1.2. Цілі корпорації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

На основі місії встановлюються цілі. Цілі - це конкретний стан окремих характеристик підприємства, досягнення яких для нього є бажаним і на досягнення яких направляється його діяльність. Наприклад: розширити кількість споживачів на 10 %, збільшити рентабельність до кінця року з 10 до 12 % і т.ін.

Цілі є вихідною точкою планування діяльності, базою для побудови організаційних відношень, системи мотивації, оцінки результатів праці окремих працівників, підрозділів і підприємства в цілому.

На великих підприємствах, де існує декілька рівнів управління, складається ієрархія цілей, яка являє собою декомпозицію цілей більш високого рівня в цілі більш низького рівня, які виступають засобами для досягнення цілей більш високого рівня. Цілі охоплюють положення підприємства на ринку, інновації, продуктивність, ресурси, прибутковість, управлінські зв'язки, персонал.

Встановлення цілей - складний та трудомісткий процес, в якому поєднуються знання, кваліфікація та досвід роботи осіб, відповідальних за формулювання цілей, а також урахування об'єктивних чинників, що відображають конкретну ситуацію у середовищі, стан виробничого потенціалу підприємства та вплив інших об'єктивних факторів.

Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам [72]:

-          реальність, конкретність, досяжність - це означає що мета не

абстракція, а результат досліджень, передбачень, початкових варіантів рішень, які враховують можливості системи;

-          вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх - це

означає, що в цілях має існувати стимулюючий фактор, який

спонукає виконавців, котрі бажають досягти високих результатів та

успіху, докладати додаткових зусиль і використовувати весь

виробничий потенціал підприємства;

-          наукова обґрунтованість, погодженість - це означає, що в меті мають бути враховані об'єктивні закони розвитку середовища та об'єкта управління, збалансовані об'єктивні та суб'єктивні елементи цілеутворення, а всі цілі, що лежать в основі розвитку організації, треба розглядати у взаємозв'язку та взаємодії;

-          вимірюваність - це означає, що мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення, що дуже важливо під час формування планових документів, стандартів дій або робіт, нормативів тощо;

-          однозначність для сприйняття, ясність - це означає, що

розглядаючи мету як найзагальніший варіант рішення, виконавці

повинні розуміти необхідність і доцільність своєї роботи, і вибирати

в цьому випадку більш досконалі варіанти досягнення цілей;

-          гнучкість - можливість і необхідність внесення корективів у

зміст мети та структуру цілей організації під впливом змін у

середовищі;

-          прийнятність - необхідність урахування звичаїв, потреб, бажань,

традицій та цінностей, що склалися в суспільстві;

-          відображення змісту діяльності - означає, що процес

цілевстановлення задає організації загалом, а також окремим їі

складовим (підрозділам чи посадовим особам) певний зміст та

порядок дій, який має сприяти досягненню цілей.

Усі цілі класифікуються за такими ознаками:

-          за спрямованістю дій - зовнішні (завоювання ринку) та

внутрішні (вдосконалення системи мотивації праці);

-          за напрямками діяльності на підприємстві - економічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні;

-          за можливістю їхнього повного здійснення - "цілі створення" (якого-небудь матеріального об'єкта чи системи) та "цілі розвитку" (коли йдеться про процес);

-          за охопленням рівнів управління - цілі всього підприємства,

окремих підрозділів і груп або індивідів;

-          за часовими характеристиками - коротко, середньо- та

довгострокові;

-          за відповідною спрямованістю на види діяльності - стратегічні, тактичні, оперативні;

-          за ступенем оновлення - цілі підтримки наявного рівня, цілі поступового розвитку окремих елементів системи та цілі оновлення;

-          за впливом на окремі елементи підприємства - виробничі та управлінські; останні, в свою чергу, поділяються на адміністративні функції (планування, організація, мотивація, контроль) і функції підприємства (маркетингові, технологічні, збутові, фінансові, постачання, кадрові тощо);

-          за характером діяльності - цілі функціонування та цілі розвитку;

-          за пріоритетами - основні, побічні та підтримуючі;

-          за вимірюваністю - кількісні та якісні.

Ступінь кількісної визначеності цілей дозволяє обирати відповідні методи аналізу та побудови "дерева цілей", що важливо для подальшої організації діяльності підприємства.

3 точки зору визначення якості функціонування підприємства можна сформувати ще два типи цілей: прямі та забезпечуючі.

Для підприємства, що діє у ринковому середовищі, до прямих цілей належать:

-          зростання прибутковості діяльності;

-          справедлива винагорода персоналу;

-          виконання соціальних зобов'язань;

-          задоволення потреб споживачів;

-          створення конкурентних переваг;

-          завоювання ринку тощо.

До забезпечуючих (підтримуючих) цілей підприємства відносять:

-          "виживання" в конкурентній боротьбі;

-          нові види продукції та технології;

-          професіоналізм і компетенцію персоналу, що забезпечують

гнучкість і рівень управління в умовах конкурентної боротьби;

-          рівень та умови виробництва тощо.

Роль суб'єктивного фактора у встановленні цілей підприємства визначається через фактичне існування номінально та реально існуючих цілей. Номінальні цілі відбивають формально встановлені та всебічно обґрунтовані орієнтири розвитку організації (зростання

добробуту працівників підприємства, впровадження досліджень НТП у виробництво; виконання зобов'язань щодо соціальної відповідальності перед суспільством тощо), а реальні цілі направлені на збереження досягнутого розподілу влади на підприємстві, розподілу власності та ін.

Цілі підприємства є стратегічними, тобто вони є "цілями розвитку". Такі цілі відображають співвідношення між темпами змін обсягу продажу та прибутку підприємства і галузі в цілому.

Залежно від того, яке це співвідношення, темп розвитку підприємства може бути швидким, стабільним або зменшувальним. Відповідно до цих темпів розвитку встановлюється ціль швидкого розвитку, ціль стабільного розвитку та ціль скорочення. Ціль швидкого розвитку передбачає, що підприємство повинно розвиватись швидше галузі. Для того, щоб справитись із швидким розвитком, керівництву підприємства необхідно мати такі якості, як глибоке розуміння ринку, уміння вибрати найбільш придатну частину ринку та сконцентрувати свої зусилля на цій частині ринку; уміння добре використовувати наявні у підприємства ресурси; уміння чітко відчувати хід часу та добре контролювати процеси, які здійснюються на підприємстві.

Ціль стабільного розвитку припускає, що при її досягненні підприємство розвивається такими самими темпами, як і галузь у цілому. В цьому випадку підприємство намагається зберегти свою частку ринку стабільною.

Ціль скорочення застосовується підприємством тоді, коли воно розвивається більш повільними темпами, ніж галузь в цілому.

Наведені цілі розвитку можуть послідовно змінювати одна одну.

Цілі розвитку підприємства встановлюють межу цілей, яких воно бажає досягти у довго- та короткостроковому періоді, такі цілі мають бути встановлені для кожного напрямку діяльності, для кожного виробничого підрозділу, який бере участь у досягненні результатів.