2. Облік банківських операцій на рахунках підприємств, установ та організацій


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 

Загрузка...

Відповідно до чинного законодавства підприємства зберігають свої грошові кошти на поточних рахунках у банках України на договірних засадах. Розрахунки здійснюються в без-готівковій або готівковій формах у порядку, визначеному норма-тивними актами Національного банку України.

Для відкриття поточних та поточних бюджетних рахунків під-приємства подають установам банків такі документи: заяву на відкриття рахунка встановленого зразка (взірця), за підписом ке-рівника та головного бухгалтера підприємства; копію документа про створення підприємства (засновницької угоди), засвідчену нотаріально; копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи ор-ганом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію; копію на-лежним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє; копію документа, що під-тверджує взяття підприємства на податковий облік; картку із зра-зками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоря-дження рахунком та підписання розрахункових документів (у ка-ртку включається також зразок відбитка печатки підприємства); довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Поточні рахунки закриваються в установах банку на підставі: заяви власника рахунка; рішення органу, на який законом покла-дено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства; рі-шення суду або господарського суду про ліквідацію підприємст-ва; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахун-ка. За бажанням клієнта банки відкривають два поточні рахун-ки — за місцем реєстрації або в іншому банку за погодженням сторін.

У випадку, коли банк, у якому відкрито рахунок підприємства, не має ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, а підпри-ємству необхідно відкрити рахунок в іноземних валютах, то від-кривається кореспондентський рахунок у банку, який таку ліцен-зію має.

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів роз-рахунків та касових операцій юридичні особи відкривають бан-ківські рахунки на умовах, викладених в Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яка затвер-джена постановою Правління НБУ від 25 квітня 2001 р. № 368/5559, та в договорі між установою банку і власником ра-хунка. У банківській практиці використовують різноманітні види рахунків.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів вла-сності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими раху-нками відповідно до чинного законодавства України.

Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим під-розділам відкриваються на підставі укладеного депозитного до-говору між власником рахунка та установою банку на визначе-ний у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перера-ховуються з поточного рахунка і після закінчення строку збері-гання повертаються на поточний рахунок.

Відсотки за депозитними рахунками можуть перераховуватися на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуватися на поповнення депозиту. Проведення розра-хункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного ра-хунка забороняється. Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються в будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів раху-нків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв) установа банку зобов’язана повідомити про це податковому ор-гану за місцем реєстрації власника рахунка протягом трьох робо-чих днів із дня відкриття або закриття рахунка (включаючи день відкриття або закриття). Повідомлення про відкриття (закриття) чи зміну рахунка надсилається також до НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб’єктів підприємницької діяльності на податковий облік на них здійс-нюються лише операції із зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб’єктів підприємницької дія-льності в установі банку є дата реєстрації отримання банком за-значеного повідомлення.

У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національ-ній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня

відкриття або закриття рахунка визначає один основний, на яко-му обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягуєть-ся) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка по-датковому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем реєстрації та банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній та іноземній валютах.

Розрахунки між підприємствами здійснюються в безготівко-вому порядку шляхом списання коштів з рахунка одного підпри-ємства і зарахування на рахунок іншого на основі документів, які подаються в банк. Розрахунки в межах країни здійснюються ви-ключно в національній валюті України — гривні, копійки.

Кошти у валюті іноземних держав обліковуються окремо за кожною валютою з обов’язковим перерахунком на національну валюту, що обумовлено законами України про банки і банківську діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, валютне регулюван-ня, облік і звітність тощо.

Відповідно до законодавства, грошові потоки, які здійсню-ються через банки, оформляються документами типових форм. Платіжне доручення — документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка.

Доручення застосовуються в розрахунках за платежами това-рного і нетоварного характеру. Розрахунки дорученнями можуть здійснюватися: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); в порядку попередньої оплати; для заве-ршення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств; для перерахування підприємствами сум, які нале-жать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків; в інших випад-ках за згодою сторін. Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів. День заповнення до-ручення не враховується.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунко-вий документ, який складається з двох частин: верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг), нижня — доручен-ня платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму по-стачальникові.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і над-силається платникові (або банку, який його обслуговує). У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню ча-стину цього розрахункового документа і здає його в банк, що його обслуговує. Платіжні вимоги-доручення приймаються бан-ками протягом двадцяти календарних днів із дня виписування. День заповнення вимоги-доручення не враховується. Банк при-ймає до оплати вимоги-доручення в сумі, яка може бути спла-чена за наявними коштами на рахунку платника. У разі відмови сплатити вимогу-доручення про її мотиви платник повідомляє безпосередньо одержувача коштів у порядку і в строки зазначе-ні в договорі.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове роз-порядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначе-ну в чеку суму коштів.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівко-вій формі між юридичними особами, а також фізичними та юри-дичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Не дозво-ляються розрахунки чеками між фізичними особами.

При розрахунках чеками в економічні відносини між собою вступають такі суб’єкти: чекодавець юридична або фізична осо-ба, яка здійснює оплату за допомогою чека та підписує його: че-коотримувач — підприємство, яке є одержувачем коштів за че-ком; банк-емітент — банк, що видає чекову книжку (розра-хунковий чек) підприємству або фізичній особі. Потрібно зазна-чити, що у сфері безготівкових розрахунків використання розра-хункових чеків має важливе значення. Чеки, які використовують-ся для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називаються грошовими. Термін дії чекової книжки — один рік. За погодженням з установою банку термін дії невикористаної че-кової книжки може бути продовжений.

Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банкові чекодавця без вико-нання. Чек із чекової книжки пред’являється до виконання в банк чекотримача протягом десяти календарних днів (день виписуван-ня чека не враховується). Для отримання чекової книжки підпри-ємство подає до банку-ремітента заяву в одному примірнику. У заяві й талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки. Гарантована оплата чеків забезпе-чується депонуванням коштів на окремому рахунку «Розрахунки чеками». Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення на перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками».

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний: виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги; надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю сплату.

При розрахунках акредитивами виникають економічні від-носини між чотирма суб’єктами: заявник акредитива — плат-ник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для від-криття акредитива; банк-емітент — банк платника, що від-криває акредитив своєму клієнтові; бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, ви-конавець робіт або послуг тощо); виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розра-хунків передбачаються у договорі бенефіціара і заявника акре-дитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тіль-ки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований. Для відкриття акредитива підприємство подає банку-емітентові заяву.

У випадку відкриття акредитива, депонованого у виконуючо-му банку, банк-емітент перераховує кошти платника на аналітич-ний рахунок «Розрахунки акредитивами» у банку бенефіціара та повідомляє його про умови акредитива. У разі відкриття акреди-тива, депонованого в банку-емітенті, заявник перераховує дору-ченням кошти зі свого рахунка на аналітичний рахунок «Розра-хунки акредитивами». Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється в межах 15-ти днів з дня відкриття, не враховую-чи нормативного терміну проходження документів спецзв’язком між банками. Керівник установи банку-емітента має право за по-данням заявника акредитива в разі необхідності продовжити строк його дії на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поста-чання та відвантаження продукції. Банк-емітент, у свою чергу, повідомляє про це виконуючому банку, а останній — бенефіціа-рові.

Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати ви-конуючим банком документів за акредитивом. Документи, які надходять у банк, є підставою для списання або зарахування ко-штів на поточні рахунки. Банк обліковує рух грошових коштів клієнта й уся інформація про операції на рахунку зосереджена у відділенні обслуговуючого банку. Останній періодично повідом-ляє клієнта про стан рахунка, рух коштів і залишки на ньому за

допомогою виписки (роздрукованої на принтері або надісланої електронним повідомленням).

Уповноважений представник підприємства (бухгалтер, касир) періодично отримує виписки банку з відповідними документами, на основі яких відбувалося зарахування або списання коштів із рахунків. При обробленні виписок треба пам’ятати, що для бан-ків їх клієнти є кредиторами, тобто банки виступають боржника-ми клієнтів, зараховуючи та зберігаючи їхні гроші. Зараховуючи гроші від покупців на поточні рахунки, банк кредитує поточні рахунки, а списуючи — дебетує.

У підприємств поточний рахунок є активним, тому при отри-манні грошей рахунок дебетується, а при витрачанні — кредиту-ється. Таким чином, у виписці банку необхідно поміняти місцями обороти: дебетовий, показаний у виписці, вважати кредитовим і навпаки (кредитовий оборот вважати дебетовим).

Отримані виписки банку перевіряються (підбираються випра-вдні документи, підраховуються обороти і сальдо) та обробля-ються (за кожною операцією визначаються, кореспондуючі раху-нки). Прикладені до виписки документи погашаються штампом із написом «ПОГАШЕНО».

Якщо у виписці виявлено помилки, то бухгалтер зобов’язаний письмово повідомити банку про допущену помилку та її суму. В наступних виписках банк робить виправлення, що засвідчуєть-ся печаткою, а бухгалтер — відповідну проводку на суму випра-влень. Виписка банку є основним зведеним документом для за-писів у регістри бухгалтерського обліку. Відповідно до чинного законодавства, підприємства—власники рахунків зобов’язані ві-добразити грошові потоки на своїх балансах бухгалтерськими проводками (табл. 2.2).