Розділ 6 СТРАТЕГІЯ "ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ" КОРПОРАЦІЇ 6.1. Стратегія виживання корпорації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

Стратегія виживання — це захисна стратегія, яка базується на застосуванні таких конкретних стратегіях: стратегія оборони, стратегія напрямку дій в конкретних зрізах діяльності підприємства, стратегії для слабкого бізнесу, альтернативні стратегії. Необхідність застосування складових стратегій виживання перш за все визначається рівнем собівартості продукції підприємства, мінімальним рівнем рентабельності, часткою ринку, кількістю працівників та іншими показниками.

Мета стратегії оборони - знизити ризик бути атакованим, уникнути значних втрат за атаки конкурентів, зменшити тиск конкурентів; запобігти атакам та перешкодити атакуючим діям конкурентів, не допустити занепаду діяльності організації.

Для досягнення зазначених цілей підприємство змушене здійснювати низку дій:

-розширювати номенклатури продукції для заповнення вільних ринкових ніш;

-розробляти товар з кращими, ніж у конкурентів, характеристиками;

-          пропонувати товар за нижчими, ніж у конкурентів, цінами;

-          удосконалювати канали розподілу товару за рахунок укладання особливих угод з дилерами та дистриб'юторами;

-          надавати посередникам значні знижки;

-          навчати споживачів користуванню товаром на вигідних для них умовах;

-          підтримувати попит на товар серед споживачів;

-          збільшувати обсяг продажу в кредит;

-          скорочувати терміни постачання запасних частин;

-          патентувати альтернативні технології;

-          підписувати ексклюзивні угоди з авторитетними постачальниками;

-          закуповувати значну кількість сировини;

-          захищати власні "ноу-хау";

-          брати участь у розробці альтернативних технологій;

-          здійснювати постійний контроль за діями конкурентів;

-          здійснювати рішучі, обдумані контратаки проти деяких конкурентів;

-          створювати резерви готівки та високоліквідних активів;

-          публічно заявляти про намір зберігати існуючу частку ринку і не відставати від конкурентів у ціновій політиці;

-          заявляти про наміри домагатися серйозних позитивних зрушень у виробництві, технології, маркетингу;

-          демонструвати готовність до показу низької дохідності.

Стратегія виживання потребує швидких, рішучих і

скоординованих дій в основних зрізах діяльності підприємства:

-          у виробничо-господарській діяльності - необхідно переглянути товарну політику з тим, щоб вона відповідала вимогам ринку; запровадити відповідні зміни в організації виробництва; переглянути систему товароруху та просування товару; проводити продуману цінову політику;

-          у фінансовій діяльності - створити умови для жорсткої економії витрат; мінімуму капіталовкладень; продажу чи закриття збиткових виробництв; залучення банківських кредитів; централізації фінансових операцій;

-          у системі управління - змінити співвідношення централізації та децентралізації управління; переглянути систему методів управління; здійснити необхідні кадрові зміни, формувати нову політику діяльності.

Стратегіями для слабкого бізнесу є:

-          стратегія концентрованого наступу;

-          стратегія оборони та зміцнення;

-          стратегія швидкого відступу;

-          стратегія "збирання врожаю", яка застосовується у випадках непривабливості перспектив розвитку галузі, непривабливості та дороговизні розвитку підприємства; другорядності сфери підприєм-ництва; можливості спрямування коштів у привабливіший бізнес; зменшення обсягу продажу тощо.