§ 2. Історичні аспекти банківської системи України


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 

Загрузка...

Банківська система України у дореволюційний період

М., 1996. — С. 29.

49 Орлюк О. П. Банківська система України. Правові засади організації. — К.: Юрін-комінтер, 2003. — С. 33.

46В Україні банківська діяльність розпочалася в середині XVIII ст., її розвиток відбувався водночас із становленням бан-ківської системи Росії. Торгівля велася за готівк. , а промисло-

із Західною Європою. Першими позичальниками були уряд та землевласники, а роль кредиторів відігравали одноособові підп-риємш-лихварв в'умовах „а^ального'поміщицького господар-ства така діяльність давала можливість безконтрольно піднімати відсоток за кредит. Крім того, уподовж 1769—1774 рр. Росіяви-пустила в обіг паперові гроші — асигнащї на суму 20 млрд руб. Усе це сприяло створенню казенних банків та банківських контор у провінції, які мали намір вдосконалити грошовий обіг в імперії та надавали позики.

У 1754 р. були засновані перші дворянські банки в Петербурзі та Москві. На кошти громадськості та пожертвування приватних о’іб створювалися міські банки. У 1781 р. в Ніжині, Харкові зявились перші банківські контори50.

Наприкшщ XVIII ст. у Києві було створено Громадську ко-місію, котра на п18авах банку приймала вклади та здійснювала

державних установ задоволвнити потреби всіх бажаюлих в отриманні позик. Ці установи мали невеликі за розміром капі-тали, тоді як розвиток капіталістичних відносин потребував

дР„т„і W. Втім, поширекня в„У„„ „абули лише шсля пр'и-йняття у лютому 1862 р. «Положення про міські громадські банкюЛтворніалися L, банки з дозв^лу Мішсі^сти фі-нансів при міських думах. Надаючи кредити міським і земсь-

50        Костюченко О. А. Банківське право: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. —

К.:МАУП, 2000. —С. 22.

51        Венгерська В. Утворення та діялвніств банківсвких установ на Правобережній

Україні у другій половині XIX ст. — К., 1997. — С. 11.

ким управам, а також місцевим купцям, ці банки зробили ва-гомий внесок у розвиток економіки52.

24 травня 1839 р. указом шператора Миколи I у Києві засно-вується місцева контора комерщйного банку. Указом від 31 трав-ня 1860 р. був створений Державний банк Росії, який займався емісією к'редитних 6^ет,в і коР„ерцій„„„„ операціями. У цьому ж році ,ержавний банк Російської імперії заснував свої конто6и у ^иєві х'аркові та Одесі, а також віддЕлення уЧлтаві. У 18І2 р. керуючим Київською конторою став Микола Бунге, який згодом

котр18ч62лив1868р.53.

иИГ^Т™ТГдК„шдв?дГТк„;

. надавати позики під заставу цінних паперів;

•          видавати депозитні квитанції на певні суми;

. здійснювати операщї з обшку вексешв та цшних паперів.

Засідання правління банку відбувалося один раз на тиждень -складі керуючо'го, його засту'пни/в, шести дире'кторів, трьох J путатів від ради державних кредитних установ. Управління всіма справами, операщям та контртль за їх виконанням покладалися на правління банку54.

У 60—70-х pp. XIX ст. в Ук,аїні створю)ться низка великих ко-

мерщйного банку. Иого засновниками були 50 осіб, у тому чисш кня-зі Р. Сангушко, М. Трубецькой, графиня М. Потоцька, О. Терещенко та інші. Банк здійснював широішй спектр операщй у тому числ:

•          облік торгових векселів;

•          надання позик термшом до 9 місящв;

•          отримання платежів за векселями та іншими терміновими

52        СтемьмахВ. С, Д'яконова 1.1, Самоі. В., СенищП. М, Сокоменко Т. I. Фінансово-

к.е13итна система України — Росі'і (XVIII — XX ст.). — Суми: Слобожанщина, 2000. —

53        Комаринська 3. Правове регулювання діяльності деяких банківських установ Киє-

ва (XIX — поч. XX століття) // Вісник НБУ. — Листопад 2004 р. — С. 51.

54        Ткаченко О. А., БілявськаА. Б. Правове регулювання діяльності Державного банку

у XX ст. // Вісник Української академії банківської справи. — 2001. — С. 13.

•          48проведення платежів у Росії та за кордоном, де банк мав власні контори;

•          купівля та пр;даж різноманітних державних і приватних

•          відк;иття підписки на державні та громадські позики, акції,

•          приймання сум (не менших 100 рублів) на нетермінові вкла-ди, на певні термши і на поточні ра55нки;

•          надання позик під соло-векселі .

3 1866 р. в усіх губерніях європейської частини Росії (Києві,

сновуються земельні банки. 28 червня 1872 р. в Києві було ство-рено Земельний банк, засновниками якого були землевласники М. Кочубей, П. Селюцький, О. Кудашев, Я. Тарновський, М. Ви-ноградський. Керівництво банку складалося з голови правлін-ня, до складу якого сходило чотири особи, котрих обирали те-рміном на три роки. Метою заснування банку було надання позик під засРт4 „ерухомої власн^ст, у Кшвсіш,чершгівсь-кій, Подільській та Волинській губерніях. Майно, вартість яко-го за оцінк57. банку була меншою 500 рублів, у заставу не

РИ1И882рОСзЯ метою надання кредитів селянам для купівлі земш створено державний Селянський поземельний банк. Основним й3г.

шших губерніях. Управляла відділенням рада у складі керуючого та п’яти членів, які призначалися міністром фінансів.

•          прийом і розгляд заяв щодо надання кредитів для придбання

" • аналіздокументів,напідставіякихздійснювалосякредитування;

•          надання кредитів ВІДПОВІДНО до одержаних дозвошв;

•          господарське управління земельними масивами, що належа-ли банку;

55        Уставь Киевского Частного Коммерческого банку. — Киевь, 1899. — С. 7—8.

56        Донченко Л. Штрихи до історії розвитку кредитної системи Російської імперії //

ВісникНБУ. — 2001. — 8. —С. 51.

57        Справочная книга для заемщиков Київського Земельного банка, составленная на

основании устава и постановлений общих собраний акционеров банка. — Киев, 1913. —

С. 7—8.

. шдгоховка земельних масивів до реашзаци;

•          контроль за надходженням коштів, одержуваних за надани-

•          забезпечення погашення простроченої заборгованості:

•          виконання доручень ради банку щодо укладення угод . Пер.од 80-90-fpp. ХІРХ ст. хара'ктеризуєгься пев„У„ю стабш-

зацією банківської системи, прийняттям ряду законодавчих актів, спрямованих „а ії змщнення" Щ„ сприя'ло 'формуванню у „асе: лення довіри до банків та інших кредитних установ. Так, 5 квітня

відації банківських установ. На підставі цього закону було визна-

к„й,селРя„ськ„й);

•          приватні банківські установи (акціонерні комерційні банки, кредит'шспілки);

•          громадські банківські установи (місцеві банки, місцеві лом-

На початку XX ст. Київ займав помітне місце у кредитно-банківській системі Російської імперії. Тут налічувалося 10 фішй великих загальноімперських банків, 10 банківських контор і 5 власне київських банків. Напередодні Першої світової війни ки-ївські банки провадили 30 % головних операцій від здійснюваних усіма банками тогочасної України60.

Таким чином, стрімкий розвиток економіки і нагромадження капіталів у країні наприкінці XIX ст. забезпечували умови розви-

58        ЧухасьА., БоберГ. Селянський поземельний банк Російської імперії // Вісник

НБУ. — 2002. — № 4. — С. 60.

59        Донченко Л. Штрихи до історії розвитку кредитної системи Російської імперії //

ВісникНБУ. — 2001. — № 8. — С. 51—52.

60        Цалик С. Киевские банки 100 лет назад... // Мир денег. — 2002. — №2. — С. 66.

61        Костюченко О. А. Вказана праця. — С. 22.

62        Комаринська 3. Вказана праця. — С.53.

50Розвиток банківської системи у радянський період

Правове становище банків протягом всієї історії розвитку кре-Дитн^ї системи у радянський п'еріод „е„д.„„раз„Рв„ UKJ^ Період 1917—1921 pp. характеризується поступовою ліквідацією 6а„Рк,в, функшї ЯК„хРРщод^ здШРс„еУ„„я безготікових розраху„Ив було передано центральному бю’жетно-розрахунковому управ-лГннк, іпереходогЛо непу,у звязку з їожРвавУленням їов^но-грошових відносин, почала відчуватися потреба в організащї кредитної системи, яка б відповідала потребам ділового обігу. В результаті з’явилася така кредитна система, де Держбанку СРСР відводилася роль органу нагляду та контролю за діяльністю усіх кредитних установ. Інші банки діяли на шдставі різних форм власності. Вони були у чистому вигляді комерційними підприєм-ствами, які здійснювали банківські операції. їхні відносини з клі-єнтурою регулювалися цивільним правом63. Після засн192вання у

ного, 4.ргово-промислового, сільськогосподарського, комуналь-

° Особпиво сутгєві змши у правовому становищі банків відбу-лися в результаті кредитної реформи 1930-1932 pp., яка мала на меті перетворити банки в органи «контролю рублем» за виконан-ням підприємствами державних планових завдань. Банки, засно-вані на недержавній формі власності, було ліквідовано або перет-ворено. ВІікда сїст'ема державни^ банків, яка вкдкяіа Держбанк СРСР та спецбанки. Всі вони були одночасно органа-„Лержавного управдшкя та господарсьіими „рганізаці -юридичними особами, які займалися господарською діяльністю. Якщо до кредитної реформи Держбанк СРСР дійсно відігравав роль головного банку де.жави, то після реформи ця роль почала Еоступово зменшувадися' У квітн, 1959 рР бХи довг'острокових

63 ЕфгшоваЛ. Г. Банковское право. Учебное и практическое пособие. — М.: Изд-во

БЕ^94. — . 27а,.Вказа„апРаЦ,-С. 23.

практично однаковим. Розмежування зазначених банків могло здійснюватися виключно з урахуванням їхньої спеціалізації. По-чаток нової банківської реформи було закладено постановою ЦК КПРС та Ради Мшістрів СРСР від 17 липня 1987 р. № 821, коли на базі трьох державних банків (Держбанку СРСР, Зовнішторг-банку СРРСР та £удба„ку CPCP) .Зулс. створено 6 банків: Дер'ж-банк СРСР, Промбудбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР, Агро-промбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР та Ощадбанк СРСР. Усі державні банки підпорядковувались безпосередньо Раді Мініст-рів СРСР. Правове положення зазначених спецбанків не відрізня-лося від правового положення банків до цієї реформи: вони були

По.тан8ва ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17 липня

користуються пра'вами мш^ерств союзни' рес'пуб™». В межах адміністративно-контрольних повноважень банки здійснювали

Як юФр„д„Уч„і ос„б„,що заімаються господарською дляльністю, спецбанки здійснювали різні банківські операції. Спочатку вся

ss *=: sssss =^у=„к=

нає н65.вати рис, притаманних банкам країн з ринковою еконо-

Становлення банківської системи незалежної України

Становлення банківської системи України розпочалося з мо-

ГЗГН^^ГРРС76^

65 Ефимова Л. Г. Вказана праця. — С. 28. 52

установ різних форм власності. Кожний вид банківських установ є економічно самостійним і керується у своїй діяльності чинним законодавством. Національний банк України є вищою кредитною

грошовсїкредитну та вал'ютну „ошт^координуЛ.яльність банківської системи у цілому, організує міжбанківські розрахун-

£Ж SL£=, ^LrrBr6aS=

нках, грошові заощадження населення, інші грошові ресурси. За умов зРа„р„вадже„„я власної грошової одДіц, На'ціокальний банк України для її валютного забезпечення та повної зовнішньої

много кашталу, визначається законодавством Української РСР.»

Після прийняття зазначених історичних документів Верхов-ною Радою УРСР 20 березня 1991 р. було прийнято Закон УРСР «Про банки і банківську діяльність», на шдставі якого почалося формування банківської системи незалежної України. Законом закршлювалася класична дворівнева банківська система, яка складалася з Національного банку України та комерційних бан-ків, у тому числі Зовншньоеконойчно'г о банку Укра'інської РСР, Ощадного банку Української РСР, республіканських та інших комерцШнихба^нихформвласкос"].

Законом передбачалося, що Національний банк є центральним

грошової одинищ, організує міжбанківські розрахунки, коорди-нує діяльність банківської системи в цілому^визначає курс гро-шової одиниці відносно валют інших країн. Иому також належа-ло монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради Укра-їнської РСР.

Згідно із Законом комерційні банки різних видів і форм влас-ності створювалися на акціонерних або пайових засадах. У Зако-ні також було закріплено один із основних принципів банківської діяльності - право кшєнта на вибір банку.

Згідно із зазначеним Законом Національний банк мав право видавати нормативно-правові акти з питань, що входили до його повноважень, обов'язкові для всіх банків. Національний банк у перші ж роки незалежної України активно скористався зазначе-ними повноваженнями. Влітку 1991 р, виконуючи свої функції,

вали його верховенство над комерційними банками. Вже в серпні того ж року було встановлено мшімальний розмір статутних фо-

U^=ZtZl^^o^ro банку в1Д 26 червкя 1992 р. було затверджено Порядок надання лщензій Нащональ-ного банку України на право здійснення операцій з валютними цшностями. Фактично валютний ринок було започатковано в серпні 1992 р. після створення Валютної біржі Національного ба-

український карбованець і Україна офщійно вийшла з групи кра-їн, які використовували рубль як законний платіжний засіб. У ве-ресні 1993 р. Україна стала другою, після Росії, країною СНД, яка

платежів СВІФТ (S.W.F.T.). 3 січня 1994 р. Національним банком відповідно до покладених на нього функцій організатора міжбан-ківських розрахунків запроваджена національна платіжна систе-ма з викоУха/кям прогр'есивних елекхронних хехнолопй у бан-ківській справі, до якої залучена вся банківська система України. Впровадження її в дію відіграло важливу роль у розвитку банків-ської системи України. Вона спричинила фундаментальні зру-шення у банківській технології, піднесла на новий якісний рівень стандарт обробки інформації у банківській сфері. Завдяки цій си-

66 Сохань П. Становлення банківської системи України (1991—1994 pp.) // Банківсь-ка справа. — 1996. — № 3. — С. 34^6.

54стемі стала неможливою несанкціонована емісія (виникнення де-бетових залишків на кореспондентських рахунках). Впроваджен-ня системи електронних платежів (СЕП) дало змогу відмовитись від використання паперових платіжних документів, що поклало край вико,истанню фальшивих авізо, а також значно підвищити шРв„дИстьРЯкість „а'надШшсть виконання „латежів у держав,. За допомогою програмно-технічних засобів забезпечено надійну за-хищеність платежів від зовнішнього втручання67.

Таким чином, у перші роки незалежності України було закладе-н. . снови банківської системи. Проте, як шраведливо відміча-

ва створених банків, організація їх діяльності на зовсім іншій осно-ві, нерозвинене банківське законодавство мали й негативні насшдки, які накопичувались, і вже в середині 1993-го - на почат-ку 1994 рр. почали проявлятися негативні тенденції. Більшість ко-мерщйних банків були не в змозі якісно виконувати свої функції: не було кадрового забезпечення, про.ес створення банків супроводжу-вався високими темпами шфлящї До вад цих банків можна віднес-ти й невиправдано міцну прив’язку банківського капіталу до про-

формувались за рахунок держпідприємств, а це обумовлювало не-залежність банків від їх засновників, втрату защкавленості в роботі

суб’ек™ піддлрисміої діяльнок ств„ре„„хРза їх учасгю, в„-значено органи, уповноважені управляти державним майном. Це потягло за собою змши у складі засновників банків68.

Враховуючи вищевикладені проблеми у банківському секторі, у „асРтУп„Гр„к„, а саме у nepj 1994—1995 pp., Наіальни'м банком України проводилося жорстке регулювання банківської діяльності. Зокрема, у цей перюд були прийняті такі нормативно-правові акти, як: Положення про економічні нормативи діяльнос-ті комерщйних банків, затверджене постановою Правшння НБУ від 30 червня 1995 р. №167, Положення Національного банку

67 КротюкВ. Л. Національний банк — центр банківської системи України. Органі-заці8о-правовий аналіз. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре». — С. 15. 6"КротюкВ.Л.. -С. 17.

України «Про кредитування», затверджене постановою Правлін-ня НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246, Порядок ведення касових операщй у народному господарстві України, затверджений пос-тановою Правлшня НБУ від 2 лютого 1995 р. № 21, та ш. Крім того, були внесені зміни і до законодавчих актів у сфері банків-ської діяльності. У той же час багато питань залишалися невирі-шеними і потребували вищого рівня нормативно-правового регу-лювання - шляхом прийняття шещальних законів

Суттєві зміни у банківському секторі відбулися з прийняттям 28 ,еУрвня 1996 р/конституції /країни'жа за^ршила OLB„ 6а„-ківської системи України. Так, Конституцією визначено основні

грошово-кредитної системи визначаються виключно законами.

новий Цившьний кодекс України та Господарський кодекс Укра-їни. У зв'язку з прийняттям зазначених актів Національний банк України також прийняв зміни до своїх нормативно-правових ак-тів та розробив нові акти, спрямовані на реалізацію змін у зако-нодавстві України. У той же їас сучасне банківське законодавст-во України не є досконалим, на що звертається увага у багатьох

побудови в Україні економіки, заснованої на ринкових засадах,

вимагають адекватного регулювання. В якості прикладу можна

„ГвіРТяГвГ^7„:сугання 6анивської ™иколи

56