2.3. Оцінка внутрішнього середовища корпорації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

Внутрішнє середовище підприємства - це сукупність факторів, які формують його довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу підприємства.

Стан внутрішнього середовища визначається його аналізом, який здійснюється з урахуванням тенденцій, що склалися в зовнішньому середовищі.

У процесі цього аналізу перевіряється вся система господарювання підприємства та окремі його підсистеми щодо реалізації можливостей, які зовнішнє середовище надає підприємству, а також вживаються заходи щодо запобігання й послаблення загрози його існування, тобто виявляються сильні та слабкі його сторони з оцінкою ймовірності реалізації перших і подолання останніх.

Аналіз стратегічного рівня підприємства дозволяє порівняти внутрішні характеристики з параметрами діяльності процвітаючих підприємств-конкурентів, виявити ключові, внутрішні фактори конкурентоспроможності, які допомагають підприємству забезпечити досить тривале своє функціонування та розвиток в умовах несталого, динамічного, нерідко ворожого оточення.

Ключові фактори конкурентоспроможності - це комбінація наявного виробничого потенціалу (можливості) підприємства з нагромадженим у минулому досвідом його використання і сформованим іміджем, що

сприяють виготовленню конкурентоспроможної продукції, завдяки реалізації якої підприємство здатне забезпечити своє існування в довгостроковій перспективі.

Виробничий потенціал підприємства - це система взаємопов'язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства. Цій системі притаманні такі риси: цілісність, цілеспрямованість; складність; взаємозамінність, альтернативність її елементів; взаємозв'язок, взаємодія елементів виробничого потенціалу; самовідтворюваність; інноваційна сприйнятливість; гнучкість; соціально-економічні наслідки використання; історичні умови та особливості формування й використання; фізичне та моральне старіння.

Існує три основних підходи до визначення виробничого потенціалу: ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований).

Ресурсний підхід, зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупність виробничих ресурсів (матеріально-технічних, трудових, енергетичних, інформаційних, фінансових), визначає його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих його складових, з допомогою яких досягаються максимальні у поточних умовах результати.

Структурний підхід, зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства, визначає його величину, виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями, організацією виробництва загалом і окремих підсистем підприємства.

Виробничі потенціали підприємства зі структурної точки зору різняться розмірами та ступенем відособлення ресурсів, структурою ресурсів, що використовуються. Для визначення структурних характеристик необхідно знати:

-          масштаб потенціалу та його просторове розміщення;

-          характер діяльності, що її може виконувати виробничий потенціал підприємства;

-          ступінь замкненості підприємства.

Структурні характеристики виробничого потенціалу дають змогу оцінити усталеність, динамічність і рухомість системи.

Цільовий (проблемно-орієнтований) підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей, визначає його величину як рівень відповідності окремих складових потенціалу необхідному, ідеальному уявленню про склад, структуру та механізми функціонування потенціалу для виготовлення конкурентоспроможної продукції.

Рівень виробничого потенціалу визначається у процесі його використання й оцінюється з точки зору його результативності, тобто ступеня задоволення (порівняно з конкурентами) потреб клієнтів, які споживають вироблену продукцію.

Результати цільового аналізу потенціалу підприємства і його окремих елементів є основою для:

-          вибору стратегій та визначення термінів його використання;

-          визначення напрямків та швидкості нагромадження, зміни структури потенціалу та окремих складових;

-          формування конкурентоспроможності підприємства;

-          прийняття рішень щодо організації реструктуризації й розвитку.