6.3. Стратегія зростання корпорації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

Стратегія зростання - це стратегія розвитку. Розвиток підприємства характеризується показниками росту обсягу продажу, доходу, частки ринку, швидкістю зростання. Основними стадіями стратегії розвитку підприємства є:

-          планування, на якій визначаються можливості отримання доходу, аналізується ефективність використання всіх видів ресурсів, застосовуються заходи фінансового страхування за непередбачених обставин;

-          початкова стадія, на котрій визначаються та ліквідовуються "вузькі місця" у реалізації конкретних проектів, що веде до збільшення обсягу продажу;

-          стадія проникнення, на якій здійснюється подальше проникнення фірми на ринок збуту, спостерігається пропорційне зростання обсягів продажу та доходів, практично завершується процес придбання та поглинання, з'являються переваги над конкурентами;

-          стадія прискореного зростання, на якій швидко зростає обсяг продажу та доходів, темпи зростання доходів випереджають темпи зростання продажу, частка ринку наближається до максимальної, з'являються негативні тенденції по витраті ресурсів тощо;

-          перехідна стадія, на якій падає швидкість росту обсягів продажу та доходів, настає період стагнації, що змушує здійснювати політику жорсткої економії, закривати певні виробництва, переглядати загальнокорпоративні і функціональні стратегії.

Складовими (варіантами) здійснення стратегії розвитку підприємства є:

1) інтенсивний розвиток за рахунок:

-          глибокого проникнення товару на ринок з допомогою його позиціювання;

-          розширення меж ринку;

-          удосконалення товару;

2)         інтеграційний розвиток за рахунок:

-          регресивної інтеграції (жорсткого контролю за діяльністю постачальників);

-          прогресивної інтеграції (жорсткого контролю за діяльністю системи розподілу);

-          горизонтальної інтеграції (контролю за діяльністю конкурентів);

3)         диверсифікаційний розвиток за рахунок:

-          концентричної диверсифікації (розширення номенклатури виробів за рахунок ідентичних товарів);

-          горизонтальної диверсифікації (поповнення асортименту новими товарами, що їх виробляє фірма);

-          конгломератної диверсифікації (поповнення асортименту зовсім іншими новими товарами).

Важливе значення в інтеграційному розвитку має вертикальна інтеграція, яка буває двох видів:

-          вертикальна інтеграція "назад" (постачання);

-          вертикальна інтеграція "вперед" (канали розподілу), характеризується ступенем формалізації та рівнем залученності на основі контрактів "СПОТ" (короткострокових простих стандартизованих контрактів), довгострокових контрактів, агентських угод, спільних підприємств, партнерства постачальників та споживачів, франчайзингу.

Стратегія вертикальної інтеграції:

-          веде до зниження витрат та збільшення диференціації;

-          сприяє координації всіх ланок "ланцюжка цінностей";

-          створює конкурентні переваги.

Але стратегія вертикальної інтеграції має певні недоліки:

-          обмежує можливість вибору постачальників;

-          створює дисбаланс потужностей на кожному з етапів "ланцюжка цінностей";

-          викликає необхідність мати різноманітні навички та здібності;

-          обмежує зв'язки зі спеціалізованими виробниками.