РОЗДІЛ 3 ДІАГНОСТИКА ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ФІРМИ 3.1. Концептуальні основи діагностики


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 

Загрузка...

Без діагностики внутрішнього середовища неможливо вибрати стратегію. Тільки докладний аналіз усіх аспектів діяльності організа-ції дає змогу визначити сильні та слабкі сторони організації, можли-вість реалізації обраного шляху розвитку організації.

Діагностика (від грец. diagnosis — розпізнавання) передбачає ви-значення суті та особливостей проблеми на основі всеохоплюючого аналізу, застосовуючи певний набір принципів та методів його про-ведення [2, с. 113]. Згідно з обраною методологією, діагностика по-требує вибору, збирання та оброблення необхідної інформації з ви-користанням методів аналізу та оцінювання, підготовки заходів для успішного розроблення стратегії. В процесі діагностики необхідно вивчити взаємозв’язки між загальними цілями організації, визначи-ти та оцінити вплив складових середовища на результати діяльності організації, а також визнати здатність організації здійснювати зміни.

Організація (підприємство, фірма) — це складна система, для діагностики якої використовується системний аналіз. Системний аналіз — це опис явища (ситуації) з певною метою з точки зору пев-ної цілі (місії).

Система (грец. systema — буквально ціле зі складових частин) — сукупність, зумовлена правильним, закономірним розподілом частин у певному зв’язку. Наприклад, система управління організації може складатися з таких підсистем:

>          підсистема управління виробництвом;

>          підсистема управління маркетингом;

>          підсистема управління фінансами;

>          підсистема управління інноваційною діяльністю;

>          підсистема управління персоналом;

>          підсистема зовнішньоекономічної діяльності.

Розділ 3. Діагностика внутрішнього середовища фірми

Отже, підсистема — це складова частина системи, яка має свої характерні, притаманні тільки їй, особливості. Вона взаємопов’язана з іншими підсистемами і її можна розглядати як самостійну систему (наприклад, маркетинг, фінанси, виробництво). Кожна підсистема складається з елементів. Наприклад, підсистема управління вироб-ництвом може складатися з таких елементів: управління основним виробництвом; управління допоміжним виробництвом; управління технічною політикою організації; управління асортиментом продук-ції, яка виробляється; управління якістю продукції; управління пла-нуванням випуску продукції; управління виробництвом нової про-дукції; управління ціноутворенням (тобто технічний ремонт, заміна матеріалів, технологічний прогноз і т.п.); управління матеріалами, запасами тощо; управління цехами, відділами.

Існують різні методи виділення (декомпозиції) складу систем, які залежать від критерію декомпозиції. Загальні критерії для декомпо-зиції підсистем:

>          підсистеми можуть суттєво впливати на досягнення кінцевих результатів, цілей системи;

>          підсистеми пов’язані із системою загальносистемною характе-ристикою, яка має необхідний та логічний зв’язок із досягнен-ням цілей системи;

>          підсистеми створюються за ознаками, які чітко проявляють необхідний функціональний зв’язок одних підсистем з інши-ми та системою в цілому;

>          підсистеми пов’язані з поведінкою всіх елементів системи та ві-дображають постійне функціонування взаємозв’язків елемен-тів системи через її підсистеми з навколишнім середовищем.

Декомпозиція підсистеми залежить від типу системи, мети діа-гностики та апарату аналізу. Розглянемо характеристику елементів системи.

1.         Елемент виступає структуротворчою частиною будь-якої сис-теми (наприклад, підприємство є складовою галузі виробництва, з одного боку, та складається з цехів та служб — з іншого).

2.         Елементу притаманні властивості, які будуть використовувати-ся системою або є потенційними для функціонального використання. Кожна властивість елемента може бути умовою для залучення його до системи.3.      Властивості елементів визначають їх місце у внутрішній орга-нізації системи. Елементи розвиваються в рамках системи та підко-рюються умовам її функціонування, змінюючись у процесі розвитку системи або під впливом управлінського впливу.

4.         Цілі системи визначають конкретну форму існування елемен-тів як її (системи) частини. Тобто структурна автономність кожного елемента — одна з ознак елемента системи.

5.         Елементи та підсистеми ніколи не діють самі по собі. Без вза-ємодії елементів не може до кінця реалізуватися функція кожного елемента (економісти, фінансисти, бухгалтери). Свою функцію й призначення елемент або підсистема може виконати тільки за умови, що буде взаємодіяти з елементами та підсистемами.

6.         Взаємодія буде краща, якщо будуть упорядковані взаємозв’язки елементів, підсистем.

Необхідно пам’ятати, що всі елементи, явища та процеси в сис-темі взаємопов’язані й впливають одне на одного. Виділяючи будь-яку підсистему, слід враховувати вплив інших підсистем, зворотній вплив самої підсистеми на інші підсистеми. Тому вивчення та діа-гностика підсистеми повинні проводитись із врахуванням її зв’язків із зовнішнім середовищем. На базі взаємодії специфічних функцій кожної підсистеми вони об’єднуються в єдине ціле та утворюють сис-тему. Система — це не просто сума її елементів, а ціле, що має інші якості ніж складові елементи.

Для того щоб отримати правильний діагноз організації, потріб-но провести дослідження організації системно, тобто необхідно ви-явити комплекс взаємопов’язаних питань, що допоможе виявити об’єктивний стан системи управління та напрями її реорганізації.