Підприємства-споживачі особливо ретельно вивчають таку інформацію про товари, які планується постачати:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

-          якість товару (надійність, термін служби, екологічність, ремонтопридатність тощо);

-          вартість товару;

-          умови та способи платежу;

-          види і типорозмір товару;

-          якість тари та упаковки;

-          вимоги щодо споживання (використання товару);

-          сумісність товару з існуючим обладнанням і технологічними процесами, що використовуються на підприємстві;

-          витрати на використання, обслуговування, ремонт тощо.

У свою чергу, сила впливу постачальників залежить від таких чинників:

-          оцінки тенденцій "ринків сировини" та інших ресурсів, що постачаються;

-          характеристики особливостей ресурсів, що поставляються: ліквідних, довгозношуваних, універсальних та ін.;

 

-          оцінки важливості окремих ресурсів для підприємства;

-          еластичності ресурсів за ціною;

-          кількості і концентрації підприємств-постачальників;

-          можливості використання ресурсів-замінників;

 

-          кількість постачальників, що можуть поставляти продукти-замінники;

-          кількості підприємств, що використовують аналогічні види ресурсів (оцінка рівня конкуренції за ресурсами);

 

-          оцінки можливостей вертикальної інтеграції постачальників;

-          рівня спеціалізації постачальника;

-          величини вартості для постачальника у зв'язку з переключенням на інших клієнтів;

-          рівня спеціалізованості покупця в придбанні певних ресурсів;

-          концентрованості постачальника на роботі з конкретними клієнтами;

-          важливості для постачальника обсягу продажу своєї продукції.

Сила впливу постачальників, як і сила впливу споживачів, може

підвищити або знизити прибутковість підприємства.

Товари-замінники (продукти чи послуги) виконують ті ж самі функції, що й основні продукти, але використовуються іншими

групами споживачів, оскільки вони задовольняють їх конкретні потреби і мають значно нижчу ціну (наприклад: масло і маргарин; кава і чай; мазут і природний газ; автотранспорт чи залізниця тощо).

Товари-замінники досить сильно впливають на рівень конкуренції, вони обмежують рівень потенційної прибутковості за рахунок позитивної перехресної цінової еластичності: якщо ціни на основний товар підвищуються, зростає попит на товар-замінник. A це дає можливість встановлювати верхню межу ціни на ринку.

Вплив товарів-замінників на ситуацію в підприємствах, які виробляють основні продукти, може відбуватися в таких напрямках:

1.         Зниження цін на товари-замінники призводить до неможливості відшкодувати витрати на основні продукти підприємства.

2.         Зменшення обсягів ринку внаслідок втрати частини споживачів, що починають купувати товари-замінники.

3.         Підвищення конкуренції на скороченому ринку.

4.         Пошук нових напрямків у діяльності й пов'язані з цим додаткові витрати на підприємстві.

Ринкова конкуренція може бути більш або менш інтенсивною, залежить, перш за все, від кількості підприємств, насиченості ринку товарами, тенденцій в їх русі (розвиток чи скорочення), можливості виникнення товарів-замінників тощо.

Для характеристики конкурентів використовуються такі фактори [45]:

-          частка ринку, що обслуговується;

-          імідж, досвід, наявність добре знаних торгових марок;

-          фінансовий стан;

-          розвиток НДДКР, наявність патентів і ліцензій;

-          наявність передової технології;

-          наявність виробничих потужностей;

-          наявність і рівень розвитку інформаційно-аналітичних підрозділів;

-          здатність до маневру, гнучкість і пристосування до змін;

-          наявність власної розвинутої системи розподілу та збуту;

-          наявність висококваліфікованих кадрів;

-          рівень обслуговування проданої продукції;

-          вид і рівень реклами;

-          наявність інформації про ринок і його окремі сегменти;

-          рівень планування;

-          зв'язок із громадськістю.

Щоб оцінити рівень конкуренції, доцільно розглянути наявну й імовірну конкуренцію, яка пов'язана з:

-          "ціновими проривами", пов'язаними з "технологічними проривами" чи ціновими зрушеннями на товари-замінники;

-          вибором певної фінансової стратегії;

-          об'єднанням з відомими фірмами для використання спільних розробок;

-          вертикальною та горизонтальною інтеграцією (наприклад, з виробниками унікальних комплектуючих або з транспортними фірмами) тощо.

На підвищення інтенсивності конкуренції впливають:

-          велика кількість конкуруючих підприємств;

-          відносно великий рівень постійних витрат чи вартості товарно-матеріальних запасів;

-          висока додана вартість, що впливає на підвищення якості, особливо наукомісткої продукції;

-          підвищення стратегічного значення продукції, що виробляється;

-          відсутність диференціації продукції;

-          застосування підприємствами додаткових заходів щодо збереження комерційної таємниці та інших бар'єрів з метою охорони "інформаційного поля";

-          поява потенційних конкурентів.

До потенційних конкурентів можна віднести такі підприємства:

-          що діють на географічно близьких ринках і схильні до експансії на інші ринки;

-          диверсифіковані підприємства, які продовжують стратегію диверсифікації;

-          споживачі продукції виробничо-технічного призначення, що можуть налагодити частково чи повністю виробництво "не своєї" продукції;

-          постачальники сировини, матеріалів і комплектуючих, що здатні налагодити переробку та складання на "своїх" потужностях кінцевої продукції;

-          невеликі підприємства, які можуть дістати підтримку держави або великих фірм і за короткий час розвинутись до статусу небезпечного конкурента.

До партнерів відносяться всі інші підприємства та організації, з

якими підприємство вступає у договірні відносини: організації системи розподілу та продажу товарів, банки, науково-дослідні організації, консалтингові, юридичні, аудиторські фірми тощо. Партнерські відносини сприяють діяльності підприємства, оскільки дають змогу використовувати знання, досвід, виробничі потужності і т. ін. підприємств та організацій, що є фахівцями в певних галузях, і отримувати продукти та послуги високого рівня, що, у свою чергу, сприяє підвищенню якості виробництва та продукції (послуг).

Низка організацій виконують відносно підприємств регулювально-контрольні функції. До таких організацій відносяться: податкова інспекція, арбітражні суди, органи працевлаштування, підрозділи Державного пенсійного фонду, протипожежна та санітарні інспекції тощо, які ще не стали дійовими помічниками керівників підприємств в умовах переходу до ринку в Україні.