6.5. Стратегічні альтернативи діяльності корпорації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

Кожний розглянутий вид базових стратегій має стратегічні альтернативи, тобто резервні стратегії, які здатні максимально підвищувати довгострокову ефективність підприємства.

Етапами вибору альтернатив стратегії є:

-          оцінка існуючої стратегії;

-          формування стратегії;

-          планування ризику;

-          вибір стратегічних альтернатив.

До критеріїв оцінки вибраної стратегії належить:

-          цілісність;

-          сумісність із навколишнім середовищем;

-          збалансованість цілей та ресурсів;

-          ступінь ризику;

-          реальність горизонту планування;

-          узгодженість довго-, середньо- та короткострокових цілей;

-          взаємодія лінійних та функціональних підрозділів. Звичайно, вибрана стратегія повинна відповідати новим цілям,

політиці, динаміці змін зовнішнього та внутрішнього середовища і потребує внесення певних корективів у діяльність підприємства. Стратегічними альтернативами є:

1)         стратегії виживання:

-          зміна товарної політики;

-          зміна маркетингової політики;

-          жорстка економія всіх видів ресурсів;

-          удосконалення системи управління;

2)         стратегії стабілізації:

-          економія ресурсів;

-          ревізія витрат, консолідація, оновлення;

-          відновлення доходу, зменшення витрат;

-          стабілізація: селективність, балансування на ринках, фінансова економія;

3)         стратегія зростання:

-          інтенсифікація ринку, проникнення на ринок, географічна експансія;

-          диверсифікація: вертикальна, горизонтальна, конгломератна;

-          міжфірмове співробітництво та кооперація;

-          зовнішньоекономічна діяльність.

Крім того, стратегія зростання може засновувати такі стратегічні альтернативи зростання:

-          стратегію обмеженого зростання, коли підприємство знає, що буде мати в довгостроковому періоді стабільний прибуток;

-          стратегію швидкого зростання, коли підприємство із року в рік має значне підвищення рівня виконання коротко- та довгострокових цілей в порівнянні з минулим періодом;

-          стратегію скорочення, тобто стратегію останнього шансу, варіантами якої є: ліквідація (санація, банкрутство, закриття); скорочення діяльності (скорочення частки ринку, організований відступ, "збирання врожаю"); реструктуризація (скорочення витрат та відсікання зайвого, коротко- та довгострокова реструктуризація, переорієнтація, освоєння нових видів діяльності та ринків);

-          комбінацію вищезгаданих стратегій (для поліпродуктових фірм);

4) стратегії вертикальної інтеграції - стратегія незалежності та дезінтеграції, яка є виправданою, якщо;

-          вигідніше звертатися до незалежних фахівців;

-          пропонована сфера діяльності не є ключовою;

-          знижується ризик дії змін прихильностей споживачів;

-          є можливість сконцентруватися на пріоритетних напрямках бізнесу;

-          прискорюються дії щодо вдосконалення структури управління, скорочення циклу "наука - виробництво - продаж" тощо.