8. Облік загальновиробничих витрат


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 

Загрузка...

Загальновиробничими є витрати, пов’язані з обслуго-вуванням основних і допоміжних цехів і управлінням ними. Зага-льновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Відпові-дно до П(С)БО 16 «Витрати», перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробни-цтва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устатку-вання ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі. Рахунок 91 — активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів.

За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відобра-жають суму визнаних витрат, за кредитом — щомісячне з відпо-відним розподілом списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат або елементами. Первинними доку-ментами при відображенні накопичення загальновиробничих ви-трат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок бухгалтерії тощо. Щомісячне списання загальнови-робничих витрат за відповідним розподілом оформляється, дові-дкою (розрахунком) бухгалтерії.

По закінченні місяця загальновиробничі витрати розподіля-ються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і ви-правним браком, між товарною продукцією і незавершеним ви-робництвом, а також між виробами (групами виробів).

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (часу роботи, заробі-тної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фак-тичної потужності звітного періоду. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (машино-години, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) при нормальній потужності, яка визначається підприємством самостійно і відображається в обліковій політиці. При цьому під нормальною потужністю розуміють очікуваний се-редній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичай-ної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включа-ються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, по-слуг) у період їх виникнення. Усі розподілені витрати є елемен-тами собівартості готової продукції та незавершеного вироб-ництва. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхньої факти-чної величини.

Виходячи з економічного змісту, розподіл загальновиробни-чих витрат виконується в такій послідовності:

― перший етап — усі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що не залежать від обсягів виробництва) і змінні (безпосередньо пов’язані з масштабами діяльності);

― другий етап — вибір бази розподілу. Залежно від особли-востей відповідних виробництв застосовуються такі бази розпо-ділу загальновиробничих витрат:

1)         пропорційно основній заробітній платі виробничих робіт-ників (без прогресивно-преміальних доплат). Може бути викори-станий як виняток тільки на підприємствах з однаковим рівнем механізації та автоматизації виробництва (швейних, взуттєвих, шкіряних, консервних);

2)         пропорційно витратам по переробці (хімічна, нафтопереро-бна промисловість);

3)         пропорційно кількості (масі) виготовленої продукції (мета-лургія, виробництво будівельних матеріалів, гірничодобувна промисловість);

4)         пропорційно часу роботи об’єднання тощо.

― третій етап — визначення нормальної потужності підпри-ємства, тоюто вираження її в одиницях виміру вибраної бази. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахували не тільки чисто технічний потенціал обладнання, а й змінний режим роботи, тенденції попиту на продукцію тощо;

― четвертий етап — обчислення суми постійних і змінних зага-льновиробничих витрат за умови досягнення підприємством норма-льної потужності. Якщо ваше підприємство цього рівня ще не дося-гло, то без серйозного економічного прогнозування не обійтися;

― п’ятий етап — розрахунок питомих показників постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відпові-дні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних накладних ви-трат у розрахунку на одиницю бази (на кожну відпрацьовану ма-шино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо).

Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах норма-тивів, вважаються розподіленими і списуються в Д-т рах. 23 «Виробництво». Інші витрати є нерозподіленими і потрапля-ють в Д-т рах. 90 «Собівартість реалізації». Основні бухгал-терські проводки з обліку загальновиробничих витрат наведені в табл. 9.5.