§ 2. Форми та способи безготівкових розрахунків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 

Загрузка...

Необхідно зазначити, що у юридичній літературі та у законодавстві України немає єдиного підходу до визначення по-нять «форма .езготівкових розрахунків» та «спосіб безготівкових

Стосовно способів платежу, то в науковій літературі виділя-

документі (глобальний платіж); платіж в сумі сальдо взаємних ви-„ог^латнів та „держувачів; плановий „^атіж, тобто перераху-вання коштів з рахунку платника на рахунок одержувача, виходя-чи з плановогоРрозшру вархосх, хов^що по^вляюхься, або наданих послуг; гарантований платіж з попереднш депонуванням коштів на окремому рахунку в банку за місцем знаходження плат-ника з подальшим їх списанням з рахунку після зарахування кош-тів; гарантований платіж без створення спещального депозиту в банку за місцем знаходження платника з подальшим списанням коштів з розрахункового або поточного рахунку платника після їх

рахунки платника та постачальника115.

115 Деньги и кредит в социалистическом обществе: Учебник / Под ред. О.И. Лавру-шина. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансьі и статистика, 1990. — С. 74—75; Во-ронова Л. К. Вказана праця. — С. 146.

181

ються на основі спеціальної угоди про гарантований залік (саль-дування) 116.мних дебетових та кредитових заборгованостей

He погоджуючись із вищевикладеною позицією, фахівець в галузі економічної науки А. Казанцев вважає, що кліринг є спо-собУом розрахункп, я/ий ш в якш мф1 не можна отото'жнювати з формою розрахунків. Аргументуючи свою точку зору, вш зазна-чає, що «організащя безготівкових розрахунків базується на та-ких двох найбільш суттєвих та взаємопов’язаних між собою еле-ментах: способах організащї платежу; формах розрахунків та

ками готівкових коштів,в основ! якої лежать певш джерела пла-тежу»118. В обгрунтування своєї позиції А. Казанцев також

ф££££££ ХШГ„0^М,ТОЄРЖМУИ Розрахуізкїв (ак™

відповідний спосіб платежу, при цьому бронювання коштів е їх невід’емним елементом»119 Взаємні розрахунки він розглядає саме як спосіб організації платежу, а не як особливу форму роз-рахунків.

„ідкре'люе, що во„„ е окремими, ос„„воп„л„ж„„м„ складовими

елементами системи безготівкових розрахунків.

Точку зору А. Казанцева про те, що кліринг є способом пла-тежу, а не фо.мою розрахунків підтримують, зокрема, О. С. Ком-панеєць та Є Г. Полонський. Наголошуючи на неправомірності ототожнення зазначених понять, ці вчені піддають критиці пози-цію В. К. Райхера, який в якості критерію класифікації форм роз-

116      Зкономика и право: Знциклопедический словарь Гамблера: Пер. с нем./ Под общ.

ред. А. П. Горкина, Н. Л. Т79мановой, Н. Шаповаловой и др. — М.: Большая Российская

117      Казащев А. Взаимньіе расчетьі в народном хозяйстве СССР. — М.: Госфиниздат,

1959. — С. 6.

118      Там само. — С. 7.

119      Там само. — С. 7.

182

рахунків запропонував спосіб платежу. Відповідно, всі форми розрахунків вш розділив за цим критерієм на «ди основні гру-пи: платіжні та залікові форми розрахунків»120. О. С. Ком-панеєць та Є. Г. Полонський зазначають, що це є «класифікацією не фо»121 розрахунків, а способів їх здійснення, що не одне і те

Додатковим аргументом на користь зазначеної позиції, на ду-мку цих авторів, є те, що саме поняття «класифікащя» передбачає розподіл чого-небудь за відмітними ознаками, властивими одно-^у виду ха невла/хивими шшому. Мї, тим, «пла™» ха «зал-кові» способи розрахунків мають таку сшльну ознаку, що в їх ос-нові лежать спільні для них форми розрахунків у вигляді акцепту, платіжного доручення, планових платежів та ін.

Таким чином, О. С. Компанеєць та Є. Г. Полонський розрі» -

«спосіброзрахунків».

Підтримуючи вищевикладену точку зору, важливо відмітити, Щ„ в „аукових працях доситЛасто вжЛеться термш «спосб платежу», в тому числі і по відношенню до клірингу. При цьом, спосіб пл'атежу виз„а,аСТься як «порядок перер'ахуїання" кошт^ що застосовується при здійсненні безготівкових розрахунків»122. На нашу думку, більш адекватним в цьому випадку є термш «спосіб розрахунків». Як зазначалося вище, платіж полягає у сплаті грошових коштів або готівкою, або шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача. У випадку здійснення клірингових розрахунків платіж має місце лише в ча-

ня взаємних грошових вимог поєднує у собі певний вид заліку взаємних вимог та певний вид платежу.

Необхідно зазначити, що досить поширеною як в юридичній, так і в економічній науці є позиція, відповідно до якої під фор-

120      Райхер В. К. Рецензия на книгу Флейшиц Е.А. «Расчетньіе и кредитньіе правоот-

ношения» // Советское государство и право. — 1957. — № 12. — С. 137.

121      Компанеец Е. С, Полонский 3. Г. Вказана праця. — С. 224.

122      Деньги и кредит в социалистическом обществе: Учебник / Под ред. О.И. Лавру-

шина. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансьі и статистика, 1990. — С. 74–75.

183

мами розрахунків розуміють 123.ми розрахункових документів та В,ДзГрТмТф.хТбЄерТма„,Гвважае найбільш правильною кла-

ступае вУ„д основного розрахунковог'о док ументу, „'а шдставі якого здійснюються розрахунки. Окремо він п.опонує класи-фікащю розрахунків за способом їх здійснення При цьому за-лік одно.ідних зустрічних вимог він визначає як спосіб роз-

^ ПозГщя, в1Дпов1Дно до якої форми розрахушив класифжуюхь-ся за головним розрахунковим документом та властивим для ньо-го документообігом, була піддана критиці багатьма вченими. Зо-крема В.Ф.Ку,ьмін зазначав, що «погоджуючись з таким

prime, було в!дРе„о три (платшнЛоручення, „латіжні вимоги, розрахункові чеки), а форм розрахунків при цьому менше не ста-ло ^ожливо ві^ахиУн, форму 5д іншіі за правилами документообігу. Анашз показує, що норми права, які встанов-люють порядок руху документів, часто є аналопчними для декі-лькох форм розрахунків» 125. У зв’язку з цим, В. Ф. Кузьмш шдт-римує позицію Я. А. Куніка, який визначає форми розр126.нків як

зУ„„Ух, жі встРа„овлюютьР„орЯдок зійснення грошових платеж,в

між соціалістичними о127нізаціями за допомогою правил та при-йомів документообігу» Ш.

123 Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Ельтон, 1993. — С. 281—282.

12 24tSr^XrP^.c,»42—45.„™„ Р,и„„., „Р„»„„ ™»-

стве: Лекция для слушателей факультета повьішения квалификации. — М.: ВЗФЗИ, 1977 —С. 22.

™КуникЯ. А. Вказана праця. — С. 211.

184

Кузьмин В.Ф. Кредитньіе и расчетньіе правоотношения в промьіпшенности. — С. 141.

Вищевикладену позищю шдтримує і Л. К. Воронова, яка ви-значає <128.му розрахунків як «правову форму здійснення розра-

Із зазначеною точкою зору погоджується і О. П. Подцерковний Формулюючи своє визначення форм розра-ху„Ив, він ?„в„р„ть, щ^ вУо„„ е «сукупшстю шдивїу^о вР„-значених для кожної з них правових норм, які закріплюють пра-вила ’дійснення грошових платежів між учасниками майнових зобовязань шляхом встановлених державою юридично значу-

„овикш відносинами»129. При цьому під способом розрахунків він розуміс «комплексну конструкрію, яка „редставляс собок, одно-

бів платеж» , 30.о відповідають п.авилам різноманітних платіжних документів^'» Таким ч„„„м, 0%. Подц'ерковний, „а відміну «д позиції О. С. Компанеєць та Є. Г. Полонського, вважає, що спосіб розрахунків є більш широким поняттям, ніж форма розрахунків. О. П. Подцерковний також класифікує форми розрахункових до-кументів в залежності від того, здійснюються вони на шдставі одного чи декількох видів розрах(нкових документів, на такі дві

комплексні (інтеграційні) форми розрахунків (розрахунки вексе-

Н. В. Ростовцева визначає форму розрахунків «як встановлені законодавством, а також звичаями дшового обороту способи ви-конання через банк або шшу кредитну організащю грошових зо-бов’язань, які характеризуються певним (ими) видом(ами) розра-

128      ВороиоваЛ. К. Вказана праця. — С. 164.

129      Подцерковньгй О. П. Вказана праця. - С. 135.

130      Там само. — С. 135—136.

185

хунк»131о(их) документа(ів), документообігом та способом пла-

"X способом платежу, на думку науковця, сшд розуміти «спосіб погашення грошового зобов’язання при здійсненні безго-тівкових розрахунків. При цьому будемо виходити із найбільш „оширежії в Уиличні/штер^і дУумки „, щ0 споа6 пла-

тежу є можливим у двох варіантах: або шляхом списання коштів з одн’го рахунку на шший, або шляхом заліку взаємних вимог та зобовязань, тобто списання з рахунку суми сальдо заліку (взаєм-шрозрахунки)»132.

Таким чином, на думку Н. В. Ростовцевої, форма безготівко-вих розрахунків визначається наявністю трьох складових: розра-хунковим документом, документообігом та способом платежу. Проте далі у своєму досшдженні вона приходить до висновку, що відмежування одшеї форми від шш133 здшснюехься на шдстав, саме виду розрахункового документа , з чим, на наш погляд, не можна погодитися.

Безперечно, неоднозначність тлумачення понять «форма без-гот.вкови'х розрахунків», «спосб Тезптвкових розрах/нків» та питання щодо їх співвідношення в юридичній та економічній на-уках не могли не позначитися на законодавстві України. При цьому тривалий час найбільш поширеним було визначення у за-конод^тві форми розрахунків „а йдстав,'форм „латіж„„ХУ д„-кументів та організації документообігу.

мента, на підставі якого здійснюються розрахунки. Аналогічно вирішувалося це питання і в Положенні «Про безготівкові розра-хунки в господарському обороті України» від 24.05.93 р. 122001/116, затвеРрдже„„УмУ рікям п'равлшня Національно^о банку України від 24.05.93 p., оформленим протоколом № 37. У пункгі 1 цього Положення було вказано, що воно ви,начає зага-

131      РостовцеваН. В. Правовое регулирование аккредитивной формьі расчетов: Дисс.

… канд. юрид. наук. — М., 1998. — С. 22.

132      Там само. — С. 23.

186

них ро.іт і наданих послуг у грошовій формі, прискорення обігу зрахунків, закршлення їх сторонами у договорах, угодах чи

векселЛомерцшш банки повинш б^ли посхшно, вивіахи схан розрахунків і рекомендувати кшєнтам застосовувати найбільш дощльні форми, зважаючи на специфіку їх діяльності і організа-щї взаємних відносин, виявляти можливості і організовувати за-ліки взаємної заборгованості обслуговуючих підприємств, вико-ристовувати планові платежі, попередню оплату.

Таким чином, зазначене вище Положення про безготівкові ро-зрахунки чітко визначало форми розрахунків. При цьому заліки взаємної заборгованості не відносилися до форм розрахунків.

У статті 32 Закону України «Про банки і банківську діяль-ність», який діяв до набуття чинності Законом України від 7 гру-дня 2000 р. № 2121-ІП, б'уло визначено, Щ„ банки зд.Шс„юютьТо-зрахунки у формах, встановлених Національним банком України, а також прийнятих у міжнародній банківській практищ.

Відповідно до п. 1 Інструкщї № 7 «Про безготівкові розрахун-ки в господарському обороті України», затвердженої постановою Правлшня Нащонального банку України від 02.08.96 № 204, якою було відмшене вищезазначене Положення НБУ, було вста-новлено, що ця Інструкщя визначає загальні принципи організа-ції безготівкових розрахунків у національній валюті України, їх

„латіжні доручення, II, акред^ви,вексеш, платік» вимоги, інкасові доручення (розпо,ядження). Крім того, цим пунктом Ін-

тіжних карток. Таким чином, ця Інструкція не містила «агальног187

тації порядку здійснення розрахунків за допомогою платіжних

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІП, безготівкові розраху-нки проводяться на підставі розрахункових документів на папе-

^ =^У^^^

ти, Що засхо'совуюхься у м1ЖнароднГй баньавсььай пракхицГТоб-то, діючий Закон України «Про банки і банківську діяльність» взагалі не містить такі поняття, як «форма розрахунків» та «спо-сіброзрахунків».

У статті 7 Закону України «Про Нащональний банк України» встановлено, що Нащональний банк України визначає форми платежів проте не розкрито, що саме розуміється під формою платежу. , вГд„„від„„Р до'ста™ 40 цьог'о Іакону HauiolU* банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків

та ро^рГхункі.. Тобто, як м„ бавимо, вжива^ся термін «фГорма

Т,вР„а „ереказ. Проте Законом України в,д 06Р.10.2004 p. №2*056-IV статтю 4 вказаного Закону викладено у новій редакції, згідно з якою розрізняють форми та 'види безготівкових р'озрахушав. Пр„ цьому під формою мається на увазі готівкова або безготівкова форма, а щодо видів розрахунків зазначено, що вони визначають-ся законами та прийнятими на їх підставі нормативно-правовими актами Національного банку України.

В Інструкщї про безготівкові розрахунки в Україні в нащона-льній валюті, затвердженій постановою Правління Національно-го банку України від 21.01.2004 р. №22, не містяться термши «форма розрахунків» чи «спосіб розрахунків».

188

У own 4 Закону Украши «Про фінанс»ві послуги та держав-Гор^ГГчЗ розрЙуГВИХ П0СЛУГ КШРИНГ ВЩНЄСЄН° Д°

Згідно з шсю статтею безгодлвков, розрРаху„ки „ожутГ зді^сню-ватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручені Іек'селів, чеків, банікихплатіжних карток ™ інших дебетових і кредитових платіжних інстр.ментів, що застосову-ються у „іж„аРрод„ій ба„Ивській практицТ

Ташм чином, « бачимо, у законодавстві України », викорис-

сутній.

Необхідно зазначити, що у законодавстві Російської Федеращї використовується термін «форма безготівкових розрахунків». Так, Цившьний кодекс РФ містить статтю 862 «Форми безготів-кових розрахунків», у якій визначено, що при здійсненні безготі-

щлового обороту, які застосовуються у банківськш практиці134. На наш п.гляд, найбілвш правилвною е ви.е зазначена пози-

за особливГстю їх правової регламентації. ToL, „„ вв'ажаємо,

що форма розрахунків — це правова форма розрахунків.

цьому контексті формою є зміст права, правосвідомість та право-відносини; б) форми самого права у двох її аспектах: форми вну-трішньої та форми зовншшьої. При цьому вш звертає увагу на те, що поняття «правова форма» частіше за все застосовується у

134 Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть 1. — 7-е изд. — М.: Ось-89, 2001. — 192 с.

189

ношення необхідно відрізняти від поняття правової форми окре-мих видів сусшльних відносин, яке використовуєтьсї у радянїь-кій юридичній літературі136.

Р. Й. Халфша виділяє правову форму певного виду сусшльних відносин та правову форму конкретного суспільного відношення.

няття, саме по собі є абстрактним, але у той самий час воно поз-начає конкретне, реальне відношення, у якому беруть участь пе-вні ’соби (окремі особи або колективи), наділені правами та обовязками. Конкретна поведінка цих осіб може відповідати мо-де13 встановленій у правовій нормі, а може і відхилятися від

Л. С. Явич звертає увагу на те, що поняття правової (юридич-„о-) форми „е м„Рж„а 'ото/ожнюв,ати з по^ттям'формЛрава ж структури та виразу його безпосер138ього змісту. Він визначає

М. А. Вороніна визначає правову ,орму економічних відно-син як «спосіб існування, вираження організащї та перебудови економічного змісту» 139.

Проаналізувавши викладені позищї, ми дійшли висновку, щ-

безгоТ1вкоРвихрозрахуРнк,в.

Стосовно співвідношення понять «форма розрахунків» та «спосіб розрахунків», вважаємо необхідним зазначити, що точка зору, відповідно до якої форма розрахунків є більш широким по-ня™, ніж спосіб розрахунків, висловлювалася деякими вчени135 СуршовА. В. Теория государства и права: Учеб. пособие. — К. — Одесса: Вьіща шк, 1989. — С. 206.

136ХалфииаР.О. Общее учение о правоотношении. — М.: Юридическая литература, 1974 —С. 80.

138      Явич Л. С. Общая теория права. — Л.: Издательство Ленинградского университе-

та, 1976. — С.97–98.

190

139      ВоронінаМ.А. П…авова форма економічних відносин (структура, функції, відпо-

відність): Автореф. Дис. канд. юрид. наук. — Харків, 1994. — С. 8.

ми-економістами. Зокрема, в учбовому посібнику з економічної

документообігу141. Як зазначалося вище, у юридичній наущ таку позицію займає Н. В. Ростовцева.

Наведена точка зору, на нашу думку, є найбільш обгрунтова-ною. Якщо звернутися до етимології слів «спосіб» та «форма», то у словнику С. Окегова шд хермшом «спосШ» розум^ься «'Д1я або система дій, які застосовуються при виконанні певної роботи, при здійсненні чого-небудь»^2. Шд формою (від лат. forma - зо-внішність, устрій) розуміють «зовнішній вигляд, обрис предме-ту», «вид, усхрш, тип, схрукхуру чогось»- Таким чином, форма є більш загальним поняххям ха являє собою логічне поєднання певних складових елеменхів.

У цьому конхексхі хаким, що заслуговує на увагу, з нашої хоч-ки зору, є розуміння кахегорії «форма» І.Зайцевим. Аналізуючи

сті і відповідних документів. Вона являє собою сукупність вимог до дій учасників процесу, спрямованих на досягнення конкретно-го резу^ьтату,,'". I Зайїев Газначае, що „равова форма -Р. тій чи іншій мірі - властива будь-якій юридично значущій діяльно-

офіційні документи, в яких закріплюються підсумки цієї діяльно-сті На підставі вищевикладеного I. Зайцев робить висновок про те, що необхідно розрізняти форму діяльності та форму правових документів. «ПерРшаР- BcxaLUe, хто, ж, дН, t II „о'сшдов-ності та у який термін може або повинен здійснити. Зміст цієї форми зводиться до таких положень: вичерпно точний склад уча-сників юридичного процесу; їх права та обов'язки щодо здійс-

140 Деньги и кредит в социалистическом обществе. — С. 76.

-^о^іишо^ГиГ ГлГ/Та™07с^7ьиичУка. - К, Головиа редакЩя Української радянської енциклопедії Академії наук Української РСР, 1974. — С. 717.

144 Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. — М.: Юристь, 1997. — С. 399.

191

нення п…авових дій та вчинків; послідовність здійснення назва-них дій... Правова форма документів обумовлює їх зміст та юри-дичну дійсність. Вона виражається у встановленні відносно обов’язкових реквізитів документів, посшдовності їх розміщення, часу складання документу, правових наслідків його прийняття, a також шдстав для його скасування та змши»145.

На нашу думку, форма розрахунків являє собою урегульовану нормами права на підставі принцишв безготівкових розрахунків сукупність способу платежу, форм розрахункових документів та вГдпУ’в1Дного їм до'куменхоо^гу^дже'рел'пл'ахежу, а хаіж прав ха обовязків учасників безготівкових розрахунків. Тобто, форми розрахунків формуються та відрізняються одна від одної саме поєднанням (варіаціями) різновидів складових елементів, визна-чених відповідними правовими нормами.

У словнику С. I. Ожегова наводяться такі значення термша «класифікація»: 1) «розподіл чого-небудь за групами, роз»146.ами, класамі; 2) «сис^а, за жою Щ„-„ іудь клГиф.кова^" W ким, чином класифікація може прово’итись за однією або декі-лькома сшльними ознаками, а не обовязково за усіма сшльними ознаками.

В зв’язку з цим, на наш погляд, абсолютно лопчною є класи-фікація форм розрахунків за їх складовими елементами, в тому числі на підставі способів розрахунків, як це було здійснено В. К. Райхером.