Розділ 3 ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОРПОРАЦІЇ 3.1. Основні поняття конкурентоспроможності корпорації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

3 конкурентоспроможністю організації пов'язана низка понять і методів її вивчення. Велике значення має дослідження поняття конкуренції. Конкуренція - економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною рушійною силою ринку, а сама продукція підприємств - знаряддям конкурентної боротьби.

Конкуренція є об'єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою для підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати тощо. Економісти розрізняють чотири види конкуренції (або конкурентні структури):

-          чиста (або досконала) конкуренція;

-          олігополія;

-          монополістична (або недосконала) конкуренція;

-          монополія.

Чиста (або досконала) конкуренція відзначається присутністю на ринку великої групи продавців, які протистоять великій групі покупців, причому жодна з цих груп не має достатньої сили, щоб вплинути на ціни. Товари мають чітко визначені характеристики, повністю взаємозамінні і продаються за цінами, які визначаються тільки співвідношенням між попитом і пропозицією.

Для поліпшення свого положення на ринку підприємству необхідно в короткостроковому періоді змінювати обсяг виробництва, а в довгостроковому - диференціювати свої товари і тим самим зменшити ступінь їх залежності від інших конкурентів.

Олігополія - це ситуація, коли кількість конкурентів на ринку мала, тим самим створюється сильна взаємозалежність, яка між

конкурентами тим сильніша, чим менше диференційовані їх товари. Таку недиференційовану олігополію можна протиставити диференційованій олігополії, коли товари, на думку продавця, мають важливі відмінні властивості.

Монополістична (або недосконала) конкуренція займає середнє положення між чистою конкуренцією та монополією. Конкуренти численні, і їх сили зрівноважені. Однак їх товари диференційовані, тобто, з точки зору покупця, вони мають відмітні якості, які сприймаються всім ринком.

Монополія - це така конкурентна ситуація, коли на ринку домінує єдиний виробник, який протистоїть великій кількості покупців. Протягом короткого часу товар такого виробника не має в своїй категорії прямих конкурентів, так як внаслідок швидкого розповсюдження технологічних нововведень монополії стають все менш стійкими.

Зустрічаються випадки державних монополій, для яких на відміну від приватних фірм головною метою є не прибуток, а суспільне благо.

Основними методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються "мирні" методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби - фінансові махінації, спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.

Конкуренція є найбільш ефективним засобом координації взаємних дій суб'єктів ринку без централізованого втручання в їх діяльність.

Конкуренція породжує конкурентне середовище, яке представляється значною кількістю самостійних (незалежних) організацій, що прагнуть зміцнити своє економічне становище, залучати покупців завдяки пропозиції кращих умов продажу

порівняно з конкурентами.

Конкурентоспроможність - це здатність об'єкта, що

характеризується сукупністю реального чи потенційного

задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними

об'єктами,      представленими       на        даному           ринку.

Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами.

Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу по відношенню до сукупності показників конкурентів.

Конкурентоспроможність організації можна виявити тільки серед групи організацій, які належать до однієї галузі, тобто конкурентоспроможність є поняттям відносним. Одну й ту ж організацію в межах регіональної стратегічної групи можна визначити конкурентоспроможною, а на світовому ринку або в його сегменті - ні.

Конкурентоспроможність фірми нерозривно пов'язана з упровадженням змін, тобто з процесом реструктуризації. Причому одноразові, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкурентоспроможність підприємства, але по-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом. Більшість українських підприємств не досягли необхідного рівня конкурентоспроможності, a позитивні зміни відбуваються низькими темпами. Для забезпечення конкурентоспроможності організації, як правило, використовується системний підхід до управління.

Нині відсутня загальноприйнята методика визначення та оцінки конкурентоспроможності організації.

У світі існує декілька підходів до оцінки конкуренто-спроможності фірми, основними з яких є [45]:

-          метод, що заснований на теорії ефективної конкуренції;

-          підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства, які пов'язують її рівень з показниками якості (конкуренто-спроможності) продукції, що випускається;

-          методи, засновані на теорії конкурентної переваги, та ін.

Вказані методи кардинально відрізняються за своєю сутністю та

базою формування показників конкурентоспроможності. Рекомендується їх використовувати в ситуаціях залежно від специфіки галузі, до якої відноситься об'єкт, що досліджується.