов-готерміновій перспективі і досягти при цьому своїх цілей.

О. Віханський

„ Стратегія організації - це набір правил для отримання рішення".

Дж. О’Шонессі

3 погляду наукового аспекту проблеми єдності в розумінні сутності стратегії вченими не досягнуто.

Так, М. Мескон визначає стратегію як дієвий всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здій-снення місії організації та досягнення її цілей. А.П. Градов - як правила вибору стратегічних зон господарювання, зон стратегі-чних ресурсів та правила взаємодії з групами стратегічного впливу. А.Н. Люкшинов - як набір правил та прийомів, за допо-могою яких досягаються основні цілі розвитку господарюючого суб'єкта. Н. Туленков - як встановлених на достатньо довго-строковий період сукупність норм, орієнтирів, напрямів, сфер, засобів та правил діяльності, які забезпечують зростання і висо-ку конкурентну спроможність організації, що зміцнюють позиції на ринку і підвищують спроможність до виживання в конкрет-ній ситуації. Р.А. Фатхутдінов - як програму, план, генеральний курс об'єкту управління по досягненню ним стратегічних цілей у будь-якій сфері діяльності. В.П. Савчук, С.І. Прилипко, Є.Г. Величко - як визначення основних довгострокових цілей госпо-дарюючого суб'єкта, курсу дій та розподілу ресурсів для досяг-нення цих цілей.

У сучасній літературі можна також виокремити дві основ-ні концепції стратегії — філософську та організаційно-управлінську.

Філософська концепція наголошує на загальному значенні стратегії для підприємства.

Стратегію можна розглядати як філософію, якою повинна керуватися організація, що її має. 3 цієї точки зору стратегія -це: позиція, спосіб життя, що не дає зупинитися на досягнутому, а орієнтує на постійний розвиток; інтегральна частина менедж-менту, що дозволяє усвідомити майбутнє; процес мислення, ін-телектуальні вправи, які потребують спеціальної підготовки, навичок і процедур; відтворювана цінність, що дає змогу досяг-ти найкращих результатів активізацією діяльності всього персо-налу.

Стратегію можна визначити як шаблон логічної, послідов-ної поведінки, яка складається на підприємстві свідомо чи сти-хійно.

Стратегію можна визначити також як найважливіший еле-мент самовизначення підприємства чи організації. У такому контексті вона тісно пов'язана з характеристиками та особливос-тями організаційної культури, має, як правило, всі її переваги й недоліки, дає змогу більш грунтовно формулювати соціальні стратегії загалом і елементи соціальних напрямів у стратегіях іншого типу.

Організаційно-управлінська концепція стратегії пов'я-зана з конкурентними діями, заходами та методами здійснення стратегічної діяльності на підприємстві.

Згідно з поглядами класика стратегічного планування А. Чандлера, стратегія - це "визначення основних довгострокових цілей та завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей". До та-кого підходу наближається таке визначення: "Стратегія — це загальний, всебічний план досягнення цілей". Ототожнення стратегії й плану випливає з теорії ігор, де стратегія - це план дій у конкретній ситуації, що залежить від вчинків опонента. Відомий спеціаліст зі стратегічного управління А. Томпсон по-єднує планові засади стратегії з поведінковими аспектами орга-нізації.

Стратегія - це специфічний управлінський план дій, спря-мованих на досягнення встановлених цілей. Вона визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких, конкурентних та функціональних заходів і дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного ста-ну.

У фундаментальній праці I. Ансоффа "Стратегічне управ-ління" наводиться таке поняття стратегії: "За своєю сутністю стратегія є переліком правил для прийняття рішень, якими орга-нізація користується в своїй діяльності". I. Ансофф стверджує, що досвідчений фахівець бізнесу завжди зможе розгледіти за успіхом фірми ту чи іншу оригінальну стратегію.

Стратегія - це довгостроковий курс розвитку фірми, спо-сіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики.

Для розробки стратегії кожне підприємство має усвідоми-ти такі важливі елементи своєї діяльності: місію; конкурентні

переваги; особливості організації бізнесу, ринки збуту, де діє фірма; продукцію (послугу); ресурси; структуру; виробничу програму; організаційну культуру.

Дослідження підходів до визначення стратегії вказує на ототожнення понять "стратегія" і "стратегічне управління", оскільки, посилаючись на розглянуті вище погляди авторів, во-ни стратегію визначають як комплексний план, правила, прийо-ми, процедури, що є основою реалізації стратегії, тобто проце-сом управління з досягнення стратегічних цілей у будь-якій сфері діяльності господарюючого суб'єкта. У більшості випадків термін "стратегія" ототожнюється з планом перспективних дій, спрямованих на досягнення якісно нових цілей і дій.

Отже, стратегія: 1) дає визначення основних напрямів і шляхів досягнення цілей зміцнення, зростання та забезпечення виживання організації в довгостроковій перспективі на підставі концентрації зусиль на певних пріоритетах; 2) є способом вста-новлення взаємодії фірми із зовнішнім середовищем; 3) форму-ється на основі дуже узагальненої, неповної та недостатньо точ-ної інформації; 4) постійно уточнюється в процесі діяльності, чому має сприяти добре налагоджений зворотний зв'язок; 5) че-рез багатоцільовий характер діяльності підприємства має склад-ну внутрішню структуру, тобто можна ставити питання про фо-рмування системи стратегій у вигляді "стратегічного набору"; 6) є основою для розробки стратегічних планів, проектів і програм, які є системною характеристикою напрямів розвитку підприємс-тва; 7) є інструментом міжфункціональної інтеграції діяльності підприємства, способом досягнення синергії; 8) є основою для формування та проведення змін в організаційній структурі підп-риємства, узагальненим стрижнем діяльності всіх рівнів і ланок організаційної системи управління; 9) є основним змістовним елементом діяльності вищого управлінського персоналу; 10) є фактором стабілізації відносин в організації; 11) дає змогу нала-годити ефективну мотивацію, контроль, облік та аналіз, висту-паючи як стандарт, котрий визначає успішний розвиток і ре-зультати діяльності підприємства.

 

Зворотний зв'язок

Зворотний зв'язок

 

Концепція корпоративної стратегії

 

Стратегічні     -tf-te    Стратегії окремих      Стратегії

пріоритети                 видів бізнесу  основних

                        Стратегії спеціалі-     підсистем

Обмеження               зованих видів дія-     організації

Етапи  Ч-Г      льності Етапи           

                       

           

 

Стратегічна програма дій

Зворотний зв'язок

Реалізація стратегій

Стратегічний контролінг

Зворотний зв'язок

Модель стратегічного управління за С.А. Поповим

Стратегічний аналіз

 

Реалізаці стратегії

Структура

Функції

Люди і система

 

            Цінність компанії     

            + + +  

Внутрішній

аудит  Аналіз прогресу        Зовнішній

аудит

            л и a   

            Цінність компанії     

Модель стратегічного управління заДЖ. Томпсоном

 

                                              

                       

                                   ч                     

            Визначення місії і цілей                               Вибір стратегії

 

           

                                  

 

                                   "                     

            Реалізація стратегії   

            ч         

            Оцінка і контроль    

                        реалізації стратегії    

Структура стратегічного управління

 

Місце стратегії фірми в управлінському циклі Особливості сучасного менеджменту

1.         Широка господарська самостійність, що забезпечує свободу прийняття рішень тим, хто відповідає за кінцеві результати фун-кціонування підприємства на ринку     

2.         Постійне коригування цілей і програм залежно від стану рин-ку, змін у зовнішньому середовищі

3.         Орієнтація на досягнення запланованого кінцевого результату діяльності підприємства     

4.         Оцінка управлiння в цілому тільки на основі реально досягну-тих кінцевих результатів      

5.         Використання сучасної інформаційної бази для різноманітних розрахунків під час прийняття управлінських рішень          

6.         Проведення глибокого економічного аналізу кожного управ-лінського рішення       

7.         Здатність розумно ризикувати й управляти ризиком

Суть стратегії ринково орієнтованого виробництва виражена двома характеристиками (за М. Окландером):

1)         товар не виробляється, доки на нього немає замовлен-ня конкретного споживача;

2)         реакція на специфічний попит настільки швидка, на-скільки це реально можливо.

Порівняння оперативного і стратегічного управління

Характе-ристика       Оперативне управління       Стратегічне управління

1.Місія,приз-начення           Виробництво това-рів і послуг з ме-тою отримання прибутку від їх ре-алізації            Виживання фірм у дов-гостроковій перспективі через встановлення ди-намічного балансу з оточенням, що дозволяє вирішувати проблеми осіб,зацікавленихуді-яльності фірми

2. Об'єкт кон-центрації yea-rn менеджме-нту       Погляд у середину фірми, пошук шля-хів най ефективні-шого використання ресурсів         Погляд в оточення фір-ми, пошук нових мож-ливостей у конкурент-ній боротьбі, відсте-ження і адаптація до змін в оточенні

Продовження табл.

 

Характе-ристика       Оперативне управління       Стратегічне управління

3. Врахування чинника часу           Орієнтація на коро-ткотермінову нову і середньотермінову перспективу            Орієнтація на довготер-мінову перспективу

4. Розбудова

системи

управління     Функції і організа-ційні структури, процедури, техніка, технологія        Люди, система інфор-маційного забезпечен-ня, ринок

5. Підхід до

управління

персоналом   Сприйняття пра-цівниківякресурсу фірми, як виконав-ців окремих робіт і функцій   Сприйняття працівників як основи фірми, її го-ловної цінності і джере-ла її процвітання

6. Критерій

ефективності

управління     Прибутковість і раціональність ви-користання вироб-ничого потенціалу       Своєчасність, адекват-ність і точність реакції фірми на нові запити ринку і на зміни в ото-ченні

Стратегія - генеральна програма дій і розподіл (ранжу-вання) пріоритетів і ресурсів фірми для досягнення її глобаль-них цілей, тобто це засіб досягнення цілей.

Мета стратегії - визначення основних завдань і напря-мів діяльності фірми.

Стратегічне управління в кожний конкретний момент фіксує, гцо фірма має робити в сьогоденні, аби досягти постав-лених цілей у майбутньому, виходячи при цьому з того, що ото-чення змінюватиметься і умови життєдіяльності фірми бу-дуть змінюватися також.

Ключові моменти сучасної системи поглядів на менеджмент

1.         Поблема гнучкості (адаптації) до постійних змін зовні-шнього середовища. Зовнішнє середовище характеризується як сукупність змінних чинників, що перебувають за межами ор-ганізації і не є сферою безпосереднього впливу з боку менедж-менту. Щоб функціонувати, система повинна виробити здат-ність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі.

2.         Застосування до управління ситуаційного підходу, від-повідно до якого вся організація усередині підприємства є ні чим іншим, як відповідь на різні впливи ззовні. Центральний момент - ситуація, тобто конкретний набір обставин, що істот-но впливають на роботу підприємства в даний період часу.

3.         Підприємство - це соціальна система, ефективність якої залежить від головного її ресурсу - людини. Завдання менедже-рів - організувати ефективну спільну роботу, в процесі якої ко-жна людина здатна максимально розкрити свій потенціал .

            Особливості стратегічного управління     

1.         Стратегічне управління не дає і не може надати точної картини майбутнього. Воно тільки опрацьовує описання бажа-ного майбутнього стану фірми   

2.         Стратегічне управління не зводиться до набору правил,

:=^sg::;rHHi—за-

фіналу

Найважливішою складовою стратегічного управління є реалізація стратегії, а не стратегічний план.

Чинники ефективності стратегічного менеджменту

1.         Він орієнтує підприємство не на сьогодення, а на перс-пективу. його мета - забезпечити не поточний усшх шдприемс-тва, а прискорений постійний розвиток в умовах конкуренції

2.         Рішення будь-яких управлінських завдань підприємства завжди зіставляється з вимогами стратегії його розвитку        

3.         Найбільш діючі стимули, в т.ч. і матеріальні, дістаються

іб

4. Основним документом, що визначає всі напрями розви-

тку підприємства, є стратегічний план     

Практика управління в ринкових умовах довела, що коли стратегія підприємства не перетворюється для персоналу в привабливий стимул, то в керівників, крім матеріального, зали-шаються лише примусові важелі - покарання, накази та інші адміністративні заходи, що в сучасних умовах усе частіше ви-являються марними.

Два основних прояви не стратегічного управління

1.         Коли фірма планує свою діяльність, виходячи з того, що ото-чення або не буде змінюватися, або ж ці зміни не будуть якіс-ними  

2.         Коли опрацювання програми дій починається з аналізу внут-рішніх можливостей і ресурсів фірми           

Усе, що може визначити фірма на основі аналізу своїх внут-рішніх можливостей, - це яку кількість продукції вона зможе виробити і які витрати при цьому може понести. Яку кіль-кість продукції і за якою ціною буде продано визначить ри-нок!

Головні обставини, що формують стратегічний мене-джмент як в швидко змінних умовах

♦ Зростання інтенсивності конкуренції

♦ Зростання цін на сировину і матеріали через зменшення (обмеженність) природних ресурсів та зростання заробітної плати

♦ Скорочення життєвого циклу виробів, послуг

♦ Необхідність постійно збільшувати внутрішньофірмову гну-

чкість та адаптивність організації  

Фірма сама no собі не має і не може мати цілей. Цілі мають окремі люди, які за допомогою фірми намагаються їх досягти.

Цільова основа в діяльності фірми виникає тому, що фірма -це об'єднання людей, які переслідують певні цілі.

Визначення місії фірми

г

Зовнішній аналіз:

сприятливі можливості

і загрози з боку ото-

Внутрішній аналіз: си-

льні та слабкі сторони

конкретного бізнесу

I

 

I

Визначення цілей діяльності фірми

Аналіз стратегічних альтернатив і вибір страте-гії

I

Управління реалізацією стратегічного плану і контроль за його виконанням

1.

2.

3.

4.

5.

Місце цілевиявлення у процесі сшрашегічного планування бізнесу