5.2. Ресурсні стратегії


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

Одна із головних цілей стратегічного управління на підприємстві - це забезпечення раціонального розподілу ресурсів між напрямками діяльності і їх ефективного використання для як найкращого досягнення поставлених стратегічних цілей.

Ресурсне забезпечення стратегічної діяльності підприємства має здійснюватись у відповідній формі на основі розробки ресурсних стратегій, які сприяють розв'язанню таких завдань:

-          визначення перспективних потреб підприємства в ресурсах всіх

необхідних видів;

-розрахунок допустимих ресурсних обмежень і формування прогресивних норм витрат ресурсів різних типів;

-          визначення "зон стратегічних ресурсів", можливостей їхнього

використання шляхом балансування обсягів і складу, термінів

постачання з динамікою використання;

-розробка заходів щодо раціонального транспортування, зберігання та використання ресурсів;

-          використання підходів з позиції логістики щодо системи

реалізації ресурсних стратегій.

В умовах ринкової економіки процес ресурсного забезпечення діяльності корпорації має форму процесу закупівлі. Для постачальника -це етап завершення процесу відтворення; для споживача - етап, на якому фінансові ресурси, грошовий капітал перетворюються в один із елементів виробничого процесу. Діяльність корпорації спрямована на вивчення кон'юнктури ринку з метою забезпечення свого виробничого процесу 3 найменшими втратами.

Керівники корпорації на основі сформованого "портфеля" визначають кількість, якість, структуру, ціни, терміни поставки та постачальників по окремих видах ресурсів, виходячи з можливостей ринку, потреб споживачів і вимог виробничих процесів, наявних на підприємстві чи запланованих до введення з метою виготовлення необхідної продукції.

Застосування ресурсних стратегій істотно залежить від ситуації на ринках. Зараз на ринках спостерігається інтенсивна пропозиція різних ресурсів та їхніх взаємодіючих сполучень з широким наборів варіантів "ціна - якість".

Для розробки ресурсних стратегій I. Ансофф [3] пропонує використати підхід, аналогічний з визначенням СЗГ (стратегічних зон господарювання) при розробці продуктово-товарних стратегій: ресурсні потреби підприємства визначити через "зони стратегічних ресурсів" (ЗСР), тобто сегмента ринку, де діє певна сукупність підприємств-постачальників, які забезпечують ресурсами потреби підприємства, та сприяють виведенню на ринок його товарного асортименту і ритмічному функціонуванню його виробничо-управлінської системи.

Кожне підприємство працює з різними ЗСР і намагається забезпечити себе сировиною, матеріалами, паливом, запчастинами, обладнанням, трудовими, фінансовими та інформаційними ресурсами (рис. 5.2) [72].

78

 

Матеріально-сировинні                                                                             Техніка та технологія

 

           

                                              

           

           

 

ресурси                                  Інформаційні                                    

і                                   Фінансові ресурси                            A

Енергетичні              

            ресурси                                  Трудові

ресурси                      <■■                                                    (персонал)

           

           

                                  

           

           

 

Рис. 5.2. Принципова схема структури та взаємозв'язку ресурсів корпорації

Головне спрямування дій підприємства при використанні ресурсної стратегії - за допомогою координації та розподілу ресурсів між його окремими сферами діяльності досягти визначених цілей, перетворити наявний або сформувати новий виробничий потенціал.

Основні елементи, які враховуються підприємством при розробці ресурсних стратегій, наведені на рис. 5.3 [72].

 

Ресурсні характеристики

Наявність ресурсів (власних

запасів і можливості

залучення)

Розподіл ресурсів

Використання ресурсів

Поповнення ресурсів

 

Скдад ресурсів

Людські ресурси (персонал) Матеріально-технічні ресурси Фінансові ресурси Інформаційні ресурси

Співвідношення

Цілі (проекти)

Пріоритети

Функції          

Обмеження (нормативи)

Функції

Стимули

Пріоритети   

Цілі

Структура Обсяги (величина) Можливості

 

Час (темп)

Розміщення (простір)

Система?

о

lj^> Результати?

-JI> Стратегії?

 

Рис. 5.3. Ресурсні стратегії: склад і рух ресурсів

Структура та зміст стратегій залежить від галузевої орієнтації підприємства, характеру виробництва, місцезнаходження, форми власності та рівня управління підприємством.

Кожна галузь характеризується відповідною фондо-, матеріало-, енерго- та трудомісткістю продукції, що випускається. У зв'язку з цим для функціонування підприємства потрібні матеріально-сировинні ресурси, які класифікують на такі групи: сировина; основні матеріали; комплектуючі вироби; допоміжні матеріали; паливо.

Основою для розрахунків потреб у ресурсах є:

-          продуктові стратегії, де визначено необхідні типи та обсяги виробництва продукції для заповнення "стратегічної прогалини";

-          функціональні стратегії, де визначено потреби в ресурсах для створення, підтримки, розвитку та скорочення діяльності окремих функціональних підсистем підприємства;

-          необхідний рівень резервів для забезпечення безперервного функціонування підприємства;

-          прогнози та аналіз тенденцій створення та впровадження досліджень, відносно нових матеріалів, технологій, виробничих процесів, а також розвідки нових покладів корисних копалин;

-          методи           обґрунтування раціонального використання матеріальних ресурсів з урахуванням змін у їхній структурі, заміни дефіцитних матеріалів менш дефіцитними, використання внутрішніх резервів, вторинної сировини та відходів;

-          методи обґрунтування раціональних норм використання ресурсів та їх економії.

У загальному вигляді потреби в матеріальних ресурсах можна розрахувати так:

П=0*Н+Зп-Зо,           (5-1)

де: О - обсяги виробництва певного продукту згідно з обраною продуктово-товарною стратегією; Н - прийняті норми витрат сировини (матеріалу) на одиницю продукції, що забезпечують необхідний рівень конкурентоспроможності; Зп - нормативний перехідний виробничий запас продукту, необхідний для забезпечення безперервного виробництва; Зо - очікуваний запас даного виду продукту на початок планового періоду.

Якщо неможливо обчислити норми витрат на одиницю продукції, як правило, використовують показники витрат ресурсів на певну кількість грошових одиниць (100, 1000 і т.ін.).

Орієнтовну потребу в матеріальних ресурсах на плановий період можна визначити, скориставшись методом динамічних коефіцієнтів:

Ппл — Фр * Кп * Кн,          (5-2)

де: Фр - фактичний обсяг витрат матеріалів на виготовлення продуктів-аналогів за попередній період; Кп - коефіцієнт зростання/ зменшення обсягу виготовлення продукту в плановому періоді порівняно з попереднім періодом; Кн - коефіцієнт збільшення / зниження норм витрат на одиницю продукції, згідно з розробленими для цього заходами (рис. 5.4.) [72].

Найважливішими видами ресурсів, відносно яких насамперед слід передбачити стратегію їх економії, є енергетичні, імпортні та інші ресурси. Кожне підприємство має здійснювати дослідження щодо впровадження імпортно-замінних ресурсів, які зменшують залежність від зовнішніх джерел постачання, економлять валюту тощо.

Значення та вплив ресурсів на ефективність роботи підприємства визначається роллю, яку відіграє той чи інший ресурс для досягнення цілей підприємства (наприклад, нафта для нафтопереробного заводу, каталізатори для хімічного виробництва), можливостями його заміни, рівнем впливу цін окремих ресурсів на показники ефективності роботи підприємства.

Важливою проблемою щодо забезпечення виробництва матеріально-сировинними ресурсами є створення запасів. В ідеальному випадку, коли постачання відбувається синхронно, щоденно, відповідно до програми добового випуску продукції, запаси можуть дорівнювати нулю. Якщо потреби в ресурсах не відповідають наявним, створюються страхові "буферні запаси", які компенсують недоліки у постачанні.

Запаси ресурсів підприємства виконують роль амортизаторів між постачанням, виробництвом, системою просування, розподілу та реалізації. Тому в системі управління підприємством виділяють ще й функцію складського господарства, яка стосується розміщення та використання складів, системи зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, внутрішнього транспортування, контролю якості матеріалів тощо.

 

Рис. 5.4. Основні напрямки економії матеріальних ресурсів і їхній вплив на зміст ресурсних стратегій

Залежно від місця, ролі, рівня перетворень у забезпеченні матеріально-сировинними ресурсами підприємства застосовуються різні підходи до змісту ресурсних стратегій:

- розробляти для кожного виду сировини або матеріалу окрему ресурсну стратегію;

-          формувати стратегію для групи матеріалів або сировини;

-розробляти комплексну ресурсну стратегію для всього

підприємства.

3 метою безперервного забезпечення підприємств сировиною, матеріалами, паливом та іншими матеріально-сировинними ресурсами планується певний обсяг оборотних коштів, які складаються із засобів, вкладених у фонди обігу (товарні запаси, грошові ресурси, необхідні для забезпечення безперервного обігу товарів, грошей у розрахунках з постачальниками), та грошей, вкладених в обігові кошти (тара, матеріали для господарських потреб, малоцінні та швидкозношувані предмети, паливо, витрати майбутніх періодів).

Продуктові стратегії задають вимоги до техніки і технології виготовлення продукції певного типу. Підприємства для визначення стратегічних можливостей забезпечення технікою та технологією використовують їхню вартісну форму - основні фонди, до яких належать будівлі, споруди, силове устаткування, передатне обладнання, робочі механізми та апарати, інструменти та приладдя, господарський інвентар, транспорт, відносно яких приймаються рішення про напрямки використання коштів.

Між забезпеченням технікою та виробничими стратегіями існує тісний зв'язок. У натуральному вигляді потреби в окремих видах обладнання, машинах і механізмах визначаються:

-          для капітального будівництва та реконструкції підприємства;

-          заміни застарілого обладнання на основному, допоміжному та обслуговуючому виробництвах;

-          комплектації продукції машинобудування;

-          науково-дослідних робіт тощо.

Потреба в машинах та обладнанні залежить від:

-          обсягів запланованих робіт згідно з продуктово-товарними стратегіями;

-          комплектації обладнання згідно з планом;

-          створення комплексів машин;

-          створення або реконструкції виробництва, розширення діючих потужностей;

-          заміни обладнання відповідно до нової технології на основі наукових досліджень і розробок;

-          темпів розвитку виробництва.

Потреба в кожному виді обладнання для розширення підприємства згідно з визначеними темпами приросту обсягів виробництва (виконання планових обсягів робіт) визначається за формулою:

Роб — X Нв * Опл/Чд * СДКв * Квн,       (5-3)

де: Нв - норма часу на виготовлення одиниці продукції; Опл -плановий обсяг виробництва; Чд - число днів у плановому періоді; С - число змін роботи у плановому періоді; Д - трива-лість робочої зміни; Кв - коефіцієнт використання обладнання з урахуванням ремонту та налагодження; Квн - середній коефі-цієнт виконання норм.

Фактором, що забезпечує функціонування підприємства, є його персонал, трудові ресурси, які охоплюють різноманітні групи працівників незалежно від їхньої ролі у процесі виробництва, від функцій, які вони виконують, кваліфікаційного складу тощо.

Для правильного визначення підходу до формування кадрової складової виробничого потенціалу застосовуються такі групування персоналу підприємства:

-          промислово-виробничий персонал - працівники, які безпосередньо зайняті у виробництві продукції і підрозділах його обслуговування;

-          непромисловий персонал - працівники, які безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, тобто робітники - ремонтники будівель і споруд, працівники наукових лабораторій, навчальних підрозділів, соціальних закладів тощо.

Специфіка трудових ресурсів полягає в тому, що забезпечення ними підприємства пов'язано з роботою з конкретними особами, які мають не лише професійно-кваліфікаційні характеристики, а й досвід, рівень культури, виховання, статево-вікові відмінності.

Підприємствам необхідно розробляти стратегії відносно трудових ресурсів (персонал-стратегії), які передбачають добір, заміщення, закріплення, просування, навчання, перекваліфікацію, оцінку роботи персоналу, звільнення кадрів тощо.

Системний підхід до забезпечення підприємства трудовими ресурсами і процесу розвитку та навчання персоналу наведено на рис. 5.5 і 5.6 [72].

Зовнішнє середовище

 

Стратегія розвитку підприємства (стра-тегічний план)

I

Організаційні плани та графіки (по -► розділах стратегічного плану)

 

т

Зовнішні дже-

рела поповнен-

ня персоналу

 

Створення "► стратегій ка-р'єри

і і 1

 

Лідирування та контроль

 

1

Необхідна кількість і кваліфікація персоналу (за групами)

 

Аналіз існук* N. чих і майбут-

ніх потреб у персоналі

 

Найм, відбір,

призначення,

просування, зві-

льнення

 

т т т

Навчання та

розвиток пер-

соналу

 

1

Наявна кількість і кваліфікація персо-налу підприємства

 

Внутрішні дже-

рела поповнен-

ня персоналу

 

/

 

Внутрішнє середовище Персонал-стратегія

Система винагород

Рис. 5.5. Системний підхід до забезпечення підприємства трудовими ресурсами

 

Стратегія розвитку підприєм-

-^        ства

(стратегічні плани)

 

Наявна діяльність

 

Майбутня діяльність

 

Майбутній стан підприємства

 

Фактичне Потрібне виконання виконання

 

Наявна           Потрібна

компетенція компетенція

 

Нова компе-тенція, яка

вимагає зміни технології,

методів тощо

 

Потреби в навчанні для виконавця

Розрив (інтервал) між фактичним і потрібним виконанням (оцінюють з урахуванням перспек-тиви для кожного вико-навця)

 

Розрив (інтервал) між

наявною та потрібною

компеіенцією (оцінюють

з урахуванням перспек-

тиви для кожного вико-

навця)

 

Додаткові потре-

би, визначені

вищими керівни-

ками щодо умов

праці

 

I

План перекваліфікації та навчання персоналу підп-риємства

I

I

Навчання в проце-

сі

діяльності

Внутрішня та зовнішня системи навчання персо-налу

I

Зміни та розвиток в організації

 

План

соціального роз-

витку

 

Рис. 5.6. Формування "людського капіталу": процес розвитку та навчання персоналу

Фінансові ресурси, їхні обсяги та джерела формування є фундаментом виконання всіх інших елементів "стратегічного набору". Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є власні джерела (прибуток, амортизація, випуск нових акцій, реалізація основних фондів тощо), позичкові (нові боргові зобов'язання у вигляді довго- та короткострокових кредитів, застав, векселів тощо), пряме бюджетне фінансування та благодійна допомога.

Керівництву підприємства необхідно постійно балансувати між коротко- та довгостроковими ефектами при використанні фінансових ресурсів з метою:

-          збільшення внутрішньої вартості капіталу;

-досягнення високих темпів зростання доходів і дивідендів на одну просту акцію;

-          скорочення зовнішніх джерел фінансування за рахунок покращання співвідношення власного та позичкового капіталу;

-          вдосконалення структури капіталу підприємства на основі співвідношення між основним та оборотним капіталом.

Стратегіями використання фінансових ресурсів на підприємстві є:

-          вкладання капіталу у "цільові ринки" - географічні, певного товару тощо;

-          інвестування в реальний основний капітал на створення нових потужностей; модернізацію виробництва, придбання устаткування, інструментів, приладів, в акції тощо;

-          зменшення або збільшення оборотного капіталу в результаті стратегічних вкладень;

-          інвестування розвитку окремих підсистем підприємства -науково-дослідних робіт, маркетингу, систем управління та ін.;

-          використання фінансових ресурсів на виплату дивідендів, погашення дебіторської заборгованості, формування стратегічних загальнокорпоративних (страхових, ризикових) фондів.

Система фінансових стратегій потребує обґрунтування потрібних можливих інвестицій для їхнього виконання, направлених на:

-          створення, розгортання та управління активами;

-          використання та закріплення капіталу у виробничому функціонуванні;

-          розробку заходів щодо якнайбільшого зростання капіталу.

Інформаційні ресурси є необхідною умовою та елементом будьякої сучасної виробничої діяльності.

Інформація регулює споживання ресурсів, заміну одних іншими, a також їх економію, оскільки містить передовий досвід функціонування процвітаючих підприємств та підвищення їхньої конкурентоспроможності.

Інформація нині стає новим джерелом доданої вартості (рис. 5.7) [72], невід'ємною складовою виробничого потенціалу підприємства, оскільки існує та впроваджується у вигляді результатів наукових розробок, проектів і конструкторських рішень, а також у вигляді знань, навичок і досвіду персоналу підприємства. Інформація як ресурс має найбільшу цінність у такому вигляді:

-          даних про ринки збуту, потреби та іншої маркетингової

інформації;

-          науково-технічних розробок нових продуктів, матеріалів, технологій тощо;

-          методик сучасних форм і методів планування, аналізу тощо;

-          розробок відносно організації виробництва, праці та управління;

-          пакетів програм для обробки економічної, науково-технічної, соціально-політичної інформації, для підтримки системи прийняття рішень на виробництві;

-          документів, законів, інструкцій тощо, які регулюють діяльність підприємства та його зв'язки із середовищем;

-          банки даних і знань загального та спеціального спрямування тощо.

Додана вартість

 

Висока

Низька

 

А) Переробка нафти. Готовий одяг. Промислова переробка сільгосппродукції

1

Г) Видобувна промисловість. Чорна металургія. Цементна промисловість

 

 

Б) Фінансові послуги. Консалтінг. Повітряний транспорт

В) Реміснича

переробка

сільгосппродукції.

Юрвдичні послуги.

Виготовлення

виробів.

Будинки моделей

 

Низький         Високий

            ►

Інформаційний вміст продукції

Рис. 5.7. Залежність інформаційного вмісту продукції та рівня доданої вартості

Інформація поєднує всі ресурси в систему певного типу 3 характерними ознаками - виробниче підприємство конкретної галузі, наукову організацію чи державну установу, що різняться комбінацією ресурсів.

Енергетичні ресурси для кожного підприємства є чинником, що лімітує. Енергія в сучасному виробництві виконує роль знаряддя праці, безпосередньо впливає на предмет праці і перетворює його в кінцеву продукцію. Підприємство для здійснення виробничих можливостей повинно складати енергетичний баланс, тому що енергія має властивість трансформуватися з одного виду в інший. Так, у матеріальному виробництві споживання енергії обернено пропорційне витратам робочої сили (жива праця заміщується машиною).

Стратегії енергетичних ресурсів пронизують усю виробничу діяльність держави; стратегії енергопостачання розробляються для окремих регіонів, галузей, підприємств і відомств. Вони мають

форму енергетичних програм і забезпечують взаємозв'язок та взаємопогодженість для різних суб'єктів господарювання. Виходячи зі специфічних особливостей енергопостачання в Україні, кожне підприємство повинно враховувати державну політику у цій сфері, враховувати інтереси виробників при формуванні енергетичних потоків і взаємовідносин між виробниками, постачальниками та споживачами.