§ 3. Джерела банківського права


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 

Загрузка...

 

41 Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с. — С.308.

До джерел банківського права України відносяться:

3.КонститущяУкраїни.

4.Рішення Конститущйного Суду України.

5.Міжнародні договори України.

6.Закони України:

•          Загальшза'кони;

•          Спеціальні закони; 5.Шдзаконнінормазивно-правов.акти:

•          Постанови Верховної Ради України. .УказиПрезид^таУкраїн,,

. Постанови Правління Національного банку України.

Конституція — основне джерело банківського права

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно зако-нами України встановлюються засади створення і функціонуван-ня фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус нащональної валюти, а також статус шоземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного в^хДнього", зовн1ньогоУборРгу; порядок випуску'ха об1Гу державних цшних паперів, їх види і типи.

Зпдно зі статтею 85 Конститущї України до повноважень Верховної Ради України відноситься призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за по-данням Президента України, а також призначення та звшьнення половини складу Ради Національного банку України.

Відповідно до статті 106 Конституції уІсраїни Президент України призначає половину складу Ради Національного банку України.

У статті 93 Конституції України за Національним банком України закріплене право законодавчої ініціативи.

Звертаємо увагу, на те, що Законом України «Про внесення змш до Конститущї України» від 08.12.2004 р. статтю 93 викла-дено в новій редакції. Згідно з цими змінами Національний банк України позбавлено права законодавчої ініціативи. Так, відповід-но до нової редакції право законодавчої ініціативи у Верховній

34Раді України належить Президенту України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Зазначені зміни наберуть чинності з 01 січня 2006 р. 3 нашої точки зору, позбавлення НБУ права законодавчої шщіативи є необгрунтованим, враховуючи спеціальний статус зазначеного органу та обсяг повноважень, якийзанимзакршлений.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою оди-ницею України є гривня. Забезпечення сїабільності грошов—ї одиниці є основною функцією центрального банку держави Національного банку України.

Згідно зі статтею 100 Конституції України Рада На-іонально-

тус Ради Національного банку України визначається законом.

Інші джервла банкіеського праеа

Важливе значення у правовому регулюванні відносин, що ви-„икають у сфер, баш/всії діядьн'оД займають р.шення К»„-ституційного Суду України. В якості прикладу можна навести ріш^ня Ко„с Jyuffi„o?o Суду України у'справГза конституцій-ним поданням Національного банку України про офіційне тлума-чення положень статті 86, частини другої стаїті 89 Конститущї України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 Зако-

дних норм Конститущї та Закону України «Про статус народного депутата України» у контексті прав народних депутатів та комі-тетів Верховної Ради України звертатися із запитами до Націона-льного банку України та його посадових осіб.

Чільне місце в системі джерел банківського права України за-ймають Між„ар„д„. д„г„в„рИРуКраї„„. Відпові'дно до с'татті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міждавства України, то застосовуються правила міжна,одного дого-

Експоргно-імпортним банком Сполучених Штатів, ратифікована 02.11.2000 р.

Наступним джерелом банківського права України є норматив-но-правові акти вищої юридичної сили — закони України. Іс-„уютРь р.з» в„д„ закошв.їмб.льш загальною їх класиф'.кацісю е поділ законів на загальні та спеціальні. До загальних зак,нів,

слуг» та ін. Спеціальними законами, які регламентують відно-c„L, що виникають безпосередньо в сфер, ба„ИвсУьк„ї діяль-

ності, тобто банківські відносини, зокрема є Закон України «Про Нащональний банк України», Закон України «Про банки і бан-ківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та пе-

правові акти. Так, джерелами банківського права є постанови Верховної Ради України (зокрема Постанова Верховної Ради України «Про усунення зловживань у процесі залучення суб’єк-тами підприємницької діяльності грошових коштів громадян від 22 грудня 1995 р. № 491/95-ВР), Укази Президента України (зок-ре„аРуказ„ През'идента УкраїЛпро зах^ди щодо змі'цненн^ 6а-нківської системи України та підвищення її ролі 8 п1о200есах еко-„омічних перетворенв» від 14 лшшя 2000 рР JttV/O. «Про заходи щодо нормалізації платіжної 19ис5ипліни в на),одному го-

ційних банків молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкщю) і придбання житла»), норматив-но-правові акти Національного банку України, спільні акти Кабі-нету Мшістрів України та Нащонального банку України (напри-клад, постанова Кабінету Міністрів України і Національного

36локальні акти банків та небанківських фінансових установ, які здійснюють на професійній основі відповідні банківські операщї. До таких актів належать, зокрема, статути фінансових установ,

нки та ін.

дер^авних opraL, а ліцензй „а зій/нення^банківіких операцій

видаються Центральним банком Російської Федерації. До другої групи в,д„осЯть?Я акти, за допомогою жих керівн'ики кредДих організацій застосовують до своїх працівників засоби заохочен-ня, дисциплшарні стягнення, регулюють питання оплати праці42. 3 нашої точки зору, така позиція не є обгрунтованою. Так, не мо-жна відносити до локальних актів кредитних організащй ліцензії. Локальними актами є акти, які приймаються уповноваженими органами шдприємств, установ, організащй відповідно до зако-нодавства, регламентують відносини, які виникають в межах щєї юридичної особи. Лщензія є шдивідуальним правовим актом, який видається центральним банком держави відповідному банку (кредитній організації). Стосовно другої групи, виділеної шанов-ними колегами, то, на нашу думку, вони є джерелами трудового права, а не банківського.

Окрему групу джерел банківського права складають міжна-родно-правові звичаї. До них відносяться, зокрема, Уніфіковані [лравилаРха звичаї для" докуменхарних акред'ихив.в (р^дакщя 1993 p., пубшкащя МТП №500), Уніфіковані правила по шкасо № 322 від 01.01.79, Уніфіковані правила по договірних гарантіях (редакщя 1978 р., пубшкащя МТП №325), Міжнародні правила по шкасо (редакщя 1995 p.), Уніфіковані правила для міжбанків-ського рамбарсування по документарних акредитивах (публікація

42 Кузнєцов Н. Г., Барашян М. М., Дружинин Д. К, Рукавишшкова И. В. Банковское право: Учеб. Пособие. — Ростов-на-Дону: Рост. гос. зкон. универ., 2003. — С. 22.

лікація МТП 1992 p. № 452), Міжнаро59на практика резервних зо-

Цікаве джерело банківського права виділяє О. О. Качан — ба-нківське правове мислення, яке базується на економіко-фінансових потребах банківської діяльності та формує оцінку ефективності правових норм і в значній мірі коригує загальні ді-лові звичаї країни43.