2. Бухгалтерський облік в умовах ринкової економіки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 

Загрузка...

В Україні ведення фінансової бухгалтерії обов’я-зкове для всіх підприємств. Фінансовий облік ведеться в інте-ресах зовнішніх користувачів попередніх потенційних власни-ків та інвесторів, управлінський — внутрішніх, зокрема, адмі-ністрації, яка повинна за його даними приймати оперативні управлінські рішення. Фінансова бухгалтерія фіксує інформа-цію про поточні витрати в поелементному розрізі, а саме: при-бутки підприємства, стан дебіторської та кредиторської забор-гованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фі-нансування тощо. Споживачами інформації фінансового обліку виступають в основному зовнішні щодо підприємства корис-тувачі. Це органи податкової адміністрації, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники та покупці, потенційні ін-вестори тощо.

Фінансова звітність відкрито публікується, вона не становить комерційної таємниці підприємства. Система формування фінан-сової звітності повинна бути прозорою, доступною для розуміння компетентними користувачами. Усі ці фактори зумовлюють чітку регламентацію структури, форми зовнішньої звітності підприєм-ства, правил і принципів її складання.

Що стосується внутрішньої облікової системи на підприємст-ві, то питання про те, створювати її чи ні, як правило, вирішує безпосередньо адміністрація.

Управлінський облік, на відміну від фінансового, — це облік не фактичної величини майна, витрат та доходів, стану розрахун-ків та зобов’язань, а облік факторів, обставин та умов, що впли-вають на виробничо-господарську і фінансову діяльність підпри-ємства. Його мета — надати інформацію для прийняття рішень по управлінню економікою підприємства та перевірити ефектив-ність виконання прийнятих рішень.

У системі управлінського обліку відтворюється, передусім, ін-формація про витрати. Вони групуються і класифікуються за ви-дами та місцем виникнення, структурними підрозділами (відділа-ми, секціями, складами), в яких відбувається споживання ресурсів.

Необхідність виділення даних управлінського обліку в само-стійну систему багато в чому пов’язана з посиленням вимог до зберігання комерційної таємниці діяльності підприємства, обста-вин, за яких приймаються ті чи інші рішення. Дані управлінсько-го обліку — комерційна таємниця, і не тільки для зовнішніх ко-ристувачів, а й для управлінського персоналу самого під-приємства, що не має прямого відношення до вирішення даної проблеми.

Адміністрація підприємства самостійно встановлює склад, те-рміни і періодичність подання внутрішньої звітності. Ця облікова система практично не регламентується законодавством.

Вивчення бухгалтерського обліку за його методологічними засадами слід розпочати з ознайомлення з основними термінами.

Стандарт обліку — облікові правила та процедури, що стосу-ються виміру оцінки і надання облікової інформації, розроблені відповідними професійними організаціями, наприклад, Комісією зі стандартів фінансового обліку (США), Комітетом з міжнарод-них стандартів обліку, що знаходяться у Великобританії.

Міжнародні стандарти — це документи, що мають характер рекомендацій. Є країни, які застосовують міжнародні стандарти як національні. В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, прийняті свої правила (стандарти) обліку.

Бухгалтерський стандарт — це стандартні вимоги до методів і процедур ведення бухгалтерського обліку. Стандарти бухгалтер-ського обліку ґрунтуються на трьох елементах: 1) прецеденти; 2) державні процедури-інструкції, що регулюють порядок вста-новлення стандартів; 3) вплив з боку недержавних (суспільних) бухгалтерських організацій. Бухгалтерські стандарти, як правило, збігаються з бухгалтерськими принципами.

У багатьох країнах стандарти бухгалтерського обліку розроб-ляються професійними недержавними організаціями бухгалтерів,

причому частина стандартів обов’язкові, а частина — рекоменда-ційні. В деяких країнах правила бухгалтерського обліку встанов-люються особами, уповноваженими урядовими органами. До останніх належить і Україна.

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що державне регулювання бухгалтерсь-кого обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерською об-ліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користува-чів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звіт-ності.

Структура регулювання бухгалтерського обліку в Україні та-ка: перший рівень (основа) — загальні положення Закону; другий рівень — Стандарти і План рахунків, що ґрунтуються на Законі, затверджені Мінфіном і зареєстровані в Мінюсті; третій рівень — накази та листи Мінфіну, що роз’яснюють, як застосовувати ко-жний Стандарт у тій чи іншій конкретній ситуації.