Термінологічний словник


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

Адаптація - пристосування системи та її компонентів до умов зовнішнього оточення, що змінюється. Адаптація може бути активною (вплив системи на середовище) і пасивною (реагування на зміну середовища).

Аналіз - розподіл цілого на елементи та наступне впорядкування взаємозв'язків між ними з метою підвищення якості прогнозування, оптимізації, обґрунтування, планування і оперативного управління реалізацією управлінського рішення по розвитку об'єкта.

Аналіз конкурентних переваг - комплексний аналіз, який має за мету виявити слабкі та сильні сторони організації, її можливості та загроз її становищу на ринку. На основі прогнозних оцінок, які одержані в ході аналізу, встановлюються цілі та розробляються стратегії.

Аналіз ризику - розподіл структури об'єкта на елементи, встановлення взаємозв'язків між ними з метою з'ясування джерел, факторів і причин виникнення різних ризиків, зіставлення можливих втрат і переваг.

Апробація — перевірка на практиці, в реальних умовах теоретично побудованих методів, розрахунків, моделей різних процесів.

Ащії засновницькі - акції, що розподіляються серед засновників в акціонерних компаніях і які дають їм додаткову кількість голосів на загальних зборах акціонерів.

Акціонерне товариство - форма організації господарських об'єднань, що ґрунтується на концентрації коштів випуском та продажем акцій.

Акція - один з видів цінних паперів, що свідчать про вкладання певної суми грошей у статутний фонд акціонерного товариства. Акції випускаються іменні та на пред'явника, бувають звичайними, привілейованими та засновницькими.

Аналіз "стратегічногорівня" підприємства - це аналіз, в якому внутрішні характеристики трактуються у порівнянні з параметрами діяльності інших, насамперед процвітаючих підприємств-конкурентів.

Альтернативні плани - заздалегідь прогнозовані, кількісно визначені варіанти розвитку подій та розроблені для кожного з варіантів системи заходів, які має запровадити підприємство для досягнення своїх цілей у тих випадках, коли діючі плани вже неможливо виконати (змінилися параметри макро- та мікросистем, виникла криза тощо) або вони втратили свою актуальність.

Балансовий прибуток — показник, що характеризує кінцеві результати виробничо-господарської діяльності за певний період і відображується у бухгалтерському балансі.

Банкрутство - боргова неспроможність, неможливість підприємця сплатити за своїми борговими зобов'язаннями у зв'язку з відсутністю коштів, неплатоспроможність, фінансовий крах, розорення.

Бенчмаркінг — метод сучасного менеджменту, за допомогою якого дана компанія проводить порівняння своєї діяльності з практикою інших компаній з метою здійснення конкретних змін, що дозволяють поліпшити діяльність компанії і підвищити її конкурентоспроможність.

Бізнес - ініціативна економічна діяльність, яка здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів на свій страх і ризик, під свою відповідальність, при якій головною метою є одержання прибутку, другого результату, розвиток власної справи.

Бізнес-план - документ, який визначає курс організації, як правило, на найближчий рік у розвитку її стратегії.

База стратегічних даних (БСД) - стислий системний опис найсуттєвіших стратегічних елементів, які належать до зовнішнього середовища підприємства; вона (база) використовується для оцінки поточного становища, прогнозів виявлення тенденцій в майбутньому та прийняття стратегічних рішень.

"Бар'єри виходу" - перелік факторів, які стримують перехід підприємств до іншої галузі навіть тоді, коли рівень цін стає таким, що підприємство починає працювати "на межі рентабельності", ледве покриваючи власні витрати.

"Бар'єри входу" - перелік факторів, які протидіють прийняттю рішень щодо перепрофілювання діючого підприємства певної галузі й входження його до досліджуваної галузі навіть тоді, коли рентабельність цієї нової для підприємства галузі перевишує нинішню.

"Бачення" - точка зору вищого керівництва підприємства щодо того, якою може чи має бути організація (підприємство) за найсприятливішого збігу обставин.

Бюджет - потоковий план діяльності, кошторис, де визначено майбутні витрати та джерела їхнього покриття, а також відображено стосунки з фінансовими, кредитними та іншими зовнішніми організаціями та економічні відносини всередині підприємства.

Відповідальність - зобов'язання виконувати намічені завдання і договори, необхідна міра моральної, матеріальної, адміністративної, кримінальної чи іншої відповідальності за їх невиконання.

Внутрішні фактори - фактори, дія яких найбільшою мірою залежить від самої організації. До них відносяться: цілі та стратегії розвитку організації, стан системи менеджменту, якість робіт, стан портфеля замовлень, структура виробництва та управління і т.ін.

Вхід системи розробки рішення - параметри, які характеризують проблему, яку необхідно вирішувати.

Вихід системи розробки рішення - рішення, яке відбиває якісно або кількісно міру адекватності та імовірності реалізації, міру досягнення запланованого результату.

Взаємозамінюючі товари - група товарів, які можна порівняти за їх функціональним призначенням, застосуванням, якісними і технічними характеристиками та іншими параметрами таким чином, що покупець дійсно замінює або готовий замінити їх іншим товаром у процесі споживання (в тому числі виробничого).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - сума всіх кінцевих товарів і послуг у грошовому виражені, вироблених у певній країні за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць).

Валюта - грошова одиниця, що використовується для вимірювання величин вартості товарів: 1) грошова одиниця певної країни; 2) грошові знаки іноземних держав; 3) міжнародна грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб.

Вертикальна інтеграція - стратегія інтеграції підприємства з іншими організаційними формуваннями ("вперед" - зі споживачами або системою розподілу кінцевої продукції підприємства; "назад" - з постачальниками; "горизонтальна" - з партнерами, яких не можна віднести до двох попередніх випадків); полягає у виборі системи рішень щодо необхідності та щільності зв'язків (див. "квазіінтеграція", "контрактна інтеграція" і т.ін.).

Виробнича стратегія - існує у вигляді розробки та управління процесом створення необхідних для споживачів продуктів і послуг на підприємстві.

Виробничий потенціал підприємства       система

взаємопов'язаних та певною мірою взаємозамінних елементів, що виконують різні функції у процесі забезпечення випуску конкурентоспроможної (або ні) продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства.

Внутрішнє середовище органЬації - сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем організації.

Глобальні стратегії - мінімізації витрат, диференціації, фокусування, інновації, оперативного реагування.

Галузь - сукупність підприємств, які випускають однорідну продукцію, використовують однотипну сировину та матеріали, характеризуються спільністю виробничо-господарської діяльності (технологічних процесів, складу обладнання, близьким складом та кваліфікацією кадрів) і конкурують за споживачів між собою.

Генеральна мета підприємства (ГМП) - його довгострокова спрямованість та орієнтація на конкретний тип діяльності. У ринковій економіці тип діяльності задається ринковою ситуацією, потребами ринку, а також іншими чинниками середовища; ГМП у ринковій економіці трактується як місія.

Диверсифікація - процес проникнення в нові сфери діяльності або розширення номенклатури продукції, що випускається, з метою зменшення рівня невизначеності або ризику інвестицій.

Диверсифікація неспоріднена - корпоративна стратегія, яка припускає включення в портфель сфер бізнесу організації нових сфер бізнесу, що мають незначну стратегічну відповідність із наявними сферами бізнесу в портфелі.

Диверсифікація споріднена - корпоративна стратегія, яка припускає включення в портфель сфер бізнесу організації нових сфер бізнесу, що мають значну стратегічну відповідність із наявними сферами бізнесу в портфелі.

Демпінг - продаж товарів за штучно зниженими цінами, значно меншими, ніж їх собівартість.

Дивіденд - доход, одержуваний власником акцій, є частиною прибутку акціонерного товариства.

Дистриб'ютор - оптові посередницькі, самостійні фірми, які пропонують себе виробникам товарів і послуг у ролі збутових посередників.

Ділер - особа, що займається торговими угодами з товарами, цінними паперами, валютою від свого імені та за рахунок своїх фінансових коштів.

"Двоїста структура" - це одна з організаційних структур управління, де для забезпечення керованості різними напрямками діяльності підприємства створюється стратегічний централізований апарат управління, а для забезпечення гнучкості в реакціях на потреби окремих ринків - децентралізовані більш-менш самостійні підрозділи (наприклад, СГЦ, "центри прибутків", "центри інвестицій" тощо).

Декомпозиція (розукрупнення) - метод розкриття структури системи, коли за однією ознакою вона розчленовується на окремі складові.

"Дерево цілей " - це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Дивізіональна структура - одна із структур, що використовується в стратегічному управлінні. За Г. Мінцбергом, є об'єднанням квазіавтономних підрозділів (створених за різними ознаками - "продукт", "функція", "ринок", "споживач"), підпорядкованих централізованому органу управління.

Диференціація - розподіл робіт в організації між її частинами у такий спосіб, щоб кожна з них дістала певний ступінь завершеності в межах одного підрозділу.

Діяльність підприємства - погоджений у часі та просторі потік ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, грошей, трудових ресурсів, інформації), які допомагають балансувати та підтримувати ці потоки для отримання запланованих результатів діяльності.

Довгострокові цілі - це цілі, які точно визначають бажані результати та ринкову позицію на перспективи з урахуванням досягнутого рівня розвитку на поточний момент.

Елімінінування - виключення із розгляду (у процесі аналізу, розрахунків чи контролю) ознак, факторів, показників, які свідомо не пов'язані з процесом (явищем), що вивчається, аналізується чи контролюється.

Ефективність управлінського рішення - міра досягнення запланованого результату на одиницю витрат шляхом реалізації рішення.

Експертиза інноваційних проектів - процедура комплексної перевірки та контролю: 1) якості системи нормативно-методичних, проектно-конструкторських та інших документів, які входять до складу проекту і системи інноваційного менеджменту; 2) професіоналізму керівника проекту та його команди; 3) науково-технічного і виробничого потенціалу, конкурентоспроможності інноваційної організації; 4) достовірності виконаних розрахунків, міри ризику та ефективності проекту; 5) якості механізму розробки і реалізації проекту, можливості досягнення поставлених цілей.

Експертні методи - методи аналізу і прогнозування, які полягають у розробці колективної думки груп фахівців у даній галузі.

Експлеренти - тип компаній, які спеціалізуються на створенні нових або радикальних перетворень старих сегментів ринку (піонерська стратегія). Конкурентні переваги експлерентів обумовлені впровадженням принципових нововведень, просуванням новинок на ринок.

Зовнішнє оточення організації — сукупність різних систем або їх компонентів, які мають з організацією конкретні комунікаційні та комерційні зв'язки і забезпечують її функціонування та розвиток. Зовнішнє оточення включає вхід, вихід системи, зв'язок 3 зовнішнім середовищем і зворотний зв'язок.

Зовнішні фактори — фактори, які практично не піддаються впливу з боку менеджерів організації, так як формуються зовні організації. До них відносяться: наявність капіталу і робочої сили, рівень цін і інфляції, доходи покупців, фінансова і податкова політика держави та ін.

Зовнішнє середовище організації — компоненти макросередовища, інфраструктури регіону та мікрооточення організації, які здійснюють прямий або непрямий вплив на її сталість, ефективність та

конкурентоздатність і на які організація не може вплинути взагалі або має незначний вплив.

Зіставлення альтернативних варіантів управлінського рішення - принцип організації управління. Зіставлення варіантів по вихідній інформації забезпечується шляхом приведення їх до одного обсягу, строку, рівня якості, єдиних умов застосування, методів одержання інформації, рівня ризику.

Загальні стратегії підприємства - основний управлінський "план гри" для спрямування та налагодження ефективного функціонування підприємства в довгостроковій перспективі, а також для досягнення стратегічних цілей за рахунок заповнення "стратегічної прогалини" через розвиток окремих напрямків діяльності (асортименто-продуктових груп) на основі розробки відповідних забезпечуючих ресурсних і функціональних стратегій.

Імідж продукту — стан уявлення про розпізнавальні або виняткові характеристики продукту, які надають йому особливу своєрідність та виділяють його із ряду аналогічних продуктів.

Інноваційна стратегія - глобальна стратегія, з допомогою якої досягаються конкурентні переваги по створенню радикально нових товарів або технологій.

Інжиніринг - одна з форм послуг у сфері науки, основним змістом якої є здійснення науково-дослідних розробок до впровадження.

Інновація - нововведення, пов'язане з науково-технічним прог-ресом.

Інформація - опосередковане знання про дійсність.

Інформатизація - процес якісного перетворення інформації для використання знань у сферах людської діяльності.

Іпотека - застава нерухомого майна (землі, будинків, споруд тощо) для одержання позики на тривалий строк.

Імідж - позитивний ("золотий") запас будь-якої компанії; основна конкурентна перевага; загальний образ, репутація, думка громадськості, споживачів і партнерів про престиж підприємства, його товари та послуги.

Інтеграція - рівень співробітництва між частинами організації, який забезпечує досягнення стратегічних цілей у межах вимог з боку зовнішнього середовища.

Корпоративне підприємство - це акціонерне товариство, акції якого належать учасникам корпорації. Керівництво корпорацією здійснюється правлінням (радою директорів).

Консалтинг - консультування з різних питань.

Кластер галузевий - неформальне товариство галузевих національних фірм, які здатні до взаємного посилення конкурентних переваг.

Ключові фактори конкурентоспроможності - унікальна

комбінація наявного виробничого потенціалу підприємства з

нагромадженим у минулому досвідом його використання і

сформованим            іміджем,          які        сприяють       виготовленню

конкурентоспроможної продукції, за рахунок реалізації якої підприємство зможе забезпечити своє існування в довгостроковій перспективі.

Ключові фактори успіху (або конкурентні переваги) -характерний для певної галузі перелік чинників, що приносять їй переваги перед іншими галузями (наприклад, у боротьбі за інвестиції за рахунок більшої прибутковості або швидкості обороту капіталу), a також одним підприємствам галузі над іншими.

Концерн - диверсифікована організація, в якій стратегічна відповідність між сферами бізнесу значна.

Корпоративні стратегії - стратегії управління портфелем сфер бізнесу.

"Квазіінтеграція " - закупівля у підприємства-постачальника або продаж більшості продукції фірмі, в якій підприємство має певну частку капіталу, наприклад, у вигляді акцій.

Комутанти - тип компаній, які орієнтуються на задоволення потреб місцевих ринків (з'єднуюча стратегія). Вони пристосовуються до задоволення невеликої за обсягом потреби конкретного клієнта. Індивідуалізація послуг дозволяє їм утримати свої позиції в конкурентній боротьбі.

Конкурентна боротьба - способи поведінки конкуруючих організацій на ринку з метою реалізації ними конкурентних переваг.

Конкурентна перевага - вищості об'єкта управління або висока компетентність суб'єкта в будь-якій області діяльності в порівнянні з конкурентами. Фактор конкурентної переваги - конкретний компонент зовнішньою або внутрішнього середовища об'єкта

(суб'єкта), no якому він перевищує конкурента. Фактори можуть бути тактичними і стратегічними, технічними, економічними, організаційними, соціальними, психологічними та ін.

Конкурентоспроможність - властивість об'єкта, яка характери-зується мірою задоволення ним конкретної потреби в порівнянні 3 аналітичними об'єктами, які представлені на даному ринку.

Конкурентоспроможність цінного папера - здатність цінного папера забезпечити комерційний успіх (дивіденди, відсотки, ліквідність) його власнику в умовах конкуренції.

Конкуренція - змагання господарських суб'єктів, суперництво, боротьба юридичних або фізичних осіб за покупця, за виживання в умовах дії жорстокого закону конкуренції як об'єктивного процесу "вимивання" з ринку неякісних товарів.

Контроль - функція менеджменту по забезпеченню виконання програм, планів, письмових чи усних завдань, документів, які реалізують управлінські рішення.

Концепція - комплекс ґрунтовних ідей, принципів, правил, які розкривають сутність і взаємозв'язки даного явища або системи і які дозволяють визначати систему показників, факторів і умов, щодо рішення проблеми, формування стратегії організації, встановлення правил особистої поведінки.

Концепція маркетингу — концепція орієнтації будь-якої діяльності в умовах ринкових відносин на споживача.

Координація - центральна функція менеджменту зі встановлення зв'язків, організації взаємодії й узгодження роботи компонентів системи, оперативної диспетчеризації виконання планів і завдань.

Комплексний організаційний проект - графічно описова модель виробничої системи загалом, її окремих складових, структурних і функціональних блоків управління.

Конгломерат - поєднання під єдиним фінансовим контролем групи слабо залежних між собою, різних за спрямованістю діяльності організаційних формувань, що мають загальний орган управління, належать одному власникові. Результат конгломератної диверсифікації.

Конгломератна диверсифікація - процес освоєння нових видів продукції, що раніше не були характерні для діяльності підприємства і потребують створення нових підсистем у виробничо-збутовому

потенціалі, укладання контрактів з іншими постачальниками для задоволення потреб нових для підприємства споживачів.

Конкурентоспроможність підприємства - рівень його компетенції щодо інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також окремих його складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо стратегічного і поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що відбивається у таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.

Конкурентоспроможність товару - ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

Контрактна інтеграція - здійснюється через укладання довгострокових договорів, які дають змогу формувати стабільні зв'язки між фірмами.

Короткострокові цілі - точно визначають найближчі конкретні організаційні цілі та ринкову позицію, яку організація бажає зайняти, враховуючи довгострокові цілі організації.

Ліквідність: 1) здатність перетворення активів організації, цінностей в наявну валюту, інші цінності, мобільність активів; 2) здатність позичкодавця забезпечити своєчасне виконання боргових зобов'язань, його платоспроможність; 3) здатність ринку конвертувати цінні папери.

Ліцензія: 1) спеціальний дозвіл, який видається державними органами юридичній чи фізичній особі на здійснення певного виду діяльності; 2) патентна ліцензія - дозвіл на використання винаходу протягом певного часу.

Локальний критерій - оцінка за визначеними керівниками вищого та середнього рівня перевагами важливості досягнення СЗГ кількісної характеристики фактора, що визначає етап у досягненні конкретної мети, виконання певної стратегії або заходу щодо їхнього внеску у формування системного критерію.

Маркетинг - концепція орієнтації на споживача будь-якої діяльності на будь-якій стадії життєвого циклу керованих об'єктів на основі прогнозування його потреб і організації просування товарів на ринок.

Менеджер - заповзятливий (винахідливий) керівник, який вишукує можливості та йде на умисний ризик, здійснює зміни та вводить удосконалення в організації.

Менеджмент - наука, яка ґрунтується на дослідженні впливу технічних, економічних, організаційних, екологічних, психологічних, соціальних й інших аспектів на ефективність використання ресурсів і конкурентоспроможність управлінських рішень.

Метод Дельфи - метод комплексного аналізу альтернативних управлінських рішень, який ґрунтується на їх генерації в процесі "мозкового наступу", який проводиться групою висококваліфікованих фахівців із застосуванням експертних методів, відбору найбільш раціонального рішення для даної ситуації.

Модель п'яти конкурентних сил - розглядає п'ять джерел конкуренції - конкуренцію між галузевими організаціями; конкурентний тиск з боку товарів-замінників; тиск організацій із інших галузей (потенційних конкурентів); конкурентна сила постачальників та споживачів.

Матрична структура — одна зі структур, що застосовується у стратегічному управлінні (в ході розробки стратегій, нових продуктів, диверсифікації виробництва, нових програм). Головною характеристикою та структуроутворюючим елементом є мета, спосіб досягнення якої має визначити та здійснити цільова група. Найчастіше така група складається з фахівців різних спеціальностей, що дає змогу комплексно підходити до вирішення питань.

Маркетингова стратегія - стратегія промислових підприємств, орієнтованих на ринкові цінності.

Метод менеджменту - сукупність правил, операцій, процедур та інших заходів впливу керуючої підсистеми на керовану відповідно до алгоритму рішення задачі (мети, проблеми, функції).

Методи управління - методи впливу суб'єкта управління (керівника) на об'єкт (виконавця) щодо практичного здійснення стратегічних і тактичних цілей управління. Методи управління поділяються на три види: примушення, спонукання і переконання.

Методи екстраполяції - методи, які ґрунтуються на прогнозуванні поведінки чи розвитку об'єктів у майбутньому відповідно до тенденцій (трендів) їх поведінки в минулому.

Макрооточення - сукупність різних систем або їх компонентів, які характеризують окремі сфери країни і здійснюють прямий або непрямий вплив на сталість, ефективність і конкуренто-спроможність організації. До таких сфер відносяться: міжнародна, політична, економічна, соціально-демографічна, правова, екологічна, природно-кліматична, науково-технічна, культурна сфери. В свою чергу, кожна сфера характеризується багатьма факторами (показниками).

Мікрооточення організації - сукупність різних систем або їх компонентів, які чинять непрямий вплив на сталість, ефективність і конкурентоспроможність організації, але які не мають з нею прямих договорів (контрактів). До компонентів мікрооточення організації відносяться конкуренти постачальників і прямі конкуренти організації, контактні аудиторії, маркетингові посередники.

Місія - філософія існування, стратегічна мета, принципове призначення організації, якими вона відрізняється від інших організацій і в рамках яких визначається характер її дій.

Змістом місії організації є: 1) філософія (базові погляди, принципи і цінності, системи мотивів); 2) опис сфери діяльності, продукту організації; 3) цілі організації (поточні та стратегічні); 4) характеристика потенціалу та технології; 5) опис внутрішньої концепції, сильних сторін організації, її конкурентних переваг, перспектив розвитку; 6) характеристика ринку, де працює організація; 7) опис зовнішнього взірця (іміджу) організації.

Модель - умовний взірець об'єкта управління. Моделі можуть бути логічними, фізичними, економіко-математичними.

Мотивація - функції менеджменту, процес спонукання індивідів (індивідуумів) до діяльності для досягнення цілей організації та особистих цілей.

Мета - суб'єктивно-об'єктивна категорія, що відбиває як вимоги до підприємства з боку зовнішнього середовища (та його окремих суботочень), так і суб'єктивні уявлення керівників про необхідний розвиток підприємства.

Мета стратегічного управління - визначення місії, цілей та стратегій, розробка й забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів щодо вдосконалення підприємства та його окремих підсистем, які є основою забезпечення

його конкурентоспроможного існування в довгостроковій перспективі.

Мета в управлінні - ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об'єкта, відносно якого формулюється мета.

"Місце "між двома стільцями " - хибне поле рішень при виборі загальної конкурентної стратегії (за М. Портером), характерне для фірм, що не змогли правильно визначити свої конкурентні переваги.

Мотив - спонука, імпульс, намагання, яке змушує людину робити (або ні) що-небудь або чинити (або ні) в той чи інший спосіб.

Нормативний підхід до менеджменту - підхід, який полягає в установленні нормативів управління за всіма підсистемами системи менеджменту (цільової підсистеми, підсистеми, котра забезпечує, та ін.).

Накопичення (збільшення відсотка) - метод визначення майбутнього прибутку від початкових інвестицій з урахуванням ставки накопичення.

"Ноу-хау" (знаю як) - система різних знань науково-технічного, економічного, правового характеру, необхідних для певної діяльності, але таких, що не стали загальним надбанням.

Навчання поведінці - досить усталений в часі процес зміни поведінки людини на основі досвіду, що відображає дії людини та реакцію оточення на ці дії.

Нормальна ситуація - рівновага можливостей та загроз, збалансованих заходами, що враховують сильні та слабкі сторони підприємства, які існують на певний момент.

Опір змінам - багатогранне явище, яке проявляється у формі непередбачених відстрочок, протидій, додаткових витрат і нестабільності процесу стратегічних змін.

Організаційна структура - система зв'язків і стосунків, що виникають (зникають) у процесі діяльності підприємства, між існуючими та створюваними (зникаючими) ланками, підрозділами, ступенями системи управління, згідно з обраною стратегією.

Організаційний розвиток - процес удосконалення формальних (процесів управління, розподілу та координації прав, обов'язків, відповідальності, організації праці управлінських працівників та ін.) і неформальних сторін організаційної діяльності (підвищення знань, навичок та досвіду в міжособистісному і міжгруповому спілкуванні;

організації підвищення кваліфікації, перекваліфікації та раціонального переміщення, тобто кар'єри, з метою досягнення найефективнішого балансу між ними на основі застосування ефективних методів мотивації та формування організаційної культури.

Оптимізаційний підхід до менеджменту - підхід, який підсумовує перехід від якісних оцінок до кількісних за допомогою математичних, статистичних методів, інженерних розрахунків, експертних оцінок, системи балів та ін.

Основні етапи стратегічного управління. визначення місії організації, розробка її довгострокових та короткострокових цілей, розробка стратегій (формування портфеля стратегій); реалізація стратегії; оцінка ефективності стратегії та корекція попередніх етапів.

Облік - функція управління щодо фіксації часу, витрат ресурсів, будь-яких параметрів системи менеджменту на різних видах носіїв.

Організаційно-управлінська структура - сукупність вертикаль-них і горизонтальних зв'язків, які забезпечують упорядкування, координацію і регулювання діяльності організації по досягненню її мети.

Організація: 1) субстанція системи, її структура і зміст, суть і форма організації як юридичної особи; 2) процес переробки входу системи в її вихід, функція управління щодо досягнення місії, цілей системи.

Правила - точні дії по виконанню будь-якого документа, тобто те, що повинно бути зроблено в конкретній ситуації. Правила обмежують свободу вибору.

Принцип розвитку системи менеджменту - принцип, який встановлює, що при проектуванні структури системи менеджменту визначені методи управління і джерела забезпечення її функціонування повинні прогнозувати перспективи розвитку ринку по даному об'єкту, організаційно-технічного рівня виробництва і соціального розвитку колективу.

Принцип спеціалЬації та універсалізації процесів управління -принцип, який дозволяє підвищити програму робіт, що виконуються, і використовувати вигоди закону ефекту масштабу.

Принцип уніфікації елементів системи менеджменту -принцип використання факторів економії ресурсів і підвищення якості робіт за рахунок збільшення масштабу (програми) виконання

робіт. Для одержання ефекту масштабу необхідний оптимальний рівень уніфікації структур, об'єктів виробництва, технології, інформації, документів і т.ін.

Патієнти - тип компаній, які спеціалізуються на обслуговуванні вузьких сегментів ринку (нішева стратегія) і задоволенні потреб, які сформовані під дією моди, реклами та ін. Дорогі та високоякісні товари таких компаній адресовані споживачам, яких не влаштовує стандартна продукція.

Позиціонування товару - процес визначення місця новому товару в ряду існуючих товарів на основі сегментації ринку, встановлення області його застосування поряд з іншими аналогічними товарами.

Політика організації - генеральна лінія, система стратегічних заходів, яка здійснюється керівництвом організації в будь-якій сфері діяльності (технічній, фінансовій, соціальній, зовнішньоекономічній та ін.).

Повноваження - обмежене право використовувати будь-які ресурси організації і направляти зусилля її співробітників на виконання певних завдань.

Потреба - нужда, яка приймає специфічну форму відповідно до культурного рівня та індивідуальності людини.

Прийоми аналізу рішення: прийоми зведення і групування абсолютних і відносних величин, середніх величин, динамічних рядків, суцільних і вибіркових спостережень, деталізації і узагальнення.

Принцип єдності теорії і практики управління - принцип організації управління, який визначає, що будь-яке управлінське рішення повинно відповідати логіці, принципам і методам системи менеджменту і вирішувати одне з її практичних завдань.

Принцип аналізу: 1) принцип єдності аналізу та синтезу;

2)         принцип виділення провідної ланки (ранжирування факторів);

3)         принцип забезпечення порівняння варіантів аналізу за об'ємом, якістю, строками, фактором ризику, методами одержання інформації та умовами застосування об'єктів аналізу; 4) принцип оперативності та своєчасності; 5) принцип кількісної визначеності.

Принцип оцінки управлінського рішення: 1) облік фактора часу; 2) облік витрат і результатів за життєвий цикл об'єкта;

3)         застосування до розрахунку економічного ефекту системного

комплексного та інших наукових підходів; 4) забезпечення

багатоваріантності управлінських рішень; 5) забезпечення

зіставленості альтернативних варіантів за обсягом продаж, якістю

варіантів, строками інвестування варіантів, методами одержання

інформації, умовами застосування об'єкта, факторами ризику та ін.

Принципи планування: 1) ранжирування об'єктів за їх важливістю; 2) варіантність плану; 3) збалансованість плану;

4)         узгодженість плану з параметрами зовнішнього оточення;

5)         послідовність стратегічного та поточного планів; 6) соціальна орієнтація плану (забезпечення екологічності, ергономічності та безпечності); 7) автоматизація системи планування; 8) забезпечення зворотного зв'язку системи планування у циклі управління; 9) економічна обґрунтованість планових показників; 10) засто-сування до планування наукових підходів менеджменту; 11) адаптивність до ситуації.

Принципи прогнозування: систематичність, комплексність, безперервність, варіантність, адекватність і оптимальність.

Принцип роботи керівника вищої ланки як суб'єкта управління:

I)         дотримання принципів управління економікою; 2) виконання

кваліфікаційних вимог; 3) раціональне поєднання методів управління;

4) побудова системи менеджменту об'єкта управління; 5) пріоритет

стратегічних питань над тактичними; 6) застосування до менеджменту

наукових підходів; 7) побудова психологічного портрета особистості;

8) повага особистості; 9) стимулювання праці підлеглих; 10) єдиновладдя;

II)        корпоративний дух; 12) НОП на робочому місці; 13)визначення

черговості виконання управлінських завдань за їх значущістю;

14) вивчення філософії забезпечення; 15) забезпечення нормального

морально-психологічного клімату в колективі; 16) координація робіт

за функціями, якістю, завданнями і строками; 17) додержання

режиму праці і відпочинку; 18) управління конфліктами і стресами.

Принципи раціоналЬації структур: 1) правова обґрунтованість структури організації; 2) формування місії організації; 3) орієнтація діяльності на досягнення конкурентоспроможності; 4) вивчення механізмів дії законів організації; 5) застосування системного підходу до розробки структури; 6) застосування маркетингового підходу до формування структури організації та її стратегії; 7) структуризація цілей

організації; 8) забезпечення пріоритету стратегічних питань перед тактичними; 9) забезпечення кількісної виправданості структури; 10) вивчення властивостей системи; 11) глобалізація стратегії організації; 12) забезпечення інноваційного характеру структури; 13)підвищення рівня автоматизації виробництва та управління; 14) забезпечення адаптивності структури; 15) орієнтування на проблеми; 16) скорочення кількості компонентів і зв'язків у системі; 17) застосування до створення структур комплексного, інтеграційного, нормативного, ситуаційного, функціонального підло-дів; 18) уніфікація та стандартизація компонентів структур; 19) забезпечення їх гнучкості, оптимального рівня спеціалізації та кооперування; 20) забезпечення пропорціональності та прямоточності структури; 21) регламентація структури; 22) стимулювання розробки оптимальної структури та їі розвитку; 23) розробка системи менеджменту організації.

Принцип системного аналізу: 1) процес прийняття рішення повинен починатись з виявлення і чіткого формування конкретних цілей; 2) необхідно розглядати проблему як ціле, як єдину систему і виявляти усі наслідки і взаємозв'язки кожного часткового рішення; 3) необхідно виявляти і аналізувати можливі альтернативні шляхи досягнення цілей; 4) цілі окремих підсистем не повинні вступати в конфлікт з цілями всієї системи; 5) перехід від абстрактного до конкретного; 6) єдність аналізу і синтезу, логічного й історичного; 7) виявлення в об'єкті різноякісних зв'язків та їх взаємодії.

Принципи управління економікою: 1) відтворення системи життєзабезпечення; 2) правова регламентація управління; 3) соціальна орієнтація розвитку економіки; 4) наукова обґрунто-ваність системи управління; 5) системність управління; 6) орієнтація економіки на інноваційний шлях розвитку; 7) збереження власних сировинних ресурсів; 8) ранжирування об'єктів управління за їх важливістю; 9) єдність теорії і практики управління; 10) збереження і розвиток конкурентних вигод об'єкта; 11) раціоналізація рівня спеціалізації, універсалізації та централізації управління; 12) організованість управлінських процесів; 13) раціональне поєднання форм власності; 14) забезпечення зіставленості альтерна-тивних варіантів управлінських рішень за факторами.

Прийняття рішення - процес аналізу, прогнозування і оцінки ситуації, вибору та узгодження найкращого альтернативного

варіанту досягнення поставленої мети.

Проблема - поняття, яке характеризує різницю між дійсним та бажаним станами об'єкта.

Прогнозування - процес розробки прогнозів. Під прогнозом розуміється науково обґрунтоване міркування про можливий стан об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і строки його здійснення.

Процедура - конкретна дія як частина операції, яку необхідно виконати або зробити для досягнення даної мети.

Процес моделювання - процес, який включає такі етапи: 1) аналіз теоретичних закономірностей, які властиві явищу (процесу, об'єкту), що вивчається; 2) визначення методів, за допомогою яких можна вирішити завдання; 3) аналіз одержаних результатів експериментальною моделлю.

Процес розробки управлінського рішення - процес, який включає такі операції: 1) підготовка до роботи; 2) виявлення проблеми і формування цілей; 3) пошук інформації; 4) обробка інформації; 5) з'ясування можливостей ресурсного забезпечення; 6) ранжування цілей; 7) формування завдань; 8) оформлення документів; 9) реалізація завдань.

Процесний підхід до менеджменту - підхід, який розглядає функції управління як взаємозв'язані, процес управління як загальну суму всіх функції, серію безперервних взаємозв'язаних дій.

Паблік рилейшнз - сукупність методів та форм відносин, зв'язків із громадськістю.

Прибуток - форма додаткової вартості, що виступає як різниця між продажною ціною товару та витратами капіталу на його виробництво.

Параметри конкурентоспроможності - найчастіше це кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні (різних типів).

Підприємство - відкрита соціально-економічна система, що діє, змінюється, розвивається та перебуває в динамічному середовищі.

Планування "портфеля" підприємства - стратегія балансування різних напрямків діяльності підприємства, уособлених в окремих

асортиментних групах (продуктах) підприємства, з метою забезпечення прибутковості та довгострокового існування підприємства; пов'язана з розробкою нових видів продуктів, розвитком, стабілізацією та зняттям з виробництва традиційних для компанії товарів.

Показники конкурентоспроможності - сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.

Потенціал - засоби, запаси та джерела, що є в наявності та можуть бути використані для досягнення певної мети, вирішення деякого завдання, а також можливості окремої особи, суспільства та держави в певній галузі.

Поточний план - інструмент реалізації стратегічних планів, проектів і програм, у якому окремим підрозділам і виконавцям на поточний (з розбивкою по кварталах та місяцях) рік встановлюються конкретні завдання з урахуванням можливостей забезпечення необхідними видами ресурсів.

Програмне завдання - певна наповнена конкретним змістом дія, спрямована на досягнення мети, має встановлений термін, виконавця (співвиконавця) і забезпечена необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Проект - одноразова сукупність цілей, завдань і дій, що мають системні характеристики щодо: взаємозв'язку ресурсів, послідовності виконання робіт і залучення спеціалістів певної кваліфікації.

Проміжне середовище (або середовище завдань) - сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які вона може впливати через встановлення ефективних комунікаційних зв'язків.

Ринок - 1) місце торгівлі; 2) система відносин, що виникають між людьми з приводу купівлі-продажу товарів.

Реклама - інформація про продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі з метою одержання прибутку.

Роялті - періодичні відрахування від доходу покупця ліцензії на протязі періоду дії угоди в залежності від розміру доходу, що одержується від комерційного використання ліцензії.

Ранжирування - визначення важливості, вагомості, рангу факторів (проблем) за їх ефективністю, актуальністю, масштабністю, мірою ризику.

Раціональне рішення - рішення, яке ґрунтується на методах системного і комплексного аналізу, ґрунтовності та оптимізації. Застосовується у процесі стратегічного і тактичного управління.

Регулювання - функція менеджменту щодо вивчення змін факторів зовнішнього оточення, які впливають на якість управлінських рішень і ефективність функціонування системи менеджменту фірми, а також впливу на ці фактори.

Реакція організаційної структури управління (ОСУ) - якість і тип змін, які спроможне здійснити підприємство, що використовує той чи інший вид структури, під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

Ресурсні стратегії - тип забезпечуючих стратегій у "стратегічному наборі", в яких визначаються стратегії поведінки в "зонах стратегічних ресурсів", форми та методи постачання, створення страхових запасів і система розподілу ресурсів між окремими напрямками діяльності підприємства.

Санація - реорганізаційна процедура передачі власності підприємства-боржника особам чи організаціям, що здійснюють фінансову допомогу для його оздоровлення.

Синергія - ефект системної цілісності, що полягає в отриманні додаткових результатів, які перевищують суму ефектів діяльності елементів до включення їх до системи; є стратегічною перевагою добре організованих підприємств.

Системний критерій - оцінка за визначеними керівниками вищого та середнього рівня перевагами важливості параметра СЗГ, визначеного як система факторів і способів його досягнення (локальної мети, виконання певної стратегії чи заходу) щодо внеску цього параметра в досягнення загальної мети підприємства.

Споріднена диверсифікація - стратегія розширення діяльності підприємства за рахунок використання наявного виробничо-збутового потенціалу для задоволення потреб "своїх" споживачів на основі випуску "товарів з доповненнями", що не потребують радикальних змін освоєних "ланцюгів цінностей".

Стратегічна зона господарювання (СЗГ) - окремий сегмент ринку, на якому підприємство діє або на який бажає вийти.

Система забезпечення конкурентоспроможності: 1) система, яка складається із зовнішнього оточення організації ("вхід", "вихід",

зв'язки із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок) та її внутрішньої структури (підсистема наукового супроводження, цільова, забезпечуюча, керована та керуюча підсистеми), які націлені на забезпечення конкурентоспроможності товарів, що виробляються; 2) процес реалізації системи наукових підходів, принципів, методів, засобів і заходів по забезпеченню конкурентоспроможності товарів, що виробляються.

Система управління (менеджменту) - система наукових підходів і методів функціонування цільової, забезпечуючої, керуючої та керованої підсистем, яка допомагає прийняттю та реалізації конкурентоспроможних рішень.

Системний аналіз - дослідження об'єктів як систем, сукупність взаємозв'язаних компонентів із застосуванням принципів і правил системного підходу.

Статут організації (підприємства) - документ, який затверджується в установленому порядку і включає місію, організаційно-правову форму і види діяльності організації, її структуру, основні положення системи менеджменту, інтеграційні зовнішні зв'язки, права, обов'язки і реквізити.

Статутний капітал - сукупність матеріальних і нематеріальних активів, які представляють постійний внесок партнерів-засновників у створену ними організацію для початку її діяльності.

Стратегія оперативного регулювання - глобальна стратегія, при якій за допомогою швидкого реагування на зміни кон'юнктури та одержання тимчасового статусу монопольного виробника або продавця досягаються конкурентні переваги.

Система стратегічного управління - сукупність п'яти узгоджених між собою компонентів в організації - стратег-лідер, культура, структура, методологія стратегічного управління; системи відбору та навчання персоналу.

Стратегічна відповідність - можливість взаємної трансформації подібних статей витрат організації або прояв ефекту синергії - при функціонуванні організації.

Стратегія мінімізацїї витрат - глобальна стратегія, при якій конкурентні переваги досягаються організацією за рахунок найменших витрат, як правило, за рахунок ефекту масштабів.

Стратегія "збору врожаю" - забезпечує здійснення заходів по

підвищенню конкурентоспроможності організації за рахунок зниження конкурентного потенціалу з метою максимального одержання прибутку в короткостроковому періоді.

Стратегія диференціації - глобальна стратегія, з допомогою якої створюються конкурентні переваги на основі виробництва диференційованої продуктової лінії, тобто широкої номенклатури продукції із заданим функціональним значенням.

Стратегія фокусування - глобальна стратегія, яка направлена на досягнення конкурентної переваги на основі обслуговування відносно вузького сегменту споживачів або сегменту із специфічними потребами.

Стратегічні рівні в організацїї — корпоративний, сфери бізнесу, функціональний, лінійний.

Собівартість продукції - поточні витрати підприємства на виробництво продукції, що відбивається у грошовій формі.

Спільні підприємства - форма співробітництва партнерів, що об'єднують капітал для здійснення спільної виробничої діяльності, управління та розподілу прибутку пропорційно вкладеному капіталу.

Спот — обмін двома валютами на основі простих стандар-тизованих контрактів з розрахунками по них протягом двох робочих днів.

Сегментація ринку — поділ ринку на окремі сектори (сегменти) за різними ознаками.

Сегмент ринку — сукупність споживачів, що однаково реагують на той самий набір спонукальних стимулів маркетингу.

Стратегія ціноутворення - найбільш прийнятний для конкретних умов підхід (принцип, методика) до формування стратегічної ціни, який забезпечить з найменшим ризиком ефективне виробництво і реалізацію товару.

Структуризація проблеми - розподіл проблеми на компоненти за рівнями ієрархії, встановлення взаємозв'язків між ними і побудова "дерева цілей".

Структурний підхід до менеджменту - визначення значності пріоритетів серед факторів, методів, принципів й інших інструментів управління з метою встановлення їх раціонального співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів.

Системний підхід - методологія дослідження об'єктів як систем.

Система складається із двох частин: 1) зовнішнього оточення, яке включає вхід і вихід системи, зв'язок із зовнішнім середовищем та зворотний зв'язок; 2) внутрішньої структури - сукупність взаємозв'язаних компонентів, які забезпечують процес впливу суб'єкта управління на об'єкт, переробку входу в вихід і досягнення цілей системи.

Ситуаційний підхід до розробки управлінських рішень - підхід, який орієнтує на вивчення впливу різних факторів на процес управління конкретною ситуацією.

Стратегія організації - це визначення довгострокових цілей, таких як: 1) підвищення якості товару, що виробляється;

2)         зменшення ціни товару при збереженні без змін інших стратегій;

3)         зниження собівартості товару за рахунок збуту для старого чи нового товару тощо.

Стратегія підвищення якості товару: 1) орієнтація на кращий зразок товару конкурентів - застосовується при обмеженості ресурсів; 2) орієнтація підприємства при недостатності стратегічної інформації проекту, а також при реалізації стратегії росту організації, яка орієнтована на вихід на ринки з новим конкурентним товаром.

Стратегія підвищення органЬаційно-технічного рівня виробництва: 1) підвищення рівня автоматизації виробництва;

2)         підвищення рівня прогресивності технологічних процесів;

3)         підвищення фондоозброєності праці; 4) підвищення організованості виробничих і управлінських процесів; 5) розвиток спеціалізації та кооперування виробництва.

Стратегія ресурсозбереження органЬації: 1) спрощення кінема-тичної схеми товару; 2) міжвидова та внутрішня уніфікація окремих частин товару; 3) удосконалення технологічності конструкції товару;

4)         організаційно-технічний розвиток виробництва; 5) розширення

іноземного виробництва якісного товару в країні, де дешевий

конкурентний вид ресурсів; 6) реалізація факторів ресурсозбереження.

Стратегічна сегментація ринку - дослідження ринку з метою прогнозування його параметрів для розробки стратегії організації.

Стратегічні альтернативи інвестування: 1) інвестувати, щоб утримати позиції на ринку; 2) інвестувати, щоб поліпшити становище на ринку; 3) інвестувати, щоб відновити позицію на ринку; 4) знизити рівень інвестицій з наміром продати бізнес; 5) деінвестувати та вийти з

ринку або із його сегменту з низькою привабливістю.

Стратегічні альтернативи зростання виробництва товару:

1) обмежене зростання - стратегія зниження масштабу виробництва товару, яка застосовується у зрілих галузях промисловості, які мають стабільний довгочасний прибуток; 2) зростання - стратегія, яка застосовується в конкурентоспроможних галузях, що динамічно розвиваються, з моделями товарів і технологіями їх виробництва, що швидко змінюються; 3) скорочення - стратегія скорочення виробничих потужностей з випуску застарілого товару аж до самого знаття його з виробництва.

Стратегічний аналіз в управлінні - виконання відповідних функцій управління (прогнозування, планування і т.ін.), яке орієнтоване на перспективу і має високу невизначеність.

Стратегія - програма, всебічний план, генеральний курс суб'єкта управління, завдань підприємству по досягненню ним стратегічних довгострокових цілей розвитку.

Стратегія ресурсозбереження - комплекс принципів, факторів, методів, заходів, які забезпечують зниження витрат сукупних ресурсів на одиницю валового національного продукту (в рамках країни) або на одиницю корисного ефекту конкретного товару при умові забезпечення безпеки країни, регіонів, організацій, людини, навколишнього природного середовища.

Стартовий майданчик — низка передумов, які забезпечують рівновагу між силами дії та протидії, потрібну для початку здійснення стратегічних змін.

Стиль управління - сукупність характерних методів, прийомів і дій, що використовуються конкретним керівником у тій чи іншій ситуації.

Стратегічна група конкурентів - певна кількість підприємств, які займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг та однаковими методами.

Стратегічна поведінка - поведінка юридичної або фізичної особи, яку вона обирає для себе як реакцію на вплив зовнішніх і внутрішніх факторів середовища; є виявом стратегічного мислення й виражена у механізмах розробки та реалізації стратегій.

Стратегія розвитку персоналу - існує у вигляді плану добору, найму, навчання, перекваліфікації та стимулювання працівників, які

відповідали б потребам, зумовленим майбутніми та організаційними змінами.

Стратегія фокусування (за М. Портером) - одна із загальних конкурентних стратегій, спрямована на підвищення спеціалізації та концентрації діяльності підприємства, з урахуванням вимог певного сегмента без орієнтації на весь ринок.

"Стратегічна прогалина" - це "поле стратегічних рішень", які мають прийняти керівники підприємства для того, щоб перетворити наявні тенденції (нижня межа) у належному напрямку з метою досягнення потрібних параметрів розвитку підприємства (верхня межа "стратегічної прогалини").

Стратегічна програма - координуючий, адресний документ, що є сукупністю економічно та науково обґрунтованих, зорієнтованих на досягнення загальної мети різноманітних заходів, пов'язаних між собою у термінах, місцях, виконавцях і співвиконавцях, а також забезпечених необхідними фінансовими та матеріально-технічними ресурсами.

Стратегічне планування - адаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка та корекція системи досить формалізованих планів, перегляд системи заходів щодо їх виконання на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються зовні та всередині підприємства. Це також - систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм.

Стратегічне управління - багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей. Це також процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове керування організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розробляють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі релевантні (найсуттєвіші) зовнішні та внутрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, постійно розвиваючись і змінюючись.

Стратегічний господарський центр (СГЦ) - найменша виробничо-управлінська одиниця (відділення, завод, продуктова лінія, "центр прибутків", "центр інвестицій", "центри реалізації", "продуктово-споживчі центри", "внутрішні венчури" тощо), для якої можна організувати облік доходів, витрат, інвестицій та розробити самостійну продуктову стратегію (або "портфель").

Стратегічний набір - система різноманітних стратегій, що їх розробляє підприємство на певний період, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претензій на місце і роль у зовнішньому середовищі.

Стратегічний рівень - система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях і діях.

Стратегічний баланс - певне поєднання загроз і можливостей, що об'єктивно існують у зовнішньому оточенні підприємства та суб'єктивно оцінені керівниками, із сильними та слабкими сторонами у функціонуванні підприємства.

Стратегічний контроль - особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні та оцінці проходження процесу стратегічного управління і забезпечує досягнення поставлених цілей через встановлення стійкого зворотного зв'язку.

Стратегічні цілі - вказують на специфічні результати діяльності, яких організація розраховує досягти, а також конкурентну позицію, яку вона прагне зайняти на ринках для своїх продуктів; їх можна віднести до "цілей розвитку".

Стратегічно орієнтоване підприємство - підприємство, де стратегічне мислення є основною, принциповою установкою в діяльності персоналу підприємства, насамперед вищого керівництва; існує (формується) система стратегічного управління; застосовується раціональний процес стратегічного планування, який дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів; поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів.

Стратегія диференціації (за М. Портером) - одна із загальних конкурентних стратегій фірми, що полягає в орієнтації діяльності підприємства на створення унікальних у будь-якому аспекті

продуктів, який визнається важливим, достатньою кількістю споживачів.

Стратегія лідирування за рахунок зниження витрат (за М. Портером) - одна із загальних конкурентних стратегій фірми, що полягає в орієнтації на зайняття лідируючого положення в галузі (або на певному сегменті ринку) за рахунок економії на витратах при виготовленні масової продукції.

Стратегія ліквідації - граничний випадок стратегії цілеспрямованого скорочення діяльності.

Стратегія НДПКР - план проведення головних досліджень в організації стосовно нової продукції, техніки, технології, організації тощо, а також розвитку та більш ефективного застосування існуючих продуктів, процесів, методів та ін.

Стратегія розвитку інформаційної системи - самостійний (або підпорядкований іншим) план розвитку організації за допомогою інформаційних технологій, необхідних для управління, планування та контролю діяльності підприємства.

Трансфертні ціни — умовно-розрахункові ціни, за якими структурні підрозділи підприємства передають одне одному товари або надають послуги.

Товар - продукт праці (виріб, послуга), що призначений для купівлі-продажу і задовольняє потребу підприємств або населення.

Тактика - сукупність методів і заходів по виконанню стратегічних цілей і задач у короткостроковий період.

Точка беззбитковості - точка перетину кривих витрат і випуску, яка відповідає обсягу продукції (критична програма) , починаючи з якого її випуск повинен давати прибуток. Точка беззбитковості розраховується як відношення величини постійних витрат на одиницю продукції до різниці ціни продукції і змінних витрат на одиницю продукції.

Управлінський процес - сукупність операцій і процедур впливу керуючої підсистеми на керовану, які здійснюються в рамках організаційної структури фірми. Аналогічно виробничим процесам управлінські процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі.

Управлінське рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи із

багатьох варіантів досягнення конкретної цілі системи менеджменту. Управлінські рішення бувають інтуїтивними, раціональними і оптимальними.

Умови забезпечення якості та ефективності управлінських рішень: 1) застосування до процесу вироблення рішення сукупності наукових підходів і принципів менеджменту; 2) застосування методів оптимізації; 3) використання якісної інформації; 4) автоматизація процесу прийняття рішення; 5) застосування якісної системи обліку і контролю реалізації рішень; 6) мотивація прийняття та реалізації якісних рішень.

Факторинг - фінансова операція, згідно з якою "фактор-фірма" купує у своїх клієнтів їх вимоги до контрагентів, в короткий строк оплачує 70 - 80 % цих вимог у вигляді авансу, а решту, що залишилася, - після надходження до клієнта рахунку-оплати.

Фірма - загальна назва підприємств первинних господарських ланок у ринковій економіці, що переслідують у своїй діяльності мету отримання прибутку.

Франчайзинг - система договорів, що ґрунтується на наданні великою фірмою малому підприємству свого фірмового знаку в обмін на зобов'язання підприємства продавати продукцію фірми.

Філософія функціонування підприємства - інтегральна частина управління, яка дає змогу усвідомити майбутнє, керуючись наявною та бажаною позицією, способом життя підприємства, що є основними вихідними характеристиками процесу мислення, інтелектуальних робіт, які зумовлюють процеси, процедури, технологію та зміст рішень.

Фінансова стратегія - основа для вибору альтернативи, яка зумовлює природу та напрямки організації фінансових стосунків як поза межами, так і всередині підприємства. Фінансові стратегії розробляються у формі плану або програми фінансового розвитку організації з урахуванням необхідних змін у структурі капіталу та створення необхідних фондів - стратегічних, страхових тощо для досягнення розроблених стратегій зростання та підвищення конкурентних переваг підприємства.

Формалізовані (структуровані) цілі - цілі, окремі характеристики яких та взаємозв'язки між ними можна кількісно описати.

Формулювання стратегій - процес, за допомогою якого

керівники встановлюють місію, формують систему цілей, обирають стратегії.

Функціональна стратегія - тип забезпечуючої стратегії, що визначає стратегічну орієнтацію тієї або іншої підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення локальних цілей, а також керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми, що відповідають внутрішньому і зовнішньому контексту в підприємстві.

Фактор часу — фактор, який враховується при зіставленні альтернативних варіантів управлінських рішень.

Факторний аналіз - метод дослідження об'єктів (систем), в основі якого знаходиться процедура встановлення міри впливу факторів на функцію або результативну ознаку з метою розробки плану організаційно-технічних заходів по поліпшенню функціону-вання об'єкта (системи).

Форс-мажор - подія, яку неможливо ні передбачити, ні перебороти. Можливість подібних подій враховується при визначенні ризику.

Функціонально-вартісний аналіз - метод системного дослідження об'єктів (виробів, процесів, структур і т.ін.), який направлений на оптимізацію співвідношення між корисним ефектом і сукупними затратами ресурсів за життєвий цикл використовуваного за призначенням об'єкта.

Функціональний підхід до менеджменту - підхід, який розглядає потребу як сукупність функцій, які необхідно виконати для її задоволення.

Функція: 1) у менеджменті - етап процесу управління (стратегічний маркетинг, планування, організація процесів, облік і контроль, мотивація, регулювання); 2) в аналізі і прогнозуванні -результативна ознака, прогнозна величина, розрахована за рівнянням регресії (наприклад, ціна, собівартість, трудомісткість, фондовіддача, продуктивність, елементи витрат за стадіями життєвого циклу об'єкту, узагальнюючі показники якості та ін.).

Цільовий підхід - система методів і методичних прийомів, що забезпечують постійну орієнтацію управлінської діяльності, планово-управлінських рішень, процесів виконання цих рішень, орієнтованих на кінцеві результати з урахуванням соціальноекономічних характеристик, які постійно змінюються внаслідок розвитку системи потреб, кількісних і якісних змін у виробничому потенціалі системи, щодо якої застосовується цільовий підхід.

Центрована диверсифікація - процес створення нових видів продукції на основі базових аналогів, випуск яких не потребує суттєвих змін у виробничо-збутовому потенціалі підприємства.

Цілі - вираз кількісного або якісного майбутнього стану об'єкта управління, досягнення якого забезпечує вирішення проблеми.

Ціна - грошове вираження вартості уречевленої в товарі праці.

Цінність - щось особливе, чим володіє об'єкт чи суб'єкт управління. Наприклад, духовність, чесність, талант, здоров'я, професіоналізм, організованість, конкурентна перевага, квартира, автомобіль, хліб, вода і т.ін.

Чистий дисконтний дохід - величина порівняльної економічної ефективності інноваційного або інвестиційного проекту як сума ефектів за нормативний строк здійснення проекту, приведена до розрахункового року. Чистий дисконтний дохід є синонімом економічного ефекту.

Якість продукції - сукупність властивостей (характеристик продукції), що обумовлюють її здатність задовольнити конкретні особисті та виробничі потреби згідно із своїм призначенням.