Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
ЛЕКЦІЯ 5 ОБЛІК КАПІТАЛУ ffc^ В ОСНОВНИХ ЗАСОБАХ ПІДПРИЄМСТВА 1. Економічна суть, класифікація та оцінювання основних засобів : Фінансовий облік-1 : Бібліотека для студентів

ЛЕКЦІЯ 5 ОБЛІК КАПІТАЛУ ffc^ В ОСНОВНИХ ЗАСОБАХ ПІДПРИЄМСТВА 1. Економічна суть, класифікація та оцінювання основних засобів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 

Загрузка...

Капітал матеріалізований в основні засоби або, точні-ше, в матеріальну-технічну базу підприємства відіграє важливу роль. Адже виробничий процес в індустріальних та постіндустрі-альних державах неможливо уявити без такої складової, як осно-вні засоби — технічну базу підприємства. Саме вони визначають сучасний рівень виробництва та його ефективність. Механізація та автоматизація виробничих процесів вивільняє людей від важ-кої рутинної роботи, здешевлює виробництво продукції, підви-щує її якість.

Основні засоби мають значну частку в загальній сумі активів підприємства, є одним із найважливіших об’єктів фінансового обліку, що потребує контролю за їхнім рухом, організації синте-тичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і техні-чно недосконалих об’єктів. За допомогою таких засобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхідних ма-теріальних ресурсів у готовий продукт.

До основних засобів, завдяки яким у процесі виробництва працівник впливає на матеріальні ресурси, відносяться матеріа-льні об’єкти (виробничі будинки, споруди, машини, транспортні засоби), а також комунікації, що забезпечують виробничий про-цес (шляхи сполучення, мости, лінії електропередач та ін.).

Обслуговуючи виробництво і невиробничу сферу протягом тривалого часу, основні засоби поступово зношуються, перено-сять свою вартість на виготовлену продукцію частинами в міру зношування і зберігають свою натуральну форму до кінця строку служби.

Від рівня забезпеченості підприємства основними засобами залежить випуск готової продукції та створення належних умов для праці і соціального розвитку колективу. Сукупна вартість ос-новних засобів визначає виробничу потужність підприємства, рівень фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності й ряд ін-ших техніко-економічних показників діяльності підприємства.

Фінансовий облік засобів праці повинен забезпечити таку ін-формацію: точну величину надходження, вибуття і переміщення основних засобів; своєчасне і правильне нарахування амортиза-ції; визначення результату від реалізації і ліквідації окремих об’єктів; розрахунок витрат на ремонти; отримання даних про рух основних засобів, їх початкову і залишкову вартість та інші показники використання основних засобів. Основні засоби розрі-зняються за призначенням та функціональною роллю у виробни-чому процесі, що викликає необхідність у відповідній їх класифі-кації.

Для планування, обліку, контролю та аналізу найбільше зна-чення має класифікація основних засобів, яка передбачена стан-дартом 7 «Основні засоби». Відповідно вони поділяються на такі групи і підгрупи:

1.         Земельні ділянки.

2.         Капітальні витрати на поліпшення земель.

3.         Будинки (виробничі, адміністративні, склади), споруди (мо-сти, греблі, автомобільні дороги) та передавальні пристрої (кабе-льні лінії, каналізація, водоканали, лінії електромереж тощо).

4.         Машини й устаткування, які поділяються за видами:

а)         силові (котельні установки, електродвигуни, гідроагрегати,

турбоагрегати, газотурбінні установки, двигуни внутрішнього

згорання, трактори, електротехнічне устаткування):

б)         робочі (металорізальні верстати, компресорні машини й

устаткування, насоси, вантажно-розвантажувальні машини й

устаткування для земельних і кар’єрних робіт);

в)         вимірювальні та регулювальні прилади, лабораторне устат-

кування (контрольно-вимірювальна апаратура, геодезичні прила-

ди, вагове устаткування, обчислювальна техніка);

г)         інші машини й устаткування комунального господарства,

спортивне, театральне, музичне устаткування.

Хоч у стандарті 7 «Основні засоби» вказані вище види машин і устаткування не виділяються, проте доцільність їх окремого об-ліку диктується аналізом ефективності використання, структури парку, їх вікового складу та іншими причинами. У цій групі окремою позицією доцільно виділяти автоматичні машини та устаткування, що характеризують динаміку науково-технічного прогресу:

5.         Транспортні засоби (залізничний рухомий склад — елект-

ровози, тепловози, паровози, дизель-поїзди, вагони; транспортні

судна морського та річкового флоту; рухомий склад автомобіль-ного транспорту; виробничий та комунальний транспорт).

6.         Інструменти (бурильні і відбійні молотки, фарбопульти, ві-братори, інструмент для обслуговування та ремонту залізничних колій), виробничий інвентар і пристосування (контейнери універ-сальні, меблі залів театрів та кінотеатрів, інвентарний одяг сцен, інвентар готелів) та господарський інвентар (столи, крісла, шафи, дивани).

7.         Робоча і продуктивна худоба.

8.         Багаторічні насадження.

9.         Інші основні засоби (тварини цирків, зооцирків, зоопарків). Наведена класифікація основних засобів має важливе значення для обліку, оскільки щодо неї складається звітність про рух осно-вних засобів. Крім того, такі дані необхідні для глибокого аналізу використання основних засобів і пошуку резервів для підвищен-ня фондовіддачі.

За характером участі у процесі виробництва основні засоби поділяються на групи: виробничі і невиробничі. Виробничі осно-вні фонди призначені для використання у сфері матеріального виробництва, а невиробничі (об’єкти житлово-комунального гос-подарства, охорони здоров’я, культури, освіти, спорту та ін.) — для обслуговування колективів підприємства. Хоча невиробничі фонди безпосередньої участі у виробничому процесі не беруть, проте це не означає, що на них не треба виділяти кошти. Навпа-ки, забезпечення підприємства невиробничими фондами за вста-новленими нормативами має важливе соціальне значення для розвитку колективу. Однак такі нормативи або взагалі не розроб-лені, або не відповідають вимогам часу.

Важливою є класифікація основних засобів за галузями еко-номіки-промисловість; сільське господарство; лісове господарст-во; транспорт; зв’язок; будівництво; торгівля і громадське харчу-вання; матеріально-технічне постачання і збут; заготівля та інші виді діяльності сфери матеріального виробництва (редакції, ви-давництва, кіностудії, будинки звукозапису, заготконтори зі збо-ру металобрухту й утилю, організації зі збору декоративних і лі-карських рослин, плодів та ін.); житлово-комунальне господар-ство і побутове обслуговування населення; охорона здоров’я, фі-зична культура і соціальне забезпечення; освіта; культура; мис-тецтво; наука і наукове обслуговування; кредитування і державне страхування; управління; партійні й громадські організації.

Наведена класифікація має певне значення і для організації аналітичного обліку, тому що на промислових підприємствах одночасно функціонують основні засоби різних галузей. Зрозуміло, що найбільшу питому вагу займають засоби промисловості, але поряд з ними на підприємствах використовуються основні засоби будівництва, громадського харчування (буфети, їдальні), сільсь-кого господарства (підсобні господарства) та ін.

За рівнем використання основні засоби поділяються на діючі і недіючі. Діючі засоби беруть участь у виробничому процесі або в обслуговуванні колективу, а недіючі знаходяться в запасі, рекон-струкції, на консервації тощо. З економічної точки зору така кла-сифікація дозволяє правильно організовувати нарахування амор-тизації (зносу) та включати витрати у собівартість продукції. Якщо амортизація на діючі основні засоби нараховується, то на засоби, які знаходяться в процесі реконструкції, модернізації, до-будови, дообладнання та на консервації, не нараховується.

Залежно від права власності основні засоби поділяються на власні й орендовані. Власні засоби відображаються в балансі і звітності даного підприємства, орендовані в них не показуються. Основні засоби відображаються в балансі і звітності в грошовому вимірнику, що дає можливість визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацію, знос, зміни у складі окремих груп в ди-наміці та ряд техніко-економічних показників.

Оцінювання необоротних активів. Будь-який об’єкт необоро-тних активів визнається активом за умови, що існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його викорис-тання, вартість його може бути достовірно визначена і строк служби становить не менше одного року. Створені (побудовані) або придбані основні засоби в балансі відображаються за їх пер-винною вартістю, яка складається з таких елементів: сум сплаче-них коштів підрядним організаціям за виконані будівельно-монтажні роботи та постачальникам за придбані об’єкти (без по-датків); реєстраційних зборів, державного мита і подібних пла-тежів, які засвідчують « право власності на об’єкт; сум ввізного мита; витрат зі страхування ризику доставки об’єктів.

Однією з важливих проблем обліку є оцінювання основних за-собів. На практиці використовуються три види оцінювання засо-бів: первинна (інвентарна), залишкова і відновлювальна.

Первинна вартість основних засобів показує вартість кожного об’єкта в момент його введення в експлуатацію. Дані про вартість об’єкта записуються в акті приймання основних засобів, а також в інвентарній картці, звідки й походить назва цієї вартості — інвен-тарна. Як правило, ця оцінка залишається сталою протягом трива-лого часу. Первинна вартість може змінюватися лише під час переоцінювання, добудови, модернізації і реконструкції об’єкта в по-рядку проведення робіт за рахунок капітальних інвестицій. Такий порядок забезпечує стабільність оцінювання засобів праці і дає можливість проаналізувати їх використання у порівнянних цінах.

Залишкова вартість основних засобів — це різниця між пер-винною вартістю об’єктів і нарахованим зносом, який визнача-ється за даними бухгалтерського обліку. Знос визначається бух-галтером виходячи зі строку і норм амортизації. Залишкова вартість показує ту частину вартості, яка ще залишилася після перенесення на готовий продукт вартості об’єкта внаслідок вико-ристання у виробничому процесі. Чим довше служить об’єкт і бере участь у виробництві, тим менша залишкова вартість.

Відновлювальна вартість основних засобів — це вартість від-творення об’єктів у сучасних умовах виробництва і діючих у да-ний момент цінах. Відновлювальна вартість вимагає переоцінки основних засобів на певну дату. Відомо, що при оцінюванні осно-вних засобів за початковою вартістю в різний час діють різні ціни, отже, в балансі вони показуються в непорівнянному вигляді. Нау-ково-технічний прогрес приводить до здешевлення будівництва, але зростання цін на будівельні матеріали до подорожчання. Ці те-нденції, переплітаючись, впливають на ефективність виробництва й у результаті на вартість будівництва. Для аналізу динаміки стру-ктури основних засобів виникає необхідність привести вартість об’єктів, уведених в дію в різний час, у порівнянний вигляд. Із ці-єю метою розробляється методика переоцінки основних засобів, за якою на певну дату призначається переоцінка. Вартість об’єкта пі-сля переоцінювання має назву відновлюваної.

Після проголошення Україною незалежності у 1991 р. поча-лась гіперінфляція, що призводило до постійного знецінювання основних засобів та необхідності періодичного уточнення балан-сової вартості об’єктів. З цією метою періодично проводиться ін-дексація, при якій первинна вартість об’єкта, визначена раніше, множиться на коефіцієнт індексації і таким чином визначається нова індексована вартість. Сума зносу також уточнюється вихо-дячи з коефіцієнта індексації.