Розділ 4 ЗАГАЛЬШ ПОЛОЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ КОРПОРАЦІЇ 4.1. Класифікація стратегій корпорації та підходи до їх розробки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

Залежно від класифікаційної ознаки організації розробляють такі стратегії:

-          за рівнем управління, на якому розробляється стратегія;

-          за стадіями життєвого циклу підприємства;

-          за характером поведінки на ринку;

-          за позицією в конкурентному середовищі.

Залежно від рівня управління, на якому розробляються стратегії, розрізняють:

-          корпоративну;

-          ділову;

-          функціональну;

-          ресурсну;

-          продуктивно-товарну;

-          оперативну стратегію.

Серед загальних стратегій, які мають місце впродовж "життєвого циклу" підприємства, розрізняють:

-          стратегії виживання;

-          стратегії стабілізації;

-          стратегії зростання;

-          стратегії скорочення;

-          стратегії реструктуризації.

За характером поведінки на ринку розрізняють стратегії:

-          активну;

-          пасивну.

Активна (наступальна, експансивна) стратегія характеризується:

1.         Диверсифікацією (постійним розширенням діяльності фірми).

2.         Технологічною орієнтацією (фірма розробляє нову продукцію, а потім оцінює можливості ринку).

3.         Наступальністю (бажанням випередити конкурентів у випуску та продажу нової продукції).

Пасивна (реактивна) стратегія характеризується:

1.         Концентрацією діяльності фірми на визначеній сфері.

2.         Ринковою орієнтацією (фірма спочатку вивчає запити споживачів, а потім визначає технологічні можливості для розробки товару, який може задовольнити ці запити).

3.         Обороною (фірма захищає свою частку ринку шляхом оновлення продукції у відповідь на дії конкурентів).

Залежно від позиції на ринку (позиція лідера на ринку, позиція організації, яка кидає виклик ринковому оточенню, позиція послідовника, позиція організації, яка знає своє належне місце на ринку тощо) застосовуються різні стратегії конкурентної боротьби.

Операційні стратегії порівняно зі стратегіями вищого рівня доповнюють і завершують загальний бізнес-план роботи компанії. Головна відповідальність за розробку операційних стратегій лягає на керівників середньої ланки, пропозиції яких повинні бути розглянуті і прийняті вищим керівництвом.

Існує чотири способи розробки стратегії:

1.         Головний стратегічний підхід, при якому керівник особисто виступає головним стратегом і здійснює сильний вплив на оцінку стану, на альтернативні стратегії та їх деталі.

2.         Підхід "делегування повноважень" - у цьому випадку керівник передає розробку стратегії іншим.

3.         Спільний (колабораціоністський) підхід - це проміжний варіант між двома попередніми. За цього підходу прямі підлеглі розробляють узгоджену стратегію, яку будуть підтримувати основні учасники.

4.         Ініціативний підхід - керівник особисто не зацікавлений ні в розробці деталей стратегії, ні в очоленні груп "генераторів ідей" для розробки узгодженої стратегії. Він мотивує підлеглих йому менеджерів розробити, захистити та втілити в життя розумну стратегію. В цьому випадку стратегія рухається знизу вверх. Старші менеджери виступають у ролі суддів, що оцінюють стратегічні пропозиції, які їм пропонують. Такий підхід найкращий для великих, диверсифікованих корпорацій, де виконавчий директор не може особисто спрямувати розробку стратегії кожного підрозділу.